Постанова

від 19.01.2022 по справі 295/12356/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/12356/21 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.

Категорія 76 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/12356/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінра про встановлення факту перебування в трудових відносинах, зобов`язання виплатити заборгованість із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

на ухвалу судді Богунського районного суду м. Житомира постановлену 24 вересня 2021 року суддею Семенцовою Л.М. у м. Житомирі, повний текст ухвали складено 24 вересня 2021 року,

в с т а н о в и в :

У вересні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , звернулися в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінра (далі - Товариство), у якому просили: встановити факт перебування в трудових відносинах з Товариством, як факт, що має юридичне значення, зокрема: ОСОБА_1 з 12.03.2021, ОСОБА_3 з 01.03.2021, ОСОБА_2 з 12.03.2021, ОСОБА_4 з 01.03.2021; зобов`язати Товариство, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 237 КЗпП України, виплатити заборгованість по заробітній платі із розрахунку: ОСОБА_1 - 18694,87 грн, ОСОБА_2 - 18694,87 грн, ОСОБА_3 - 23548,36 грн, ОСОБА_4 - 23548,36 грн; зобов`язати відповідача, відповідно до п.9 ч.2 ст.16 ЦК України, ст. 23 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, відшкодувати їм, як незаконно звільненим, моральну шкоду в загальній сумі 200000 грн, із розрахунку на кожного позивача по 50000 грн.

У позовній заяві позивачі також просили звільнити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі на підставі ст. 5 Закону України Про судовий збір та п.7 ст.5 цього Закону щодо захисту прав та інтересів інших осіб та на підставі клопотань про майновий стан і доходи; звільнити ОСОБА_4 за даною позовною заявою від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2021 року у задоволенні клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви відмовлено. Позовну заяву залишено без руху, позивачам надано строк для усунення її недоліків.

В апеляційній скарзі (т.2 а.с.2-7) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просили: скасувати вказане судове рішення в частині: немайнова позовна вимога - встановлення факту трудових відносин в зазначеному розмірі 908 грн, так як вона не підлягає до вимог Закону України Про судовий збір , за якими застосовується сплата судового збору за цю немайнову вимогу та постановити нову ухвалу якою визначити ставку судового збору за подання заяви до суду про встановлення факту трудових відносин 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону Про судовий збір ) №3674-VI, поточна редакція від 04.10.2021; скасувати вказане судове рішення в частині: сплата судового збору за подання позовної заяви на підставі п.1; п.2 б) і в), п.3 ст. 8 Закону України Про судовий збір та постановити нову ухвалу, якою звільнити позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання позовної заяви до Товариства про встановлення факту перебування в трудових відносинах, зобов`язання виплатити заборгованість із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають, що за вимогу немайнового характеру - встановлення факту перебування у трудових відносинах та за вимогу майнового характеру - стягнення моральної шкоди необхідно сплатити судовий збір згідно ст. 4, ч. 7 ст. 6 Закону України Про судовий збір , окремим платіжним документом, в розмірі 1135 грн (кожному з позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 227 грн (908:4=227, враховуючи, що позивач ОСОБА_4 звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ групи).

В той же час, ними надані відомості про майновий стан і доходи та клопотання про звільнення від сплати судового збору, проте суд першої інстанції не врахував положення ст. 136 ЦПК України та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.

У своїх доводах послалися на ухвали Верховного Суду у справах №522/12014/16 від 22.01.2018, №210/5503/16 від 18.01.2018, №761/37888/15-ц від 25.04.2019 та постанову у справі №686/114/16-ц від 04.07.2018.

Також вказали, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до суду.

Окрім того, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до апеляційної скарги долучили довідки податкової інспекції, які свідчать, що визначена судом сума судового збору 1135 грн перевищує 5% річного доходу, кожного з них. В той же час, вказали, що судовий збір за подання заяви до суду про встановлення факту трудових відносин складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України Про судовий збір ).

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З позовної заяви вбачається, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом про захист їх трудових прав, який містить вимоги, що підлягають оплаті судовим збором, а саме: вимогу немайнового характеру - про встановлення факту перебування у трудових відносинах та вимогу майнового характеру про відшкодування моральної шкоди.

До позовної заяви позивачі долучили клопотання про звільнення їх від сплати судового збору. Зокрема, ОСОБА_4 надав відомості, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір (далі - Закон) останній звільнений від сплати судового збору у всіх судових інстанціях. Решта позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суду відомості про їх майновий стан, який, як вони вважали, може бути підставою для звільнення їх від сплати судового збору за подання до суду даного позову.

Постановляючи ухвалу про залишення без руху позовної заяви, суд першої інстанції встановив, що кожному з позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід сплатити за вимогу немайнового характеру (про встановлення факту перебування в трудових відносинах) судовий збір у сумі по 227 грн (908,00 грн: 4 = 227 грн) пропорційно долі заявлених кожним із них вимог окремим платіжним документом та за вимогу майнового характеру (про відшкодування моральної шкоди) - в сумі по 908,00 грн, тобто 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання цих позивачів про звільнення від сплати судового збору. Суд зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження їх тяжкого матеріального стану, зокрема, письмових доказів з інформацією про отримані ними доходи за попередній 2020 календарний рік згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір . Проаналізувавши долучені до позовної заяви індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 , суд вказав, що розмір необхідного до оплати судового збору в сумі 1135,00 грн (908,00 грн + 227,00грн = 1135,00 грн) не перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за 2020 рік у сумі 57784,00 грн та становить 1,96 % (1135,00 грн х 100 : 57784,00 грн = 1,96 %).

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із Законом України Про судовий збір із позовних заяв майнового характеру, що подаються до суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір справляється в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908,00 грн, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 11350,00 грн.

Крім того, із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до суду фізичною особою, встановлений судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч.3 ст. 6 Закону України Про судовий збір ).

Частиною 7 ст. 6 Закону України Про судовий збір визначено, що у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Отже, визначаючи розмір судового збору за вимогу майнового характеру (відшкодування моральної шкоди), суд мав обчислити судовий збір з урахуванням загальної суми позову, тобто з 200000 грн. Таким чином, судовий збір за цією вимогою становить 2000 грн (1% від 200000 грн) і кожен з чотирьох позивачів мав би сплатити по 500 грн - пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Визначаючи розмір судового збору за вимогу немайнового характеру (встановлення факту перебування у трудових відносинах), суд мав виходити з абз. 2 ч.7 ст. 6 Закону, відповідно до якого судовий збір за таку вимогу мав становити 908 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) і сплачуватись кожним позивачем окремим платіжним документом.

Таким чином, до сплати кожним з позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 окремими платіжними документами підлягало сплаті в загальній сумі по 1408 грн судового збору (500 грн за вимогу майнового характеру + 908 грн за вимогу немайнового характеру), а не по 1135 грн, як визначив в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, з яких 227 грн за вимогу немайнового характеру та 908 грн за вимогу майнового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у клопотанні про звільнення від сплати судового збору зазначала, що є одинокою матір`ю, на підтвердження чого надала витяг з Державного реєстру актів цивільного стану та свідоцтва про народження дітей (т.1 а.с. 75, 76, 77-78), які підтверджують вказані обставини. Окрім того, ОСОБА_1 вказала, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, активно підшуковує роботу, на попередньому місці роботи заробітної плати їй не виплатили, у зв`язку з чим вона звернулася до суду. Також надала суду першої інстанції довідки форми ОК-7 та ОК-5 Пенсійного фонду України станом на 14.09.2021 (т.1 а.с.66-67, 68-72), які підтверджують відсутність доходу у 2020 році.

ОСОБА_3 у клопотанні про звільнення від сплати судового збору зазначив, що згідно відомостей Пенсійного фонду України він не отримував доходу у 2020 році, на підтвердження чого надав довідки форми ОК-7 та ОК-5 Пенсійного фонду України станом на 15.09.2021 (т.1 а.с.83, 84-85, 86). Вказав, що знаходиться в активному пошуку роботи, має на утриманні малолітню дитину, на яку отримує допомогу при народженні в сумі 860 грн, яка є його єдиним доходом. На попередньому місці роботи заробітної плати йому не виплатили, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

ОСОБА_2 у клопотанні про звільнення від сплати судового збору зазначала, що є одинокою матір`ю, на підтвердження чого надала витяг з Державного реєстру актів цивільного стану та свідоцтва про народження дітей (т.1 а.с.101, 102, 103-104), які підтверджують вказані обставини. Окрім того, вказала, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, активно підшуковує роботу, на попередньому місці роботи заробітної плати їй не виплатили, у зв`язку з чим вона звернулася до суду. Також вказала, що її дохід за минулий рік склав 57784 грн, проте зважаючи, що прожитковий мінімум на неї складав 2379 грн, а на її двох неповнолітніх дітей - по 2510 грн, то середньомісячний її дохід складав 4815 грн. На підтвердження свого доходу за 2020 рік надала до клопотання довідки форми ОК-7 та ОК-5 Пенсійного фонду України станом на 06.08.2021 (т.1 а.с. 92-93, 94-95, 96-99).

Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною третьою статті 136 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України Про судовий збір ).

Єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної особи (наприклад, довідка про дохід фізичної особи за попередній календарний рік, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права на доступ до суду. Ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У пункті 60 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" (заява №28249/95) зазначено, що сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд прави на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні ("Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (заява №18139/91) та "Аїт-Мугуб проти Франції").

При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

Матеріали справи свідчать, що предметом позову є захист трудових прав позивачів. ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.75, 76). Відносно малолітнього ОСОБА_6 , позивачка є одинокою матір`ю (т.1 а.с.77-78). ОСОБА_2 також має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.101, 102) і відносно ОСОБА_7 є одинокою матір`ю (т.1 а.с.103-104). Відомості про застраховану особу не містили даних про суму фактичного заробітку/доходу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за 2020 рік, що підтверджено наданими ними довідками форми ОК-7 та ОК-5 Пенсійного фонду України (т.1 а.с.66-74, 83-86). Сума фактичного заробітку/доходу ОСОБА_2 за 2020 рік склала 57784 грн, у межах максимальної величини - 38615 грн, що підтверджено наданими ними довідками форми ОК-7 та ОК-5 Пенсійного фонду України (т.1 а.с.92-99).

Тому, з огляду на предмет позову, зазначені позивачами обставини та надані докази, які підтверджують, що майновий стан ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позбавляє їх можливості сплатити судовий збір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні клопотань цих позивачів про звільнення від сплати судового збору та залишив без руху їх позов, вказавши на необхідність сплати ними судового збору.

Окрім того, як свідчать надані до апеляційної скарги відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (т.1 а.с. 181, 183, 197) доходи позивачів за 2020 рік склали: ОСОБА_1 - 19684,73 грн, ОСОБА_3 - 343,67 грн, ОСОБА_2 - 5961,43 грн, а тому розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивачів за цей рік.

З огляду на вищевикладене оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу судді Богунського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2021 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 20 січня 2022 року.