Постанова

від 11.01.2022 по справі 344/7647/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/7647/17

Провадження №22-ц/4808/169/22

Провадження № 22-ц/4808/215/22

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Пацаган В.В.,

з участю ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника ПрАТ Прикарпаттяобленерго ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Прикарпаттяобленерго , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про зобов`язання винести трасу лінії електропередач за межі прибудинкової території та привести стіну будинку до попереднього стану, відшкодування моральної шкоди за апеляційними скар гами ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 вересня 2021 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 07 жовтня 2021 року під головуванням судді Бабій О.М. у м Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до філії ПАТ Прикарпаттяобленерго Івано-Франківський район електричних мереж про зобов`язання здійснити демонтаж траси з фасаду будинку, приведення до попереднього стану тавідшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідачем у липні 2015 року за відсутності згоди співвласників будинку було прокладено силовий кабель електромережі по зовнішній стіні будинку, який проходить по стіні його квартири.

Він є особою з інвалідністю ІІ групи, у його легенях є металеві предмети, тому маючи обґрунтовані побоювання, що кабель негативно впливає на його здоров`я, 09 вересня 2015 року він звернувся до відповідача з вимогою демонтувати кабель, а стіни будинку привести до попереднього стану, на що отримав відповідь, що кабель прокладено по фасаду будинку згідно з проектом та погоджено балансоутримувачем будинку КП Єдиний розрахунковий центр (далі - КП ЄРЦ ).

На його запит до КП ЄРЦ він отримав відповідь про відсутність звернення щодо прокладання кабельної мережі по фасаду житлового будинку АДРЕСА_2 .

Вказував, що будинок є пам`яткою архітектури початку ХХ століття і в державному реєстрі нерухомих пам`яток України перебуває під охоронним № 219-іф (110349). Відділ з питань охорони культурної спадщини надав висновок про те, що не надавав дозволів чи згоди на прокладення силового кабелю по стіні будинку. Таке прокладання може здійснюватися тільки за наявності дозволу органу культурної спадщини, тому дії відповідача є неприпустимими.

На звернення до відповідача від 10 та 12 вересня 2015 року щодо надання інформації про об`єми протікання електричної енергії по кабелю з метою визначення шкідливості впливу він отримав відповідь, що це комерційна таємниця, однак у цій же відповіді є інформація про те, що електричне поле, в залежності від його рівня, може здійснювати шкідливий вплив на людину.

Він повторно 23 вересня 2016 року вимагав у відповідача демонтувати силовий кабель, однак йому надано відповідь, що таке прокладання кабелю здійснено згідно з проектом та погоджено з балансоутримувачем.

Посилаючись на те, що прокладення кабелю безпосередньо порушує його права та інтереси на безпечні для здоров`я і життя умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище, через неправомірні дії відповідача порушується його право користування квартирою, спотворено загальний вигляд будинку та змінено вартість його квартири, а також йому завдано моральну шкоду внаслідок душевнихстраждань, яких він зазнав внаслідок незаконного використання його майна та цинічні відписки, просив зобов`язати відповідача здійснити демонтаж траси ЛЕП-0,4 кВ з фасаду будинку АДРЕСА_2 , привести фасад будинку до попереднього стану, який існував до прокладення траси, а також відшкодувати за рахунок відповідача завдану йому моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано філію ПАТ Прикарпаттяобленерго привести фасад будинку АДРЕСА_2 до попереднього стану, який існував до прокладення траси ЛЕП-0,4 кВ шляхом демонтажу траси ЛЕП-0,4 кВ з фасаду будинку, присуджено стягнути з філії ПАТ Прикарпаттяобленерго на користь ОСОБА_1 2 000 грн моральної шкоди.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року рішення Івано-Франківського міського суду від 04 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до філії ПАТ Прикарпаттяобленерго Івано-Франківський район електричних мереж відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 березня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 20 жовтня 2020 року замінено первісного відповідача - філію ПАТ Прикарпаттяобленерго Івано-Франківський район електричних мереж на належного відповідача - ПрАТ Прикарпаттяобленерго .

Представником позивача 30 листопада 2020 року подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої просив зобов`язати відповідача ПрАТ Прикарпаттяобленерго винести трасу лінії електропередач 0,4 кВ за межі прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 та привести стіну будинку до попереднього стану, який існував до прокладення траси ЛЕП-0,4 кВ, а також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23 квітня 2021 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 вересня 2021 року та ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ Прикарпаттяобленерго , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про зобов`язання винести трасу лінії електропередач за межі прибудинкової території та привести стіну будинку до попереднього стану, відшкодування моральної шкоди .

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 жовтня 2021 року стягнуто із ОСОБА_1 в користь АТ Прикарпаттяобленерго витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 400 грн.

У апеляційних скаргах ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду та додаткового рішення суду.

Зазначає, що відповідачем його права порушено прокладенням без погодження з власниками будинку кабельної лінії 0.4 кВт спочатку по стінах будинку, а згодом на відстані декількох десятків сантиметрів від стін будинку вздовж двох жилих кімнат його квартири та над заїздом до будинку.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що використання заїзду до будинку і повітряного простору над заїздом можливе лише за згодою осіб, які за законом є власниками або постійними користувачами земельної ділянки, на якій розташований будинок. Приватизація прибудинкової території не є обов`язком співвласників будинку, а проявом їх доброї волі. Право на користування прибудинковою ділянкою належить співвласникам будинку по закону і також не потребує додаткових підтверджень окрім планів і землевпорядних документів.

Балансоутримувач без погодження з співвласниками будинку не наділений правом проводити якісь маніпуляції з їх майном, які не викликані форс-мажорними обставинами, або не направлені на збереження їх майна в належному стані. Те саме стосується і прав постійних користувачів прибудинкової земельної ділянки, зокрема заїзду на прибудинкову територію будинку. На схемі чітко видно, що немає погодження балансоутримувача.

Відповідно до заявки на проектування проектом передбачено прокладення ЛЕП в обхід житлового будинку та в обхід заїзду до нього.

Суд першої інстанції не врахував, щовідповідач без дозволу співвласників будинку, які в той же час є постійними користувачами прибудинкової земельної ділянки, використовує будинок і його прибудинкову територію, а також без погодження з балансоутримувачем, та судом невірно встановлено, що таке погодження було. Відповідач провів додаткове джерело електромагнітного опромінення безпосередньо біля будинку та його постійний вплив може бути шкідливим, особливо для нього та його сім`ї. При цьому, суд першої інстанції невірно вказує відносно магнітної складової такого впливу.

Відповідач створив додаткові перешкоди в користуванні будинком і встановив об`єкт підвищеної небезпеки біля такого.

Також пам`ятки архітектури охороняє закон, а не охоронні дошки. Якби відповідач звертався за дозволом до співвласників або балансоутримувача, то дізнався б про статус будинку.

Крім того судом порушено норми процесуального права, а саме йому буловідмовлено в праві надати додаткові матеріали, чим позбавлено можливості надати докази, які підтверджують межі прибудинкової ділянки будинку. При цьому, суд у мотивувальній частині рішення вказує, що не були надані межі прибудинкової ділянки.

В частині оскарження додаткового рішення суду вказує, що у суду першої інстанції не було підстав для призначення заяви про ухвалення додаткового рішення до розгляду, оскільки така не відповідає вимогам ст. 183 ЦПК України.

Судом не було повідомлено інших учасників про час і місце розгляду справи, позбавивши права надати свої заперечення, клопотання про зменшення витрат тощо.

Відповідач до закінчення судових дебатів у справі не робив відповідну заяву про судові витрати.

Також порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Представництво інтересів адвокат Дмитрук О.І. здійснював на підставі договору № 2020/14 від 02.01.2020, а оплату йому здійснювали по іншому договору №2021/15 від 04.01.2021 року.

Всі зазначені відповідачем та додані підтверджуючі документи у додатках до заяви щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі, містять у собі посилання та прив`язку до іншого договору про надання професійної правничої допомоги, ніж той, що зазначений у ордері, та в матеріалах справи відсутній договір №2021/15 від 04.01.21, який зазначений в акті приймання-передачі послуг від 25.02.21. Таким чином жоден з перелічених додатків до заяви відшкодування втрат на професійну правничу допомогу у цій справі, та які додані до нього і містяться у матеріалах цієї справи, не може бути належними та допустимими доказами понесених позивачем у цій справі судових витрат.

В той же час договір про надання професійної правничої допомоги №2020/14 від 02.01.2020 не стосується виключно справи з ним. В матеріалах справи немає жодного доказу, що клієнт давав адвокату завдання на надання правової допомоги в його справі, як немає і погодженої заявки на надання правничої допомоги в справі.

В справі немає доказів отримання адвокатом гонорару по цій справі, а з платіжних доручень вбачається, що кошти отримував фізична особа-підприємець та за договором, по якому інтереси адвокат Дмитрук О.І. не представляв. Останній виступає у відносинах із відповідачем у двох різних статусах, як адвокат, що надає правові послуги, та як суб`єкт господарювання, що отримує від відповідача кошти. У цій справі ОСОБА_4 виступав як адвокат, а докази, які надає суду про отримання останнім коштів від відповідача є доказами про отримання ним коштів від здійснення своєї підприємницької діяльності, а не адвоката.

Відповідачем не доведено обставин оплати послуг за надання правової допомоги в зазначеному ним розмірі саме в якості оплати послуг адвоката та безпосередньо адвокату, оскільки оплата таких послуг за договором була здійснена на користь отримувача - ФОП ОСОБА_4 , про що свідчить платіжне доручення у цій справі, у зв`язку з чим зазначені витрати не є витратами на послуги адвоката та, відповідно не є судовими витратами.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнитиу повному обсязі, а також скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ Прикарпаттяобленерго зазначає, що вимога апелянта винести трасу лінії електропередачі за межі прибудинкової території будинку не ґрунтується на вимогах закону.Апелянтом не надано жодних доказів, щодо оформлення землевпорядної документації на прибудинкову територію та визначення її конфігурації. Також ним не надано жодних доказів створення перешкод в користуванні прибудинковою територією внаслідок проходження кабелю.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів завдання шкоди (пошкоджень) стіні будинку, внаслідок монтажу кабелю по стіні будинку.

Прокладення кабелю потужністю 0,4 кВт, який відноситься до звичайних ліній побутового електропостачання невеликої потужності, як по фасаду будинку так і повітряним шляхом, жодним чином не порушує вимог Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та Державних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітного випромінювання, ДСНіП № 239- 96 .

Крім того, апелянтом не надано жодних доказів порушення режимів використання об`єкта, встановлених органами охорони культурної спадщини.

Також, апелянт обґрунтував заподіяну йому моральну шкоду виключно припущеннями, що містяться в позові, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння йому моральної шкоди відповідачем та відповідно її розміру.

ОСОБА_3 правом подання відзиву на апеляційні скарги не скористався.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник апеляційні скарги підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представник ПрАТ Прикарпаттяобленерго вимоги апеляційних скарг заперечив, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила справу слухати без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з таких підстав.

Згідно з копією свідоцтва про право власності від 24 листопада 2006 року ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 на підставі розпорядження міського голови від 21 листопада 2006 року № 645-р.

Відповідно до копій листів директора філії ПрАТ Прикарпаттяобленерго Івано-Франківський РЕМ від 21 вересня 2015 року № 024-1680 та від 28 вересня 2016 року № 024/1740 на виконання умов стандартного приєднання № 24-158/2015 року по АДРЕСА_3 прокладено ЛЕП-0,4 кВ по фасаді будинку АДРЕСА_2 . Прокладення траси ЛЕП по фасаді будинку здійснено згідно з проектом та погоджено балансоутримувачем будинку № 12 - КП ЄРЦ .

Згідно з копією листа КП ЄРЦ від 27 жовтня 2015 року № 01-01/2009 встановлено, що у КП ЄРЦ відсутні дозвільні документи та звернення щодо прокладання кабельної мережі по фасаду житлового будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку від 26 січня 2016 року №20/27-13, виданого відділом з питань охорони культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, будинок АДРЕСА_2 є пам`яткою архітектури початку ХХ ст. і в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України перебуває під охоронним № 219-іф (110349). Всі зміни, доповнення, втручання у характер пам`ятки повинні відбуватись виключно за погодженням відповідних органів охорони культурної спадщини. Відділ не надавав дозволів чи згоди на прокладання силового кабелю по стіні пам`ятки і не розглядав технічної документації щодо таких робіт.

Відповідно до листа Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини № 14/31.1-18/203 від 08 квітня 2019 року будинок на АДРЕСА_2 є пам`яткою згідно з розпорядженням обласного виконавчого комітету від 26 травня 1981 року за № 238. Охоронні зони цього будинку і охоронні знаки не встановлені, обстеження будинку на предмет дотримання вимог пам`яткоохоронного законодавства не проводилось.

За даними протоколу № 12/70-71 від 31 липня 2018 року дослідження електромагнітного поля, яке було проведено 30 липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_4 напруженість електричного поля не перевищує гранично допустимий рівень згідно ДСПіН № 239-96 розділ 2 Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електричного поля, що створюються пристроями електропередач змінного струму промислової частоти . Перевищення не фіксувалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст. 1 ЗУ Про охорону культурної спадщини пам`яткою культурної спадщини вважається об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Будинок АДРЕСА_2 є пам`яткою згідно з розпорядженням обласного виконавчого комітету від 26 травня 1981 року за № 238, тому в розумінні даної норми закону на нього поширюється режим пам`ятки культурної спадщини, незалежно від факту внесення цього об`єкту до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Частинами 2 та 3 ст. 24 ЗУ Про охорону культурної спадщини використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо. Забороняється змінювати призначення пам`ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

За приписами ст. 37 ЗУ Про охорону культурної спадщини будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об`єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об`єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.

Згідно вимог ст. 6-1 ЗУ Про охорону культурної спадщини набуття суб`єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об`єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.

Прокладання будь-яких мереж, комунікацій, встановлення техногенних пристроїв, чи використання пам`ятки у спосіб, що суперечить збереженню пам`ятки є неприпустиме. Прокладання кабелю на будинку АДРЕСА_2 без попереднього розгляду і погодження проектно-технічної документації є неправомірним і недопустимим.

Такого погодження на прокладення кабелю відповідач не отримав.

Однак із письмових доказів та пояснень учасників справи встановлено, що 22 травня 2019 року ПрАТ Прикарпаттяобленерго здійснило демонтаж кабелю електромережі зі стіни будинку АДРЕСА_2 .

З наведеного слідує, що відповідач в цей день самостійно усунув порушення пам`яткоохоронного законодавства, демонтувавши кабель, та проклавши його поза межами будинку в якому проживає позивач, що є об`єктом культурної спадщини.

Однак позивач змінивши предмет позову вказує, що лінія електропередач проходить в межах прибудинкової території вказаного будинку, який є пам`яткою архітектури, у зв`язку з чим просить зобов`язати відповідача винести трасу лінії електропередач за межі прибудинкової території будинку.

З метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини (ст. 32 ЗУ Про охорону культурної спадщини ).

Згідно листа Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини № 14/31.1-18/203 від 08 квітня 2019 року охоронні зони будинку АДРЕСА_2 і охоронні знаки не встановлені, обстеження будинку на предмет дотримання вимог пам`яткоохоронного законодавства не проводилось.

Таким чином, за відсутності охоронних зон нерухомого об`єкта культурної спадщини, прокладення лінії електропередач через прибудинкову територію цього об`єкта не може вважатись порушенням пам`яткоохоронного законодавства, у випадку якщо лінія не закріплена на самій будівлі.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (ч. 2 ст. 382 ЦК України).

Позивач суду не надав суду доказів державної реєстрації прав на земельну ділянку, яка виділена у законному порядку як прибудинкова територія багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що прокладена лінія електропередач безпосередньо порушує його права на безпечні для здоров`я і життя умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище, оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи, у його легенях є металеві предмети.

Факт негативного впливу лінії електропередач на здоров`я позивача спростовується результатом дослідження електромагнітного поля в його квартирі, яке проведено інженером лабораторії ДУ Івано-Франківський ОЛЦ МОЗ України та оформлено протоколом № 12/70-71 від 31 липня 2018 року, у якому зазначено що напруженість електричного поля не перевищує гранично допустимий рівень.

Твердження позивача про відсутність згоди балансоутримувача КП ЄРЦ на встановлення кабелю спростовується Схемою зовнішніх електричних мереж на вул. Озаркевича, на якій наявне погодження уповноваженої особи КП ЄРЦ , а також відтиск печатки даного комунального підприємства.

За змістом ч. 2 ст. 47 ЗУ Про охорону культурної спадщини шкода, завдана власникові пам`ятки або уповноваженому ним органові, особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, охоронюваною археологічною територією, відшкодовується відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За підставу відшкодування моральної шкоди позивач вказав, що неправомірні дії відповідача які виразились у прокладанні кабелю електропередач завдали шкоди його здоров`ю. Після встановлення лінії електропередач він відчуває постійний дискомфорт, ввечері у нього погіршився сон, він став дратівливим. Він змушений був витрачати час на звернення до різних інстанцій.

Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні вказав, що факт завдання шкоди здоров`ю позивача внаслідок електромагнітного випромінювання в процесі розгляду справи спростовано письмовими доказами, тому обґрунтовано відмовив у стягненні моральної шкоди. При цьому суд правильно зазначив, що звернення позивача до контролюючих органів та суду є формою реалізації прав позивача за захистом порушених чи невизнаних прав і підлягає доказуванню відповідними засобами у кожному конкретному випадку. Позивачем у суді першої та апеляційної інстанцій не доведено що такі звернення стали причиною зміни його сталого способу життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . З такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду та вважає їх правильними.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення слід зазначити таке.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом першої інстанції встановлено, що представник відповідача адвокат Дмитрук О.І. здійснював представництво інтересів тривалий час на підставі ордера та договорів про надання професійної правничої допомоги № 2020/14 від 02.01.2020 та № 2021/15 від 04.01. без зазначення у цій стрічці року договору (а.с. 197-204 т.2). Пунктом 4.2 договору визначено, що остаточна сума даного договору буде визначена сторонами на підставі погоджених та підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, ураховуючи складність справи, фактично витрачений час, винагороду за досягнення бажаного результату та інші істотні обставини. Клієнт перераховує адвокату кошти згідно суми, яка обумовлена в акті приймання-передачі наданих послуг. Саме такий акт від 25.02.2021 підписано сторонами і у ньому визначено розмір правничої допомоги в сумі 9 400 грн, яку перераховано відповідачем адвокату згідно платіжного доручення № 39214 від 25.02.2021 і обґрунтовано стягнуто судом на користь відповідача (а.с. 205, 206 т.2).

У засіданні апеляційного суду адвокат Дмитрук О.І. пояснив, що зазначення року укладення другого договору про правничу допомогу не вимагається у його екземплярі, оскільки рік його укладення зазначено саме у номері договору, а саме 2021/15. Тому доводи апелянта про відсутність необхідних реквізитів у цьому договорі та його неправильність є спростованими, а договір вважається таким, що є належно оформленим.

Інші доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу і спростовані зібраними у справі доказами та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення від 21.09.2021 та додаткове рішення від 07.10.2021 з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують їх законності та обґрунтованості. Підстав для їх скасування з мотивів, наведених у апеляційних скаргах, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 1 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 21 вересня 2021 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 07 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повний текст постанови складено 19 січня 2022 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук

В.Д. Фединяк