Постанова

від 10.08.2022 по справі 364/916/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: №22-ц/824/7217/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2022 року м. Київ

Справа № 364/916/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротитан-Плюс», які подані представником Клюцею Сергієм Олександровичем, на рішення Володарського районного суду Київської області від 12 січня 2022 року та додаткове рішення Володарського районного суду Київської області від 31 січня 2022 року, ухвалені у складі судді Ткаченка О.В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротитан-Плюс» до ОСОБА_1 , Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Капустинецької сільської ради Білоцерківського району Київської області, скасування державної реєстрації та права власності на земельну ділянку,

встановив:

У листопаді 2021 року позивач ТОВ «Агротитан-Плюс» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що при реорганізації Агрофірми «Мрія» до новоствореного підприємства ТОВ «Агротитан-Плюс» перейшли всі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, в тому числі й право колективної власності на землю. Протоколом № 2 загальних зборів співвласників майна пайового фонду реорганізованої Агрофірми «Мрія» від 03.12.2012 року було затверджено рішення про передачу прав власності до ТОВ «Агротитан-Плюс» на земельні ділянки загальною площею 17,9 га, які необхідні для обслуговування об`єктів нерухомості з переліку майна пайового фонду реорганізованої Агрофірми «Мрія». В ході проведення підготовки документації із землеустрою для здійснення державної реєстрації було виявлено, що частину земельної ділянки, яка зазначена у Державному акті на право колективної власності на землю під № 14, що призначена для обслуговування господарських дворів, було передано у власність ОСОБА_1 на підставі рішення Капустинецької сільської ради Володарського району Київської області.

Позивач зазначає, що вказане рішення є протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси ТОВ «Агротитан-Плюс» у володінні та розпорядженні належним майном, тому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення Капустинецької сільської ради від 23.10.2020 року № 265-37-VII, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3221682800:09:005:0015, скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221682800:09:005:0015 за ОСОБА_1 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно від 24.06.2021 року, номер запису - 42779427.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 12 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Володарського районного суду Київської області від 31 січня 2022 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мохонька К.М. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача понесених судових витрат на правову допомогу - задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Агротитан-Плюс» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду та додатковим рішенням суду, представник ТОВ «Агротитан-Плюс» - Клюца С.О. звернувся з двома аналогічними за змістом апеляційними скаргами, в яких просить скасувати рішення суду та додаткове рішення суду і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачів суму судових витрат, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, в додатку до позовної заяви позивачем надано докази того, що він набув право власності на нежитлові будівлі з адресою АДРЕСА_1 , а відтак у товариства виникло фактичне користування землею під зазначеними спорудами, до товариства перейшли права на земельну ділянку, на якій такі споруди знаходяться, від їх попереднього власника - Агрофірми «Мрія», і у товариства наявний охоронюваний законом інтерес у належному оформленні та реєстрації своїх прав на землю під будівлями.

Зі схеми розташування земельних ділянок вбачається, що земельна ділянка відповідача з кадастровим номером 3221682800:09:005:0015 не лише накладається на земельну ділянку, описану в акті на право колективної власності на землю Агрофірми «Мрія», але і розміщується під об`єктами нерухомого майна ТОВ «Агротитан-Плюс». Відмовляючи в позові, суд не надав оцінки зазначеним доказам та не обґрунтував підстав їх відхилення. Жодних доказів на спростування тверджень позивача та відомостей у наданих позивачем документах відповідач не надав.

Суд проігнорував твердження позивача про відсутність у ОСОБА_1 прав на земельну частку (пай) в Агрофірмі «Мрія», що виключає законність виділення їй в натурі земельної ділянки із земель зазначеної агрофірми. ОСОБА_1 не є і ніколи не була членом трудового колективу Агрофірми «Мрія» - адже була працівником іншого підприємства - КСП «Прогрес», і саме на земельну часту (пай) в цьому товаристві відповідач отримала сертифікат на земельну частку (пай) серії КВ №0101662 від 30.01.1997р. за №4023. Цей факт визнається сторонами і не оспорюється.

Факт того, що ОСОБА_1 не була працівником/пенсіонером Агрофірми «Мрія» і не має права на земельну частку (пай) у землях цього підприємства доводить її відсутність у відповідних списках працівників та пенсіонерів Агрофірми «Мрія». КСП «Прогрес» отримало державний акт на право колективної власності на землю (у додатку). Отже, ОСОБА_1 мала право на виділення в натурі земельної ділянки саме із земель КСП «Прогрес», а не Агрофірми «Мрія». ТОВ «Агротитан-Плюс» не є правонаступником ні КСП «Прогрес», ні Агрофірми «Мрія». Викладене в рішенні суду першої інстанції припущення про правонаступництво ТОВ «Агротитан-Плюс» не підтверджене жодними доказами.

За таких обставин, ТОВ «Агротитан-Плюс» під час розгляду судом першої інстанції не володіло відповідними доказами, щоб своєчасно подати їх суду. Клопотання позивача про їх витребування, викладене в позовній заяві, було відхилене судом першої інстанції. Змогу ознайомитися із державним актом на право колективної власності на землю КСП «Прогрес» та списками працівників та пенсіонерів Агрофірми «Мрія» товариство отримало вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, що підтверджується відміткою на копії документа представника позивача. У зв`язку з цим, з цієї поважної причини товариство не мало змоги подати відповідний доказ до суду першої інстанції.

Зазначає, що надане відповідачем рішення суду неправильно оцінюється як доказ правомірності набуття землі у власність ОСОБА_1 . Доказом наявності у ОСОБА_1 прав на земельну частку (пай) в Агрофірмі "Мрія" відповідач наводив постанову Володарського районного суду Київської області від 18.07.2007р. у справі №2-а-204/2007. Проте зазначене рішення суду прийняте в справі, в якій позивач не брав участі, а відтак викладені у ньому обставини не можуть вважатися такими, що не підлягають доказуванню в силу ст.82 ЦПК України.

Вказує, що постановою Володарського районного суду Київської області від 18.07.2007 р. у справі №2-а-204/2007 не досліджувалися питання законності розпорядження про заміну сертифікатів на земельну частку (пай) працівників КСП «Прогрес» та Агрофірми «Мрія» та набуття ОСОБА_1 прав на виділення в натурі земельної частки (паю) із земель Агрофірми «Мрія». Дійсно, існує документ про те, що 20.01.2000 р. нібито Капустинська сільська рада прийняла рішення про об`єднання КСП «Прогрес» та Агрофірми «Мрія», а 25.02.2000 р. рішення «Про затвердження технічної документації по складанню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею агрофірмі «Мрія», за яким новий державний акт на право колективної власності на землю агрофірми «Мрія» мав збільшити земельну ділянку з 1532,2 га (згідно чинного акту) до 2244,2 га.

Проте як було встановлено за результатом прокурорської перевірки, таких рішень Капустинська сільська рада не приймала, і вони були скасованими - відповідні протести та копія рішення Капустинської сільської ради у додатку. Змогу ознайомитися із зазначеними документами товариство отримало вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, що підтверджується відміткою на копії документів представника позивача. За таких обставин, ТОВ «Агротитан-Плюс» під час розгляду судом першої інстанції не володіло відповідними доказами, щоб своєчасно подати їх суду. Клопотання позивача про їх витребування, викладене в позовній заяві, було відхилене судом першої інстанції.

Додаткове рішення від 31.01.2022р. по справі №364/916/21 про розподіл судових витрат стягнення з позивача 15 000 грн. судових витрат на правову допомогу є похідним від оскаржуваного рішення, а тому підлягає скасуванню.

У поясненнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважаючи апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, зазначає, що факти, які наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки позивачем не надано суду документів, що підтверджують право власності та його реєстрації на земельну ділянку площею 17,9 га, більш того, земельні ділянки колективної власності під будівлями, спорудами підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, на підставі Закону № 2498-УІІІ (в редакції від 10.07.2018).

Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, а саме: правовстановлюючих документів на земельну ділянку під нежитловими приміщеннями позивача; що земельна ділянка відповідача 1 накладається на земельну ділянку позивача; протиправності рішення Капустинецької сільської ради від 23.10.2020, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Агротитан-Плюс» Клюца С.О. підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , вважаючи рішення законним і обґрунтованим, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Представник Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області 13 червня 2022 року подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга на рішення суду від 12 січня 2022 року задоволенню не підлягає, апеляційна скарга на додаткове рішення суду від 31 січня 2022 року підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

З висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем заявлених ним позовних вимог колегія суддів погоджується.

Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом позивач ТОВ «Агротитан-Плюс» звернувся до суду 03 листопада 2021 року та просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Капустинецької сільської ради від 23.10.2020 року № 265-37-VII,

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3221682800:09:005:0015 в Державному земельному кадастрі,

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221682800:09:005:0015 за ОСОБА_1 в державному реєстрі прав на нерухоме майно від 24.06.2021 року номер запису про право 42779427.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що в ході проведення підготовки документації із землеустрою для здійснення державної реєстрації було виявлено, що частину земельної ділянки, яка зазначена у Державному акті на право колективної власності на землю під № 14, що призначена для обслуговування господарських дворів, було передано у власність ОСОБА_1 на підставі рішення Капустинецької сільської ради Володарського району Київської області. Позивач зазначає, що вказане рішення є протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси ТОВ «Агротитан-Плюс» у володінні та розпорядженні належним майном.

На підтвердження заявлених позовних вимог представником позивача було надано копії таких документів: - свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ( майновий сертифікат) ТОВ «Агротитан Плюс»; - державного акту на право колективної власності Агрофірми «Мрія» на землю, площею 1532,2 гектарів для сільськогосподарського виробництва, з планом зовнішніх меж земельних ділянок, переданих у колективну власність Агрофірми «Мрія»; - технічного паспорту ( інвентаризаційної справи) на нежитлові будівлі; - свідоцтва про право власності на нерухоме майно ( про державну реєстрацію прав); - витягу №1 з протоколу № 2 загальних зборів власників майна пайового фонду реорганізованої агрофірми «Мрія» від 03 грудня 2012 року; - витягу № 2 з протоколу № 2 загальних зборів власників майна пайового фонду реорганізованої агрофірми «Мрія» від 03 грудня 2012 року; - акту приймання-передачі майна пайового фонду реорганізованої агрофірми «Мрія» від 03 грудня 2012 року; - схеми розташування земельних ділянок.

Представником відповідача до суду першої інстанції було подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» ОСОБА_1 має право на земельну частку ( пай). На підставі рішення Капустинецької сільської ради Володарського району від 23.10.2020 року за ОСОБА_1 зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221682800:09:005:0015, площею 3,2 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, відповідач набула на законних підставах право власності на земельну ділянку, що є предметом спору. Набуття права власності та реєстрація за відповідачем права власності не порушує прав та інтересів позивача (а.с.119-123).

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 08 листопада 2021 року у справі було відкрито провадження за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09 грудня 2021 року.

Відповідно до протоколу підготовчого засідання від 09 грудня 2021 року, в підготовчому засіданні були присутні представник позивача ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_2 , судом було вирішено клопотання представника позивача, заявлене у позовній заяві, а саме: витребувати науково-технічну документацію по паюванню земель, переданих в колективну власність Агрофірми «Мрія» та проект роздержавлення земель та формування колективної власності на землю Агрофірми «Мрія», що зберігаються у відділі № 2 управління у Білоцерківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 09 грудня 2021 року у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, оскільки представником позивача не надано підтвердження щодо вжиття заходів для самостійного отримання зазначених доказів. Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судове засідання на 12 січня 2022 року.

В судовому засіданні 12 січня 2022 року, проведеному за участю представника позивача та представника відповідача ОСОБА_1 , було ухвалене оскаржуване рішення.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі рішення сесії 22 скликання Капустинської сільської ради народних депутатів від 22.12.1995 року було розроблено проект «Роздержавлення земель Агрофірми «Мрія»» та у колективну власність було передано землі загальною площею 1532,2 га, які розташовані в межах Капустинської сільської ради Володарського району Київської області, що стверджено державним актом на право колективної власності на землю (а.с.24-29).

Окрім того у власності Агрофірми «Мрія» перебували нежитлові будівлі. В подальшому при реорганізації Агрофірми «Мрія» до новоствореного підприємства ТОВ «Агротитан-Плюс» перейшли усі майнові права і обов`язки Агрофірми «Мрія» (а.с.13-17,23,30-80). Протоколом зборів співвласників майна пайового фонду реорганізованої Агрофірми «Мрія» від 03.12.2012 року було затверджено рішення про передачу права власності до ТОВ «Агротитан-Плюс» на земельні ділянки загальною площею 17,9 га, які необхідні для обслуговування під об`єктами нерухомості з переліку майна пайового фонду реорганізованої Агрофірми «Мрія» (а.с.27-29,111).

Відповідно до постанови Володарського районного суду Київської області від 18.09.2007 року Капустинську сільську раду Володарського району Київської області було зобов`язано звернутися до Володарської райдержадміністрації Київської області з клопотанням про виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та зобов`язано Володарську райдержадміністрацію Київської області видати на ім`я ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку (а.с.124-125).

Вказаною постановою Володарського районного суду Київської області від 18 вересня 2007 року у справі за позовом Прокурора Володарського району Київської області в інтересах ОСОБА_1 до Капустинської сільської ради Володарського району, Володарської районної державної адміністрації про скасування частини дії суб`єкта владних повноважень та про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії було встановлено наступні обставини:

- 30.01.1997 року за № 4023 зареєстрований та виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 з земель КСП «Прогрес» як члену даного сільськогосподарського підприємства, що підтверджується архівними витягами архівного відділу Володарської районної державної адміністрації, копією трудової книжки позивачки ОСОБА_4 , довідками Володарського районного відділу земельних ресурсів. В 2000 році позивач здала свій сертифікат на земельну частку (пай) до АФ «Мрія» с. Капустинці, в зв`язку з приєднанням ліквідованого КСП « Прогрес» с. Чепіженці, для виготовлення нових сертифікатів на земельну частку (пай) у зв`язку з перерозподілом землі колективної власності внаслідок злиття двох господарств .

- В 1996 році КСП «Прогрес» с. Чепіженці, Володарського району, видано державний акт на право колективної власності на землю, відповідно до додатку № 1 до державного акту (списки членів КСП «Прогрес», які мають право на земельну частку (пай) під № 62 списку зазначена ОСОБА_1 .

- Відповідно до науково - технічної документації по паюванню земель переданих в колективну власність КСП «Прогрес» с. Чепіженці, Володарського району, Київської області, 1996 року, розмір земельної частки (паю) становить 3.79 умовних кадастрових гектарів, вартість земельної частки (паю) згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) члена КСП «Прогрес» становила 17 876 гривень .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд у вказаній постанові від 18.09.2007 року виходив з того, що відповідно до п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель , переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року за № 720/95 , право на земельну частку (пай) мають члени КСП. На час отримання КСП « Прогрес» с. Чепіженці, Володарського району державного акту на право колективної власності на землю позивач ОСОБА_1 була членом КСП, що підтверджується письмовими доказами по справі, отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) як член КСП, тому суд вважав що позовні вимоги адміністративного позову підлягають до задоволення, а дії Володарської РДА щодо відмови у видачі державного акту на право приватної власності на земельну частку (пай) є протиправними, такими, що порушують право позивача на отримання земельної частки ( паю).

У відзиві на позовну заяву ТОВ «Агротитан Плюс» представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 визнав, що на підставі рішення Капустинецької сільської ради Володарського району від 23.10.2020 року за ОСОБА_1 зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221682800:09:005:0015, площею 3,2 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 , передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку).

Відповідно до ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з вимогами ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 372/2650/17 (провадження № 61-12760св19) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Крім того, згідно пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру. У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпункті 2 цього пункту, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу згідно з додатком, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок. Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: зберігаються в ДЗК постійно разом з відомостями відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями. […] матеріали справи не містять доказів, в якому саме місці відбулося накладення земельних ділянок. Доводи про те, що межі земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , будуть накладатися і в разі інвентаризації зі зміною конфігурації, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи на підтвердження вказаних доводів не містять доказів та фактично такі доводи є припущеннями позивача. Ураховуючи викладене, апеляційний суд зробив правильний висновок, що позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами, що відбулося фактичне накладення меж земельних ділянок, яке призвело до порушення його прав власності щодо виділеної в натурі земельної ділянки, площею 0,33 га.».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 570/1721/20 (провадження № 61-10072св21) зазначено, що «вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка, загальною площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер 5624687400:01:000:0533),яка була передана у власність ОСОБА_2 на підставі оскаржених рішень органу місцевого самоврядування, є частиною земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,40 га, яка була передана ОСОБА_1 на підставі рішення Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 27 червня 2003 року № 67. Судами правильно враховано, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право ОСОБА_1 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста. Позивач під час розгляду справи не заявляв клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2020 року в справі № 911/1480/18 вказано, що «офіційні дані Публічної кадастрової карти України дійсно можуть бути доказом у справі за умови їх відповідності наведеним вимогам статей 73, 76-79 ГПК, а саме, що на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, які входять в предмет доказування. Можливість суду самостійно на основі даних Публічної кадастрової карти України встановити факт саме накладення земельних ділянок по суті потребує, щоб такі спірні земельні ділянки були внесені до Державного земельного кадастру та відображені на вказаній карті. При цьому, жодною із сторін не надано висновку з цих самих питань, однак, з`ясування відповідного питання має значення для визначення того, чи накладаються земельні ділянки, які належать позивачу, на земельну ділянку, передану СТ «Економіст» у постійне користування на підставі рішення Гнідинської сільської ради народних депутатів від 27.09.2001 № 77 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000331 від 10.12.2001 та огороджену парканом з розсувними воротами. Дослідження відповідної обставини дійсно потребує спеціальних знань. Крім того, у зв`язку з тим, що саме позивачем, як ініціатором судового провадження у даній справі, не надано доказів знаходження вказаних ділянок на території відповідача, а для з`ясування вказаної обставини суд дійшов висновку щодо необхідності призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи, місцевий суд мотивовано попередньо поклав судові витрати за проведення такої експертизи саме на позивача. Однак, судова експертиза була не проведена, оскільки позивачем не здійснено її оплату, хоча такий обов`язок покладався саме на відповідну особу».

Заявляючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Капустинецької сільської ради від 23.10.2020 року та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, позивач вказував, що ТОВ «Агротитан Плюс» не має можливості належним чином оформити земельну ділянку під своїми господарськими будівлями і спорудами, оскільки частина вказаної земельної ділянки, яка зазначена у державному акті на право колективної власності на землю за № 14, яка призначалася для обслуговування господарських дворів, була передана у власність ОСОБА_1 на підставі рішення Капустинецької сільської ради Володарського району.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні: правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності позивача на земельну ділянку, площею 17,9 га ; рішення Капустинецької сільської ради Білоцерківського району Київської області від 23.10.2020 року за № 265-37-VII, яке оскаржується позивачем та яке він просить визнати протиправним і скасувати; правовстановлюючі документи на земельну ділянку ОСОБА_1 з кадастровим номером 3221682800:09:005:0015 або Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрацію права власності в якому просить скасувати позивач; технічна документація на земельну ділянку ОСОБА_1 із кадастровим планом земельної ділянки з відповідними координатами поворотних точок, визначенням складу угідь, власників суміжних земельних ділянок.

Враховуючи, що земельна ділянка, надана у власність відповідачу, має цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва, а за твердженням позивача, на вказаній земельній ділянці розташовані будівлі та споруди, жодних доказів тих обставин, що належна відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка накладається на земельну ділянку позивача в матеріалах справи немає, позивач належних та допустимих доказів (як от висновок судової земельно-технічної експертизи, висновок спеціаліста) на підтвердження факту накладання земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка належить йому, не надав; клопотань щодо забезпечення доказів (зокрема, щодо призначення судової земельно-технічної експертизи) позивач не заявив.

Врахувавши відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів для висновку про те, що земельна ділянка, що передана у власність ОСОБА_1 відбулася за рахунок земельної ділянки (та/або її частини) належної ТОВ «Агротитан Плюс», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову .

Доводи апеляційної скарги представника позивача полягають у тому, що факт накладення земельних ділянок можна встановити шляхом співставлення схеми розташування земельних ділянок, які надані позивачем, а саме - викопіювання із схеми формування території Капустинської сільської ради, на якій червоним кольором відображено земельну ділянку, де розташовані господарські будівлі та двори ТОВ «Агротитан Плюс», та плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність агрофірмі «Мрія», а у витребуванні науково-технічної документації по паюванню земель - судом було безпідставно відмовлено.

Проте зазначені доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки відомостей щодо розміру, площі та меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на якій виникло накладення (перетин) спірних земельних ділянок, суду не надано. Для встановлення факту накладення /перетину земельних ділянок потрібні спеціальні знання в галузі техніки, а про призначення експертизи сторона позивача не клопотала.

Посилання представника позивача на те, що судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів - науково-технічної документації по паюванню земель, переданих в колективну власність Агрофірми «Мрія», висновків суду не спростовують, оскільки наявна у такій документації інформація не доводить факту перетину із земельною ділянкою позивача, адже вона потребує оцінки шляхом співставлення, яке вимагає спеціальних знань, із технічною документацією на земельну ділянку відповідача ОСОБА_1 , про витребування якої позивач клопотань також не заявляв.

Виходячи із характеру спірних правовідносин, у цій справі підлягали встановленню обставини: фактичного землекористування земельними ділянками, фізичні характеристики земельних ділянок (конфігурації, площі, проміри тощо); відповідність фактичного землекористування характеристикам земельних ділянок, визначених правовстановлюючими документами на ці земельні ділянки; чи відповідають межі земельної ділянки відповідача фактичному розташуванню в геодезичних координатах (реєстрації), чи координатам, зазначеним в технічній документації на цю ділянку; якщо так, то чи існує фактичне накладення (перетинання) земельної ділянки, яка належить на праві власності ТОВ «Агротитан Плюс» та земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_1 .

Доказом такого накладення є підтвердження обставин, що лінійні розміри та конфігурація меж земельної ділянки, належної ОСОБА_1 відповідає лінійним розмірам та конфігурації земельної ділянки, що знаходиться у власності ТОВ «Агротитан Плюс».

У пункті 6.1 Інструкції Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) визначено, що одними із основних завдань земельно-технічної експертизи є:

- визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо);

- визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.

Отже, для встановлення обставин, чи має місце перетин та/або накладення земельних ділянок необхідно досліджувати землевпорядну документацію, перевірити відповідність фактичного розташування земельної ділянки ОСОБА_1 та земельної ділянки ТОВ «Агротитан Плюс», відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки, що є компетенцією експертів у відповідній галузі.

Проте позивач не надав належних та допустимих доказів як існування накладення земельних ділянок за матеріалами технічної документації, так і накладення земельних ділянок за їх фактичним розташуванням.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з викладеного, колегія суддів не приймає до уваги докази, надані позивачем на стадії апеляційного розгляду (серед яких відсутні висновок експерта чи спеціаліста), оскільки розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства. Представником позивача не наведено поважних причин, з яких він не зміг подати зазначені докази суду першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 363/4124/15 (провадження № 61-19791св21) зазначено, що у статті 367 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя).

Аналіз зазначених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від особи, яка подає такий доказ, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі № 369/7772/15-ц (провадження № 61-12848св21) зазначено, що тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 340/250/18, «суд апеляційної інстанції, призначаючи проведення судової земельно-технічної експертизи у цій справі, не перевірив наявність обставин, підтверджених доказами, щодо неможливості подання відповідного клопотання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для призначення відповідної експертизи під час апеляційного розгляду справи. Апеляційний суд також не врахував, що саме сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, зокрема подання/неподання клопотань і доказів у строк, визначений процесуальним законодавством.»

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог, оскільки наданими позивачем доказами не підтверджуються обставини, викладені у позовній заяві.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення Володарського районного суду Київської області від 31 січня 2022 року колегія суддів вважає частково обґрунтованими.

Так, задовольняючи заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мохонька К.М. про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, суду надано додаток до договору про надання правничої допомоги № 116/Ц від 19.11.2021 року, де розмір винагороди зазначено в розмірі 15 000 гривень, надано рахунок-фактуру № 118 від 29.11.2021 року та квитанцію від 03.12.2021 року на суму 15 000 гривень.

Однак, зі змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд жодним чином не надав оцінки запереченням представника позивача Тарнавського В.А., в яких він просив відмовити у стягненні таких витрат, оскільки представником відповідача не надано акту про надання правничої допомоги, визначеного п.13 договору; не надано опису робіт з надання правової допомоги, що позбавляє можливості перевірити дотримання принципу співмірності вартості роботи адвоката тому об`єму робіт, що ним реально виконана.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладено у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

В постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 зазначено, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звернув увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Враховуючи, що додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги № 116/Ц від 19.11.2021 року ОСОБА_1 та адвокат Мохонько К.М. визначили, що вартість правничої допомоги за даним договором становить 15 000 грн., яка є фіксованим гонораром, який не змінюється залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу ( пункти 3-4), то заперечення представника позивача щодо відсутності детального опису робіт з надання правової допомоги із зазначенням витраченого часу - не можуть бути прийняті до уваги.

Разом з тим, заперечення представника позивача щодо неспівмірності витрат відповідача на послуги адвоката, виходячи із обсягу наданої допомоги, помилково не були прийняті до уваги судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Мохонько К.М. було складено відзив на позовну заяву, обсягом п`ять сторінок, а також адвокат приймав участь у двох засіданнях - підготовчому засіданні 09 грудня 2021 року, тривалістю 35 хвилин, та судовому засіданні 12 січня 2022 року, тривалістю одна година п`ять хвилин.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що витрати відповідача на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу, є завищеними та неспівмірними з реальним обсягом такої допомоги, предметом спору та складністю справи, не відповідають критерію розумності та обґрунтованості їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Тому, враховуючи клопотання представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що були понесені відповідачем у суді першої інстанції та підлягають відшкодуванню відповідачу позивачем, з 15 000 грн. до 6000 грн., у зв`язку з чим додаткове рішення необхідно змінити.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротитан-Плюс», які подані представником Клюцею Сергієм Олександровичем, - задовольнити частково.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 12 січня 2022 року - залишити без змін.

Додаткове рішення Володарського районного суду Київської області від 31 січня 2022 року - змінити, зменшити розмір витрат на правову допомогу до 6000 (шість тисяч) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2022 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Махлай Л.Д.

Немировська О.В.