УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2022 року
м. Київ
справа № 766/3037/20
провадження № 51-6093ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2021 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
встановив:
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2021 року задоволено клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження щодо них на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).
Кримінальне провадження №62019000000000720, відомості про яке 23 травня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР), щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі КК) та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК, закрито напідставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, узв`язку з тим, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складений та направлений до суду після закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 березня 2021 року залишено без змін.
Доводи касаційної скарги та її вимоги
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржені судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів указує, що суди попередніх інстанцій помилково зробили висновки про те, що кінцевим моментом завершенням строків досудового розслідування є його закінчення, яке як етап кримінального провадження, пов`язаний у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичне направлення), що, на думку прокурора, є істотним порушенням вимог КПК.
Зокрема прокурор стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували та не відобразили в оскаржених рішеннях обставини вказані прокурором.
Крім того зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що датою закінчення досудового розслідування є 10 лютого 2020 року, а саме день внесення відповідних відомостей про закінчення кримінального провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а не день направлення обвинувального акту до суду 21 лютого 2019 року (згідно з відомостями у супровідному листі).
Пов`язуючи дату закінчення досудового розслідування з датою внесення відповідних відомостей до ЄРДР, прокурор посилається на Наказ Генеральної прокуратури України та Державної судової адміністрації України №82/108 від 14 серпня 2014 року «Про затвердження Порядку надсилання інформації про осіб у кримінальних провадженнях та електронних копій судових рішень щодо осіб, які вчинили кримінальні правопорушення», за яким відомості про закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно особи відповідно до пунктів 2, 3 частини другої статті 283 КПК, після підписання електронним цифровим підписом, автоматично скеровуються з інтеграційного сервісу ЄРДР до інтеграційного сервісу автоматизованої системи документообігу суду, що, на думку прокурора, вважається належним закінченням досудового розслідування, так як інформація з ЄРДР про направлення обвинувального акта щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надійшла до суду через інтеграційну систему.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не знайшла підстав для відкриття касаційного провадження.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову
у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Порядок обчислення строку досудового розслідування визначений у ч. 1 ст. 219 КПК, асамез моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР додня звернення до суду з обвинувальним актом.
Отже, закон пов`язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов`язаних з направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання. У Параграфі 1 Глави 24 КПК розкриваються відповідні форми закінчення досудового розслідування.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та в порядку, передбачених КПК.
За змістом долученої до касаційної скарги копії ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2021 року, у підготовчому судовому засіданні захисники обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявили клопотання про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №62019000000000720 від 23 травня 2019 року, заобвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі КК) та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.
Так, як убачається з встановлених судом першої інстанції обставин, 21 червня 2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК, а ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК.
Постановою заступника Генерального прокурора України від 02 серпня 2019 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 21 вересня 2019 року.
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду від 13 вересня 2019 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 21 листопада 2019 року.
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду від 15 листопада 2019 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 21 грудня 2019 року.
20 грудня 2019 року сторонам кримінального провадження повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування, з якими вони знайомились у період з 20 грудня 2019 року по 10 лютого 2020 року, що, з огляду на приписи ч. 5 ст. 219 КПК, не включається у строк досудового розслідування, а отже обвинувальний акт, згідно зі змістом ухвали Херсонського міського суду Херсонської області, повинен був бути направленим до 11 лютого 2020 року включно.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62019000000000720 від 23 травня 2019 року стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 складений та затверджений 10 лютого 2020 року, копії якого були вручені ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , адвокатам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
11 лютого 2020 року копію вищевказаного обвинувального акту вручено адвокату ОСОБА_9 .
Однак згідно супровідного листа та штампу суду вбачається, що обвинувальний акт до суду прокурор направив лише 21 лютого 2020 року, тобто поза межами строку досудового розслідування.
Вважаючи, що строки у кримінальному провадженні не порушено, прокурор звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2021 року зазначаючи, що суд першої інстанції не навів жодних обґрунтувань прийнятого рішення обмежившись лише відображенням припущень сторони захисту, викладених у клопотанні та прийняв рішення, що не відповідає вимогам ст. ст. 314, 370 КПК, наголошуючи на тому, що складання, затвердження та вручення сторонам відбулося 10 лютого 2020 в межах строку досудового розслідування, а тому строк досудового розслідування слідчим, прокурором пропущено не було, оскільки всі дії зі складання, затвердження та вручення обвинувального акту відбулося 10 лютого 2020 року тобто в межах строку досудового розслідування, що на переконання прокурора відповідає вимогам ч. 4 ст.110 КПК.
Проте, прокурор не обґрунтовує яких порушень вимог кримінального процесуального закону припустилися суди в цій частині, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду (постанови від 26 травня 2020 року у справі №556/1381/18, від 17 лютого 2021 року у справі №344/6630/17, від 15 березня 2021 року у справі № 676/6116/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 676/804/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/20 від 01 липня 2021 року у справі №752/3218/20, від 15 вересня 2021 року у справі №711/3111/19) за якою кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням).
Переглядаючи кримінальне провадження в межах апеляційної скарги прокурора, проаналізувавши її доводи, суд апеляційної інстанції надав їм належну оцінку, дійшовши до висновків про правомірність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, та внаслідок цього, відповідність ухвали суду першої інстанції вимогам КПК, з якими погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, айбезпосередньо направлено на адресу суду.
За приписами ст. 116 КПК процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров`я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
З огляду на викладене вище прокурор повинен був звернутися до суду зобвинувальним актом у строк до 11 лютого 2020 року шляхом передачі його на пошту, або передати уповноваженій на його прийняття особі. Таким чином, доводи касаційної скарги прокурора в цій частині єнеобґрунтованими.
Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, які здебільшого
є аналогічними доводам касаційної скарги, зокрема щодо кінцевого дня звернення до суду з обвинувальним актом, та із зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення обґрунтовано залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Касаційна скарга прокурора не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність ухвали Херсонського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року. Вона є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, адже в повній мірі відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2021 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Суд | Касаційний кримінальний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.01.2022 |
Оприлюднено | 16.01.2023 |
Номер документу | 102562849 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою |
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Анісімов Герман Миколайович
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Анісімов Герман Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні