Рішення

від 07.12.2021 по справі 753/10156/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10156/20

провадження № 2/753/1793/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих порушень зобов`язань

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих порушень зобов`язань.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що о 22 червня 2016 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики, за умовами якого відповідач позичила у нього грошові кошти у сумі 871 500 грн. 00 коп., що за курсом, встановленим НБУ на день укладення договору еквівалентно 35 000 доларів США, на строк до 21 червня 2017 року. Договором позики передбачено, що повернення грошових коштів здійснюється відповідачем у м. Києві готівкою у національній валюті України в сумі, яка еквівалентна 35 000 доларів США 00 центів за курсом, встановленим НБУ на день здійснення платежу.

На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 22 червня 2016 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з яким остання передала в іпотеку належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,3435 га, без будь-яких забудов, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, кадастровий номер 3221281200:05:009:0046, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2019 р., стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 965593 грн.11 коп. за договором позики укладеного 22 червня 2016 року, що складається з:

- основного боргу в розмірі 35 000 дол. США, що еквівалентно 913699 грн. 95 коп.;

- 3 % річних в розмірі 51893 грн. 16 коп.;

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, складом угідь-рілля площею 0,3435 га, без будь-яких забудов, що розташована за адресою Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада , кадастровий номер 3221281200:05:009:0046 у межах, які зазначені в плані меж земельної ділянки, та яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі розпорядження Броварської районної державної адміністрації № 1036 від 16 липня 2012 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №683159 , виданого 28 серпня 2012 року Управлінням Держкомзему у Броварському районі Київської області, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322120001022782 в рахунок погашення за договором позики укладеного 22 червня 2016 в сумі 965593 грн. 11 коп. шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, що визначена згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, складом угідь-рілля площею 0,3435 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада складеного товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт прайм" від 12 вересня 2017 року в сумі 168860 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 25.09.2019 р. залишено без змін рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2019 р.

28.02.2020 р. ОСОБА_3 повністю виконала вказане рішення суду та погасила заборгованість.

Зазначає, що очікуючи, виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення позики в строк до 21.06.2017 р., він мав намір не пізніше 26.06.2017 р. укласти з АТ КБ Приватбанк депозитний договір на розміщення депозитного вкладу в розмірі 911 220,80 грн., що станом на 21.06.20217 р. еквівалентно 35 000 дол. США, з можливістю капіталізації вкладу помісячно, процентна ставка 16,3% річних.

Нарахування вказаних відсотків за можливим вкладом розпочалось би 26.06.2017 та за 32 місяці до лютого 2020 р., вказана сума становила б 493 028,76 грн., проте через невиконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення позики в строк передбачений договором позивач вказаний дохід не отримав та вважає його упущеною вигодою, яку просить стягнути з відповідача.

Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України та на невиконання ОСОБА_3 рішення суду про стягнення заборгованості до 28.02.2020 р., позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних збитків в розмірі 15 073,24 грн., та 3% річних в розмірі 25 139,23 грн.

03.12.2021 р. від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне.

Зазначає, що позивачем не доведено, що він мав намір укласти з банком депозитний договір у 2017 році. Розрахунки упущеної вигоди, в основу яких покладено ймовірні дані - процентна ставка 16,3 % річних, яка діяла у 2017 р., не підтверджує реальні можливі доходи позивача, оскільки достеменно невідомо чи був би укладений позивачем депозитний договір з банком саме на умовах з відсотковою ставкою 16,3 % річних. Умови договору могли бути іншими, а відповідно вказаний відсоток не є сталим. Нарахування відсотків, як можливого доходу позивача не ґрунтуються на реальних даних, вказані розрахунки завданих збитків у вигляді упущеної вигоди не підтвердженні належними та допустимими доказами. Також просив застосувати строк позовної давності щодо вимоги про стягнення упущеної вигоди.

Крім того, вказав, що вимога про стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань задоволенню не підлягає, оскільки кошти надавалися позичальнику в іноземній валюті - доларах США, а індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня.

Зазначає, що наданий позивачем розрахунок 3% річних містить хибні дані та є необґрунтованим.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2020 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 29.10.2021 р. постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 16.02.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити,

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 22 червня 2016 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) було укладеного договір позики у простій письмовій формі.

Згідно пункту 1 договору позики, позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 871 500 грн. 00 коп., що за курсом, встановленим НБУ на день укладення цього договору, еквівалентно 35 000 доларів США 00 центів, та зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів не пізніше 21 червня 2017 року включно.

У разі, якщо на момент виконання зобов`язання за даним цивільно-правовим договором, НБУ буде змінено курс долара США до гривні, сторони домовились про те, що ціна даного договору в гривнях буде еквівалентною 35 000 доларів США 00 центів, на день виконання зобов`язання за цим договором.

Повернення грошових коштів здійснюється у м. Києві готівкою у національній валюті України в сумі, яка еквівалентна 35 000 доларів США за курсом, встановленим НБУ на день здійснення платежу. Тобто, у разі зміни курсу продажу долару США НБУ на день здійснення платежу, сума позики, яка підлягає поверненню у гривнях коригується пропорційно такій зміні курсу (пункт 6 договору позики).

22 червня 2016 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з яким іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язань, що випливають з вищевказаного договору позики передає іпотекодержателю, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку та на умовах визначених цим договором, нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,3435 га, без будь-яких забудов що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, кадастровий номер 3221281200:05:009:0046, у межах, які зазначені в плані меж земельної ділянки, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, складом угідь - рілля, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії № ЯМ № 683159, виданого 28 серпня 2012 року Управлінням Держкомзему у Броварському районі Київської області.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2019 р. (а.с.38-48), стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 965593 грн.11 коп. за договором позики укладеного 22 червня 2016 року, що складається з:

- основного боргу в розмірі 35 000 дол. США, що еквівалентно 913699 грн. 95 коп.;

- 3 % річних в розмірі 51893 грн. 16 коп.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, складом угідь-рілля площею 0,3435 га, без будь-яких забудов, що розташована за адресою Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада , кадастровий номер 3221281200:05:009:0046 у межах, які зазначені в плані меж земельної ділянки, та яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі розпорядження Броварської районної державної адміністрації № 1036 від 16 липня 2012 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №683159 , виданого 28 серпня 2012 року Управлінням Держкомзему у Броварському районі Київської області, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322120001022782 в рахунок погашення за договором позики укладеного 22 червня 2016 в сумі 965593 грн. 11 коп. шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, що визначена згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, складом угідь-рілля площею 0,3435 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада складеного товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт прайм" від 12 вересня 2017 року в сумі 168860 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 8320 грн. 00 коп. та витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 3500 грн. 00 коп.

Постановою Київського апеляційного суду від 25.09.2019 р. залишено без змін рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2019 р. (а.с.51-64)

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д.В., перебували виконавчі провадження з виконання даного рішення суду, а саме:

1) за ВП №59415213 про стягнення з ОСОБА_3 боргу в розмірі 11 820 грн. - повну суму за виконавчим документом стягнуто та перераховано стягувачу згідно платіжного доручення від 20.01.2020;

2) за ВП №59415129 про стягнення на предмет іпотеки - згідно акту приватного виконавця Ляпіна Д.В. від 05.11.2019 про реалізацію предмета іпотеки, у рахунок погашення боргу на суму 168 860 грн., передано земельну ділянку площею 0,3435 га., що розташована за адресою Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, кадастровий номер 3221281200:05:009:0046;

3) за ВП №59415019 про стягнення з ОСОБА_3 боргу в розмірі 965 593 грн. 11 коп. - здійснено погашення заборгованості та перераховано ОСОБА_2 : 05.11.2019 р. - згідно акту про реалізацію предмета іпотеки у рахунок погашення боргу 168 860 грн., 20.01.2020 р. - 333 067,05 грн., 28.02.2020 р. - 463 666,06 грн.

28.02.2020 р. закінчено виконавче провадження №59415019 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 965 593 грн. 11 коп. оскільки з боржника стягнуто повну суму за виконавчим документом.

Таким чином, 28.02.2020 р. відповідач погасила заборгованість перед позивачем та виконала рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2019 р., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим позивачем.

Як на підставу своїх вимог про стягнення упущеної вимоги, посилається на те, що очікував виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення суми позики 35 000 дол. США в строк до 21.06.2017 р., оскільки мав намір не пізніше 26.06.2017 р. укласти з АТ КБ Приватбанк депозитний договір на розміщення депозитного вкладу (Стандарт строковий 12 міс., валюта UAH) в розмірі 911 220,80 грн., що станом на 21.06.20217 р. еквівалентно 35 000 дол. США, з можливістю капіталізації вкладу помісячно, з процентною ставкою 16,3% річних.

Нарахування вказаних відсотків за можливим вкладом розпочалось би 26.06.2017 та за 32 місяці до лютого 2020 р., вказана сума становила б 493 028,76 грн., проте через невиконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення позики в строк передбачений договором позивач вказаний дохід не отримав та вважає його упущеною вигодою.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями та посиланнями позивача, з наступних підстав.

На підтвердження розміру упущеної вигоди позивач надав довідку АТ КБ Приватбанк від 11.02.2020 щодо історії зміни відсоткових ставок по договору типу Стандарт строковий 12 міс., з вересня 2019 р. по грудень 2019 р. (а.с.68) та довідку АТ КБ Приватбанк від 15.06.2020 про відкриті рахунки, згідно з якою позивач має три рахунки, один з яких відкритий 18.12.2014 р., а два інших 13.07.2018 р.(а.с.69)

Однак вказані довідки не підтверджують намір позивача укласти в червні 2017 року депозитний договір з АТ КБ Приватбанк на розміщення депозитного вкладу (Стандарт строковий 12 міс., валюта UAH) в розмірі 911 220,80 грн., що станом на 21.06.20217 р. еквівалентно 35 000 дол. США, з можливістю капіталізації вкладу помісячно, з процентною ставкою 16,3% річних.

Також вказані довідки не підтверджують завданих позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди.

При цьому, сам лише намір укласти депозитний договір, на що посилається позивач, не підтверджує того, що він міг і повинен був отримати доходи в розмірі 493 028,76 грн.

Разом з тим, належних доказів, завдання збитків у вигляді упущеної вигоди - відсотків за можливим депозитним вкладом в розмірі 493 028,76 грн., внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань з повернення позики в строк, позивачем не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч.1 ст. 623 ЦК України);

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч.2 ст. 623 ЦК України);

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч.4 ст. 623 ЦК України);

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Враховуючи припис частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинення відповідачем збитків, понесення збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками в розмірі 493 028,76 грн.; позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходів у розмірі 493 028,76 грн., у разі належного виконання зобов`язання, а також вжиття кредитором заходів для їх одержання, що є необхідним при заявленні до стягнення упущеної вигоди.

Отже зазначені вимоги про стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 493 028,76 грн., є необґрунтованими, недоведеними та ґрунтуються лише на припущеннях, у зв`язку із чим задоволенню не підлягають.

Разом з тим представник відповідача просив суд застосувати строк позовної давності давності щодо вимоги про стягнення упущеної вигоди, оскільки позивачем при зверненні до суду з даним позов вказаний строк було пропущено.

Ст.ст.256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до роз`яснень, викладених у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю, заява про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення суми інфляційних збитків в розмірі 15 073,24 грн., то в її задоволенні слід відмовити, з наступних підстав.

З правової позиції Верховного Суду України від 27.02.2016 року у справі за № 6-771цс15 вбачається що, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, інфляційні нарахування, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не стягуються.

У такому випадку втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Такі висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц; постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі N 6-284цс17.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань - 15 073,24 грн. задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 25 139,23 грн., суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2019 р. набрало законної сили 25.09.2019 р.

До 28.02.2020 р. відповідач частинами сплачував заборгованість за рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2019 р., та повністю виконав свої зобов`язання, встановленні даним судовим рішенням лише 28.02.2020 р.

Отже, зобов`язання по сплаті заборгованості за рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2019 р. залишались невиконаними до 28.02.2020 р.

Відповідно до розрахунків наданих позивачем, за прострочення відповідачем виконання зобов`язання, встановленого рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2019 р. на суму заборгованості нараховано 3% річних в розмірі 25 139,23 грн.

Однак, суд не погоджується із вказаним розрахунком, оскільки останній є помилковим.

Зокрема, вбачається, що позивач здійснює нарахування 3% річних на суму 977 413,11 грн., однак основним грошовим зобов`язанням згідно судового рішення є борг в розмірі 35 000 дол. США, що еквівалентно 913699 грн. 95 коп.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до розрахунків, проведених судом згідно ст. 625 ЦК України, за прострочення відповідачем виконання зобов`язання, встановленого рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2019 р., на суму заборгованості нараховано 3% річних в розмірі 19 069 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, положень чинного законодавства, провівши відповідні розрахунки згідно ст. 625 ЦК України, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 19 069 грн.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Карпеєвої А.М., та ордеру №444732 від 29.10.2020 р. на надання правової допомоги ОСОБА_2 адвокатом Карпеєвою А.М.. (а.с.121,122).

Разом з тим, позивачем не додано договору про надання правничої допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), акту виконаних робіт, у зв`язку із чим вимога про стягненя витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих порушень зобов`язань - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) 3% річних в розмірі 19 069 грн. та судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 190 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА