Ухвала

від 27.04.2022 по справі 344/7647/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 344/7647/17

провадження № 61-2711ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2021 року, додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго», третя особа - ОСОБА_3 , про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» (далі - ПрАТ «Прикарпаттяобленерго»), третя особа - ОСОБА_3 , про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідачем у липні 2015 року за відсутності згоди співвласників будинку прокладено силовий кабель електромережі по зовнішній стіні будинку, який проходить по стіні його квартири.

Він є особою з інвалідністю ІІ групи, у його легенях є металеві предмети, тому маючи обґрунтовані побоювання, що кабель негативно впливає на його здоров`я, 09 вересня 2015 року звернувся до відповідача з вимогою демонтувати кабель, а стіни будинку привести до попереднього стану, на що отримав відповідь, що кабель прокладено по фасаду будинку згідно з проектом та погоджено балансоутримувачем будинку Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» (далі - КП «ЄРЦ»).

На свій запит до КП «ЄРЦ» отримав відповідь про відсутність звернення щодо прокладання кабельної мережі по фасаду житлового будинку АДРЕСА_2 .

Вказував, що будинок є пам`яткою архітектури початку ХХ століття і в державному реєстрі нерухомих пам`яток України перебуває під охоронним № 219-іф (110349). Відділ з питань охорони культурної спадщини надав висновок про те, що не надавав дозволів чи згоди на прокладення силового кабелю по стіні будинку. Таке прокладання може здійснюватися тільки за наявності дозволу органу культурної спадщини, тому дії відповідача є неприпустимими.

На звернення до відповідача від 10 та 12 вересня 2015 року щодо надання інформації про об`єми протікання електричної енергії по кабелю з метою визначення шкідливості впливу він отримав відповідь, що це комерційна таємниця, однак у цій же відповіді є інформація про те, що електричне поле, в залежності від його рівня, може здійснювати шкідливий вплив на людину.

Він повторно 23 вересня 2016 року вимагав у відповідача демонтувати силовий кабель, однак йому надано відповідь, що таке прокладання кабелю здійснено згідно з проектом та погоджено з балансоутримувачем.

Ураховуючи вищевикладене та з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив зобов`язати ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» винести трасу лінії електропередач 0,4 кВ за межі прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 та привести стіну будинку до попереднього стану, який існував до прокладення траси ЛЕП-0,4 кВ, а також стягнути з відповідача на свою користь 5 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2021 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 400,00 грн.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишені без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2021 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2021 року залишені без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що 22 травня 2019 року відповідач здійснив демонтаж кабелю електромережі зі стіни будинку АДРЕСА_2 та проклав його поза межами будинку, що не може вважатись порушенням пам`яткоохоронного законодавства, у випадку якщо лінія не закріплена на самій будівлі. Факт завдання шкоди здоров`ю позивача внаслідок електромагнітного випромінювання в процесі розгляду справи спростовано письмовими доказами. Стягуючи на користь ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» витрати на професійну правничу допомогу, суди виходили з належних та допустимих доказів, наданих на їх підтвердження, а саме, акта приймання-передачі послуг, платіжного доручення від 25 лютого 2021 року № 39214.

21 лютого 2022 року (через систему «Електронний суд») до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2021 року, додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2022 року у вказаній справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою касаційного оскарження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.

Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.

У поданій касаційній скарзі представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що представник заявника не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню представнику заявника.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2021 року, додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго», третя особа - ОСОБА_3 , про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди повернути представнику заявника.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак