Ухвала

від 28.09.2022 по справі 364/916/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 364/916/21

провадження № 61-9350ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. 0. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Мохоньком Констятином Миколайовичем , на постанову Київського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротитан-Плюс» до ОСОБА_1 , Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Капустинецької сільської ради Білоцерківського району Київської області, скасування державної реєстрації та права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротитан-Плюс» (далі - ТОВ «Агротитан-Плюс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при реорганізації Агрофірми «Мрія» до новоствореного підприємства ТОВ «Агротитан-Плюс» перейшли всі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, в тому числі й право колективної власності на землю. Протоколом № 2 загальних зборів співвласників майна пайового фонду реорганізованої Агрофірми «Мрія» від 03 грудня 2012 року було затверджено рішення про передачу прав власності до ТОВ «Агротитан-Плюс» на земельні ділянки загальною площею 17,9 га, які необхідні для обслуговування об`єктів нерухомості з переліку майна пайового фонду реорганізованої Агрофірми «Мрія». В ході проведення підготовки документації із землеустрою для здійснення державної реєстрації було виявлено, що частину земельної ділянки, яка зазначена у Державному акті на право колективної власності на землю під № 14, що призначена для обслуговування господарських дворів, було передано у власність ОСОБА_1 на підставі рішення Капустинецької сільської ради Володарського району Київської області.

Позивач зазначав, що вказане рішення є протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси ТОВ «Агротитан-Плюс» у володінні та розпорядженні належним майном, тому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення Капустинецької сільської ради від 23 жовтня 2020 року № 265-37-VII, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3221682800:09:005:0015, скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221682800:09:005:0015 за ОСОБА_1 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно від 24 червня 2021 року, номер запису - 42779427.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 12 січня 2022 року у задоволенні позову ТОВ «Агротитан-Плюс» відмовлено.

Додатковим рішенням Володарського районного суду Київської області від 31 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 , яка подана представником Мохонька К. М. , про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача понесених судових витрат на правову допомогу задоволено. Стягнуто з ТОВ «Агротитан-Плюс» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Додаткове судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, суду надано додаток до договору про надання правничої допомоги № 116/Ц від 19 листопада 2021 року, де розмір винагороди зазначено в розмірі 15 000 грн, надано рахунок-фактуру № 118 від 29 листопада 2021 року та квитанцію від 03 грудня 2021 року на суму 15 000 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Агротитан-Плюс», яка подана представником Клюцею С. О., задоволено частково. Рішення Володарського районного суду Київської області від 12 січня 2022 року залишено без змін. Додаткове рішення Володарського районного суду Київської області від 31 січня 2022 року змінено, зменшено розмір витрат на правову допомогу до 6 000 грн.

Судове рішення суду апеляційної інстанції в частині зменшення суми судових витрат мотивоване тим, що витрати відповідача на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу, є завищеними та неспівмірними з реальним обсягом такої допомоги, предметом спору та складністю справи, не відповідають критерію розумності та обґрунтованості їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Тому, враховуючи заперечення представника позивача, є підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що були понесені відповідачем у суді першої інстанції та підлягають відшкодуванню відповідачу позивачем, з 15 000 грн до 6000 грн.

23 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яка підписана представником Мохоньком К. М., на постанову Київського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат і залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції.

В касаційній скарзі підставою, на якій подається касаційна скарга, ОСОБА_1 , від імені якої дії представник Мохонько К. М. , зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції в частині зміни додаткового рішення суду першої інстанції, є незаконною і необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що задовольняючи заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мохонька К. М. про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, суду надано додаток до договору про надання правничої допомоги № 116/Ц від 19 листопада 2021 року, де розмір винагороди зазначено в розмірі 15 000 грн, надано рахунок-фактуру № 118 від 29 листопада 2021 року та квитанцію від 03 грудня 2021 року на суму 15 000 грн.

Однак, зі змісту оскаржуваного додаткового рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції жодним чином не надав оцінки запереченням представника позивача Тарнавського В. А., в яких він просив відмовити у стягненні таких витрат, оскільки представником відповідача не надано акту про надання правничої допомоги, визначеного пунктом 13 договору; не надано опису робіт з надання правової допомоги, що позбавляє можливості перевірити дотримання принципу співмірності вартості роботи адвоката тому об`єму робіт, що ним реально виконана.

Додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги № 116/Ц від 19 листопада 2021 року ОСОБА_1 та адвокат Мохонько К. М. визначили, що вартість правничої допомоги за даним договором становить 15 000 грн, яка є фіксованим гонораром, який не змінюється залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу ( пункти 3-4), то заперечення представника позивача щодо відсутності детального опису робіт з надання правової допомоги із зазначенням витраченого часу - не можуть бути прийняті до уваги.

Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначив, що заперечення представника позивача щодо неспівмірності витрат відповідача на послуги адвоката, виходячи із обсягу наданої допомоги, помилково не були прийняті до уваги судом першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції вказано, що з матеріалів справи вбачається, що адвокатом Мохонько К. М. було складено відзив на позовну заяву обсягом п`ять сторінок, а також адвокат приймав участь у двох засіданнях - підготовчому, 09 грудня 2021 року, тривалістю 35 хвилин, та у судовому засіданні 12 січня 2022 року, тривалістю одна година п`ять хвилин.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У пункті 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Частинами третьою - п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що вказано у частині шостій статті 137 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Апеляційний суд, зменшуючи розмір витрат на правову допомогу, надав повну та всебічну оцінку обґрунтованості доводів, враховуючи заперечення представника позивача, дотримуючись наведених вище норм матеріального та процесуального права, навівши у судовому рішенні необхідне мотивування, дійшов обґрунтованого висновку, що співмірним зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг буде розмір витрат, який становить 6 000 грн.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду виклала правову позицію про те, що «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У справі, що переглядається, встановлено та вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, що представник товариства заявляв заперечення на розмір витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 з тих підстав, що оскільки представником відповідача не надано акту про надання правничої допомоги, визначеного пунктом 13 договору; не надано опису робіт з надання правової допомоги, що позбавляє можливості перевірити дотримання принципу співмірності вартості роботи адвоката тому об`єму робіт, що ним реально виконана.

Апеляційний суд в межах наданих йому ЦПК України повноважень прийняв до розгляду вказане клопотання, визнав обґрунтованими його доводи та врахував їх підчас вирішення питання про розмір стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Тому висновки апеляційного суду в цій справі не суперечать правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц,на який посилається заявник у касаційній скарзі, та не може свідчити про те, що цей суд його не врахував.

Крім того, Верховний Суд враховує, що зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду містить посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «Агротитан-Плюс» не подало клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони не спростовують правильність висновків апеляційного суду в частині судових витрат, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині його постанови, а зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції встановив, що визначений ним розмір відшкодування відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням установлених судами обставин, глибини і тривалості моральних страждань.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про зменшення розміру стягнутої моральної шкоди з 15 000 грн до 6 000 грн.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги, оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення в оскаржуваній частині відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником Мохоньком Констятином Миколайовичем , на постанову Київського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротитан-Плюс» до ОСОБА_1 , Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Капустинецької сільської ради Білоцерківського району Київської області, скасування державної реєстрації та права власності на земельну ділянку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук