Рішення

від 21.12.2021 по справі 361/193/17

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/193/17

Провадження № 2-а/361/20/21

21.12.2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Радзівіл А.Г.

за участюсекретарів Радченко К.В., Бас Я.В., Латчук Д.Р.

за участю представника позивача Самарцева Я.Ю.

представника відповідача Шкардун М.В.

представників третіх осіб:

Державної регуляторної служби України Худіної Т.М., Мандзюк М.М.

ТОВ "Ольтарес" Книш Н.І., Павлової Н.Є.

ТДВ "Броварський шиноремонтний завод" Олешко А.М.

ТОВ " ІндастріалПропертізІнвестмент" Коломієць Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна регуляторна служба України, товариство з обмеженою відповідальністю "БломІнфо-Юкрейн", Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІндастріалПропертізІнвестмент", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольтаріс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Форум-Косметік", Товариство з додатковою відповідальністю "Броварський шиноремонтний завод" про визнання протиправними та скасування рішення органу місцевого самоврядування,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Броварської міської ради Київської області від 25 грудня 2014 року № 1378-50-06 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Бровари".

В обґрунтування вимог зазначає, що 13 квітня 2006 року між Броварською міською радою Київської області та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Умовами вказаного договору визначено нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки у розмірі - 99851 грн. 00 коп., а також встановлено суму річної орендної плати.

Оскаржуваним рішенням Броварської міської ради Київської області від 25 грудня 2014 року № 1378-50-06 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Бровари, встановлено, що нормативна грошова оцінка земель міста Бровари вводиться в дію з 01 січня 2016 року.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки воно прийняте із порушенням вимог чинного законодавства України, що регулює відносини у сфері затвердження нормативної грошової оцінки земель та відповідної технічної документації, порушує її законні права та інтереси, оскільки зумовлює збільшення розміру орендної плати, яка встановлюється на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Оскаржуваним рішенням ради змінено чинні норми права: затверджено нову нормативну грошову оцінку землі, яка є обов`язковою для застосування у відносинах між органом місцевого самоврядування та суб`єктом господарської діяльності. За своєю правовою природою оскаржуване рішення має ознаки регуляторного акту, є рішенням нормативно-правового характеру, оскільки підлягає неодноразовому застосуванню серед невизначеного кола осіб - суб`єктів земельних відносин щодо земельних ділянок, розташованих у місті Бровари, та розповсюджується на орендарів земельних ділянок, сторін договорів оренди земельних ділянок комунальної власності. Разом з тим, при прийнятті спірного рішення, як регуляторного акту порушено процедуру його ухвалення, регламентовану Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема оскаржуване рішення не включено до реєстру регуляторних актів, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту, проект регуляторного акту, як і звіти про відстеження його результативності не оприлюднювалися у друкованих засобах масової інформації відповідної ради або у місцевих друкованих засобах масової інформації. При визначенні середньої (базової) вартості земель міста Бровари розробником технічної документації № 1378-50-06 використані недостовірні дані, зокрема ДБН-IV-16-98 (частина ІІ), які не є чинними з 01 жовтня 2000 року; визначення середньої (базової) вартості 1 кв.м земель міста Бровари здійснено на підставі показників, що не відповідають показникам, наданим відповідними службами; у складі технічної документації відсутня інформація відповідних органів, підприємств про вартість магістральних мереж телефонного зв`язку та вулично-дорожньої мережі житлових вулиць. Крім того, при перевірці даних витрат на освоєння та облаштування земель міста Бровари станом на 01 січня 2013 року, що містяться у затвердженій оскаржуваним рішенням технічній документації, виявлені невідповідності щодо загальної суми витрат, невірно перенесено суми і кількості із вихідних даних для нормативно-грошової оцінки земель та невірно застосовано індекс інфляції при розрахунку вартості витрат на освоєння та благоустрій.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2019 року скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Броварської міської ради від 25.12.2014 року № 1378-50-06 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Бровари".

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 року скасовано, а справу № 361/193/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

08 травня 2020 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до провадження справу та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13 липня 2020 року.

28 січня 2021 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області заяви подані представниками Товариства з обмеженою відповідальністю Індастріал Пропертіз Інвестмент, Товариства з обмеженою відповідальністю Ольтаріс, Товариства з обмеженою відповідальністю Форум-Косметік, Товариства з додатковою відповідальністю Броварський шиноремонтний завод задоволено, залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Індастріал Пропертіз Інвестмент (01042, м.Київ, провулок Новопечерський, 5, офіс. 5); Товариство з обмеженою відповідальністю Ольтаріс (07403, Київська область, м.Бровари, вул.Грушевського,буд. 15), Товариство з обмеженою відповідальністю Форум-Косметік (07400, Київська область, м. Бровари, вул.Героїв Небесної Сотні, 5), Товариство з додатковою відповідальністю Броварський шиноремонтний завод (07400, Київська область, м.Бровари, бульвар Незалежності, 24).

05 березня 2021 року до суду надійшли письмові пояснення від представника третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю "Броварський шиноремонтний завод" у яких зазначено, що товариство вважає, що відповідачем порушено права і протиправним рішенням завдано збитків усім підприємствам та мешканцям міста Бровари, а особливо державним підприємствам та підприємствам не державної форми власності, в тому числі, позивачу та ТДВ "Броварський шиноремонтний завод", як третій особі без самостійних вимог.

Представник зазначає, що рішення Броварської міської ради Київської області від 25.12.2014 року № 1378- 50-06 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Бровари" повинно бути визнано судом протиправним і скасованим, внаслідок порушення порядку його прийняття - не опублікування в друкованих засобах масової інформації, та внаслідок його змісту, а саме: 2-3-кратного перевищення нормативної грошової оцінки землі.

Безпідставне перевищення нормативної грошової оцінки землі підтверджується:

1)даними продажу Броварською міською радою земельних ділянок за весь час дії рішення у 2016-2019 роках,

2)динамікою зміни нормативної грошової оцінки, затвердженої рішеннями Броварської міської ради у 2012-2020 роках.

За частиною 9 ст. 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Оскаржуване рішення Броварської міської ради є регуляторним нормативно-правовим актом, яке всупереч вимогам статті 57 Конституції України, частині 5 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та статті 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" не було оприлюднено в офіційних друкованих засобах масової інформації. Зазначена вимога передбачена і ст.55 Регламенту Броварської міської ради, затвердженого рішенням Броварської міської ради від 03 лютого 2011 р №148-06-06, із змінами, внесеними рішенням Броварської міської ради від 09.06.2011 р. №244-09-06. Оскаржуване рішення повинно було набрати чинності з дня його опублікування в друкованому засобі масової інформації Броварської міської ради.

Друкованим засобом масової інформації за ст. 1 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" є періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Отже, оскаржуваним рішенням Броварської міської ради порушені інтереси ТДВ "Броварський шиноремонтний завод".

Додатково представник третьої особи зазначила, що Броварським відділом поліції Головного управління Національної поліції України у Київській області розслідуються кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020111130000100 від 27.04.2020 р. та №12020110130001406 від 06.05.2020 року, порушені за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України у зв`язку із застосуванням Рішення Броварської міської ради від 25.12.2014 р.№1378-50-06, яке завдало істотної шкоди правам та охоронюваним законом інтересам нашого товариства і в яких ТДВ "Броварський шиноремонтний завод" визнаний потерпілим.

ТДВ "Броварський шиноремонтний завод" має юридичну заінтересованість у законному вирішенні вказаної справи про визнання протиправним та скасування рішення Броварської міської ради від 25.12.2014 р. № 1378-50-06, та просить суд задовольнити позов ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі - визнати протиправним та скасувати рішення Броварської міської ради Київської області від 25.12.2014 р. № 1378-50-06 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Бровари".

Представник третьої особи ТОВ "Індастріал пропертіз інвестмент" у поясненнях поданих 10 березня 2021 року зазначила, що згідно ч. 2 ст. 34 Закону № 1160-ІV відповідальна постійна комісія забезпечує підготовку експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проекту регуляторного акта, який разом з цим проектом та підписаним аналізом регуляторного впливу подається до уповноваженого органу для підготовки у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики.

Аналогічні положення містяться в ст. 27 Регламенту Броварської міської ради VI скликання, затвердженого рішенням Броварської міської ради Київської області від 03 лютого 2011 року №148-06-06.

Відповідно до ст. 28 Регламенту Броварської міської ради регуляторний акт оприлюднюється в засобах масової інформації не пізніше 10 днів після його прийняття на сесії міської ради.

Згідно ч. 5 ст. 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Статтею 55 Регламенту Броварської міської ради, затвердженого рішенням Броварської міської ради Київської області від 03 лютого 2011 року № 148-06-06, із змінами, знесеними рішенням Броварської міської ради Київської області від 09 червня 2011 року № 244-09-06, передбачено, що рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення в друкованому засобі масової інформації Броварської міської ради, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення заповідного рішення в дію, а рішення індивідуальної дії з моменту їх прийняття. Нормативно-правові акти та акти індивідуальної дії, підлягають обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа на офіційному веб-сайті міської ради із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Таким чином, враховуючи, що рішення "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Бровари" не є рішенням індивідуальної дії та відноситься до актів нормативно-правового характеру, таке рішення набирає чинності саме з дня його опублікування в друкованому засобі масової інформації Броварської міської ради.

Тому представник третьої особи ТОВ "Індастріал пропертіз інвестмент" зважаючи на викладене вище, беручи до уваги те, що відповідачем не дотримано процедури прийняття рішення, що полягає у його не опублікуванні в друкованих засобах масової інформації, рішення Броварської міської ради від 25.12.2014 р. № 1378-50-06 є таким, що не набрало законної сили.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, пояснення надав аналогічні змісту позовної заяви.

Представник відповідача Броварської міської ради Київської області позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволені позову,та пояснила, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у спосіб, визначений законом з дотриманням норм земельного законодавства, Законів України "Про оцінку землі" та ЗУ "Про плату за землю". Також зазначила, що рішення органу місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки земель населеного пункту не є регуляторним актом у розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

В судовому засіданні представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Пропертіз Інвестмент" позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити, пояснення надала аналогічні змісту поданих письмиових пояснень.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтаріс" позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити, пояснення надала аналогічно письмовим.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-Косметік" позовні вимоги підтримала просила їх задовольнити.

Представник третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю "Броварський шиноремонтний завод" позовні вимоги підтримала просила їх задовольнити, пояснення надала аналогічні змісту поданих письмиових пояснень, підтримала правову позицію представника позивача.

Представник третьої особи Державної регуляторної служби України позовні вимоги не визнала у повному обсязі, суду зазначила, що прийняте оскаржуване рішення міською радою не є регуляторним актом, а тому позов вважає не обґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.

Представник третьої особи Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, представників третіх осіб, дослідивши письмові докази у справі, встановивши відповідні обставини у справі та виниклі їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.09.1999 року зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

13.04.2006 року між Броварською міською радою Київської області та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець відповідно до рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 23.02.2006 № 923-44-04 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0369 га для розширення та реконструкції павільйону-кафе під магазин по АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка рахується в землях комерційного використання в межах Броварської міської ради.

Відповідно до пункту 2.3 нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно із довідкою Броварського міського відділу земельних ресурсів від 10.03.2006 № 310 з урахуванням коефіцієнтів індексації становить: 19970,00 грн. на період будівництва; 99 851,00 грн. з дати затвердження акту Державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта.

Договір оренди зареєстрований у Київській регіональній філії Державного підприємства "Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.04.2006 року № 040633800200.

28.05.2010 року між Броварською міською радою Київської області та приватним підприємцем ОСОБА_1 підписано угоду про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 13.04.2016 щодо зміни цільового призначення орендної земельної ділянки - "для обслуговування нежитлової будівлі (магазину)" згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим на підставі рішення виконкому Броварської міської ради Київської області № 33 від 24.01.2006 року, та строку дії договору оренди з 5 до 25 років. Інші умови договору залишено чинними у тій редакції, в якій вони викладені раніше. Дана угода зареєстрована у Київській регіональній філії Державного підприємства "Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам".

На підставі вищевказаної угоди між сторонами договору підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, за яким Броварська міська рада передала, а ФОП ОСОБА_1 прийняла земельну ділянку площею 0,0369 га по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі (магазину) у місті Бровари на умовах оренди терміном 25 років до 23.02.2031 року.

Оскаржуваним рішенням Броварської міської ради Київської області від 25.12.2014 року № 1378-50-06 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Бровари; встановлено, що нормативна грошова оцінка земель міста Бровари вводиться в дію з 01.01.2016 року, визнано таким, що втратило чинність з 01.01.2016 року рішення Броварської міської ради Київської області від 30.09.2008 року № 883-46-05 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Бровари".

Пунктом 6 вказаного рішення визначено ставку орендної плати за земельні ділянки в розмірі 12 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вказане рішення Броварської міської ради Київської області від 25.12.2014 року № 1378-50-06 було розміщено на офіційному сайті Броварської міської ради Київської області.

Листами Броварської міської ради Київської області від 08.11.2018 року № 2-6/4293, від 16.05.2017 року № 2-6/2627, від 21.05.2018 року № 2-6/1976 позивача повідомлено про необхідність термінового укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 року № 040633800200.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2019 року скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Броварської міської ради від 25.12.2014 року № 1378-50-06 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Бровари".

27.08.2019 року Державна регуляторна служба України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 року і залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Державної регуляторної служби України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 року.

03.09.2019 року Броварська міська рада Київської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 року і залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Броварської міської ради Київської області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 року у справі № 361/193/17.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 року скасовано, а справу № 361/193/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина друга статті 19 Конституції України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Частина перша статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частина перша статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частина друга статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування (м. Страсбург, 15 жовтня 1985 року; ратифікована Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР) органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції та вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 26 цього Закону визначений перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, до яких, зокрема, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 201 Земельного кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (у редакції Наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 № 883/5), визначено, що нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки:а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 522/22780/16-а, від 26.11.2019 у справах № 826/4630/18 та № 183/6195/17, від 11.12.2019 у справі № 369/7296/16-а, від 21.12.2019 у справі № 826/14366/15, від 04.03.2020 № 450/1236/17.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином оскаржуване рішення відповідача має ознаки нормативно-правового акта, так як прийняте уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, скасовує інший правовий акт.

Частина перша статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частина перша статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частини перша, п`ята, абзац перший частини одинадцятої, частина дванадцята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Стаття 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України (абзац другий цієї статті).

Абзаци 3-7 статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", регуляторний акт - це:

-прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

-прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

-регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

- регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

Стаття 3 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям: постанов Верховної Ради України; актів Національного банку України, за винятком нормативно-правових актів Національного банку України, які спрямовані на виконання ним функцій, визначених пунктами 4, 6, 7, 9, 11 та 17 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", і мають ознаки регуляторного акта; актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, за винятком тих, що спрямовані на виконання нею повноважень, визначених пунктами 6, 7, 9, 11 - 13, 14, 16, 17, 21, 22, 24 - 26, 30, 30 1, 34 та 37 8 частини другої статті 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", та мають ознаки регуляторного акта; актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що спрямовані на виконання нею повноважень, визначених пунктами 4, 6, 8, 16, 18, 19, 21 та 22 частини першої статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", та мають ознаки регуляторного акта; актів Рахункової палати, Центральної виборчої комісії та Національної служби посередництва і примирення; стандартів, кодексів усталеної практики, технічних умов, за винятком випадків, коли положення стандартів, кодексів усталеної практики, технічних умов, прийнятих органами державної влади та органами місцевого самоврядування, маючи у передбачених законом випадках обов`язковий характер, встановлюють вимоги до суб`єктів господарювання щодо проведення обов`язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб; санітарних норм, державних норм і правил у сфері містобудування, у тому числі державних будівельних норм, державних норм і правил пожежної безпеки, у тому числі загальнодержавних, міжгалузевих, галузевих нормативних актів з питань пожежної безпеки, державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, нормативних документів з метрології, затверджених центральними органами виконавчої влади, фармакопейних статей, Державної Фармакопеї України, технологічних регламентів виготовлення лікарського засобу, за винятком випадків, коли у положеннях зазначених документів містяться вимоги до суб`єктів господарювання щодо проведення обов`язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб; актів, прийнятих з питань запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного, надзвичайного стану, оголошення зони надзвичайної екологічної ситуації, а також з питань мобілізації та демобілізації; актів, що містять державну таємницю України; актів, що містять індивідуально-конкретні приписи, за винятком актів, у яких одночасно містяться нормативні та індивідуально-конкретні приписи; актів, якими доводяться до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань рішення органів, які є вищестоящими по відношенню до органів, які приймають ці акти; актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги; актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань виведення неплатоспроможних банків з ринку, прогнозування потенційних витрат на реалізацію такого процесу, а також фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частини перша, друга статті 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Частини перша - четверта статті 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Частина п`ята статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Частини друга - п`ята статті 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.

Частина перша статті 33 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" у разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект.

Частина перша статті 34 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" Кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.

Статті 35, 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проектів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові.

Регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

-відсутній аналіз регуляторного впливу;

-проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Пункт 2 частини першої, частини друга, третя статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Стаття 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

Як вже суд зазначив, оскаржуване рішення Броварської міської ради за своєю сутністю, юридичною природою і предметом регулювання є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування.

Водночас, однією з визначальних ознак регуляторного акту є те, що цей акт зумовлює регуляторний вплив на урегульовані ним правовідносини.

Суд відзначає, що оскаржуване рішення міської ради, як це випливає з його змісту, виконує, насамперед, функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулює власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу.

До кваліфікуючих ознак регуляторного акту можна віднести й закріплену нормами Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" спеціальну процедуру його підготовки, розроблення, розгляду, прийняття і офіційного оприлюднення, яка включає стадії, зокрема, підготовки аналізу регуляторного впливу такого акту і оприлюднення проекту останнього з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань (статті 8, 9 цього Закону).

Водночас відповідно до правил частини першої статті 67, частини першої статті 74 Конституції України кожен (тобто включаючи й суб`єктів господарювання) зобов`язаний сплачувати податки і збори (у тому числі й місцеві) в порядку і розмірах, установлених законом.

За визначенням же пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком (у тому числі й місцевим податком і збором, як видом податку) є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно сплата місцевих податків та зборів, як безумовних платежів до місцевих бюджетів, є конституційним обов`язком кожного, у тому числі й суб`єктів господарювання, і обговорення цього питання на всеукраїнському рівні не допускається, а отже публічне обговорення питання податків, зокрема, й за процедурою, запровадженою Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", не може бути здійснене і на рівні місцевому, інакше це суперечитиме положенням Конституції України та засадам законодавства України у сфері оподаткування.

Згідно статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначення поняття регуляторного акту, останній має свої власні, специфічні й притаманні лише йому ознаки, зокрема, такий акт або його окремі положення спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання шляхом встановлення, зміни чи скасування норм права саме у цих правовідносинах.

Спірні ж у цій справі правовідносини охоплюються сферою дії Податкового кодексу України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

При цьому за змістом статті 2 Податкового кодексу України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Суд враховує, що до складу податкового законодавства України віднесено й рішення, зокрема, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, як це визначено пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України, однак підкреслює, що у будь-якому випадку такі рішення повинні бути прийняті за правилами, встановленими цим Кодексом і це прямо передбачено вказаною вище нормою.

Такі рішення органів місцевого самоврядування напряму ідентифіковані законодавцем саме як нормативно-правові акти з питань оподаткування місцевими податками та зборами (пункт 12.5 статті 12 Податкового Кодекс України) і жодної правової регламентації стосовно віднесення таких актів до регуляторних не містять як Податковий кодекс України, так і Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Жодних бланкетних або відсильних норм права, які б встановлювали обов`язок застосування у податкових правовідносинах спеціальних правових процедур, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Податковий кодекс не містить.

Податковим кодексом України, який у спірних правовідносинах є спеціальним актом законодавства та норми якого є пріоритетними у застосуванні, визначені основні засади податкового законодавства України і загальні засади встановлення податків і зборів (статті 4, 7 цього Кодексу), якими не передбачено застосування регуляторних процедур відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" під час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, про які іде мова у Законі України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Аналіз змісту оскаржуваного у цій справі рішення органу місцевого самоврядування, яким встановлено ставки земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання, свідчить, що таке рішення прийнято з метою упорядкування податкових відносин і виконує функцію наповнення місцевого бюджету, а тому не врегульовує жодних господарсько - виробничих, організаційно - господарських та/або внутрішньогосподарських відносин за участю позивача у розумінні статті 3 Господарського кодексу України, а отже господарських відносин загалом.

Оскільки процедура прийняття органами місцевого самоврядування рішень з питань оподаткування місцевими податками та зборами регламентується виключно спеціальними нормативними актами у сфері оподаткування й не охоплюється сферою регулювання актів адміністративного законодавства, то у такому випадку відсутнє регулювання і адміністративних відносин.

Таким чином оскаржуване рішення Броварської міської ради не є регуляторним актом.

Щодо порушення процедури оприлюднення вказаного рішення на якому наголошували учасники справи, слід зазначити наступне.

За прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі також ЄСПЛ) державі, як правило, надається широка свобода розсуду відповідно до Конвенції, коли мова йде про загальні заходи економічної або соціальної стратегії ((Wallishauser v. Austria (no. 2), п. 65), а також при розробці та реалізації політики в сфері оподаткування ("Bulves" AD v. Bulgaria, § 63; GasusDosier-undFordertechnikGmbH v. theNetherlands, § 60; StereandOthers v. Romania, § 51). Суд поважає позицію законодавця у таких питаннях, якщо вона не позбавлена обґрунтованих підстав (GasusDosier- undFordertechnikGmbH v. theNetherlands, § 60).

ЄСПЛ також наголошує, що національні органи влади повинні приймати рішення щодо типу податку або внесків, які вони вимагатимуть сплатити. Рішення в цій галузі, як правило, включають також оцінку політичних, економічних і соціальних проблем, які Конвенція залишає у компетенції держав-учасниць, оскільки національні органи влади, очевидно, краще, ніж органи Конвенції, пристосовані для оцінки таких проблем (Musa v. Austria, piweHHAKoMiciT; Balaz v. Slovakia (yxB.); AziendaAgricolaSilverfunghiS.a.s. andOthers v. Italy, § 103; R.Sz. v. Hungary, §§ 38 and 46). Внутрішній законодавчий орган також повинен визначити, що може бути класифіковано як оподатковуваний дохід, і яким має бути конкретний засіб виконання податкового зобов`язання (Cacciato v. Italy (yxв.), § 25; GuisoandConsiglio v. Italy (yxв.), § 44).

Існування правової основи у національному законодавстві саме по собі не є достатнім для дотримання принципу законності. Крім того, правова основа повинна мати певну якість, тобто вона повинна бути сумісною з верховенством права і повинна забезпечувати гарантії від свавілля. У зв`язку з цим необхідно зазначити, що, згадуючи "закон" стаття 1 Протоколу № 1 посилається на ту саму концепцію, на яку посилається Конвенція в інших місцях використовуючи цей термін, поняття, яке включає як нормативні акти, так і прецедентне право (Spacek, s.r.o., v. theCzechRepublic, § 54; VistinsandPerepjolkins v. Latvia [BП], § 96).

Принцип законності також передбачає, що застосовні положення національного законодавства повинні бути достатньо доступними, точними та передбачуваними у своєму застосуванні (Beyeler v. Italy [ВП] § 109; Hentrich v. France, § 42; LithgowandOthers v. theUnitedKingdom, § 110; AlisicandOthers v. BosniaandHerzegovina, Croatia, Serbia, SloveniaandtheFormerYugoslavRepublicofMacedonia [ВП], § 103; CentroEuropa 7 S.R.L and di Stefano v. Italy [ВП], § 187; Hutten-Czapska v. Poland [ВП], § 163).

Відповідна передбачуваність досягається, зокрема належним порядком оприлюднення відповідних актів.

Суд звертає увагу на те, що терміни "оприлюднення" та "опублікування" не є синонімами та мають різний зміст і правове навантаження.

Такий висновок підтверджує й аналіз приписів частини п`ятої статті 94 Конституції України, яка передбачає, що закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Тобто термін "оприлюднення" має більш широке значення порівняно із терміном "опублікування" та включає у себе різні передбачені законом способи донесення публічної інформації, у тому числі змісту нормативно-правового акту, до відома широкого кола осіб, зокрема, шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті відповідного суб`єкта нормотворення, опублікування у офіційних друкованих виданнях, друкованих засобах масової інформації тощо.

Що ж стосується рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, які є нормативно - правовим актом, то стосовно таких рішень як у Податковому кодексі України, так і у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", або буд-якому іншому акті законодавства, відсутня конкретизація способу їх оприлюднення, а також не регламентовано обов`язок опубліковувати ці рішення у офіційних друкованих виданнях та/або у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, у місцевих друкованих засобах масової інформації.

Водночас Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою як це закріплено у статті 1 Конституції України.

Основний Закон України у частині першій статті 8 проголошує й те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) від 02.11.2004 № 15-рп/2004 охарактеризував верховенство права як панування права в суспільстві.

Тобто в Україні як у правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, тим більше у такій важливій сфері як оподаткування.

Суд вважає, що на відносини, пов`язані із порядком та способом офіційного оприлюднення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, зокрема й з питань оподаткування місцевими податками та зборами, які не можуть залишатись неврегульованими, можливо поширити дію частини п`ятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", якою встановлено обов`язковість опублікування нормативно - правових актів органів місцевого самоврядування на офіційному веб-сайті (у разі наявності такого інформаційного ресурсу).

За змістом статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, у тому числі нормативно-правового характеру, підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", статтею 15 якого встановлено обов`язок оприлюднення розпорядниками своїх нормативно - правових актів невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня їх затвердження. Ця ж стаття Закону України "Про доступ до публічної інформації" у імперативній формі визначає, що у разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Питання оприлюднення рішень органів місцевої влади з питань місцевого значення ЄСПЛ розглядав у справі STICHTING LANDGOED STEENBERGEN AND OTHERS v. THE NETHERLANDS (Applicationno. 19732/17; §§ 46-54).

ЄСПЛ погодився, що електронна комунікація між органами влади та громадянами може сприяти досягненню мети більшої доступності та кращого функціонування державної служби. Однак існує ризик, що деякі громадяни можуть залишитися поза увагою. ЄСПЛ у цій справі зазначив, що повідомлення про проект рішення та про саме рішення було зроблено лише в мережі "Інтернет" і що скаржник міг би оскаржити це рішення лише в тому разі, якщо він уже висловив свою думку. Проте, беручи до уваги, зокрема, високі показники інтернет-покриття та факт того, що практика оприлюднення повідомлень виключно онлайн-засобами вже мала місце впродовж певного періоду, висвітлювалась у місцевих газетах на час її запровадження, ЄСПЛ встановив, що заявники не надали жодних аргументів, які могли б дозволити Суду дійти висновку про незабезпечення їх чіткою, практичною та ефективною можливістю висловити свої погляди та подати скаргу.

Так, оскаржуване рішення Броварської міської ради Київської області від 25.12.2014 року № 1378-50-06 було оприлюднене на офіційному сайті Броварської міської ради Київської області за посиланням https://brovary-rada.gov.ua - 29 грудня 2014 року.

Обраний відповідачем порядок офіційного оприлюднення оскаржуваного ФОП ОСОБА_1 рішення та набрання ним чинності узгоджується з правовою регламентацією спірних правовідносин, чинній станом на час їх виникнення, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про необґрунтованості доводів позивача про недотримання мыською радою передбаченої Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" процедури офіційного оприлюднення цього рішення.

Позивач не вказувала, що доступ до тексту і змісту оскаржуваного ним рішення органу місцевого самоврядування було ускладнено або ж вона, з яких-небудь причин, взагалі не мала можливості ознайомитись з цим документом і не була обізнана про його наявність. Це переконує в тому, що позивач не мало жодних перешкод у тому, щоб дізнатись про наявність такого рішення, і його зміст, суть урегульованих ним питань і сферу дії цього акту, врахувати викладені у ньому приписи під час провадження своєї господарської діяльності у наступному податковому (бюджетному) періоді.

Отже, та обставина, що оспорюване позивачем рішення міської ради було опубліковане у мережі Інтернет з використанням офіційного веб ресурсу міської ради, за наявності при цьому в національному законодавстві правової основи для можливості офіційного оприлюднення прийнятих органом місцевого самоврядування рішень у такий спосіб, не дає підстав стверджувати, що це рішення не було належним чином доведене до відома позивачу і з цих підстав є нечинним, порушує її права як платника податків та учасника регламентованих таким рішенням відносин.

Безпідставними є й твердження позивача про те, що спірне рішення, яким встановлюється ставка податку у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, оскільки у відповідності з положеннями пункту 274.2 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку на земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких проведено встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

За таких обставин відповідач, встановивши у спірному рішенні ставку податку у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, вимоги законодавства не порушив.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірне рішення міської ради відповідає критеріям, установленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а дії відповідача щодо прийняття і офіційного оприлюднення такого акту повністю узгоджуються з положеннями частини другої статті 19 Основного Закону України і прав ФОП ОСОБА_1 не порушують.

Рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку. Вказане вище оспорюване рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а тому враховуючи викладені обставини, виниклі правовідносини, та на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 9, 72,77, 242-246, 295КАС України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна регуляторна служба України, товариство з обмеженою відповідальністю "БломІнфо-Юкрейн", Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІндастріалПропертізІнвестмент", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольтаріс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Форум-Косметік",Товариство з додатковою відповідальністю "Броварський шиноремонтний завод" про визнання протиправним та скасувати рішення Броварської міської ради від 25.12.2014 р. № 1378-50-06 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Бровари", - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцятиднів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Радзівіл А.Г.