Постанова

від 04.08.2021 по справі 185/1059/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3105/21 Справа № 185/1059/18 Суддя у 1-й інстанції - Гаврилов В. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря - Солодової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, усунення перешкод у користуванні власністю та вселення до квартири, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Гаражне товариство Лиман , ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що перебував у шлюбі з ОСОБА_1 .

В період шлюбу ними було придбано майно, яке просив суд визнати спільним майном подружжя та поділити це майно виділивши йому в натурі : автомобіль марки RENAULT MEGANE, 2008р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 161 645 гривен; телевізор Samsung (діагональ 32д), вартістю 4000грн; пральну машину Gorenje, вартістю 5200,00грн; кондиціонер Веко, вартістю 8700,00грн. Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь компенсацію вартості частини майна у розмірі 14 650,07 грн.

Також просив суд зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перепон у користуванні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 , повернути оригінали документів на квартиру та ключі від квартири, вселити його у квартиру АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 теж звернулась до суду з зустрічним позовом та просила суд поділити між нею та ОСОБА_2 майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, визнавши за нею право власності на 1/ 2 частку квартири АДРЕСА_1 .

При цьому, просила суд визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки RENAULT MEGANE SCENIC, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 190 295,10 гривень; виділити їй та визнати за нею право власності на майно на загальну суму 44 900 гривень, а саме: шафу-гірку, вартістю 6 000 гривень; диван м`який куточок з оббивкою з комбінованої тканини коричневого і бежевого кольору, вартістю 9000 гривень; шафу-купе з МДФ вартістю 7 000 гривень; комод з МДФ вартістю 700 гривень; газову плиту-панель Gorenje , вартістю 2 500 гривень; духова шафа Gorenje , вартістю 3 500 гривень; кондиціонер Веко , вартістю 8 700 гривень; морозильну камеру Атлант , вартістю 2 500 гривень; мікрохвильову піч вартістю 2 000 гривень; витяжку вартістю 1 000 гривень; люстру з каркасом золотистого кольору з 9 лампочками на загальну суму 1 000 грн.; люстру з каркасом чорного кольору з 3 скляними плафонами вартістю 1 000 грн. Просила виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на майно на загальну суму 45 900 гривень, а саме: прихожу, вартістю 5 100 гривень; кухню кутову з МДФ кольору ольха , вартістю 16 100 гривен; стіл обідній, вартістю 900 гривень; тумбочку, вартістю 1 000 гривень; диван м`який з оббивкою з тканини коричневого кольору, вартістю 8 000 гривень; пральну машину Gorenje , вартістю 5 200 гривень; кондиціонер Samsung , вартістю 4 600 гривень; телевізор Samsung (діагональ 32 д), вартістю 4 000 гривень; пилосос Samsung вартістю 1000 гривень. Також просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію за майно в сумі 129 735,05 гривень та судові витрати по справі.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ сумісного майна подружжя та усунення перешкод у користуванні власністю та вселення до квартири та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ спільного сумісного майна - задоволено частково.

Визнано сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 таке майно :

Автомобіль марки RENAULTMEGANE, 2008р. випуску, реєстраційний НОМЕР_2 , вартістю 161 645 гривен;

Меблі: прихожу, вартістю 5100,00гривен; кухню кутову МДФ з ольхи, вартістю 16100,00 гривен; шафу-горка, вартістю 6000,00гривен; стіл обідній, вартістю 900,00гривен; тумбочку, вартістю 1000,00гривен; диван м`який, вартістю 8000,00гривен; диван м`який куточок , вартістю 9000,00гривен; шафу - купе та комод, загальною вартістю 7700,00 гривен, всього меблі назагальну суму 53 800,00 гривен;

Побутову техніку: пральну машину Gorenje, вартістю 5200,00 гривен; газову плиту-панель Gorenje, вартістю 2500,00 гривен; духову шафу Gorenje, вартістю 3500,00 гривен; кондиціонер Веко, вартістю 8700,00 гривен; кондиціонер Samsung, вартістю 4600,00 гривен; морозильну камеру Атлант, вартістю 2500,00 гривен; телевізор Samsung (діагональ 32д), вартістю 4000,00 гривен; витяжку, вартістю 1000,00 гривен; пилосос Samsung, вартістю 1000,00 гривен; електричні люстри на загальну суму 2000,00 гривен, всього побутову техніку на загальну суму 51 200 гривен;

Грошові кошти у сумі у сумі 121 745, 14 гривен та 69 175 гривень.

Виділено в натурі позивачу ОСОБА_2 наступне майно :

- автомобіль марки RENAULTMEGANE, 2008р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 161 645 гривен;

- телевізор Samsung ( діагональ 32д ), вартістю 4000гривен;

- пральну машину Gorenje, вартістю 5200,00гривен;

- кондиціонер Веко, вартістю 8700,00гривен),

- грошові кошти у розмірі 69 175 гривень,

а всього майна на загальну суму 248 720 гривен.

Виділено в натурі відповідачці ОСОБА_1 наступне майно:

- прихожу, вартістю 5100,00 гривен; кухню кутову МДФ з ольхи, вартістю 16100,00 гривен; шафу - горка, вартістю 6000,00 гривен; стіл обідній, вартістю 900,00 гривен; тумбочку, вартістю 1000,00 гривен; диван м`який, вартістю 8000,00 гривен; диван м`який куточок , вартістю 9000,00гривен; шафу - купе та комод, загальною вартістю 7700,00 гривен, всього меблі на загальну суму 53 800,00 гривен

- газову плиту - панель Gorenje, вартістю 2500,00гривен;

- духову шафу Gorenje, вартістю 3500,00 гривен;

- кондиціонер Samsung, вартістю 4600,00 гривен;

- морозильну камеру Атлант, вартістю 2500,00 гривен;

- витяжку, вартістю 1000,00 гривен;

- пилосос Samsung, вартістю 1000,00 гривен;

- дві електричні люстри на загальну суму 2000,00 гривен;

- гроші у сумі 121 745, 14 гривен.

Всього на суму 192 545,14 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок рівності часток при розподілі сумісного майна подружжя компенсацію у розмірі 28 087,48 гривен.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перепон у користуванні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 та повернути йому оригінали документів на квартиру і ключі від квартири.

Вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 .

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила його скасувати в частині, у якій позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, та в частині, в якій в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено та відповідно в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл сумісного майна подружжя, усунення перепон у користуванні власністю та вселення до житлового помешкання відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Гаражне товариство Лиман , ОСОБА_3 , про поділ спільного сумісного майна подружжя, задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_2 , відповідно до ст. 360 ЦПК України , подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційні скарги у цій справі станом на час їх розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст . 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст . 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині, у якій позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, та в частині, в якій у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, з огляду на таке.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який було зареєстровано 11.11.2005 року та який було розірвано рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017року. Вказаний факт сторони не оспорюють.

В період шлюбу сторонами було придбано автомобіль марки RENAULT MEGANE, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 161 645 гривень.

Сторонами також були придбані меблі: прихожа, вартістю 5100,00гривен; кухня кутову МДФ з ольхи, вартістю 16100,00 гривен; шафа -горка, вартістю 6000,00гривен; стіл обідній, вартістю 900,00гривен; тумбочка, вартістю 1000,00 гривен; диван м`який, вартістю 8000,00 гривен; диван м`який куточок , вартістю 9000,00гривен; шафа - купе та комод, загальною вартістю 7700,00 гривен, всього меблі на загальну суму 53 800,00 гривен.

Була придбана побутова техніка: пральна машина Gorenje, вартістю 5200,00 гривен; газова плита-панель Gorenje, вартістю 2500,00 гривен; духова шафа Gorenje, вартістю 3500,00 гривен; кондиціонер Веко, вартістю 8700,00 гривен; кондиціонер Samsung, вартістю 4600,00 гривен; морозильна камера Атлант, вартістю 2500,00 гривен; телевізор Samsung (діагональ 40 д), вартістю 13000,00 гривен; телевізор Samsung (діагональ 32д), вартістю 4000,00 гривен; витяжку, вартістю 1000,00 гривен; пилосос Samsung, вартістю 1000,00 гривен; електричні люстри на загальну суму 2000,00 гривен, всього побутову техніку на загальну суму 48 000 гривен.

Сторони мали депозитний вклад на ім`я ОСОБА_1 у ПАТ КБ Приватбанк за договором Депозит Плюс № 26306614563298 у сумі 121 745, 14 гривен.

Сторони мали гараж № НОМЕР_3 в боксі № НОМЕР_4 в гаражному товаристві Лиман , розташованого в с. Привовчанське Павлорадського району Дніпропетровської області, вартість якого, станом на 19.03.2020 року (дату складання висновку), становить 69 175 грн. Вказаний факт сторонами визнано.

До суду першої інстанції було надано докази того, що при отриманні гаражу у користуванні ОСОБА_2 передавав грошові кошти колишньому користувачу за будівельні матеріали, з якого зроблений гараж і отримав грошові кошти при виході з кооперативу. Вказаний факт підтверджено копіями заяв (том 1 а.с.183,184).

Розмір коштів, які передавались за будівельні матеріали з яких збудовано гараж, суду не було повідомлено, тому суд першої інстанції виходив з того, що їх розмір встановлено проведеною експертизою і становить 69 175 гривень. Вказані кошти підлягають поділу між подружжям.

Вартість автомобіля судом визначена у розмірі 161 645 гривен за висновком експерта від 08.06.2019 року, так як цей висновок є останнім.

Вказане майно суд вважав спільною сумісною власністю, тому дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог сторін.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Вирішуючи питання про поділ майна подружжя судом в цілому дотримано засади рівності сторін і це не спростовано доводами апеляційної скарги.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, зокрема, квартири АДРЕСА_1 , з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Разом з тим, аналіз статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності майна подружжя, набутого ними у період шлюбу.

Так, зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тоді, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 зазначив, що спірна квартира була придбана за його особисті кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 , яка йому належала на праві власності до шлюбу з ОСОБА_1 згідно договору дарування від 27.10.2003 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира АДРЕСА_1 , придбана ОСОБА_2 , згідно договору купівлі-продажу квартири від 08 листопада 2010 року, посвідченого нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шкицькою Ю.А., у спільну сумісну власність( пункт 1 вказаного договору).

Також із вказаного договору купівлі-продажу квартири вбачається, що до укладення цього договору до відома Продавця доведено зміст згоди дружини Покупця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , посвідченої 08 листопада 2010 року Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за реєстровим № 1-7027, згідно якої отримано її згоду на купівлю чоловіком вищевказаної квартири в їх спільну сумісну власність(пункт 14 договору) (том 1 а.с.62).

Зі змістом даного договору купівлі -продажу ОСОБА_2 був ознайомлений та не оспорював його.

Доказів, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, зокрема, що спірна квартира була придбана саме за його особисті кошти, а саме виключно за кошти отримані від продажу квартири квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ні до суду першої, ні до апеляційної інстанцій, не надав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спірна квартира була придбана сторонами в період шлюбу, обоє з подружжя працювали на шахті та отримували заробітну плату, а від продажу особистої квартири ОСОБА_2 до купівлі спірної квартири пройшло більше двох років.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що придбана ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу спірної квартири від 08 листопада 2010 року, посвідченого нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шкицькою Ю.А., є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому їх частки є рівними.

Суд першої інстанції на зазначені вище обставини належної уваги не звернув та ухвалив незаконне рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, зокрема, щодо спірної квартири.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, зокрема, щодо спірної квартири підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення зустрічних позовних вимог у відповідній частині, в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2020 року - скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Гаражне товариство Лиман , ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, зокрема, квартири АДРЕСА_1 , та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова