Постанова

від 20.01.2022 по справі 278/1386/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/1386/21 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є. О.

Категорія 68 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Ляшук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 278/1386/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ рухомого майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна та боргів подружжя,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2021 року, постановлену під головуванням судді Татуйка Є.О. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просив здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом виділення у власність ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , транспортного засобу марки HYUNDAI моделі Tucson, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 з одночасним стягненням з неї на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошової компенсації в розмірі 319370,00 грн.

У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в кінцевій редакції якого, просила стягнути із ОСОБА_1 на свою користь 1/2 частину боргу подружжя за договором позики від 30.06.2020 в сумі 200000,00 грн.; визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, придбане в період перебування у зареєстрованому шлюбі, а саме: 58/100 частини житлового будинку, земельної ділянки площею 0,400 га кадастровий номер 1822083200:02:001:0123 та земельної ділянки площею 0,1900 га кадастровий номер 1822083200:02:001:0122, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , а саме: 29/100 ід.часток житлового будинку, 1/2 частину земельної ділянки площею 0,400 га, кадастровий номер 1822083200:02:001:0123 та 1/2 частину земельну ділянку площею 0,1900 га. кадастровий номер 1822083200:02:001:0122.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2021 року первісний позов задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 (місце реєстрації за адресою АДРЕСА_2 код платника податків НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 (місце реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_1 ) на автомобіль марки Хюндай Тюксон реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Припинено право спільної сумісної власності на такий об`єкт рухомого майна, визнано його особистою приватною власністю ОСОБА_2 після сплати ОСОБА_1 вартості його 1/2 частини, що становить 283 826,61 грн.

Зустрічний позов задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя на 58/100 ідеальних частин житлового будинку та на дві земельні ділянки площами 0,4 та 0,19 га з кадастровими номерами, відповідно, 1822083200:02:001:0123 та 1822083200:02:001:0122, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинено право спільної сумісної власності подружжя на дані три об`єкти нерухомого майна, визнано за кожним співвласником по 1/2 його частини кожного об`єкту.

Додатковим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 647 грн. 70 коп. судових витрат.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2021 року у задоволенні заяви представника позивача за зустрічним позовом адвоката Ляхова О.В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - адвокатом Ляхов О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 18 500 грн. понесених нею витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на правову позицію Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, зазначив, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню, незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Маковій О.Є. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача за зустрічним позовом адвоката Ляхова О.В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено фактичного понесення таких витрат і суду не надано документів, що свідчать про їх оплату, оформлених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді гонорару успіху , саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок, що: згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідних клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідач не заявляв та відповідних доказів не подавав, розмір витрат на правничу допомог не спростував. Тому є правильними висновки суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, що у зв`язку із задоволенням позову понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача .

Так, представником ОСОБА_1 - адвокатом Маковій О.Є. подано відзив на дану апеляційну скаргу, у якому висловлено заперечення щодо стягнення зазначених вище витрат на правничу допомогу.

Обґрунтовуючи свою позицію, представник позивача за первісним позовом зазначив, що подання ОСОБА_2 зустрічного позову про поділ майна не було необхідним, оскільки будь-яких заперечень щодо поділу майна ОСОБА_1 не висловлював, до того ж, пропозицій в порядку досудового врегулювання цього питання від ОСОБА_2 не надходило.

Предметом спору у цій справі є поділ майна подружжя, як правничу допомогу адвокатом відповідача за первісним позовом визначено у розмірі 18 500 грн.

На переконання колегії суддів, застосування такого коефіцієнту вартості наданих адвокатом послуг є невиправданим, оскільки вказана справа є справою незначної складності, а тому її супровід в суді першої інстанції не може складати такий розмір.

Виходячи з конкретних обставин справи, її складності, ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання зустрічного позову, часу, витраченого на участь в судовому засіданні, ураховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру та заперечення відповідача за зустрічним позовом, колегія суддів вважає, що зазначений заявником розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18500 грн. належним чином не обґрунтований, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 18500 грн. до 3 000 грн.

Стосовно витрат на правничу допомогу, понесених скаржником у суді апеляційної інстанції, колегія суддів також враховує те, що надання правничої допомоги з приводу вирішення питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання правничої допомоги, необхідної під час розгляду справи судом першої інстанції. Також, слід урахувати, що вказана справа є справою незначної складності.

Зважаючи на наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, колегія суддів вважає заявлений представником позивача за зустрічним позовом до відшкодування розмір правничої допомоги за складання та подання апеляційної скарги є явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню з 8000 грн до 3000 грн.

Враховуючи встановлені обставини у їх взаємозв`язку із наведеними вище нормами матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та вважає за можливе стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000 грн. 00 коп. понесених витрат за надання правничої допомоги в суді першої інстанції та 3000 грн. понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000 грн. 00 коп. понесених витрат за надання правничої допомоги та 3000 грн. понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.01.2022.

Головуючий Судді