Рішення

від 19.01.2022 по справі 364/916/21

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/916/21

Провадження № 2/364/20/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2022 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Кулинич Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт. Володарка Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агротитан-Плюс

до ОСОБА_1 , Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області,

про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що при реорганізації Агрофірми Мрія до новоствореного підприємства ТОВ Агротитан-Плюс перейшли всі майнові права і обов`язки колишнього підприємтсва, в тому числі й право колективної власності на землю. Протоколом № 2 загальних зборів співвласників майна пайового фонду реорганізованої Агрофірми Мрія від 03.12.2012 року було затверджено рішення про передачу прав власності до ТОВ Агротитан-Плюс на земельні ділянки загальною площею 17,9 га, які необхідні для обслуговування об`єктів нерухомості з переліку майна пайового фонду реорганізованої Агрофірми Мрія . В ході проведення підготовки документації із землеустрою для здійснення державної реєстрації було виявлено, що частину земельної ділянки, яка зазначена у Державному акті на право колективної власності на землю під № 14, що призначена для обслуговування господарських дворів, було передано у власність гр. ОСОБА_1 на підставі рішення Капустинецької сільської ради Володарського району Київської області. Позивач зазначає, що вказане рішення є протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси ТОВ Агротитан-Плюс у володінні та розпорядженні належним майном, тому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення Капустинецької сільської ради від 23.10.2020 року № 265-37-VII, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3221682800:09:005:0015, скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221682800:09:005:0015 за ОСОБА_1 в державному реєстрі прав на нерухоме майно від 24.06.2021 року номер запису про право 42779427.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення, які відповідають змісту позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Представник Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області подав до суду заяву, в якій просив суд розгляд справи проводити у його відсутність.

Заслухавши пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

На підставі рішення сесії 22 скликання Капустинської сільської ради народних депутатів від 22.12.1995 року було розроблено проект Роздержавлення земель Агрофірми Мрія та у колективну власність було передано землі загальною площею 1532,2 га, які розташовані в межах Капустинської сільської ради Володарського району Київської області, що стверджено державним актом на право колективної власності на землю (а.с.24-29). Окрім того у власності Агрофірми Мрія перебували нежитлові будівлі. В подальшому при реорганізації Агрофірми Мрія до новоствореного підприємства ТОВ Агротитан-Плюс перейшли усі майнові права і обов`язки Агрофірми Мрія (а.с.13-17,23,30-80). Протоколом зборів співвласників майна пайового фонду реорганізованої Агрофірми Мрія від 03.12.2012 року було затверджено рішення про передачу права власності до ТОВ Агротитан-Плюс на земельні ділянки загальною площею 17,9 га, які необхідні для обслуговування під об`єктами нерухомості з переліку майна пайового фонду реорганізованої Агрофірми Мрія (а.с.27-29,111). Позивачем зазначено, що в ході проведення підготовки документації із землеустрою для здійснення державної реєстрації було виявлено, що частину земельної ділянки, яка зазначена у Державному акті на право колективної власності на землю під № 14, що призначена для обслуговування господарських дворів, було передано у власність гр. ОСОБА_1 на підставі рішення Капустинецької сільської ради Володарського району Київської області. Позивач зазначає, що вказане рішення є протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси ТОВ Агротитан-Плюс у володінні та розпорядженні належним майном.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно вимог Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ОСОБА_1 , та представником відповідача надано копію постанови Володарського районного суду Київської області від 18.09.2007 року, якою Капустинську сільську раду Володарського району Київської області було зобов`язано звернутися до Володарської РДА Київської областіз клопотанням про виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та зобов`язано Володарську РДА Київської області видати на ім`я ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку (а.с.124-125). Тож представником відповідача зазначено, що набуття права власності та реєстрація за відповідачем права власності не порушує прав та інтересів позивача (а.с.119-123).

Згідно вимог Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Ст. 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно вимог ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 141 ЗК України, Підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Ст. 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Тобто, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторони.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.

Відповідно до роз`яснень, що надані в п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 року № 2 розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей про належність і допустимість доказів. Виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Однак, позивач не надав суду переконливих доказів на підтвердження факту позовних вимог.

Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обов`язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях навіть з урахуванням загальновідомих обставин.

Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, зважаючи на вищевикладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись Законом України Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , ст.ст. 120, 125, 126, 141 Земельного кодексу України ст.ст. 182, 317, 319, 377 ЦК України, ст.ст. 12, 80, 81, 83, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агротитан-Плюс до ОСОБА_1 , Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити повністю.

Повне рішення складено 19 січня 2022 року.

З повним рішенням сторони можуть ознайомитись 20 січня 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Ткаченко