Ухвала

від 17.01.2022 по справі 693/799/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/42/22 Справа № 693/799/20 Категорія: ч. 3 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засіданняОСОБА_5 за участі: прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12020250130000174 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та представника цивільного відповідача ПАТ НАСК «ОРАНТА» ОСОБА_9 на вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 30 березня 2021 року, яким

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.2007 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого звільнений на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, з іспитовим строком в 3 роки;

- ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29.10.2019 на підставі ст. 47 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 345 КК України, з передачею на поруки трудовому колективу, а кримінальне провадження закрито, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України на 10 (десять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з 22.05.2020.

Скасовано арешти, накладені ухвалами слідчого судді Жашківського районного суду Черкаської області від 25.05.2020 на: автомобіль «ВАЗ 21114» р.н. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_10 ; автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER» р.н. НОМЕР_2 , належний ОСОБА_11 .

Прийнято рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь:

- держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в загальній сумі 22751 грн. 17 коп.;

- ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 по 500 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- малолітніх ОСОБА_15 та ОСОБА_16 по 475 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- ОСОБА_17 200 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- неповнолітніх ОСОБА_18 , ОСОБА_19 по 175 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Прийнято рішення про стягнення з ПАТ НАСК «ОРАНТА» на користь: ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 по 56 676 грн., ОСОБА_20 18 892 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_20 матеріальної шкоди в розмірі 60 000 грн.; неповнолітньої ОСОБА_18 шкоди заподіяної смертю потерпілого в розмірі 85 014 грн., відшкодування витрат на лікування потерпілого в розмірі 61 000 грн., моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 18 892 грн.; неповнолітньої ОСОБА_19 шкоди завданої смертю двох потерпілих в розмірі 255 042 грн. та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 42 230 грн.

Закрито провадження за цивільним позовом прокуратури в інтересах держави в особі Уманської міської ради до ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог КНП «Уманська міська лікарня» Уманської міської ради Черкаської області про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням в сумі 10 234 грн. 38 коп., у зв`язку з добровільним відшкодуванням відповідачем шкоди, завданої ДТП.

Відмовлено в задоволенні цивільного позову представника потерпілого ОСОБА_21 адвоката ОСОБА_22 до ОСОБА_7 та ПАТ НАСК «ОРАНТА» про стягнення на користь ОСОБА_21 майнової шкоди в розмірі 33 857 грн. 42 коп. та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. і про стягнення з ПАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_21 майнової шкоди в розмірі 100 000 грн.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 31.03.2021 виправлено описку у резолютивній частині вироку Маньківського районного суду Черкаської області від 30.03.2021, зокрема в п. 2 абз. 7 та зазначено: «Речові докази: автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який залишено на зберігання на території Територіального сервісного центру МВС України 7142 за адресою: м. Умань, вул. Степана Бандери, 12 повернути власнику ОСОБА_11 ; автомобіль «ВАЗ 21114» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який залишено на зберігання на території Територіального сервісного центру МВС України 7142 за адресою: м. Умань, вул. Степана Бандери, 12 повернути власнику ОСОБА_10 ».

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 07.04.2021 виправлено описку у резолютивній частині вироку Маньківського районного суду Черкаської області від 30.03.2021, зокрема в абз. 20 зазначено: «Стягнути з ПАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_17 матеріальну шкоду в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн., та моральну шкоду в розмірі 18 892 (вісімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн.»,

в с т а н о в и л а :

Судом першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 22.05.2020 близько 09 год. 55 хв., керуючи автомобілем «TOYOTA LAND CRUISER», р.н. НОМЕР_2 , перебуваючи, згідно акту хіміко-токсикологічних досліджень № 330 від 04.06.2020, проведеного КПН «Черкаський обласний наркологічний диспансер» Черкаської обласної ради, під впливом наркотичних засобів (амфетамін) та у стані, внаслідок якого заснув за кермом, рухаючись в напрямку м. Одеса, по автодорозі сполученням Київ-Одеса, на 151 км., поблизу м. Жашків Черкаської області в порушення вимог пп. 2.3. б), 2.9. а), 2.9 б), 10.1., 11.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 із змінами, не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, по якій у цей час в зустрічному, по відношенню до ОСОБА_7 , напрямку, а саме в напрямку м. Київ, рухались транспортні засоби - автомобіль «MERCEDES VARIO», р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_21 , автомобіль «ВАЗ 21114» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_23 , у момент, коли зменшення швидкості та навіть повна зупинка указаних автомобілів, не виключала можливості зіткнення із зустрічним автомобілем «TOYOTA LAND CRUISER», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , який до моменту зіткнення не гальмувався та не зупинився, де ОСОБА_7 допустив зіткнення із зазначеними автомобілями «MERCEDES VARIO», «ВАЗ 21114», що спричинило загибель кількох осіб, а саме водія та пасажирів автомобіля «ВАЗ 21114» ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 , малолітнього ОСОБА_19 , які загинули на місці події, а також заподіяння тяжких тілесних ушкоджень пасажирам автомобіля «ВАЗ 21114» -неповнолітній ОСОБА_25 , малолітній ОСОБА_19 . Указані порушення Правил дорожнього руху України, допущені водієм автомобіля «Toyota Land Cruiser», р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_7 під час керування транспортним засобом, а саме виїзд автомобіля на смугу руху, яка призначена для зустрічного руху у момент, коли зменшення швидкості та навіть повна зупинка автомобіля «Mercedes Vario», р.н. НОМЕР_4 та автомобіля «ВАЗ 21114», р.н. НОМЕР_1 не виключала можливості зіткнення із зустрічним автомобілем «Toyota Land Cruiser», р.н. НОМЕР_2 , який до моменту зіткнення не гальмувався та не зупинився, згідно з висновком експерта № 4/539 від 23.07.2020 та перебувають в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, у прямому причинному зв`язку з якою згідно висновків судово-медичних експертиз №05-7-02/204, №05-7-02/202, №05-7-203, №05-7-02/205, № 05-7-01/498, № 05-7-01/499 є настання смерті ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 , малолітнього ОСОБА_19 та отримання потерпілими ОСОБА_26 , ОСОБА_19 тяжких тілесних ушкоджень.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди:

- водій автомобіля «ВАЗ 21114», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_23 , який згідно з висновком судово-медичної експертизи № 05-7-02/204 від 18.06.2020, отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми з залученням кількох ділянок тіла: закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа з крововиливами під тверді та м`які мозкові оболонки; закритої тупої травми грудної клітки та хребта: перелому грудини, перелому грудного відділу хребта, множинних двосторонніх переломів ребер з двостороннім гемотораксом (накопичення крові в плевральних порожнинах) та забоєм легень; закритої тупої травми черевної порожнини та заочеревинного простору: розривів та розтрощення печінки та селезінки, крововиливів в навколониркову клітковину правої та лівої нирки з гемоперітонеумом (накопиченням крові в черевній порожнині); закритих переломів середньої третини правого плеча та нижньої третини лівої гомілки. Поєднана травма в своєму перебігу ускладнилась внутрішньою кровотечею, геморагічним, травматичним та спінальним шоком. Вказані ушкодження утворились в результаті дії твердих тупих предметів, можливо в час та при обставинах дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 22.05.2020 і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_23 знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою 22.05.2020 та настанням його смерті;

- пасажир автомобіля «ВАЗ 21114», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_24 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 05-7-02/202 від 16.06.2020 отримала тілесні ушкодження в вигляді поєднаної травми з залученням кількох ділянок тіла: закритої черепно-мозкової травми без ушкодження кісток основи та склепіння черепа з переломом кісток лицевого черепа; крововиливами під м`які мозкові оболонки (потиличних ділянок, півкуль мозочка, стовбура головного мозку); закритої тупої травми грудної клітки: переломів ребер зліва; забоїв правої та лівої легені з двостороннім гемотораксом (накопиченням крові в плевральних порожнинах); закритої тупої травми органів черевної порожнини: розривів печінки та селезінки. Крововиливів в навколонирковій клітковині справа, зліва, та в ділянці великої кривизни шлунка з гемоперітонеумом (накопичення крові в черевній порожнині). Поєднана травма в своєму перебігу ускладнилась розвитком травматичного, геморагічного шоку. Вказані ушкодження утворились від дії тупих предметів, можливо в час та при обставинах дорожньо-транспортної пригоди 22.05.2020 і носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_24 знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням її смерті;

- пасажир автомобіля «ВАЗ 21114», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_14 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 05-7-02/203 від 18.06.2020 отримав тілесні ушкодження в вигляді сполучної травми з залученням кількох ділянок тіла: закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа, крововиливами під м`які та тверді мозкові оболонки; набряком головного мозку; закритої тупої травми органів грудної клітки: множинних двохсторонніх переломів ребер, крововиливів шийно-грудного відділу хребта; забої легень. Двостороннього гемотораксу (накопичення крові в плевральних порожнинах); закритої тупої травми органів черевної порожнини та заочеревного простору; крововиливів в навколониркову клітковину правої та лівої нирки; розривів печінки та селезінки. Гемоперітонеумом (накопичення крові в черевній порожнині); закритого перелому лівого плеча в середній третині. Сполучна травма в своєму перебігу ускладнилась внутрішньою кровотечею, геморагічним та травматичним шоком. Вказані ушкодження утворились в результаті дії твердих тупих предметів, можливо в час та при обставинах дорожньо-транспортної пригоди 22.05.2020 і носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Вищевказані тілесні ушкодження виявлені при судово-медичній експертизі у ОСОБА_14 знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті;

- пасажир автомобіля «ВАЗ 21114» р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_19 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 05-7-02/205 від 16.06.2020 отримав тілесні ушкодження в вигляді поєднаної травми з залученням кількох ділянок тіла: закритої черепно-мозкової травми з переломом основи та склепіння черепа, крововиливами під тверді та м`які мозкові оболонки з набряком головного мозку; закритої тупої травми грудної клітки та грудного відділу хребта з переломом грудного відділу хребта, забоями легень, з двостороннім гемотораксом (накопиченням крові в плевральних порожнинах). Поєднана травма в своєму перебігу ускладнилась розвитком травматичного, спінального та геморагічного шоку. Вказані ушкодження утворились в результаті дії твердих тупих предметів, можливо в час та при обставинах дорожньо- транспортної пригоди 22.05.2020 і носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Вищевказані тілесні ушкодження виявлені при судово-медичній експертизі у ОСОБА_19 знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті;

- пасажир автомобіля «ВАЗ 21114», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_18 , згідно з висновком судово- медичної експертизи № 05-7-01/499 від 27.07.2020 отримала тілесні ушкодження в вигляді закритої поєднаної краніо-торако-скелетної травми: забій головного мозку важкого ступеню, субарахноїдальний крововилив, забійна рана голови, закритий перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки без зміщення, внутрішньосуглобовий перелом дистального епіметафізу правої променевої кістки зі зміщенням, внутрішньосуглобовий перелом дистального епіметафізу правої променевої кістки зі зміщенням, перелом дистального метадіафізу правої стегнової кістки зі зміщенням, багатоуламковий перелом крила лівої клубової кістки зі зміщенням, перелом верхньої гілки лівої лобкової кістки, уламковий перелом верхньої гілки правої лобкової кістки зі зміщенням під кутом, перелом правої сідничної кістки в ділянці сідничного горба зі зміщенням. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, можливо, в час та за обставин дорожньо-транспортної пригоди 22.05.2020 року та відносяться: забій головного мозку важкого ступеню, субарахноїдальний крововилив, забійна рана голови, до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя; закритий перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки без зміщення, внутрішньосуглобовий перелом дистального епіметафізу правої променевої кістки зі зміщенням, внутрішньосуглобовий перелом дистального епіметафізу правої променевої кістки зі зміщенням, перелом дистального метадіафізу правої стегнової кістки зі зміщенням, багатоуламковий перелом крила лівої клубової кістки зі зміщенням, перелом верхньої гілки лівої лобкової кістки, уламковий перелом верхньої гілки правої лобкової кістки зі зміщенням під кутом, перелом правої сідничної кістки в ділянці сідничного горба зі зміщенням до категорії ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я;

- пасажир автомобіля «ВАЗ 21114», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_19 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 05-7-01/498 від 27.07.2020 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої поєднаної краніо-скелетної травми: забій головного мозку важкого ступеню, субарахноїдальний крововилив, садно лобної ділянки справа, закритий перелом середньої третини діафазу правої плечової кістки зі зміщенням, закритий перелом дистальної третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, закритий перелом верхньої гілки правої лобкової кістки зі зміщенням, внутрішньосуглобовий латеральний перелом шийки правої стегнової кістки. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, в час та при обставинах дорожньо-транспортної пригоди 22.05.2020 та відносяться: забій головного мозку важкого ступеню, субарахноїдальний крововилив, садно лобної ділянки справа, до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя; закритий перелом середньої третини діафазу правої плечової кістки зі зміщенням закритий перелом дистальної третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, закритий перелом верхньої гілки правої лобкової кістки зі зміщенням, внутрішньосуглобовий латеральний перелом шийки правої стегнової кістки до категорії ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Ухвалами Маньківського районного суду Черкаської області від 31.03.2021 та 07.04.2021 виправлено описки у вироку Маньківського районного суду Черкаської області від 30.03.2021 в частині долі речових доказів та стягнень з ПАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_17 . Дані ухвали в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржені.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 30.03.2021 скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити в провадженні новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 6 місяців. Зазначає про необхідність виключення з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання вчинення злочину особою, що перебуває у стані сп`яніння, викликаному вживанням наркотичних засобів або інших одурманюючих засобів і вважає за необхідне судом врахувати в якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого: щире каяття, яке виразилося у визнанні провини, критичній оцінці протиправної поведінки, висловлення жалю та готовності нести кримінальну відповідальність; активне сприяння розкриттю злочину (обвинувачений не залишив місце ДТП, надав правдиві та послідовні показання, брав активну участь у слідчих діях); надання допомоги ОСОБА_27 та її дітям після ДТП; надання допомоги на лікування неповнолітнім ОСОБА_19 та ОСОБА_18 ; часткове відшкодування заявленої моральної шкоди неповнолітнім ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_16 та повну компенсацію витрат на лікування потерпілих від злочину, понесених закладом охорони здоров`я.

Вказує, що хоча ОСОБА_7 і був раніше судимий, однак умови передачі на поруки не порушував, щодо кримінального провадження, яке наразі перебуває на розгляді Кіровського районного суду м. Кіровограда, то в силу ст. 62 Конституції України, він є невинуватим. Також обвинувачений має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки, за місцем роботи характеризується позитивно, а на утриманні має двох неповнолітніх дітей та матір з інвалідністю.

Акцентує увагу на тому, що згідно пояснень лікаря-лаборанта КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» ОСОБА_28 , нею було лише констатовано факт наявності в наданих біологічних зразках психотропної речовини амфетаміну, проте позитивний тест на психотропні речовини не свідчить про перебування особи під їх дією на час їх відібрання, оскільки їх наявність може бути пов`язана із слідами їх вживання раніше до 3 діб. Відсутність у обвинуваченого ознак будь-якого сп`яніння підтвердили в судовому засіданні і свідки ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , які одразу після ДТП прибули на місце події, а також свідок ОСОБА_27 , яка перебувала в транспортному засобі під керуванням обвинуваченого. На думку захисника, оскільки в кримінальному провадженні не проводилась судово-медична та судово-токсикологічна експертиза, відсутні підстави стверджувати, що обвинувачений перебував під вливом наркотичних засобів (амфетамін).

Крім того, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України просить повторно дослідити протокол проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_7 , платіжні документи (фіскальні чеки та розписки), якими підтверджено надання матеріальної допомоги потерпілим, часткове відшкодування заявленої ними моральної шкоди та повну компенсацію витрат на лікування, дані, що характеризують особу обвинуваченого, допитати ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та ОСОБА_27 .

В апеляційній скарзі представник ПАТ НАСК «ОРАНТА» порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині стягнень страхових виплат зі страхової компанії.

Вказує, що ПАТ НАСК «ОРАНТА» виконала вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 30.03.2021 в частині сплати на користь ОСОБА_17 матеріальної шкоди в розмірі 60 000 грн. та 18892 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, про що свідчить платіжне доручення № 19975 від 16.04.2021.

Також посилаючись на ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначає, що відповідно до поліса АО/6649626 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.08.2019 на автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER», р.н. НОМЕР_2 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200 000 грн. Таким чином страхове відшкодування за шкоду заподіяну загибеллю ОСОБА_24 має складати:

- моральна шкода 12*4723 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 22.05.2020) =56676 грн., які рівними частинами мають бути розподілені на користь неповнолітньої доньки ОСОБА_18 , малолітньої доньки ОСОБА_19 та матері ОСОБА_17 , що становить по 18892 грн. кожній;

- 30000 грн. страхове відшкодування особі, яка здійснила встановлення надгробного пам`ятника ОСОБА_24 , що має бути сплачене ОСОБА_17 ;

- 113324 грн. страхове відшкодування утриманцям одного померлого 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Оскільки на утриманні ОСОБА_24 перебувало дві дитини, розмір відшкодування становить по 56662 грн. на кожну дитину.

Не зважаючи на те, що ліміт відповідальності на одного потерпілого становить 200000 грн., за вироком шкода, яка належить відшкодуванню ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_17 у зв`язку із загибеллю ОСОБА_24 , складає 256704 грн.

Крім того страхове відшкодування за шкоду заподіяну загибеллю ОСОБА_23 має складати:

- моральна шкода 12*4723 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 22.05.2020) =56676 грн., які рівними частинами мають бути розподілені на користь малолітньої доньки ОСОБА_19 та батька загиблого ОСОБА_13 , що становить по 28338 грн. кожному;

- 143324 грн. страхове відшкодування утриманцям одного померлого 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, оскільки на утриманні ОСОБА_23 перебувала малолітня донька ОСОБА_19 .

Разом з цим шкода за вироком, яка належить відшкодуванню ОСОБА_19 та ОСОБА_13 у зв`язку із загибеллю ОСОБА_23 , складає 255042 грн., що перевищує ліміт страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров`ю одного потерпілого.

Страхове відшкодування за шкоду заподіяну загибеллю ОСОБА_14 має складати:

- моральна шкода 12*4723 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 22.05.2020) =56676 грн., які рівними частинами мають бути розподілені на користь дружини потерпілого ОСОБА_12 , малолітніх дітей ОСОБА_16 , ОСОБА_16 та батька потерпілого ОСОБА_14 , що становить по 14169 грн. кожному;

Разом з цим шкода за вироком, яка належить відшкодуванню ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_16 та ОСОБА_12 у зв`язку із загибеллю ОСОБА_14 перевищує ліміт страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров`ю одного потерпілого, що має становити 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі.

На апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 подані заперечення, які зводяться до безпідставності апеляційних вимог в повному обсязі.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з`явились потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , законний представник неповнолітніх потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ОСОБА_17 , представники потерпілих адвокати ОСОБА_33 , ОСОБА_22 і ОСОБА_34 , що, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає судовому розгляду по суті заявлених апеляційних вимог.

В заяві від 22.12.2021 законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_16 ОСОБА_35 висловила свою позицію щодо апеляційної скарги сторони захисту, яку просила залишити без задоволення, а щодо апеляційної скарги цивільного відповідача ПАТ НАСК «ОРАНТА» в частині, що стосується страхового відшкодування на користь ОСОБА_16 не заперечувала щодо її задоволення.

В заявах від 11.08 та 13.09.2018 цивільний позивач та законний представник неповнолітніх потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ОСОБА_17 заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 та просила задовольнити апеляційну скаргу цивільного відповідача ПАТ НАСК «ОРАНТА».

Представник потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та ОСОБА_16 адвокат ОСОБА_33 в заявах від 09.06 та12.08.2021 просив апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та цивільного відповідача ПАТ НАСК «ОРАНТА» залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін

Заслухавши суддю-доповідача, думки обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 в підтримку апеляційної скарги сторони захисту в повному обсязі, представника цивільного відповідача ОСОБА_36 про задоволення апеляційної скарги цивільного відповідача з наведених в ній доводів, прокурора про безпідставність апеляційних вимог, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши та обміркувавши над доводами апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга представника цивільного відповідача ОСОБА_9 підлягає до часткового задоволення.

За змістом ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ґрунтуватись на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності, з дотриманням вимог щодо кримінального та кримінального процесуального закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в повному обсязі, оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України і ніким з учасників судового провадження не оспорюється.

Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тяжкі тілесні ушкодження та загибель кількох осіб, є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Вирішуючі апеляційні вимоги сторони захисту щодо невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, колегія суддів виходить з положень ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Покарання, як про це зазначено в положеннях ст. 65 КК України, має бути необхідним, достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень і призначається судом з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що беруться до уваги при призначенні покарання.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, при призначенні ОСОБА_7 покарання судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який за місцем роботи характеризується позитивно, раніше судимий, з нього на користь ОСОБА_37 стягуються аліменти на утримання ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , часткове відшкодування потерпілим завданої шкоди, позицію потерпілих про призначення обвинуваченому максимального покарання пов`язаного з позбавленням волі, при невстановленні обставин, що пом`якшують покарання та визнанні обставиною, що його обтяжує вчинення злочину особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, та призначено покарання в максимальних межах санкції статті КК України у виді позбавлення волі на певний строк.

Оскільки ОСОБА_7 , перебуваючи під впливом наркотичних засобів (амфетамін) вчинив грубе і очевидне порушення Правил дорожнього руху, що призвело до тяжких, в тому числі, непоправних наслідків для потерпілих, судом першої інстанції, на виконання ч. 3 ст. 286 КК України, йому призначено обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку, з урахуванням встановлених судом першої інстанції фактичних обставин провадження, в тому числі, кількості потерпілих від злочину 6 осіб, з яких ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 та малолітній ОСОБА_19 загинули, а ОСОБА_18 , ОСОБА_19 отримали тілесні ушкодження, характеризуючих даних на ОСОБА_7 , призначене останньому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами у максимальних межах, передбачених ч. 3 ст. 286 КК України, відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту і призначення обвинуваченому більш м`якого покарання мінімального покарання, передбаченого відповідною частиною санкції статті, а щодо обов`язкового додаткового покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Посилання захисника ОСОБА_8 на відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів щодо перебування ОСОБА_7 під час вчинення кримінального правопорушення 22.05.2020 під дією амфетаміну, були предметом перевірки і оцінки судом першої інстанції, що знайшло своє об`єктивне відображення в оскаржуваному судовому рішенні.

Зокрема судом досліджено акт хіміко-токсикологічного дослідження від 22.05.2020 № 1569, згідно якого у ОСОБА_7 виявлено позитивний тест на амфетамін.

Крім того під час судового розгляду в якості спеціаліста допитано лікаря лаборанта КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер» ОСОБА_28 , яка проводила хіміко-токсилогічне дослідження біологічних зразків ОСОБА_7 і підтвердила результати проведеного дослідження, яким встановлено позитивний тест на амфетамін. Пояснила, що дослідження проведено на підставі інструкції та спеціальній методиці, яку детально роз`яснила і зазначила, що процедура доставки біологічних зразків ОСОБА_7 із Жашківської ЦРЛ дотримана в повному обсязі. При цьому виключила помилку під час проведення нею хіміко-токсилогічного дослідження. Зазначила, що після вживання амфетаміну виникає ейфорія, прилив сил, збудження, підвищена працездатність. Такий ефект діє протягом 9 годин, а потім діє синдром відміни, з`являється в`ялість і втома. Амфетамін може перебувати в сечі людини до трьох днів з моменту його вживання.

Та обставина, що свідки ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та ОСОБА_27 вказували на те, що ОСОБА_7 на момент вчинення кримінального правопорушення не перебував в стані сп`яніння, не дають підстави ставити під сумнів акт хіміко-токсикологічного дослідження від 22.05.2020 № 1569 та показання з цього приводу спеціаліста, яка проводила дослідження біологічних зразків обвинуваченого.

Колегія суддів наголошує, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи із положень статей 84, 92, 64 КПК України.

Тому доводи сторони захисту про те, що факт перебування ОСОБА_7 у стані наркотичного сп`яніння не підтверджується актом хіміко-токсикологічного дослідження від 22.05.2020 № 1569 у сукупності із поясненнями спеціаліста ОСОБА_28 , а повинен підтверджуватися виключно на підставі висновків відповідного експерта, або іншими документами, які матеріали кримінального провадження не містять, не ґрунтуються на положеннях процесуального закону.

Те, що за пред`явленим ОСОБА_39 обвинуваченням зазначено, що він перебував під дією наркотичного засобу, а не психотропної речовини не впливає на кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 286 КК України та не ставить під сумнів обставину, що врахована судом при призначенні покарання в якості обтяжуючої.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачається підстав для виключення з вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7 вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Вимоги захисника про необхідність врахування в якості обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими, такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового та апеляційного розгляду.

Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, під розкаянням передбачається, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

З наведеного можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково. Хоча він і не заперечив факт спричинення дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої загинуло чотири особи та травмовано двох осіб, однак повністю заперечив факт керування транспортним засобом під дією амфетаміну, що ставить під сумнів його щире каяття та не узгоджується з усвідомленням усієї тяжкості вчиненого протиправного діяння та обов`язку понести відповідне покарання.

Сам факт часткового відшкодування потерпілим завданої шкоди та збитків на лікування, на що посилається захисник, не вказує на наявність щирого каяття при відсутності повного визнання ОСОБА_7 своєї провини та даних про те, що він намагався будь-яким чином допомогти потерпілим оговтатись від пережитого, компенсував їм перенесені страждання, чи полегшив душевний біль.

Колегія суддів також погоджується з посиланням суду першої інстанції на відсутність в матеріалах кримінального провадження даних, які б вказували на активне сприяння ОСОБА_7 в розкритті злочину. Те, що обвинувачений не залишив місця ДТП і брав активну участь у слідчих діях, на що посилається захисник, не охоплюється поняттям «активне сприяння у розкритті злочину», а надання показань та визнання вини під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, яка вже встановлена компетентними органами з інших джерел, також не вказує на наявність такої пом`якшуючої покарання обставини.

Надання допомоги ОСОБА_27 та її дітям після ДТП, які не є потерпілими в кримінальному провадженні, колегією суддів не визнається обставиною, що підлягає врахуванню для пом`якшення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання.

Матеріали кримінального провадження містять дані про те, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Та обставина, що зі ОСОБА_7 на утримання ОСОБА_41 сплачуються аліменти, врахована в якості характеризуючих даних судом першої інстанції при призначенні покарання. Разом з цим доказів того, що ОСОБА_7 утримує ОСОБА_42 , матеріали кримінального провадження не містять, а сам факт його батьківства, не є обставиною, що може бути врахована для пом`якшення призначеного покарання. Крім того матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що ОСОБА_7 утримує свою матір ОСОБА_43 , 1958 року народження, тому ця обставина також не слугує підставою для пом`якшення призначеного покарання.

Те, що ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем проживання, на що посилається сторона захисту, було враховано судом першої інстанції при призначенні покарання, а наявність у нього постійного місця проживання та сталих соціальних зв`язків, є обставинами, що характеризують особу останнього, однак не являються тими підставами, які вказували б на невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого внаслідок суворості.

Те, що ОСОБА_7 не порушував умови передачі на поруки за ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29.10.2019, не спростовує той факт, що він судимий і ця обставина обґрунтовано врахована судом першої інстанції при призначенні покарання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає вид та розмір покарання ОСОБА_7 таким, що відповідає принципам індивідуалізації та справедливості, і не знаходить підстав вважати, що воно є несправедливим внаслідок надмірної суворості, оскільки переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість призначеного покарання за вироком районного суду, в апеляційній скарзі сторони захисту не наведено.

В апеляційній скарзі захисником ОСОБА_8 заявлено клопотання про дослідження доказів судом апеляційної інстанції в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Оскільки передбачених законом підстав для повторного дослідження доказів у даному кримінальному провадженні захисником не наведено, а колегією суддів не встановлено, в задоволенні відповідного клопотання відмовлено, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 30.05.2019 № 572/843/17 від 30.05.2019, згідно якої сам по собі факт непогодження з висновками суду першої інстанції не є підставою для повторного дослідження доказів.

Незважаючи на те, що розмір задоволених за цивільними позовами стягнень з обвинуваченого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_12 , малолітньої ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , неповнолітньої ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , учасниками кримінального провадження не оскаржується, колегія суддів зауважує, що він визначений судом першої інстанції з урахуванням положень ст.ст. 127-129 КПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України та роз`яснень наведених в постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і визнається таким, що відповідає критеріям розумності і справедливості, оскільки протиправними діями обвинуваченого потерпілим заподіяна шкода немайнового характеру, внаслідок якої вони зазнали моральних і фізичних страждань.

Що стосується апеляційних вимог представника цивільного відповідача ОСОБА_9 , в частині визначених у вироку сум страхових відшкодувань з ПАТ НАСК «ОРАНТА» на користь потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 ст.1).

За вимогами статті 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/6649626 від 29.08.2019, забезпеченим транспортним засобом є «TOYOTA LAND CRUISER» реєстраційний номер НОМЕР_2 . Страхова сума даного автомобіля на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200 000 грн., а за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн.

За вироком суду з ПАТ НАСК «ОРАНТА» стягнуто на користь ОСОБА_17 матеріальну шкоду в розмірі 60000 грн. та моральну шкоду в сумі 18 892. Вирок в частині даного стягнення цивільним відповідачем визнаний і в апеляційному порядку не оскаржується.

Крім того за вироком суду з ПАТ НАСК «ОРАНТА» стягнуто на користь: ОСОБА_12 (дружина загиблого ОСОБА_14 ), ОСОБА_15 (малолітня донька загиблого ОСОБА_14 ), ОСОБА_16 (малолітній син загиблого ОСОБА_14 ), ОСОБА_14 (батько загиблого ОСОБА_14 ), по 56 676 грн. моральної шкоди; ОСОБА_13 (син загиблого ОСОБА_23 ) 56 676 грн. моральної шкоди, ОСОБА_19 (неповнолітня донька загиблого ОСОБА_23 ) шкоду завдану смертю двох потерпілих в розмірі 255 042 грн. та 42 230 грн. моральної шкоди; неповнолітньої ОСОБА_18 шкоду заподіяну смертю потерпілого в розмірі 85 014 грн., відшкодування витрат на лікування потерпілого в розмірі 61 000 грн., моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 18 892 грн.

Згідно матеріалів кримінального провадження, представником потерпілих адвокатом ОСОБА_33 заявлено позов про стягнення з ПАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_12 , малолітніх ОСОБА_15 , ОСОБА_16 по 56 676 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок загибелі чоловіка і батька ОСОБА_14 . Крім того потерпілим ОСОБА_14 заявлено позов про стягнення з ПАТ НАСК «ОРАНТА» на його користь 56 676 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок загибелі сина ОСОБА_14 .

Загальний розмір страхового відшкодування ОСОБА_12 , малолітнім ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_14 стосовно померлого ОСОБА_14 становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Станом на 22.05.2020 (дата ДТП) мінімальна заробітна плата становила 4 723 грн. З огляду на наведене розмір страхового відшкодування потерпілим становить по 56 676 грн. (12*4 723), які підлягають стягненню зі страхової компанії.

З огляду на наведене визначений судом першої інстанції розмір страхових виплат на відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_12 , малолітнім ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , на думку колегії суддів, є правильним, а доводи представника цивільного відповідача з цього приводу безпідставними.

Разом з цим колегія суддів погоджується з посиланнями представника цивільного відповідача про неправильність страхових стягнень з ПАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_13 , неповнолітньої ОСОБА_19 , неповнолітньої ОСОБА_18 , виходячи з наступного.

Потерпілим ОСОБА_13 заявлено позов про стягнення з ПАТ НАСК «ОРАНТА» на його користь 56676 грн. моральної шкоди внаслідок загибелі ОСОБА_23 та 23685,20 грн. витрат на поховання. Потерпілою ОСОБА_17 заявлено позов про стягнення з ПАТ НАСК «ОРАНТА» на користь неповнолітньої ОСОБА_18 85014 грн. шкоди, завданої смертю потерпілої ОСОБА_24 , 61000 грн. витрат на лікування та 18892 грн. матеріальної шкоди. Розмір стягнення зі страхової на користь неповнолітньої ОСОБА_18 в частині витрат на лікування в сумі 61000 грн. та 18892 грн. матеріальної шкоди, представником цивільного позивача не оскаржується. Також потерпілою ОСОБА_17 заявлено позов про стягнення з ПАТ НАСК «ОРАНТА» на користь малолітньої ОСОБА_19 255042 грн. шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_23 та ОСОБА_24 та 42230 грн. моральної шкоди.

На думку колегії суддів, страхове відшкодування моральної шкоди заподіяною смертю ОСОБА_24 становить 56676 грн. (12*4723 грн.), яка рівними частинами має бути розподілена на користь неповнолітньої ОСОБА_18 , малолітньої ОСОБА_19 та ОСОБА_17 (сума відшкодування по якій не оскаржується) по 18892 грн. кожній (56676 грн. /3). Страхове відшкодування утриманцям одного померлого становить 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на день настання страхового випадку і складає 170028 грн. Разом з цим судом стягнуто страхове відшкодування на користь ОСОБА_17 30 000 грн., пов`язане із встановленням надгробного пам`ятника загиблій ОСОБА_24 . Вказана сума, які і сума моральної шкоди в 56676 грн. підлягає відрахуванню із ліміту страхових виплат, який становить 200 000 грн. і залишкова сума становить 113324 грн., від якої і розраховується страхове відшкодування утриманцям одного померлого. Враховуючи, що на утриманні загиблої ОСОБА_24 перебували двоє утриманців, неповнолітня ОСОБА_18 і малолітня ОСОБА_19 розмір відшкодування на одного утриманця становить по 56662 грн. (113324 грн./2) кожній.

Крім того страхове відшкодування моральної шкоди заподіяною смертю ОСОБА_23 становить 56676 грн. (12*4723 грн.), яка рівними частинами має бути розподілена на користь малолітньої ОСОБА_19 та ОСОБА_13 по 28338 грн. (56676 грн. /2). Страхове відшкодування утриманцям одного померлого становить 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на день настання страхового випадку і складає 170028 грн. Разом з цим сума моральної шкоди в 56676 грн. підлягає відрахуванню із ліміту страхових виплат, який становить 200 000 грн. і залишкова сума становить 143324 грн., від якої і розраховується страхове відшкодування утриманцям одного померлого. Враховуючи, що на утриманні загиблого ОСОБА_23 перебувала малолітня ОСОБА_19 розмір відшкодування на одного утриманця становить 143324 грн. (200000 грн. 56676 грн.)

За змістом вироку, загальна сума страхового відшкодування пов`язаного із загибеллю ОСОБА_24 становить 256704 грн., а ОСОБА_23 255042 грн., що перевищує страховий ліміт за шкоду заподіяну життю і здоров`ю одного потерпілого і суперечить п. 27.5 ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на викладене вирок суду першої інстанції, в межах повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, підлягає зміні в частині вирішення цивільних позовів до ПАТ НАСК «ОРАНТА» про стягнення на користь:

- ОСОБА_13 моральної шкоди, зменшивши її розмір з 56 676 грн. до 28 338 (56676 грн./2) грн.;

- неповнолітньої ОСОБА_19 шкоди заподіяної смертю двох потерпілих, зменшивши її розмір з 255 042 грн. до 199 986 грн. (56662 грн. (у зв`язку із загибеллю ОСОБА_24 ) + 143324 грн. (у зв`язку із загибеллю ОСОБА_23 ));

- неповнолітньої ОСОБА_19 моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення, збільшивши її розмір з 42 230 грн. до 47 230 грн. (18892 грн. (у зв`язку із загибеллю ОСОБА_24 )+28338 грн. (у зв`язку із загибеллю ОСОБА_23 )) ;

- неповнолітньої ОСОБА_18 шкоди заподіяної смертю потерпілого, зменшивши її розмір з 85 014 грн. до 56 662 грн. (113324 грн./2).

Керуючись ст. 404, п. 2 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 409, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ПАТ НАСК «ОРАНТА» ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 30 березня 2021 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині вирішення цивільних позовів до ПАТ НАСК «ОРАНТА» про стягнення на користь:

- ОСОБА_13 моральної шкоди, зменшивши її розмір з 56 676 грн. до 28 338 (двадцять вісім тисяч триста тридцять вісім) грн.;

- неповнолітньої ОСОБА_19 шкоди заподіяної смертю двох потерпілих, зменшивши її розмір з 255 042 грн. до 199 986 (сто дев`яноста дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) грн.;

- неповнолітньої ОСОБА_19 моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення, збільшивши її розмір з 42 230 грн. до 47 230 (сорок сім тисяч двісті тридцять) грн.;

- неповнолітньої ОСОБА_18 шкоди заподіяної смертю потерпілого, зменшивши її розмір з 85 014 грн. до 56 662 (п`ятдесят шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн.

У решті вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 30 березня 2021 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України, а засудженим ОСОБА_7 в той самий строк, однак з моменту вручення її копії.

Головуючий

Судді