Постанова

від 13.01.2022 по справі 711/2509/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/205/22Головуючий по 1 інстанції Справа № 711/2509/21 Категорія: на ухвалу Кондрацька Н. М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б.,

за участю секретаря: Чуйко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2021 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки, третя особа: Профспілка працівників освіти і науки України, про визнання протиправними та скасування рішеннь звітно-виборної конференції Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки від 10 листопада 2020 року, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування позову вона вказала, що 15 квітня 2015 року звітно-виборною конференцією Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки її було обрано головою Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки.

10 листопада 2020 року з грубим порушенням Статуту профспілки була проведена звітно-виборна конференція Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки, за результатами якої прийнято низку рішень, які оформлено протоколом від 10 листопада 2020 року № 20, а саме: обрано головою звітно-виборної конференції ОСОБА_2 , секретарем - ОСОБА_3 та уповноважено їх на підписання протоколу звітно-виборної конференції; змінено назву Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки на Черкаська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України ; обрано ОСОБА_4 головою Черкаської обласної організації Профспілки та надано йому доручення приступити до виконання службових обов`язків з 10 листопада 2020 року; обрано заступником голови Черкаської обласної організації Профспілки ОСОБА_5 ; затверджено кількісний склад (79 осіб) і персональний склад членів обласного комітету Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України в запропонованому складі. Постановлено внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про виконавчий орган управління Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України - обласний комітет; уповноважено голову Черкаської обласної організації Профспілки ОСОБА_4 на право відкривати і закривати рахунки в установах банків, розпоряджатись банківськими рахунками та підписувати фінансові і банківські документи, проводити державну реєстрацію змін від імені Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України.

Позивачка вважає, що вказані рішення, що оформлені протоколом звітно-виборної конференції Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки є протизаконним та такими, що повністю суперечать вимогам статуту та діючому законодавству, оскільки конференція проведена з грубим порушенням процедур скликання, проведення, реєстрації та підрахунку делегатів, визначення кворуму та правомочності конференції, порядку проведення голосування та підрахунку голосів, які передбачені Статутом профспілки.

Тому ОСОБА_1 просила суд визнати протизаконними та скасувати рішення звітно-виборної конференції Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки № 20 від 10 листопада 2020 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2021 року закрито провадження у вказаній справі за позовом ОСОБА_1 .

Судове рішення мотивоване тим, що діяльність позивача як члена профспілкової організації, обраного на виборну посаду, та його правовідносини з профспілкою регулюються Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та статутом Профспілки працівників освіти і науки України.

Суд врахував, що за змістом вказаного вище Закону України в судовому порядку може бути оскаржено лише рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації (стаття 33 цього Закону). Отже правовідносини, які виникли між сторонами не мають характеру трудових, а спір, що виник між ними, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності. Тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.

На переконання районного суду правовідносини, які виникли між позивачем та Черкаською обласною організацією Профспілки працівників освіти і науки не підпадають під регулювання статті 19 ЦПК України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для її розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому районний суд послався на постанову Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 431/1490/17.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Незаконність ухвали суду апелянка мотивує тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що захисту підлягають її права на заняття виборної посади, на законне припинення повноважень, на отримання заробітної плати за здійснену роботу, на проведення конференції з виборів у законний (статутний) спосіб, на збереження законності у діяльності відповідача, визначального питання порушення кворуму на конференції, тощо.

Скаржниця вказує також на те, що застосована судом ч. 3 ст. 12 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , за якою забороняється втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, є помилковим. Так положення вказаної норми не забороняють розгляд юридичного спору в суді відносно прийнятих рішень відповідачем.

Крім того заборонено втручання саме у статутну діяльність . Тому у випадку порушення положень статуту суд має право розглянути такий спір та встановити відповідність чи навпаки, прийнятих рішень нормам статуту. Заборонено втручання в діяльність відповідача органів державної влади, проте Придніпровський районний суд м. Черкаси не є органом державної влади, тому на переконання скаржника, суди це окремі організації, відмінні від звичних органів державної влади, саме про які йде мова в ч. 3 ст. 12 вказаного Закону.

22 грудня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України, у якому відповідач наполягає на тому, що оскаржена ухвала районного суду грунтується на засадах верховенства права, є законною та обґрунтованою. Апеляційна скарга підлягає до відхилення. Вказує на те, що спір, який виник між сторонами у справі, не є трудовим та не підлягає розгляду в порідку цивільного судочинства та належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.

Посилається на висновки у подібних правовідносинах, які зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 431/1490/17, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2021 року у справі № 461/4538/17, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі № 757/4760/17.

Профспілка працівників освіти і науки України також скористалася правом на подачу відзиву, який отриманий апеляційним судом 28 грудня 2021 року, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 обрано головою Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України XIX звітно-виборною конференцією 15 квітня 2015 року (а.с. 14, т.1).

10 листопада 2020 року звітно-виборна конференція Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки прийняла рішення, оформлені протоколом, а саме:

-обрано головою звітно-виборної конференції ОСОБА_2 , секретарем - ОСОБА_3 та уповноважено їх на підписання протоколу звітно-виборної конференції;

-змінено назву Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки на Черкаська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України ;

-обрано ОСОБА_4 головою Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України та надано йому доручення приступити до виконання службових обов`язків з 10 листопада 2020 року;

-обрано заступником голови Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України ОСОБА_5 ;

-затверджено кількісний склад (79 осіб) і персональний склад членів обласного комітету Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України в запропонованому складі. Постановлено внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про виконавчий орган управління Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України - обласний комітет;

-уповноважено голову Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України Стеценко А.І. на право відкривати і закривати рахунки в установах банків, розпоряджатись банківськими рахунками та підписувати фінансові й банківські документи, проводити державну реєстрацію змін від імені Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України.

Станом на час звернення позивачки до суду із позовом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником юридичної особи 02660962 (а.с. 15 зв., т.1).

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду в судах вказаного спору, колегія суддів виходить із наступного.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Поняття суд, встановлений законом стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України , заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції (Bellet v. France)).

Крім того у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що право на розгляд справи означає як право особи звернутися до суду, так і право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124, частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права порушені.

Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 цього Рішення).

Єдине обмеження, встановлене Конституцією України, полягає у прямій вказівці закону про обов`язковий досудовий порядок урегулювання такого спору.

Разом з тим відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кампус Коттон клаб щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У разі відсутності такої вказівки будь-які обмеження доступу до суду є недопустимими і суперечать як міжнародним зобов`язанням України, яка ратифікувала Конвенцію, так і конституційним засадам.

Обмеження можливості звернення до суду й отримання судового захисту може свідчити про порушення основоположних прав людини.

Крім того згідно з пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п`ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 ЦПК України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) відповідно до положення частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.

За таких умов у контексті статті 3 Конституції України саме на державу в демократичному суспільстві покладається обов`язок забезпечення доступу громадян до ефективних способів захисту їх прав та свобод, зокрема до судового захисту.

У статті 21 Закону України Про громадські об`єднання перелічені права громадського об`єднання. Також окремо зазначені права громадського об`єднання зі статусом юридичної особи, зокрема: право бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об`єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об`єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об`єднанням включаються до ЄДР.

Спори за участю громадського об`єднання зі статусом юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК України, так і Господарського процесуального кодексу України залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України Про об`єднання громадян (який застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено зазначеним Законом), цього Закону, КЗпП України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Відповідно до статті 14 вказаного Закону профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з`їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України.

Відповідно до ч. 8 Статуту Профспілки працівників освіти і науки України членом профспілки може бути громадянин України, який визнає цей Статут, сплачує членські внески, як правило, працює або навчається в установі, організації, закладі освіти і науки незалежно від форми власності і видів господарювання або працював у них до виходу на пенсію і не є членом іншої профспілки.

Права та обов`язки членів профспілки визначені ч. 13-17 Статуту, в тому числі на участь у профспілкових зборах, конференціях, акціях та інших заходах, які проводить Профспілка, на вільне обговорення питань, які розглядаються, обирати та бути обраними до профспілкових органів усіх рівнів, за винятком обмежень, встановлених чинним законодавством, ЗУ Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності і цим Статутом.

У пункті 19 Статуту передбачено, що питання про виключення з профспілки вирішується на зборах профгрупи, профспілкової організації структурного підрозділу, первинної профспілкової організації в присутності члена профспілки.

Вищими органами в організаційних ланках профспілки у територіальній організації є конференція (п.п. 23.2, п. 23 Статуту).

Керівники, їх заступники, члени виборних профспілкових органів, які не виправдали довір`я, допустили порушення Статуту Профспілки, можуть бути звільнені або виведені зі складу цих органів за рішенням зборів, конференцій, які їх обрали ( п. 39 Статуту).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 вказано на те, що з урахуванням вимог Закону України Про громадські об`єднання можна зробити висновок, що юрисдикція суду не поширюється на правовідносини щодо створення громадського об`єднання чи громадської організації, визначення напряму її діяльності, здійснення управління діяльністю (окрім звільнення керівника), порядку та підстав набуття та припинення членства у громадській організації (громадському об`єднанні), участі у роботі громадської організації; делегування своїх представників на загальні збори громадської організації, у керівні органи, участі у розробці рішень та їх реалізації, можливості вносити пропозиції, рекомендації та проекти документів на розгляд органів громадської організації; користування послугами громадської організації, а також усіма видами методичної, консультативної та іншої допомоги, яку може надати громадська організація, на умовах, затверджених правлінням; обговорення питання роботи громадської організації та виборних органів, внесення пропозиції про вдосконалення їх діяльності; вимоги розгляду на засіданнях правління будь-яких питань, що стосуються діяльності громадської організації; отримання інформацію про роботу органів громадської організації, участі у заходах, які проводяться громадською організацією або організовані за її участю; користування підтримкою громадської організації для вдосконалення, розширення та підвищення ефективності своєї роботи, вільно обговорювати питання роботи громадської організації та виборних органів, внесення пропозиції про вдосконалення їх діяльності; установлення і розвитку через громадську організацію двосторонніх та багатосторонніх зв`язків з іншими членами громадської організації; отримання інформаційних, методичних та інших матеріалів, практичної допомоги у створенні професійних творчих центрів, майстерень, лабораторій та інше.

Далі Верховний суд зробив висновок про те, що внутрішньостатутною діяльністю громадського об`єднання (громадської організації) є питання її створення, визначення напряму діяльності, реалізація прав її членів на участь у такій діяльності у правовідносинах, що не є за своїм змістом цивільно-правовими та не впливають на повноваження громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, які урегульовані нормами цивільного, господарського чи трудового права та стосуються цивільних прав та інтересів третіх осіб.

Тому набуття та втрата членства у громадській організації (в даному випадку професійної спілки) є реалізацією громадською організацією своїх повноважень у внутрішній статутній діяльності, тоді як звільнення з роботи керівника громадської організації чи найманих працівників є реалізацією повноважень громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, на які поширюється юрисдикція суду.

В той же час колегія суддів зауважує, що цей позов подано на захист права позивачки на участь у діяльності органу управління громадського об`єднання, тобто в управлінні профспілкою, порядку скликання звітно-виборної конференції, її проведення, визначення кворуму та правомочності їх рішення.

Вказані вище рішення звітно-виборної конференції стосуються як права позивачки щодо участі як члена профспілки у її діяльності та керівника такої юридичної особи, так і процедури прийняття таких рішеннь, що не можна вважати внутрішньостатутною діяльністю юридичної особи.

З цього питання у своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що організаційна автономія об`єднань є важливим аспектом свободи, яка захищена статтею 11 Конвенції (рішення від 04 квітня 2017 року у справі Ловрич проти Хорватії , пункт 71). При цьому є законним, щоб держави встановлювали певні мінімальні вимоги щодо ролі та структури керівних органів об`єднання. Завданням органів не є забезпечення дотримання кожної окремої формальності, викладеної у власному статуті об`єднання (пункти 72 та 78 рішення від 08 жовтня 2009 року у справі Тебієті Мухафізе Джемієті та Ісрафілов проти Азербайджану ). Тобто йдеться про мінімальні стандарти регулювання суб`єктивних цивільних прав учасників юридичних осіб, які встановлені законом та відтворюються у статутних документах організації.

Таким чином юрисдикція суду поширюється на вказані відносини, оскільки вони мають ознаки юридичного спору щодо реалізації членом громадської організації свого права на управління нею та реалізацію ним права здійснювати керування юридичною особою як органом управління, обраним у встановленому порядку, дотримання порядку скликання та правомочності загальних зборів ( в даному випадку звітно-виборної конференції громадської організації), адже такі питання не стосуються внутрішньостатутної діяльності.

У цьому випадку позов стосується саме захисту прав позивача на управління громадською організацією, здійснення повноважень органу управління профспілки та порядку скликання звітно-виборної конференції та правомочності їх рішень, тому даний спір підвідомчий для розгляду в судах.

Посилання районного суду на на постанову Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 431/1490/17 є непереконливим, оскільки вона стосується рішення виборного профспілкового органу - Президії ЦК та голови ЦК Укрелетропрофспілки про виключення відповідача із членів профспілки та, як наслідок прийняття відповідним уповноваженим органом розпорядження щодо припинення повноважень позивача як голови профспілки.

Що стосується предметної юрисдикції у спорах між членами громадської організації та громадською організацією з приводу визнання недійсним рішення зборів, колегія суддів враховую наступне.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У справі, яка розглядається, у квітні 2021 року позивачка - голова Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України Жалдак О.Д. звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протизаконними (недійсними) та скасувати рішення звітно-виборної конференції, яке оформлене протоколом проведення конференції Профспілки, в тому числі про обрання ОСОБА_4 на посаду нового голови організації.

За статтею 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку.

За приписами статті 81 ЦК України юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

З огляду на положення статті 85 ЦК України, непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Разом з тим відповідно до вимог статті 86 ЦК України такі товариства можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати і підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлене законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань визначається Законом № 4572-VI, який набрав чинності з 01 січня 2013 року і спрямований на приведення аспектів створення і діяльності громадських організацій до вимог європейських стандартів.

За змістом статті 1 вказаного Закону громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, якщо основною метою його не є одержання прибутку (частина п`ята статті 1 Закону).

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону чинність цього Закону поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань в Україні.

У статті 3 Закону передбачені принципи утворення і діяльності громадського об`єднання.

Одним із таких принципів є відсутність майнового інтересу, який передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Громадське об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи, діє на підставі статуту громадського об`єднання, який повинен, зокрема, містити відомості про порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг.

Статут громадського об`єднання - це установчий документ, що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов`язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об`єднання.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів.

Статут Профспілки працівників освіти і науки України від 2016 року із змінами і доповненнями, затверджений ІІ пленумом центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України, зареєстрований Міністерством юстиції України. Статут є основним документом, що регулює діяльність Черкаської обласної організації профспілки працівників освіти і науки.

У ньому визначається мета, завдання і принципи діяльності профспілки, порядок вступу до профспілки та виходу з неї, права та обов`язки членів профспілки, основи її організаціної структури, органи управління, контролю та їх компетенція, порядок та джерела формування майна спілки і використання доходів, права профспілки, її організаціних ланок як юридичних осіб, умови та порядок припинення діяльності профспілки, її організаціних ланок.

У пункті 1 Статуту визначено, що профспілка працівників освіти і науки України є всеукраїнською добровільною неприбутковою громадською організацією, яка об`єднує на добровільних засадах…осіб, які працюють, як правило, в установах і закладах, органах управління, підприємствах, організаціях галузі освіти; осіб, які навчаються у вищих або професійно-технічних навчальних закладах осіти (студентів, учнів, аспірантів, докторантів та ін.), незалежно від форм власності та видів господарювання; фізичних осіб, які займаються індивідуальною педагогічною діяльністю; осіб, які звільнилися з посад в установах і закладах освіти у зв`язку із виходом на пенсію або які тимчасово не працюють та які визнають цей Статут і сплачують членські внески.

Профспілка та її організаційні ланки є юридичними особами відповідно до ЗУ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності на підставі цього Статуту (п. 101).

Як було встановлено вище серед прав членів профспілки визначено у ч. 13 Статуту право на участь у профспілкових зборах, конференціях, акціях та інших заходах, які проводить Профспілка, на вільне обговорення питань, які розглядаються, обирати та бути обраними до профспілкових органів усіх рівнів, за винятком обмежень, встановлених чинним законодавством і цим Статутом.

З наведеного можна дійти висновку, що члени профспілки, яка є неприбутковою господарською організацією, юридичною особою приватного права, беруть участь в управлінні нею та здійснюють інші правомочності, встановлені законом і статутними документами профспілки.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на порушення своїх прав як члена профспілки на участь у загальних зборах, у тому числі й права обирати та бути обраною до керівних органів товариства, та в управлінні товариством. Тобто між юридичною особою та її учасником (членом) виник спір, пов`язаний з діяльністю та управлінням цією юридичною особою.

Спірні правовідносини стосуються прав позивача, пов`язаних із участю у діяльності та управління юридичної особи.

Крім того оскільки у вказаній справі підставою для звернення особи з позовом є визнання незаконним рішення зборів (у даному випадку звітно-виборної конференції) в тому числі про обрання нового голови Черкаської обласної організації Профспілки через недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання і проведення конференції, що є порушенням прав члена профспілки на управління організацією, а не трудових прав керівника юридичної особи, тому спір у цій частині за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і, відповідно, має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 прийшла до висновку про те, що громадське об`єднання (громадська організація) є одним з різновидів юридичної особи, створеної шляхом об`єднання осіб, які мають право участі у ньому (у ній).

Члени громадської організації професійної спілки працівників освіти інауки України мають право брати участь в управлінні організацією, обирати та бути обраними до профспілкових органів усіх рівнів, одним з яких є голова виборного органу - Черкаської обласної організації Профспілки, порядок обрання та усунення з посади якого передбачено Статутом такої громадської організації.

Крім того Велика Палата у вказаній постанові прийшла до висновку про те, що оскільки вказаний спір пов`язаний з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про усунення голови громадської організації від виконання обов`язків зазначені положення Статуту товариства, тому його слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Оскільки вказана справа підлягає вирішенню в суді та розгляду в порядку господарського судочинства, а судом першої інстанції закрито провадження на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України через те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, колегія суддів скасовує вказану ухвалу суду, із постановленням нової ухвали про закриття провадження у справі та на підставі ст. 256 ЦПК України роз`яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання нею цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Колегія суддів не враховує посилання Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України на висновки Верховного Суду у справах 431/1490/17 (постанову по якій поклав в основу оскаржуваної ухвали і районний суд), 210/5659/18, 461/4538/17, 757/4760/17, оскільки предметом розгляду у вказаних справах були подібні, але не тотожні правовідносини, зокрема правовідносини щодо звільнення з виборної посади позивачів у вказаних справах було проведено у зв`язку із виключенням із членів профспілки.

Спір між сторонами з оспорювання рішень профспілкового органу щодо виключення із членів профспілки не має характеру трудового. Такий спір належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньої організаційної діяльності, оскільки пов`язаний із питанням членства у громадські організації, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їх діяльності.

Предметом спору у даній справі за позовом ОСОБА_1 є оскарження рішення профспілкового органу через порушення прав позивачки як члена профспілки на участь у конференції, у тому числі й права обирати та бути обраною до керівних органів профспілки та в управління нею.

Наведені вище обставини справи були неповно з`ясовані судом першої інстанції, невірно застосовані норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду із постановленням нової ухвали про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2021 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки, третя особа: Профспілка працівників освіти і науки України, про визнання протиправними та скасування рішеннь звітно-виборної конференції Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки від 10 листопада 2020 року закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання нею цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти дінв з дня її проголошення.

Повний текст постанови виготовлено 17 січня 2022 року.

Судді