Постанова

від 10.01.2022 по справі 548/1461/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/1461/20 Номер провадження 22-ц/814/206/22Головуючий у 1-й інстанції Коновод О. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя : Триголов В.М.,

судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,

секретар: Коротун І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах Лубенської районної державної адміністрації на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай).

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай).

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 25.02.1990 року позивач був прийнятий в члени колгоспу Дружба Хорольського району Полтавської області, а з 30.03.1990 року був прийнятий на роботу до даного колгоспу на посаду головного зоотехніка.

14.11.1995 року позивач звільнився з роботи з колгоспу Дружба , за власним бажанням. Згодом, 01.02.1998 року позивач знову прийнятий на роботу до КСП Дружба .

17.02.2000 року КСП Дружба реорганізовано в СВК Дружба .

03.11.2000 року позивач звільнився з СВК Дружба , за власним бажанням.

19 грудня 1995 року на підставі Указу Президента України № 720 від 08.08. 1995 року відбулось паювання земель КСП Дружба , що затверджено загальними зборами уповноважених членів КСП Дружба та зафіксовано у протоколі № 3 по Шишацькій сільській раді.

Відповідно до звітних зборів уповноважених членів КСП Дружба Шишацької сільської ради від 17 лютого 2000 року №1, було вирішено ОСОБА_1 виділити земельну часку (пай), проте у списки на одержання сертифіката на право на земельну частку (пай), що перебувала у колективній власності КСП Дружба , розташованого на території Шишацької сільської ради Хорольського району його з невідомих причин позивача включено не було, що позбавило його права на отримання у приватну власність земельної частки (паю).

Позивач просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 2,60 умовних кадастрових гектари, у колишньому КСП Дружба , що знаходиться на території Клепачівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Полтавської області та виділити йому земельну частку (пай) за рахунок земель комунальної власності Клепачівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Полтавської області

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 10 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предсмет спору на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку ( пай) задоволено повністю .

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 2,60 умовних кадастрових гектари, у колишньому КСП Дружба , що знаходяться на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (колишньої Клепачівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Полтавської області).

Виділено ОСОБА_1 земельну частку (пай) за рахунок земель комунальної власності Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (колишньої Клепачівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Полтавської області).

Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого 29.08.2020 року за квитанцією № 0.0.1818496412.2 в сумі 840,80 грн., тобто в розмірі 420,40 грн.

Не погодившись з рішенням районного суду, керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, що діє в інтересах Лубенської районної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує на те, що місцевим судом не взято до уваги той факт, що на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_1 не був членом КСП Дружба , що є ключовим при прийнятті рішення у даному спорі.

Представником позивача надано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а апеляційне провадження у справі закрити. Вказує, що оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про права Хорольської райдержадміністрації, правонаступником якої є Лубенська райдержадміністрація в інтересах якої подано апеляційну скаргу прокурором.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволення з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 2,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи. Які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Місцевим судом встановлено, що 25.02.1990 року ОСОБА_1 прийнятий в члени колгоспу Дружба Хорольського району Полтавської області, а з 30.03.1990 року прийнятий на роботу до вказаного колгоспу на посаду головного зоотехніка.

14.11.1995 року позивач був звільнений з роботи з колгоспу Дружба , за власним бажанням, проте з 01.02.1998 року знову прийнятий на роботу до КСП Дружба .

17.02.2000 року КСП Дружба реорганізовано в СВК Дружба .

03.11.2000 року позивач звільнився з СВК Дружба , за власним бажанням.

Паювання земель КСП Дружба відбулось 19 грудня 1995 року на підставі Указу Президента України № 720 від 08.08.1995 року та затверджено загальними зборами уповноважених членів КСП Дружба , згідно протоколу № 3 по Шишацькій сільській раді.

На звітних зборах уповноважених членів КСП Дружба Шишацької сільської ради від 17 лютого 2000 року №1, вирішено виділити земельну часку пай ОСОБА_1 , проте у списки на одержання сертифіката на право на земельну частку (пай), що перебувала у колективній власності КСП Дружба , розташованого на території Шишацької сільської ради Хорольського району його включено не було.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено його право на отримання земельної частки (паю), а невнесення його до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити його права на земельну частку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям № 720/95 від 08 серпня 1995 року (далі - Указу Президента № 720/95) паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

У пункті 2 Указу Президента № 720/95 зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Таким чином, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Особа набуває права на земельну частку (пай) в разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 147/294/18 (провадження 61-20292св19), від 21 липня 2021 року у справі № 933/670/20 (провадження № 61-4189св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 686/14921/19 (провадження № 61-3107св20), від 22 грудня 2021 року справа №285/3253/20 (провадження 61-2204св21), .

Встановивши обставини справи, а саме, що 19 грудня 1995 року КСП Дружба Хорольського району видано державний акт на право колективної власності на землю, суд не звернув увагу на те, що на момент видачі КСП Дружба Хорольського району зазначеного вище державного акта позивач не був членом цього колгоспу.

З матеріалів справи вбачається, що згідно запису трудової книжки позивача, 14.11.1995 року від звільнений з членів КСП Дружба Хорольського району (а.с. 8 на звороті).

Таким чином, враховуючи, що позивач на момент одержання КСП Дружба Хорольського району державного акта на право колективної власності на землю не працював в цьому підприємстві та не був його членом, а отже вимоги про визнання за ним права на земельну частку (пай) є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено в повному обсязі, звернуся керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах Лубенської районної державної адміністрації, яка до участі у розгляді справи залучена не була.

Згідно з частиною першою статті 17 ЗК України 1990 року, в редакції Закону № 2196-ХІІ від 13 березня 1992 року, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам роз`яснено, що позови громадян, пов`язані з паюванням земель, можуть бути предметом судового розгляду. Відповідачами у таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України 2001 року (далі - ЗК України 2001 року), який набрав чинності 01 січня 2002 року, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України 2001 року, в редакції на час набрання ним чинності, передбачалось, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Виходячи з повноважень, визначених у статті 122 ЗК України 2001 року, саме районні державні адміністрації з 01 січня 2002 року до 31 грудня 2012 року були розпорядниками земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, в тому числі земель запасу відповідної сільської ради.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України 2001 року центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Як вже зазначалося, позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Згідно з пунктом 1, підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

У постановах від 18 травня 2021 року у справі № 190/1377/18 (провадження № 61-5384св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 637/488/20-ц (провадження № 61-12798св21) Верховний Суд указав, що у розумінні вимог закону виконавчий орган, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, є Головне управління Держгеокадастру в області.

Отже, у справі, яка переглядається, виконавчий орган, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, яке до участі у розгляді справи залучено в якості третьої особи, а не співвідповідача.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Позов ОСОБА_1 заявлений не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, без залучення до участі у справі співвідповідачами районної державної адміністрації, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, як розпорядника землею сільськогосподарського призначення, що перебуває у державній власності.

Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 181/950/17 (провадження № 61-11562св19).

Встановивши, що ОСОБА_1 пред`явив позов не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема без залучення до участі у справі Лубенської районної державної адміністрації, а Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, яке є розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення, залучено в якості третьої особи, колегія суддів дійшла висновку про скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вимоги про визнання права особи на земельну частку (пай) не можуть розглядатися без залучення до участі належних за такими позовами відповідачів.

Доводи наведені у відзиві представника позивача про відсутність повноважень прокурора для звернення до суду із апеляційною скаргою, не заслуговують на увагу суду, оскільки у справі, що переглядається, прокурор на виконання абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України , абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру у тексті апеляційної скарги обґрунтував, на його думку підстави для звернення до суду із скаргою.

Керуючись ст.ст. 367 , 37 4, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України , суд, -

П О С ТА Н О В И В :

Апеляційну скаргу керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах Лубенської районної державної адміністрації - задовольнити.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 березня 2021 року - скасувати, та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предсмет спору на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лубенської окружної прокуратури Полтавської області судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги у розмір 1261 грн. 20 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: В.М. Триголов

Судді : А.І. Дорош

О.А. Лобов