Рішення

від 29.10.2021 по справі 753/18694/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18694/18

провадження № 2/753/686/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2021 р.Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Сирбул О.Ф.,

за участю секретаря - Лаптєвої Ю.М.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач1, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач2, ОСОБА_3 ) де є третя, про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 14 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований відділом РАЦС Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 359. Від шлюбу народилося двоє малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Особистою приватною власністю позивача є рухоме майно, зазначене в постанові приватного виконавця про опис та арешт майна боржника ( ОСОБА_2 ) від 18.09.2018, вилученого з зазначеної квартири, а саме: телевізор Samsung BN 68-04700P-00 чорного кольору, діагональ, 52 дюйма; шкіряний диван білого кольору; шкіряний диван розкладний білого кольору; шкіряне крісло білого кольору; вішалка для верхнього одягу з дерева; пилосос жовтого кольору Kacher S/N 092923; вмонтована мікрохвильова піч BOSCH HMT 85MR23; духовий шкаф Gorenie модель ВО 755SYW; дорожній чемодан sumdex жовтого кольору; пральна машина Electrolux, model EWT 1021.

Під час перебування у шлюбі позивачем та відповідачем1 було набуто у спільну сумісну власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , транспортний засіб Renault Logan Van 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору, гаражний бокс за адресою: АДРЕСА_2 , автогаражний кооператив Чайка , гараж № НОМЕР_2 .

Право власності на квартиру, гараж та транспортний засіб зареєстровано за відповідачем1, проте вказане майно придбавалось ними спільно, в період перебування в шлюбі і позивач в тому числі приймав фінансову участь в більшій його частині.

Враховуючи, що спірне майно купувалось під час перебування у шлюбі позивача та відповідача1, воно належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Щодо дій приватного виконавця позивач вважає їх незаконними, оскільки було порушено ряд статтей Закону України Про виконавче провадження , а також ЦПК України, зокрема ст. 349, проникнення до житла без постанови суду, при проведенні опису майна боржника у постанові від 18.09.2018 року було зазначено, що вилучене рухоме майно належить дружині боржника, а саме позивачем, проте це не було взято до уваги та вилучене. Відповідальним зберігачем майна призначено стягувача, а саме відповідача2. Також, було допущено ряд порушень, які зазначені в скаргах на дії приватного виконавця.

Та просила суд визнати за нею право власності на частку 50% (1/2) без реального виділення в натурі у наступному майні, що належить позивачу та ОСОБА_2 , на праві спільної сумісної власності: гаражного боксу за адресою: АДРЕСА_2 , автогаражний кооператив Чайка , гараж № НОМЕР_2 ; транспортного засобу Renault Logan Van 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору; квартири АДРЕСА_3 . Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на наступне майно: телевізор Samsung BN 68-04700P-00 чорного кольору, діагональ, 52 дюйма; шкіряний диван білого кольору; шкіряний диван розкладний білого кольору; шкіряне крісло білого кольору; вішалка для верхнього одягу з дерева; пилосос жовтого кольору Kacher S/N 092923; вмонтована мікрохвильова піч BOSCH HMT 85MR23; духовий шкаф Gorenie модель ВО 755SYW; дорожній чемодан sumdex жовтого кольору; пральна машина Electrolux, model EWT 1021.

Зняти арешт з наступного майна, накладеного постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. від 18.09.2018: гаражного боксу за адресою: АДРЕСА_2 , автогаражний кооператив Чайка , гараж № НОМЕР_2 ; транспортного засобу Renault Logan Van 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору; квартири АДРЕСА_3 ; телевізора Samsung BN 68-04700P-00 чорного кольору, діагональ, 52 дюйма; шкіряного дивану білого кольору; шкіряного дивану розкладний білого кольору; шкіряного крісла білого кольору; вішалки для верхнього одягу з дерева; пилососу жовтого кольору Kacher S/N 092923; вмонтованої мікрохвильової пічі BOSCH HMT 85MR23; духового шкафу Gorenie модель ВО 755SYW; дорожнього чемодану sumdex жовтого кольору; пральної машина Electrolux, model EWT 1021. Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Ухвалою суду від 10.10.2018 року відкрито провадження у дані справі в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.08.2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено продаж арештованого майна, відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 від 18.09.2018, а саме: квартири АДРЕСА_3 ; транспортного засобу Renault Logan Van 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору; гаражного боксу за адресою: АДРЕСА_2 , автогаражний кооператив Чайка , гараж № НОМЕР_2 , площею 20,7 кв.м.; телевізору Samsung BN 68-04700P-00 чорного кольору, діагональ, 52 дюйма; шкіряного дивану білого кольору; шкіряного дивану розкладного білого кольору; шкіряного крісла білого кольору; вішалки для верхнього одягу з дерева; пилососу жовтого кольору Kacher S/N 092923; вмонтованої мікрохвильової печі BOSCH HMT 85MR23; духового шкафу Gorenie модель ВО 755SYW; дзеркала 102х100; дорожнього чемодану sumdex жовтого кольору; пральної машини Electrolux, model EWT 1021. В іншій частині відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 31.01.2019 року, апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. залишено без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 10 жовтня 2018 року залишено без змін.

05 листопада 2018 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

06 листопада 2018 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л., в яких вона посилається, що позов незаконний та безпідставний, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню, просила у задоволені позову відмовити.

07 листопада 2018 року в засіданні представник позивача заявив клопотання про роз`єднання позовних вимог.

Ухвалою суду від 07.11.2018 року (занесеною до протоколу судового засідання) у задоволенні клопотання представника позивача про роз`єднання позовних вимог відмовлено.

17 листопада 2018 року до суду представником відповідача2 ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, вважає позов незаконним та безпідставним, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню, просив у задоволені позову відмовити.

13 грудня 2018 року до суду представником позивача було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.03.2019 року (занесеною до протоколу судового засідання) заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.

В позовних вимогах з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач ОСОБА_1 , в обґрунтування якої посилалася на те, що у спірній квартирі зареєстровано 3 особи, а саме, позивач та двоє малолітніх дітей. Позивач не одержує аліментів на дітей. За таких умов, оскільки з позивачем проживає двоє малолітніх дітей, а також остання не отримує на них аліментів, позивач має право на збільшення частки у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки позивач та відповідач1 мають двох спільних дітей, загальна кількість осіб у сім`ї складає 4. Таким чином, кожен член сім`ї має право на 1/4 частку квартири. З огляду на зазначене позивач вважає за можливе просити суд з урахуванням інтересів сім`ї, визнати за нею право власності на 3/4 частки без реального виділення в натурі у зазначеній квартирі.

Просила суд визнати за нею право власності на частку 50% (1/2) без реального виділення в натурі у наступному майні, що належить позивачу та ОСОБА_2 , на праві спільної сумісної власності: гаражного боксу за адресою: АДРЕСА_2 , автогаражний кооператив Чайка , гараж № НОМЕР_2 ; транспортного засобу Renault Logan Van 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору. Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку 75% (3/4) без реального виділення в натурі у наступному майні, що належить позивачу та ОСОБА_2 , на праві спільної власності: квартири АДРЕСА_3 . Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на наступне майно: телевізор Samsung BN 68-04700P-00 чорного кольору, діагональ, 52 дюйма; шкіряний диван білого кольору; шкіряний диван розкладний білого кольору; шкіряне крісло білого кольору; вішалка для верхнього одягу з дерева; пилосос жовтого кольору Kacher S/N 092923; вмонтована мікрохвильова піч BOSCH HMT 85MR23; духовий шкаф Gorenie модель ВО 755SYW; дорожній чемодан sumdex жовтого кольору; пральна машина Electrolux, model EWT 1021.

Зняти арешт з наступного майна, накладеного постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. від 18.09.2018: гаражного боксу за адресою: АДРЕСА_2 , автогаражний кооператив Чайка , гараж № НОМЕР_2 ; транспортного засобу Renault Logan Van 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору; квартири АДРЕСА_3 ; телевізора Samsung BN 68-04700P-00 чорного кольору, діагональ, 52 дюйма; шкіряного дивану білого кольору; шкіряного дивану розкладний білого кольору; шкіряного крісла білого кольору; вішалки для верхнього одягу з дерева; пилососу жовтого кольору Kacher S/N 092923; вмонтованої мікрохвильової пічі BOSCH HMT 85MR23; духового шкафу Gorenie модель ВО 755SYW; дорожнього чемодану sumdex жовтого кольору; пральної машина Electrolux, model EWT 1021. Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

21 грудня 2018 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л., на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

05 лютого 2019 року до суду від представника позивача надійшла заява про допит свідків.

Ухвалою суду від 18.03.2019 року (занесеною до протоколу судового засідання) у задоволені заяви представника позивача про допит свідків було відмовлено.

07 лютого 2019 року до суду надійшов зустрічний позов відповідача1 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 18.03.2019 року (занесеною до протоколу судового засідання) відмовлено у прийнятті зустрічного позову відповідача1 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 08.04.2019 року призначено справу до розгляду по суті на 11 червня 2019 року о 12 год. 20 хвил. Підготовче засідання закрито.

Ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 19.04.2019 року відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто ОСОБА_2 апеляційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18.03.2019, якою відмовлено у прийнятті його зустрічної позовної заяві.

Ухвалою суду від 03.10.2019 року позов залишено без розгляду на підставі ст.ст. 223, 257 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.01.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 03.10.2019 року скасовано, цивільну справу направлено до Дарницького районного суду м. Києва для продовження розгляду.

15 квітня 2020 року до суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.09.2020 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог відмовлено.

04 травня 2020 року до суду від третьої особи надійшли письмові заперечення на заяву про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог.

07 травня 2020 року до суду від відповідача1 ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов про поділ майна подружжя.

Ухвалою суду від 10.09.2020 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12.11.2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 10.09.2020 року, якою відмовлено у прийнятті його зустрічної позовної заяви, повернуто особі, яка її подала.

Постановою Верховного Суду від 03.03.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 12.11.2020 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.06.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Дарницького районного суду від 10.09.2020 року, якою відмовлено у прийнятті його зустрічної позовної заяви, залишено без змін.

15 квітня 2020 року через канцелярію суду позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив ОСОБА_3 на позовну заяву від 15.04.2020.

Ухвалою суду від 29.10.2021 року (занесеною до протоколу судового засідання) відмовлено у прийнятті відповіді на відзив, яку подано позивачем.

21 травня 2020 року до суду представником відповідача2 ОСОБА_6 подано відзив з клопотанням про поважність причину пропуску строку, просив поновити строки та прийняти відзив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 29.10.2021 року (занесеною до протоколу судового засідання) визнано поважну причину пропуску строку та долучено відзив до матеріалів справи.

01 вересня 2020 року від позивача до суду надійшла заява про залишення без розгляду позовних вимог про зняття арешту з майна, накладеного постановами приватного виконавця.

Ухвалою суду від 29.10.2021 року (занесеною до протоколу судового засідання) відмовлено у задоволені заяви позивача про залишення без розгляду позовних вимог про зняття арешту з майна, накладеного постановами приватного виконавця.

29 жовтня 2021 року через канцелярію суду позивачем ОСОБА_1 подано заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог.

Ухвалою суду від 29.10.2021 року відмовлено у задоволені заяви позивача про залишення без розгляду позовних вимог до ОСОБА_3 та приватного виконавця про зняття арешту з майна, накладеного постановами приватного виконавця.

У судове засідання 29 жовтня 2021 року учасники справи не з`явились. Перед початком судового засідання від позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, підтримує в повному обсязі позовні вимоги з урахуванням заяви про залишення без розгляду частини позовних вимог.

У судове засідання 29 жовтня 2021 року відповідач1 ОСОБА_2 не з`явився, через канцелярію суду в цей же день ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

В судове засідання відповідач2 ОСОБА_3 та третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. не з`явились, повідомлені у встановленому законом порядку. В матеріалах справи містяться відзиви та пояснення, в яких просять суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

14 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований відділом РАЦС Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 359.

Від шлюбу народилося двоє малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З матеріалів справи вбчається, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення коштів задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки Toyоta Highlander , укладений 15.05.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за довідкою-рахунком № ВІА469185. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 1 498 872 грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.09.2019 року, заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року залишено без змін.

14 травня 2018 року Святошинським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 759/15306/17 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення коштів.

18 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. винесено постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, на підставі виконавчого листа № 759/15306/17 від 14.05.2018, який видав Святошинський районний суд м. Києва, боржник: ОСОБА_2 , стягувач: ОСОБА_3 .

Позивач у позовній заяві вказує, що під час перебування у шлюбі з відповідачем1, було придбано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб Renault Logan Van 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору; гаражний бокс за адресою: м. Київ, авто гаражний кооператив Чайка , гараж № НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , площею 20,7 кв.м. Враховуючи, що спірне майно купувалось під час перебування у шлюбі позивача та відповідача1, воно належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Жодних належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України позивачем на підтвердження придбання майна та права власності на нього додано не було та не здобуто під час розгляду справи у суді.

В обгрунтування вищезазначеного посилається на ст. 60 СК України, відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верхового Суду.

Належність майна до сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовного підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Дане твердження висловлене у Правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 5 квітня 2017 року у справі № 6-399цс17.

Позивачем не надано доказів походження коштів, за які було придбано спірне майно, не доведено, що джерелом набуття майна були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідно до договору дарування № 238 від 21.02.2017 року, засвідченого приватним нотаріусом КМНО Матвеєвим В.А., гаражний бокс, що знаходиться за адресою: м. Київ, Автогаражний кооператив Чайка (Подільський р-н), гараж 71 (сімдесят один), адреса ГК: АДРЕСА_2 , був подарований Відповідачу1 ОСОБА_7 .

Отже, позивач не має відношення до гаражного боксу, так як зазначене майно було подароване ОСОБА_2 і є його особистою власністю.

Щодо вимоги позивача визнати за нею право власності на частку 50% (1/2) без реального виділення в натурі транспортного засобу Renault Logan Van 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

Приписами статті 183 ЦК України визначено, що речі поділяються на подільні та неподільні. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Зокрема, не піддаються поділу на частини автомобілі.

Таким чином транспортний засіб є неподільною річчю, і має бути присуджений повністю одному із подружжя.

Тобто, вимога позивача щодо визнання за нею права власності на частку 50% (1/2) задоволенню не підлягає, оскільки гаражний бокс було набуто в результаті договору дарування, і він є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а транспортний засіб є неподільною річчю, і має бути присуджений повністю одному із подружжю.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 , зазначає, що частина описаного та вилученого приватним виконавцем майна є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , на підтвердження чого позивач надає квитанції про придбання майна.

На підтвердження покупки телевізору Samsung UE55f8000ST надано гарантійний талон з підписом та дописаним від руки прізвищем отримувача товару. Так, в матеріалах справи міститься запит від 23.10.2018 до магазину Розетка , щодо надання інформації хто отримувач товару, проте надана відповідь, що інформація надається протягом одного року з моменту придбання товару. Товар був придбаний у 2013 році та відсутня можливість надати відповідь.

Також надано товарний чек № 0158 від 15.05.2009 року виданий СПД ОСОБА_8 та товарний чек № 10294 від 23.12.2011 року. З вказаних товарних чеків взагалі неможливо встановити найменування товару, який було придбано, а прізвище та підпис отримувача дописані, дата здійснення допису достовірно невідома.

Підтверджуючи покупку пилосмока KARCHER WD MV 2 позивач посилається на товарний чек з ТОВ Епіцентр К . Отримувач товару не вказаний. Також додано розписку, справжність якої викликає сумніви, а достовірність встановити неможливо.

Надано товарний чек № 27 від 31.12.2011 року про придбання духового шкафу ВО 755SYW на якому міститься рукописний запис щодо інформації про отримувача придбаного товару.

Враховуючи вищезазначене, на наданих квитанціях не вказано особу покупця у друкованому вигляді, прізвище та ініціали отримувача дописані, що викликає сумніви щодо достовірності вказаної інформації про особу отримувача.

Крім того, на товарному чеку № 0083 від 21.09.2006 року про придбання пральної машини Electrolux model EWT 1021 стоїть печатка Товариства з обмеженою відповідальністю КФ Егіда (код ЄДРПОУ 37603372). Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ КФ Егіда , код ЄДРПОУ 37603372 зареєстровано та взято на облік 24.03.2011 року.

На момент придбання пральної машини - 21.09.2006 року ТОВ КФ Егіда взагалі не існувало.

Квитанція, надана на підтвердження покупки є недопустимим та недостовірним доказом в розумінні ст.ст. 78-79 ЦПК України.

Відповідно до п. п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , при ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог ЦПК про їх належність і допустимість.

З огляду на вищевикладене, докази, на які позивач посилається для підтвердження своїх вимог, не відповідають встановленим законом вимогам щодо належності та допустимості; походження коштів, за які було придбано рухоме майно не з`ясовано; факт придбання майна за особисті кошти позивачем не доведено, оскільки факт отримання товару не означає його оплату за власні кошти, відповідно відсутні підстави для задоволення вимог позивача в частині визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на спірне рухоме майно.

Щодо посилання позивача, що приватним виконавцем було порушено ст. 439 ЦПК України, і здійснено проникнення до житла без дозволу, суд не бере їх до увагу з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. перебував виконавчий лист № 759/15306/17 від 14.05.2018, який видав Святошинський районний суд м. Києва, боржник: ОСОБА_2 , стягувач: ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В ч. 1 ст. 18 Закону зазначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Державний або приватний виконавець при перешкоджанні в допуску до житлового приміщення має право звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи.

Під проникненням до житла чи іншого володіння особи необхідно розуміти відкрите або ж таємне входження до житла, яке може відбуватися як з подоланням певних перешкод чи опору людей, так і безперешкодно.

Аналіз положень нормативно-правових актів, дає змогу визначити, що законним проникнення до житла чи іншого володіння особи буде визнаватися: якщо є дозвіл законного власника; у випадках, передбачених законодавством України.

Проникнення до житла чи іншого володіння особи буде вважатися законним, якщо воно було здійснене з ясно видимої згоди всіх належних дієздатних його власників.

З матеріалів справи вбачається, що боржником/відповідчем1 та позивачем, які є належними дієздатними власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , було надано дозвіл приватному виконавцеві на входження до житла та здійснення виконавчих дій, а отже, порушення ст. 439 ЦПК України відсутнє.

Також, суд звернув увагу, що на момент розгляду справи в Дарницькому районному суді м. Києва, Верховний Суд розглянув цивільну справу № 759/15306/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10.09.2019 року.

Постановою Верховного Суду від 27.05.2020 року, заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10.09.2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, це пояснює процесуальну поведінку позивача та відповідача1 під час розгляду справи в Дарницькому районному суді м. Києва, які є подружжям, пов`язані спільним побутом та веденням спільного господарства, проживають разом, шлюб не розірвано, які неодноразово подавали до суду заяви про відкладення розгляду справи, заяву про роз`єднання позовних вимог, заяву про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог, заяви про залишення без розгляду частини позовних вимог, неодноразово подавались апеляційні скарги на ухвали суду, як позивачем так і відповідачем1, справа перебувала неодноразово як в апеляційній інстанції так і в касаційній інстанції, що стало підставою для тривалого розгляду даної справи, три роки.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень - належність майна на праві приватної/спільної сумісної власності; докази, якими підтверджує свої вимоги позивач, не відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а дії приватного виконавця вчинені відповідно до встановлених законодавством вимог.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В свою чергу, у ході розгляду даної справи позивачем, у порядку статті 81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на доведення своїх позовних вимог, а також не було обґрунтовано наявність передбачених статтею 82 ЦПК України обставин, які б зумовлювали звільнення від доказування наявності наведених ним обставин.

За таких обставини, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, так як під час судового розгляду не встановлено та не доведено обґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що суд дійшов до висновків, щодо відмови у задоволенні позовних вимог, то з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, відшкодування судового збору, у разі відмови у позові не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 133, 141, 200, 206, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: