Справа № 638/16786/16-а
Провадження № 2-а/638/3/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2022 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Цвіри Д.М.
за участю секретаря - Малиновської Є.Е.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання протиправним рішення, визнання протиправними дій, відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з уточненим в ході судового розгляду адміністративним позовом до Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання протиправним рішення, визнання протиправними дій, відшкодування шкоди, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради №113 від 23.02.16 р. (зі змінами, внесеним рішенням № 229 від 13.14.16 р).
- визнати протиправними дії з виконання рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 113 від 23.02.16 р. (зі змінами, внесеним рішенням № 229 від 13.14.16р).
- стягнути з Харківської міської ради, на відшкодування майнової шкоди, завданої його незаконним рішенням та діями з виконання незаконного рішення, на користь ОСОБА_1 , кошти в розмірі 384 700 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 113 від 23 лютого 2016 року Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів , зі змінами, внесеними рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 229 від 13 квітня 2016 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 № 113 Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів , та дій з його виконання, які полягали у знесенні, 27 травня 2016 року, належного позивачеві нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого йому було завдано майнову шкоду на загальну суму 384 700,00 грн., яка складається з вартості будівлі та розміщеного у ній майна (обладнання).
Так, будівля, яка була розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не була тимчасовою спорудою, була побудована з улаштуванням фундаменту, та інших конструктивних елементів, а тому повністю відповідала ознакам нерухомого майна, у зв`язку із чим у відповідача, як органу місцевого самоврядування, у відповідності до положень ст. 38 Закону України № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності , та ст. 376 ЦК України, були відсутні повноваження щодо ухвалення оскаржуваного рішення, та самостійного знесення вказаного об`єкта нерухомості, що свідчить про протиправність такого акта відповідача, та дій з його виконання.
Водночас, з огляду на численні звернення ГО Громадська Варта Харків , членом якої є позивач, до Харківської міської ради та Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради з клопотаннями щодо передання в оренду вищевказаної земельної ділянки поблизу будинку АДРЕСА_1 , з метою побудови об`єкта нерухомості для ведення статутної діяльності організації, відповідач достовірно був обізнаний про особу, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво нерухомого майна на цій ділянці, у зв`язку із чим існувала реальна можливість пред`явлення такій особі відповідного припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, з визначенням строку для добровільного виконання такого припису.
Крім того, дії щодо знесення вищевказаної будівлі були вчинені у нічний час доби, та у спосіб, який повністю позбавляв можливості збереження вказаного майна.
Посилаючись на протиправність вищевказаного спірного рішення відповідача, як такого, що ухвалене з порушенням норм законодавства, з перевищенням повноважень органу місцевого самоврядування, і дій з його виконання, якими позивачеві була завдана майнова шкода на загальну суму 384 700,00 грн., наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідач Харківська міська рада заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване позивачем рішення було прийнято з повним дотриманням Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 31/15 від 23.12.2015 року, яке згідно судових рішень які набрали законної сили, не скасоване, є чинним, і відповідно таким, що підлягає застосуванню. Будь-які відомості про власника самочинно побудованої будівлі поблизу будинку 4 по вул. Серповій у м. Харків, у клопотаннях організації Громадська Варта Харків про передання в оренду вищевказаної земельної ділянки, були відсутні. Власника вказаної нежитлової будівлі також не було встановлено за результатами вжитих відповідачем заходів, з огляду на що, доводи позивача про обізнаність Ради щодо особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, є безпідставними. Для встановлення власника зазначеного об`єкта, на ньому також додатково розміщувалось відповідне оголошення, а також 24 травня 2016 року, було розміщене оголошення з повідомленням про здійснення очищення вказаного об`єкта у відповідності до оскаржуваного рішення, однак такі оголошення були знищені невстановленими особами.
Посилаючись на законність прийнятого рішення, та проведених на його виконання дій, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У поданій до суду відповіді на відзив, позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, аналогічні наведеним ним у позові.
Ухвалою суду від 31 січня 2017 року, провадження у справі було відкрите, призначено судове засідання.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 16 березня 2021 року, у справі визначений новий суддя (Головуючий суддя (суддя-доповідач): Цвіра Д.М.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, аналогічні наведеним ним у позові.
Представники відповідачів Харківської міської ради, та Виконавчого комітету Харківської міської ради, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, шляхом отримання судових повісток, у судове засідання не з`явились, про причини неявки та їх поважність суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини (п. 109 рішення у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії від 07 липня 1989 року), заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як неодноразово зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
При цьому наголошено, що особі повинно бути відомо про час і місце розгляду справи, оскільки є можливість стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. З таким висновком погодився ЄСПЛ у рішенні у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії № 12307/16.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України також наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Будь-яких заяв щодо продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, або заяв про поновлення процесуальних строків, встановлених нормами КАС України, у зв`язку із їх пропуском з поважних причин, та таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, або заяв про продовження процесуальних строків, встановлених судом, з причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, - від учасників справи до суду не надходило.
При цьому суд зазначає, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, та відповідачами не повідомлено жодних причин, які безпосередньо перешкоджають приймати участь у судовому засіданні.
Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд приходить до висновку про проведення розгляду справи у відсутності представників відповідачів, за наявними матеріалами.
Заслухавши позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, з`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
23 лютого 2016 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, відповідно до пункту 3.1 Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів, затвердженого рішенням 2 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 23.12.2015 року № 31/15, рішення Харківської міської постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами від 22.02.2016 року, керуючись ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ухвалено рішення № 113 від 23 лютого 2016 року Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів , яким вирішено:
1. Очистити територію міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів шляхом відокремлення від місця розташування для подальшого захоронення (видалення) у спеціально відведених місцях згідно з додатком.
2. Заходи з очищення території міста Харкова, зазначені у пункті 1 рішення, здійснити в термін до 01.04.2016.
3. Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ( ОСОБА_2 ) забезпечити організацію заходів з очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів.
4. Департаменту комунального господарства Харківської міської ради (Кітанін В.О.) разом із КП Харківські теплові мережі , КП Харківводоканал , КП Міськсвітло , СКП Харківзеленбуд , КП Харківблагоустрій , КП Муніципальна компанія поводження з відходами здійснити заходи щодо очищення (звільнення) території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів шляхом їх відокремлення від місця розташування, подальшого розміщення безхазяйних відходів у спеціально відведених місцях для захоронення (видалення).
У Додатку до вищевказаного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 № 113 Перелік незаконно розміщених об`єктів, щодо яких здійснюється заходи по очищенню території міста Харкова, зазначений вид об`єкта: Будівельна конструкція у формі будівлі; Адреса розташування об`єкта: біля будівлі № 4 по вул. Серповій (Т. 1 а.с. 38, 38 з.б.).
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 229 від 13 квітня 2016 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 № 113 Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів , відповідно до пункту 3.1 Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів, затвердженого рішенням 2 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 23.12.2015 року № 31/15, рішення Харківської міської постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами від 22.02.2016 року, керуючись ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , вирішено внести зміни до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 року № 113 Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів , виклавши пункт 2 в новій редакції: Заходи з очищення території міста Харкова, зазначені у пункті 1 рішення, здійснити в термін до 01.09.2016 (Т. 1 а.с. 39).
Позивачем зазначено, а відповідачем не спростовано, що позивач є членом Громадської організації Громадська Варта Харків , ЄДРПОУ: 39829440.
Як вбачається із заяв (клопотань), та повторних заяв (клопотань), Громадська організація Громадська Варта Харків неодноразово, а саме 23.10.2015 року за вих. № 09, 09.11.2015 року за вих. № 14, 03.12.2015 року за вих. № 19, 08.02.2016 року за вих. № 2, зверталась до голови Харківської міської ради із заявами (клопотаннями) про передання в довгострокову оренду земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 720 кв.м., для виконання статутної діяльності громадської організації, з метою побудови альтанки під творчу майстерню Відкритий університет , та суспільно необхідного проекту Служба Порятунку Тварин (Т. 1 а.с. 84,86,88,89).
Згідно відповіді від 04.03.2016 року за вих. №742/0/27-165, наданої Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Виконавчого комітету Харківської міської ради, за наслідками розгляду заяви Громадської організації Громадська Варта Харків від 08 лютого 2016 року № 2, повідомлено, що за інформацією Департаменту територіального контролю Харківської міської ради в межах самоврядного контролю за використанням та охороною земель проводились обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , під час якого виявлені факти самовільного зайняття вказаної території із здійсненням самовільного будівництва будівель, одна з яких використовується в якості об`єкту громадського харчування, та зазначено про те, що на теперішній час Департаментом територіального контролю готується на засідання виконавчого комітету Харківської міської ради проект рішення щодо очищення території міста Харкова від незаконно розміщеного об`єкта по АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 90-90 з.б.).
Як вбачається із запиту ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Харківської міської ради, від 23 травня 2016 року, який згідно штампу був прийнятий Департаментом діловодства Харківської міської ради 23 травня 2016 року, заявники, посилаючись на отриману із загальнодоступних джерел інформацію про ухвалення рішення щодо зносу об`єкта розташованого по АДРЕСА_1 , та звернення до суду з позовом про визнання права власності на вказані будівлі, просили надати їм копію вказаного рішення, та копії будь-якої іншої документації та інформації що стосується об`єктів по АДРЕСА_1 , а також просили не вживати будь-яких заходів стосовно даних об`єктів до судового рішення (Т. 1 а.с. 34).
Позивачем зазначено, а відповідачем не заперечується та не спростовано, що 27 травня 2016 року, на виконання вищевказаного рішення виконкому Харківської міської ради № 113 від 23 лютого 2016 року Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів , зі змінами, внесеними рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 229 від 13 квітня 2016 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 № 113 Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів , будівля, розташована біля будівлі АДРЕСА_1 , була зруйнована/знесена.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 під присягою показала, що 27 травня 2016 року, приблизно о 04 год. 30 хв., їй зателефонували знайомі волонтери, та повідомили про те, що до будівель офісу Служба Порятунку Тварин , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , прибули невідомі особи які почали виганяти тварин з приміщення, а також прибув екскаватор, який зруйнував приміщення розташоване поряд з приміщенням творчої майстерні. Відомо, що вказані невідомі особи прибули на автобусах, у кількості близько 50 осіб, одягнені у помаранчеві жилети КП Харківводоканал , та почали виганяти тварин з приміщень, а осіб, які там чергували, затримали та відібрали телефони. Також прибув екскаватор, який зруйнував приміщення Творча Майстерня , в якому перебували тварини, а поряд була прив`язана собака, після чого попрямував до приміщення альтанки, в якій також перебували хворі тварини, та волонтери, та вже були розбиті вікна. Також в альтанці перебували невідомі особи, які виштовхували хворих тварин. Жодним з вказаних невідомих осіб не було пред`явлено будь-яких документів, та після прибуття працівників поліції, ці особи сховали жилети, а водій екскаватора залишив місце події.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 під присягою пояснила, що 27 травня 2016 року, близько 04 год. 20 хв., їй зателефонували знайомі, та повідомили, що одна з будівель служби порятунку тварин, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в якій знаходилися тварини, зруйнована екскаватором, при цьому прибуло багато людей, близько 100-200 осіб, які вкрай нахабно себе поводять. Коли вона прибула за вказаною адресою, то побачила, що одна з будівель служби порятунку тварин зруйнована, та екскаватор прямує до іншої будівлі, в якій перебували хворі тварини, та вже були розбиті шибки. Навколо було багато осіб одягнених у помаранчеві жилети, які не надавали жодних пояснень, та не відповідали на питання. Після прибуття працівників поліції, жодних з осіб, які скоювали вищевказані протиправні дії, затримано не було, та всіх відпустили.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 під присягою пояснила, що у 2016 році вона разом з іншими волонтерами чергувала здійснюючи догляд за тваринами в громадській організації служби порятунку тварин, за адресою: АДРЕСА_1 . О 04 год. 00 хв. вона прокинулась від шуму та криків, та побачила автобус, з якого вибігли чоловіки, які увірвалися до будівель організації, повалили усіх на землю, та відібрали телефони. Після цього свідок почула звук екскаватора та звук руйнування сусідньої будівлі організації, який продовжувався близько 40 хв. Після того, як з будівлі, в якій перебувала свідок, були винесені майже всі тварини, вказані невідомі особи почали кидати у вікна каміння. З приїздом інших волонтерів та співробітників поліції, протиправні дії були припинені, та вказані особи почали залишати місце події.
Згідно паспорта технічного стану будівлі комплексу Служба Порятунку Тварин , Творча Майстерня за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4б, виготовленого згідно обстеження 02 березня 2016 року, дійсного до лютого 2019 року, на замовлення ГО Громадська Варта Харків , експертом Афанасьєвим А.В. (Реєстраційний № 1538, кваліфікаційний сертифікат виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, серія: АЕ № 0011569 від 22.02.2013 року), зазначений рік забудови - 2016 р.; корисна площа забудови - 92,2 кв.м. Згідно Таблиці 1 Технічний стан основ та конструктивних елементів за частинами об`єкту, Фундаменти: матеріали - ж/б плита - оцінка стану - задовільний; стіни: матеріали - незнімна опалубка (термодом) з пінопласту товщиною 250 мм, залита армованим бетоном марки В12 - оцінка стану - задовільний; покрівля: матеріали - настил по залізним балкам, покритий килимом з євроруберойду - оцінка стану - задовільний; підлога: матеріали - залізобетон, стяжка, керамічна плитка - оцінка стану - задовільний; двері: матеріали - металічні - оцінка стану - задовільний; вікна: матеріали - металопластик - оцінка стану - задовільний. Згідно п. 3.2 Паспорта, Таблиця 2. Технічний стан інженерних систем водопостачання, каналізації, опалення та вентиляції: Оцінка технічного стану інженерного обладнання - стан - задовільний. Згідно п. 3.3 Паспорта, Технічний стан будівлі (будови) в цілому, споруда - будівля адміністрації - задовільний 2016 р. (Т. 1 а.с. 134-145).
Згідно Технічного обстеження та технічного висновку про склад конструкцій будинку із комплексу Служба Порятунку Тварин м. Харків , Творча майстерня за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4б, виготовленого згідно обстеження 02 березня 2016 року, на замовлення ГО Громадська Варта Харків , експертом Афанасьєвим А.В. (Реєстраційний № 1538, кваліфікаційний сертифікат виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, серія: АЕ № 0011569 від 22.02.2013 року), зазначено, що обстежуваний об`єкт - двоповерхова споруда, площею - 92,2 кв.м.
У Висновку зазначено, що за результатами проведення технічного обстеження будівлі - будинку із комплексу Служба Порятунку Тварин м. Харків , Творча майстерня за адресою: АДРЕСА_1 , будівля в цілому знаходиться у задовільному стані та придатна до подальшої експлуатації (Т. 1 а.с. 146-149).
Згідно Звіту спеціаліста з визначення матеріальної шкоди, спричиненої власнику (користувачу) майна, за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4б шифр №54/07-Н, станом на 20.07.2016 року, складеного на замовлення ОСОБА_1 ПГТ Баранов и К впроваджувальне підприємство Центр-Персонал (сертифікат №16023/14, виданий Фондом державного майна України від 14.02.14 р; Кваліфікаційний сертифікат інженера-проектувальника в частині кошторисної документації від 24.02.2014 №8408), оцінювачем ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 481 від 19.07.2003 року (Т. а.с. 163,164,165), кандидатом економічних наук ОСОБА_8 , матеріальна (майнова) шкода від механічного впливу будівлі комплексу Служба Спасения Животных , Творческой мастерской та шиномонтажному обладнанню в результаті механічного впливу, спричинена власнику (користувачу) майна, за адресою: АДРЕСА_1 , становить без урахування ПДВ, - 384 700,00 грн.
Згідно розрахунку вартості оцінюваного майна Таблиця 3, наведеному в Синтезуючому розділі Звіту, вартість спричиненої шкоди без урахування ПДВ, - 384 700,00 грн., включає в себе вартість будівлі комплексу Служба Порятунку Тварин , Творча майстерня - 325000,00 грн.; автоматичного шиномонтажного стенду BRIGHT 887ІТА+АL320E - 35500,00 грн.; балансуючого верстата Вright ТК953 - 13200,00 грн.; стенду шиномонтажного полуавтоматичного LС810 - 11000,00 грн. (Т. 1 а.с. 8-24).
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Предметом спору у цій справі є правомірність рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 113 від 23 лютого 2016 року Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів , зі змінами, внесеними рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 229 від 13 квітня 2016 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 № 113 Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів , яке оскаржується з підстав його невідповідності положенням Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ЦК України, дій вчинених з його виконання, у виді знесення, 27 травня 2016 року, нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4б, та завданої ними шкоди.
Як вбачається з оскаржуваного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 113 від 23 лютого 2016 року Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів , воно ухвалене у відповідності до пункту 3.1 Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів, затвердженого рішенням 2 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 23.12.2015 року № 31/15.
Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 229 від 13 квітня 2016 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 № 113 Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів , яким пункт 2 вищевказаного рішення був викладений в новій редакції: Заходи з очищення території міста Харкова, зазначені у пункті 1 рішення, здійснити в термін до 01.09.2016 , також ухвалене у відповідності до пункту 3.1 Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів, затвердженого рішенням 2 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 23.12.2015 року № 31/15.
З приводу наведеного суд зазначає, що 23 грудня 2015 року Харківською міською радою прийнято вищевказане рішення № 31/15 Про затвердження Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів.
Зазначений Порядок встановлює вимоги щодо забезпечення благоустрою території міста Харкова шляхом її очищення (звільнення) від незаконно розміщених об`єктів за результатами здійснених заходів самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаментом територіального контролю Харківської міської ради (пункт 1.2 Порядку).
Пункт 1.4 Порядку визначає, що незаконно розміщені об`єкти (далі - Об`єкти) - будівельні споруди, будівельні конструкції у формі будинків, будівель незалежно від їх призначення, стану готовності й способу їх використання (експлуатації), окремі будівельні конструкції та їх елементи, об`єкти (елементи) благоустрою, які розміщенні на землях комунальної власності з влаштуванням фундаментів (використанням фундаментних основ, опор) без належних правових підстав, визначених Земельним кодексом України та Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , іншими законодавчими актами.
Порядок підлягає застосуванню у випадках встановлення Департаментом територіального контролю Харківської міської ради за результатами здійснених заходів самоврядного контролю за використанням та охороною земель фактів розміщення Об`єктів на землях комунальної власності територіальної громади міста Харкова (пункт 1.10 Порядку).
Пунктом 2.3 Порядку передбачено, що підставою для ініціювання здійснення комплексу заходів щодо очищення території міста Харкова є виявлення Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, за результатами проведених заходів самоврядного контролю за використанням та охороною земель, розміщення Об`єктів, передбачених пунктом 1.4 цього Порядку.
Пунктом 3.1 Порядку визначено, що очищення території міста Харкова здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів (Т. 2 а.с. 93-99).
У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та дванадцятою статті 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.
До повноваження сільських, селищних, міських рад, передбачених статтею 26 Закону №280/97-ВР, зокрема належить затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (пункт 7 частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР).
Таким чином, міська рада встановлює правила з питань благоустрою території населеного пункту, а її виконавчий орган - вживає заходи для організації та здійснює контроль за станом благоустрою населеного пункту.
Між тим, реалізація суб`єктом владних повноважень щодо контролю за благоустроєм на предмет законності будівництва чи розміщенням тимчасових споруд (малих архітектурних форм), прийняття рішень про знесення нерухомого майна чи демонтаж тимчасових споруд має різне правове регулювання.
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (частина друга статті 181 ЦК України).
Об`єктами будівництва у розумінні абзацу 5 частини першій статті 4 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон № 3038-VI) є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
За визначенням, що міститься у частині другій статті 28 Закону 3038-VI, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
У частині першій статті 38 Закону №3038-VI визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
У постанові від 28 травня 2020 року у справі №644/3036/17 Верховний Суд дійшов висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах про те, що орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою. Якщо об`єкт не є тимчасовою спорудою, його може бути примусово знесено в порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності за судовим рішенням, ухваленим за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю.
У пункті 3.1 Порядку передбачено, що очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради про очищення території міста Харкова.
Незаконно розміщені об`єкти у розумінні Порядку є розміщені на землях комунальної власності без належних правових підстав будівельні споруди, будинки, об`єкти благоустрою, окремі будівельні конструкції та їх елементи, об`єкти (елементи) благоустрою з влаштуванням фундаментів (використанням фундаментних основ, опор).
Таким чином, затверджений оскаржуваним рішенням міської ради Порядок урегульовує питання знесення об`єктів нерухомого майна.
Отже, пункт 3.1 Порядку прямо суперечить статті 38 Закону №3038-VI та статті 376 ЦК України, яка визначає лише судовий порядок вирішення питання знесення нерухомого майна.
Решта пунктів Порядку стосується процедурних питань щодо прийняття виконавчим комітетом Харківської міської ради відповідних рішень про знесення нерухомого майна, розміщеного на землях комунальної власності без належних правових підстав.
За наведених обставин, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 820/4015/16, була задоволена касаційна скарга прокуратури Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 року, та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 року, та хвалено нову постанову, якою визнано протиправним та нечинним рішення Харківської міської ради від 23.12.2015 № 31/15 Про затвердження Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів.
Доходячи висновку про протиправність та нечинність вищевказаного рішення Харківської міської ради від 23.12.2015 № 31/15, Верховним Судом також зауважено, що неможливість встановлення особи (власника), яка здійснила самочинне будівництво, з огляду на статтю 38 Закону № 3038-VI, не змінює порядок вирішення питання знесення нерухомого майна, що має вирішуватися виключно у судовому порядку.
Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються у силу статті 124 Конституції України.
Тому рішення, які приймаються органом місцевого самоврядування у межах повноважень, не можуть підміняти судові рішення.
Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що рішення міської ради від 23.12.2015 №31/15 не відповідає Конституції України та Закону № 3038-VI, під час його прийняття Харківською міською ради було перевищено свої повноваження.
Аналіз положень статті 58 Конституції України, свідчить про те, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.
Конституційний принцип незворотності дії закону у часі неодноразово був предметом вивчення, проте у правозастосовній практиці проблема щодо особливостей його практичної реалізації залишається невирішеною.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України (Рішення від 13.05.1997 № 1-зп) також висловив позицію, згідно якої закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У справі Щокін проти України Європейський суд з прав людини висловив позицію щодо сумісності способу, у який тлумачиться і застосовується національне законодавство, з принципами Конвенції та практикою ЄСПЛ в світлі захисту прав, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у пунктах 50.51.56 рішення у цій справі від 14 жовтня 2010 року, Європейський суд зазначив: перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним… Говорячи про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі Шпачекs.r.o. проти Черкаської Республіки , № 26449/95, пункт 54, від 09 листопада 1999 року). ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейлер проти Італії № 33202/96. пункт 109. ЄСПЛ 2000-1… .
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 року категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п. 54 рішення).
Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 820/4015/16, встановлено що пункт 3.1 Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 23.12.2015 № 31/15 Про затвердження Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів, прямо суперечить статті 38 Закону №3038-VI та статті 376 ЦК України, яка визначає лише судовий порядок вирішення питання знесення нерухомого майна, з огляду на що, Суд дійшов висновку, що означене рішення міської ради від 23.12.2015 № 31/15 не відповідає Конституції України та Закону № 3038-VI, під час його прийняття Харківською міською ради було перевищено свої повноваження.
Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя №9 від 01.11.1996 судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Суд визнає, що частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Суд наголошує на неможливості застосування положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом.
Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в його численних рішеннях, в яких Суд неодноразово звертав увагу Держави Україна на ту обставину, що дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання в права особи повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а вручання - пропорційним.
Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovaandPine v. theCzechRepublic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
На переконання суду, визнання протиправним і нечинним у судовому порядку нормативно-правового акта, чи окремих його положень, а у даному випадку рішення Харківської міської ради від 23.12.2015 року № 31/15 Про затвердження Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів, з огляду на його невідповідність Конституції України та Закону № 3038-VI, на підставі пункту 3.1 якого (Порядку), було прийнято спірне рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 113 від 23 лютого 2016 року, зі змінами, внесеними рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 229 від 13 квітня 2016 року, унеможливлює його застосування у врегулюванні питання очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів, шляхом прийняття відповідачем рішення про їх знесення (відокремлення від місця розташування), саме з моменту його прийняття. При цьому суд виходить з того, що застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним. Аналогічне застосування норм права було наведене зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Згідно із пунктами 2, 6 ч. 1 ст. 5 КАС України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З огляду на протиправність та нечинність у повному обсязі вищевказаного рішення Харківської міської ради від 23.12.2015 № 31/15 Про затвердження Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів, з причин його невідповідності Конституції України та Закону № 3038-VI, який включає в себе пункт 3.1, - щодо повноважень на прийняття виконавчим комітетом Харківської міської ради рішення про очищення території міста Харкова, (який прямо суперечить статті 38 Закону №3038-VI та статті 376 ЦК України, яка визначає лише судовий порядок вирішення питання знесення нерухомого майна), на підставі якого було ухвалене спірне рішення, та рішення про внесення змін до нього, суд приходить до висновку, що спірне рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 113 від 23 лютого 2016 року Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів , зі змінами, внесеними рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 229 від 13 квітня 2016 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 № 113 Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів , є протиправним, таким, що прийняте поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом.
Встановлені в ході розгляду справи вищевказані обставини суд вважає достатніми для висновку про протиправність спірного рішення та дій з його виконання, і, відповідно, задоволення позовних вимог в цій частині.
Доводи відповідача про правомірність спірного рішення та його виконання, з причин неможливості встановлення власника самочинного будівництва, суд відкидає, оскільки неможливість встановлення особи (власника), яка здійснила самочинне будівництво, з огляду на статтю 38 Закону № 3038-VI, не змінює порядок вирішення питання знесення нерухомого майна, що має вирішуватися виключно у судовому порядку (Постанова Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 820/4015/16).
Так, за правилами частини 1 ст. 38 Закону України № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності , у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
При цьому суд наголошує про неприпустимість, у силу статті 124 Конституції України, делегування та привласнення функцій судів іншими органами чи посадовими особами.
Крім того, суд враховує, що як вбачається із запиту ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_1 до Харківської міської ради, від 23 травня 2016 року, який згідно штампу був прийнятий Департаментом діловодства Харківської міської ради 23 травня 2016 року, заявники, посилаючись на отриману інформацію про ухвалення рішення щодо зносу об`єкта розташованого по АДРЕСА_1 , та звернення до суду з позовом про визнання права власності на вказані будівлі, просили не вживати будь-яких заходів стосовно даних об`єктів до судового рішення (Т. 1 а.с. 34), однак, не зважаючи на вказане звернення позивача ОСОБА_1 , яке було отримане відповідачем 23 травня 2016 року, 27 травня 2016 року, самочинно збудований об`єкт нерухомого майна за вищевказаною адресою по АДРЕСА_2 , відповідачем був знесений.
Наведене дає підстави для висновку про те, що відповідач, згідно вищевказаного одержаного ним звернення, був обізнаний про можливих осіб/особу, які здійснили (здійснюють) вищевказане самочинне будівництво об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, і, відповідно, існування передбачених ч. 1 ст. 38 Закону України № 3038-VI, підстав для видання, зокрема ОСОБА_1 припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду та не заперечуються відповідачем, 27 травня 2016 року, самочинно збудований об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 , відповідачем був знесений.
Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статті 72 КАС України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
При цьому суд наголошує, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вже було зазначено вище, представники відповідачів Харківської міської ради та Виконавчого комітету Харківської міської, у судове засідання у черговий раз не з`явились, не скористались своїми процесуальними правами сторони в процесі, і не надали жодних належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача.
Натомість, позивачем доведений факт протиправності оскаржуваного рішення відповідача, та дій з його виконання у виді знесення належного йому самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна за адресою по вул. Серповій, 4 (4б) в м. Харків.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Пунктами 2 та 6 ч. 1 ст. 5 КАС України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
- прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У відповідності до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Конституція України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України). Аналогічні за змістом норми закріплені у статтях 1173-1175 Цивільного кодексу України (далі- ЦКУ).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦКУ).
Згідно Звіту спеціаліста з визначення матеріальної шкоди, спричиненої власнику (користувачу) майна, за адресою: м. Харків, вул. Серпова, 4б шифр №54/07-Н, станом на 20.07.2016 року, складеного на замовлення ОСОБА_1 ПГТ Баранов и К впроваджувальне підприємство Центр-Персонал (сертифікат №16023/14, виданий Фондом державного майна України від 14.02.14 р; Кваліфікаційний сертифікат інженера-проектувальника в частині кошторисної документації від 24.02.2014 №8408), оцінювачем ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 481 від 19.07.2003 року (Т. а.с. 163,164,165), кандидатом економічних наук ОСОБА_8 , матеріальна (майнова) шкода від механічного впливу будівлі комплексу Служба Спасения Животных , Творческой мастерской та шиномонтажному обладнанню в результаті механічного впливу, спричинена власнику (користувачу) майна, за адресою: АДРЕСА_1 , становить без урахування ПДВ, - 384 700,00 грн.
Згідно розрахунку вартості оцінюваного майна Таблиця 3, наведеному в Синтезуючому розділі Звіту, вартість спричиненої шкоди без урахування ПДВ, - 384 700,00 грн., включає в себе вартість будівлі комплексу Служба Порятунку Тварин , Творча майстерня - 325000,00 грн.; автоматичного шиномонтажного стенду BRIGHT 887ІТА+АL320E - 35500,00 грн.; балансуючого верстата Вright ТК953 - 13200,00 грн.; стенду шиномонтажного полуавтоматичного LС810 - 11000,00 грн. (Т. 1 а.с. 8-24).
Оцінюючи в силу положень ст. ст. 72,73, 90 КАС України наявні в матеріалах справи докази, їх достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи протиправність дій відповідача щодо знесення належного позивачеві вищевказаного нерухомого майна (в якому також перебувало рухоме майно у виді обладнання), суд приходить до висновку про доведеність факту завдання позивачеві вказаними діями матеріальної шкоди у заявленому розмірі, з огляду на що, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідачем, усупереч вимогам ч. 2 ст.77 КАС України, жодних належних та допустимих доказів на спростування факту завдання позивачеві матеріальної шкоди, або її розміру, не представлено.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з вимог частини 1 ст. 139 КАС України, якими встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання протиправним рішення, визнання протиправними дій, відшкодування шкоди - задовольнити.
Визнати протиправним рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 113 від 23 лютого 2016 року Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів , зі змінами, внесеними рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 229 від 13 квітня 2016 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 № 113 Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів .
Визнати протиправними дії з виконання рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 113 від 23 лютого 2016 року Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів , зі змінами, внесеними рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 229 від 13 квітня 2016 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.02.2016 № 113 Про очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об`єктів .
Стягнути з Харківської міської ради (ЄДРПОУ: 04059243, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди - 384 700 (триста вісімдесят чотири тисячі сімсот) грн. 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської міської ради (ЄДРПОУ: 04059243, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі - 4 949 (чотири тисячі дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення у повному обсязі складено 18 січня 2022 року.
Суддя Д.М. Цвіра
Суд | Дзержинський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 13.01.2022 |
Оприлюднено | 21.01.2022 |
Номер документу | 102600139 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дзержинський районний суд м.Харкова
Цвіра Д. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні