Вирок

від 21.01.2022 по справі 349/381/19

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 349/381/19

Номер провадження 1-кп/341/27/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесенене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.12.2018 під № 12018090210000317, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює сторожем, з середньою спеціальною освітою, українець, громадянин України, не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України.

встановив:

ОСОБА_4 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за наступних установлених судом обставин.

22 грудня 2018 року приблизно о 22 годині 20 хвилин ОСОБА_4 , керуючи автобусом марки «VanHool T-017 Altano», р. н. НОМЕР_1 , рухався ділянкою автодороги сполученням «Мукачево-Львів», через с. Підкамінь у напрямку м. Львова. У цей час, попереду автобуса та в попутньому з ним напрямку своєю смугою рухався автомобіль марки SKODA та вантажний автомобіль марки «Тата», р. н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 . Ця ділянка автодороги з обмеженою оглядовістю, оскільки по напрямку руху до м. Львова має поворот вправо, йде на підйом. Проїзна частина має по одній смузі для руху в кожному напрямку, які розділені між собою лінією дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), перетинати, яку відповідно до п. 34.1 ПДР України заборонено. Зліва примикає другорядна дорога.

ОСОБА_4 , ігноруючи вимоги ПДР України, проявив неуважність, не передбачив при цьому можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху на ділянку дороги із обмеженою оглядовістю, розпочав маневр обгону легкового автомобіля марки SKODA та одразу ж вантажного автомобіля марки «Тата», р. н. НОМЕР_2 , що рухались у попутному напрямку. У процесі виконання маневру обгону, майже порівнявшись передньою частиною автобуса із кабіною вантажного автомобіля, обвинувачений побачив, що йому назустріч зустрічною смугою рухається автомобіль з-за повороту. З метою уникнення зустрічного зіткнення ОСОБА_4 почав автобусом намагатися максимально прийняти праворуч, повернутись на свою смугу руху. При цьому, повернувши праворуч, не дотримався безпечного бокового інтервалу і передньою правою частиною в районі накладки панелі передка та нижньої правої частини вітрового вікна, та правої частини ущільнювача на смузі напрямку руху до м. Львова, зіткнувся із лівою передньою частиною причепа вантажного автомобіля марки «Тата», р. н. НОМЕР_2 , в районі передньої частини рами причепа та передньої частини лівого борта причепа.

При цьому ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, зокрема:

- п. 2.3 «д», де вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- п. 10.1, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 13.3, яким передбачено, що під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху;

- п. 14.6 «г», де зазначено, що обгін заборонено, зокрема на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості;

У результаті порушення ОСОБА_4 вказаних ПДР України відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, зокрема у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, переломами клиновидної та скроневої кісток зліва, обох гайморових пазух з крововиливами в синуси пазух, з очного яблука, синцями в ділянках обох очей, яка ускладнилась посттравматичним мідріазом лівого ока, гострим тубоотитом, з сенсаторною приглухуватістю, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя в момент спричинення.

З огляду на викладене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Водночас розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 здійснювався у межах пред`явленого йому обвинувачення.

Установлені судом обставини підтверджуються наступними доказами.

Показаннями допитаного в судовому засіданні обвинуваченого, який вину у пред`явленому йому обвинуваченні не визнав, проте пояснив, що 22.12.2018 він на службовому автобусі марки «VanHool Т-017 Altano», р. н. НОМЕР_1 , рухався автодорогою сполученням «Мукачево Львів» через с. Підкамінь у напрямку до м. Львова. Метою поїздки було виконання вказівки керівництва ПП «Прикарпатський експрес», яка полягала у доставці автобуса на ремонт у місто Львів. Сам без дозволу керівника ОСОБА_4 не мав би можливості взяти автобус.

На автодорозі у с. Підкамінь мав намір здійснити обгін двох автомобілів, оскільки автомобіль потерпілого рухався дуже повільно. При цьому усвідомлював, що на вказаному відрізку дороги, обгін заборонено через наявність суцільної лінії. Після обгону першого автомобіля марки SKODA продовжив рух зустрічною смугою для обгону вантажного автомобіля. Проте, майже порівнявшись із кабіною вантажного автомобіля останній (потерпілий) раптово різко повернув ліворуч, у результаті чого відбулось зіткнення правого переднього кута автобуса із лівим заднім кутом кабіни вантажівки. Автобус відкинуло вліво, а вантажний автомобіль розвернуло і між двома задніми осями вдарилась задня частина вантажного автомобіля. Зутрічних транспортних засобів у той час не було.

Визнає той факт, що порушив ПДР України, зокрема те, що він здійснив обгін у невстановленому місці. Неодноразово телефонував до дружини потерпілого, щоб надати їм матеріальну допомогу, на що вона відмовлялась. Через два дні поїхав у відділення лікарні, допомагав носити хворого. Оплатив частину коштів витрачених на придбання ліків. Фактичні витрати на лікування відшкодував.

Цивільний позов, який подав потерпілий ОСОБА_6 не визнає, оскільки занадто завищена сума вказаного морального відшкодування. Своєю чергою причиною ДТП стали дії потерпілого, а не через здійснення обвинуваченим обгону у невстановленому місці.

ОСОБА_4 шкодує, що так сталося, співчуває потерпілому, але вважає, що не порушенням ним ПДР України стало причиною ДТП.

Показаннями потерпілого, який підтвердив, що 22.12.2018 у селі Підкамінь їхав сам вантажним автомобілем марки «Тата», р. н. НОМЕР_2 . Наявний водійський стаж з 1986 року. Позаду нього рухались ще два транспортні засоби. Рухався не швидко, бо населений пункт і складна дорога. Потерпілий не зрозумів, звідки взявся автобус, але жодних змін у дорожній обстановці не спостерігав, зокрема в дзеркала заднього виду. Як відбувся удар точно сказати не може, але точно не здійснював поворот ліворуч та не включав покажчик лівого повороту, оскільки їхав з рейсу до Львова і йому взагалі, навіть теоретично, немає потреби повертати у селі Підкамінь ліворуч. Вважає, що обвинувачений намагався уникнути зустрічного зіткнення, а тому повертався у праву смугу руху, де і зіткнувся з вантажним автомобілем.

Своєю чергою автомобіль марки «Тата» після зіткнення відкинуло на узбіччя, де потерпілого затисло в кабіні. Подій не пам`ятає. Стверджує, що у автомобілі марки «Тата» був відеореєстратор, який вилучили поліцейські, а коли повернули, то у ньому була відсутня флеш карта. Не розуміє, чому дані з відеореєстратора відсутні у матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов підтримує повністю та підтримує міру покарання, яку просить прокурор.

Показаннями ОСОБА_8 , дружини потерпілого, яка спершу була визнана потерпілою у кримінальному провадженні, через стан здоров`я ОСОБА_6 . Яка зазначила, що обставини події знає зі слів чоловіка, проте підтвердила саму подію, її час і місце, а також наявність відеореєстратора, який їй повернули працівники поліції без вмісту флеш накопичувача. Також підтвердила, що спершу обвинувачений пропонував їй 3000 грн на лікування, проте вона відмовилась. Ззаначила, що обвинувачений неодноразово телефонував та цікавився станом здоров`я потерпілого.

Показаннями допитаного свідка ОСОБА_9 , який зазначив, що ДТП мало місце біля його будинку. У той час 22.12.2018 було свято, він курив на вулиці і бачив усю подію, оскільки ділянка дороги освітлена і відкрита для його огляду. Чітко бачив, як автобус здійснював обгін у забороненому місці, оскільки в селі суцільна лінія розмітки, а від місця зіткнення десь через 80 метрів поворот праворуч. Стверджує, що у момент обгону з повороту їхала зустрічна машина і автобус, намагаючись уникнути зіткнення із зустрічним автомобілем, тікав та зіткнувся із вантажним автомобілем потерпілого. Зазначив, що автомобіль, який їхав на зустріч в напрямку м. Рогатина після зіткнення зупинився і водій того автомобіля навіть підходив дивитися наслідки ДТП. На думку свідка, вантажний автомобіль рухався зі швидкістю приблизно 50-60 км за годину, тоді як автобус під час маневру обгону рухався зі швидкістю близько 80 км за годину.

Показаннями допитаної свідка ОСОБА_10 , дружини ОСОБА_9 , яка зазначила, що бачила подію з вікна, яке виходить на вулицю. Саме в той час просто дивилась у вікно, світло у хаті було вимкнене і їй все було добре видно. Бачила, як автобус вдарив вантажний автомобіль.

Показаннями допитаної у судовому засіданні дружини обвинуваченого ОСОБА_11 , яка підтвердила дату, час і місце ДТП, оскільки перебувала під час події в автобусі на другому ярусі та їхала з чоловіком до Львова. Зазначила, що за відчуттями, удар відбувсяч десь у середню частину автобуса. Показала, що бачила, як вантажний автомобіль раптово повернув ліворуч, що і стало причиною зіткнення і ДТП.

Показаннями допитаного ОСОБА_12 , який їхав з обвинувачеим у автобусі до Львова, сидів спереду та підтвердив дату, час і місце ДТП. Зазначив, що зіткнення транспорних засобів відбулося через неочікуваний маневр потерпілим ліворуч під час того, як з ним майже порівнявся автобус.

Показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , яка зазначила, що 22.12.2018 їхала з чоловіком автомобілем марки SKODA автодорогою сполученням «Мукачево Львів» через с. Підкамінь. Попереду її автомобіля їхав в автомобілі потерпілий, а позаду її автомобіля рухався транспортний засіб обвинуваченого. У той чечір були погані погодні умови, тому транспортні засоби рухались з малою швидкістю. У той час автобус почав здійснювати маневр обгону і відбулась ДТП на зустрічній смузі руху по відношенню до їхнього напрямку руху. Автомобіль обвинуваченого зупинився, однак вона не пам`ятає, що він робив. Пам`ятає, що водій автобуса ще не закінчив здійснювати обгін, як уже відбулась ДТП, зіткнення. Чи був включений покажчик повороту вантажівки не пам`ятає.

Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , який підтвердив, що з обвинуваченим він не знайомий та з ним не спілкується. Точної дати не пам`ятає, рухався транспортним засобом автомобілем маркиSKODA в с. Підкамінь Рогатинського району. Дорожні умови були погані, швидкість автомобілів була малою, приблизно 50 км/год. Попереду нього рухався вантажний автомобіль, позаду нього рухався автобус. У дзеркалі побачив, що автобус здійснює обгін. Коли автомобілі майже зрівнались, вантажний транспортний засіб включив покажчик повороту та у той же час почав звертати ліворуч, через що відбулось зіткнення. Передня частина автобуса в`їхала у передню частину вантажного автомобіля. У цей час вантажний транспортний засіб відкинуло на праве узбіччя. Після чого з хат повиходили люди.

Копією довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги ОСОБА_6 .

Копією договору оренди транспортного засобу від 25.12.2017.

Протоколом огляду місця події від 22.12.2018, у якому місцем події є ділянка автодороги Н-09 сполученням «Мукачево-Львів» у межах населеного пункту с. Підкамінь Рогатинського району.

Планом-схемою до протоколу огляду місця події від 22.12.2018, на якому чітко відображено, що місцем розсипу уламків скла та пластмаси є права смуга руху, тобто у напрямку до Львова, якою рухався потерпілий.

Фототаблицями до протоколу огляду місця події від 23.12.2018, на яких відображено погані погодні умови, суцільну лінію розмітки.

Постановою про визнання реовими доказами від 23.12.2018.

Висновком експерта від 11.02.2019 № СЕ-19/109/26-11 ІТ/19, у якому зазначено, що на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система автомобіля «ТАТА», р. н. НОМЕР_2 , знаходилась в стані відмови, рульове керування автомобіля знаходилось в стані відмови. Несправності (невідповідності) робочої гальмівної системи та рульового керування вказаного автомобіля не носять експлуатаційного характеру, а виникли в результаті розвитку ДТП, тобто при дії на них значних по величині зусиль ударного характеру. Несправності робочої гальмівної системи та рульового керування автомобіля виникли в результаті розвитку ДТП, а тому водій не мав можливості їх виявити до настання ДТП.

На момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система та рульове керування вищевказаного автомобіля не мали несправностей, які виникли до ДТП.

Висновком експерта від 11.02.2019 № СЕ-19/109/26-12 ІТ/19, у якому зазначено, що на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система автобуса «Van Hool Atlano», р. н. НОМЕР_1 , знаходилась у працездатному стані. Рульове керування автомобіля знаходилось у працездатному стані, несправностей виявлено не було.

Висновком експерта від 11.02.2019 № СЕ-19/109/26-10 ІТ/19, у якому зазначено, що зіткнення транспортних засобів «Van Hool Atlano» і «Тата» відбулось на смузі руху по напрямку до міста Львова та відносно елементів дороги знаходиться в місці, яке дещо передує початку ділянки осипу скла та пластмасових деталей, який зафіксований на відстані 6,2 м від умовної лінії. При первинному контактуванні повздовжня вісь автобуса та повздовжня вісь «Тата» перебували під кутом біля 10 +/- 5 градусів. Водночас встановити розташування транспортних засобів в момент первинного контактування відносно елементів дороги експертним шляхом не є можливим через відсутність у наданих ініціатором копіях протоколу огляду місця події та схеми до нього слідової інформації, яка необхідна для відповіді на поставлене перед експертом питання, зокрема слідів кочення, гальмування чи бокового юзу коліс даних автомобілів безпосередньо перед зіткненням.

Висновком експерта від 12.02.2019 № СЕ-19/109/26-13 АВ/19, згідно з яким вартість матеріального збитку власнику транспортного засобу «Тата» могла становити 150044,0 грн.

Висновком експерта № 79 від 27 лютого2019 року, відповідно до змісту якого потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, переломами клиновидної та скроневої кісток зліва, обох гайморових пазух з крововиливами в синуси пазух, з очного яблука, синцями в ділянках обох очей, яка ускладнилась посттравматичним мідріазом лівого ока, гострим тубоотитом, з сенсаторною приглухуватістю, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя в момент спричинення, закритої тупої травми грудної клітки зліва з множинними переломами ребер, яка ускладнилась лівобічним гемотораксом, та відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я, і не є небезпечними для життя в момент спричинення, закритої тупої травми заочеревинного простору із забоєм нирок, про що свідчить наявність свіжих еритроцитів в сечі, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

За встановлених обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

При цьому суд не вважає доведеним наявність у діях ОСОБА_4 порушення наступних вимог ПДР України:

- п. 1.2, яким визначено правосторонній рух транспортних засобів в Україні, оскільки це є норма визначення, а не зобов`язальна чи заборонна, тобто її неможливо порушити;

- п. 2.3 «б», згідно з якою для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, оскільки не доведено, що ОСОБА_4 не стежив за дорожньою обстановкою чи відволікся від керування транспортним засобом;

- п. 11.3, відповідно до якого на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, оскільки у місці ДТП наявна, а не відсутня, суцільна лінія дорожньої розмітки;

- п. 12.1, в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, оскільки оцінка дій водія на відповідність приписам цього пункту залежить від конкретних дій водія щодо вибору швидкості руху та прийомів керування автомобілем під час руху в конкретних дорожніх умовах, коли лише односторонні дії водія, пов`язані із не обранням безпечної швидкості руху, призвели до виникнення ДТП (виїзд за межі дороги, втрата керованості тощо).

- п. 13.1, де визначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу, оскільки ця норма є загальною щодо приписів пункту 13.3 ПДР України, яка у свою чергу підлягає застосуванню в частині дотримання безпечного інтервалу під час обгону;

- п. 14.6 «а», відповідно до якого обгін заборонено на перехресті, оскільки в цьому випадку безпосереднє зіткнення відбулось неподалік від повороту на другорядну дорогу, проте обгін розпочався задовго до вказаного місця (обвинувачений обганяв два транспортні засоби) і не на перехресті;

- п. 34.1.1, яким передбачено, що (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18 «Суміжні пішохідна та велосипедна доріжки»; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15. Ця норма також є нормою визначенням, а не заборонною чи зобов`язальною, тому її порушити неможливо. При цьому у пункті 34.1 ПДР України окремо міститься положення про те, що лінії 1.1 (вузька суцільна лінія) і 1.3 перетинати забороняється.

Своєю чергою суд не бере до уваги посилання сторони захисту на положення пункту 34.1 ПДР України про те, що як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 (вузька суцільна лінія) для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год. Вказані посилання суд вважає необґрунтованими, оскільки обвинувачений здійснював обгін не поодинокого транспортного засобу, а одразу двох. Тоді як швидкість руху згідно з показаннями усіх свідків, потерпілого і самого обвинуваченого була вищою, ніж 30 км за годину.

Також суд не враховує посилання сторони захисту на те, що під час початку маневру обгону ОСОБА_4 переконався у безпечності таких дій і відсутності будь-якої небезпеки для інших учасників руху, оскільки такий маневр здійснено свідомо у місці з обмеженою оглядовістю та в умовах недостатньої видимості, у зв`язку із чим там і нанесено розмітку 1.1.

Також суд не враховує показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 щодо здійснення потерпілим раптового різкого маневру повороту ліворуч у той момент, коли з вантажним автомобілем «Тата» майже порівнявся автобус під керуванням ОСОБА_4 , і що саме такі дії стали причиною зіткнення транспортих засобів на зустрічній смузі руху у напрямку руху до міста Львова, з огляду на таке.

Такі показання спростовуються показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а головне планом-схемою до протоколу огляду місця події від 22.12.2018, на якому чітко відображено, що місцем розсипу уламків скла та пластмаси є права смуга руху, тобто у напрямку до Львова, якою рухався потерпілий. А також факт зіткнення транспортних засобів саме на правій смузі руху, тобто у напрямку до Львова, установлено пунктом 1 висновку експерта від 11.02.2019 № СЕ-19/109/26-10 ІТ/19, у якому зазначено, що зіткнення транспортних засобів «Van Hool Atlano» і «Тата» відбулось на смузі руху по напрямку до міста Львова.

Вказане спростовує доводи сторони захисту про те, що саме потерпілий виїхав на зустрічну смугу руху, де і здійснив зіткнення з автобусом.

Також суд не враховує показання свідка ОСОБА_14 , який стверджував, що потерпілий у момент повороту ліворуч увімкнув покажчик повороту ліворуч та повертав, оскільки для здійснення повороту з головної на другорядну дорогу під кутом 90 градусів у населеному пункті водій обов`язково значно повинен сповільнити швидкість, особливо, керуючи вантажним автомобілем. При цьому свідки ОСОБА_14 та його дружина ОСОБА_13 ,які протягом певного часу їхали автомобілем марки SKODA позаду вантажівки потерпілого, не зазначили про будь-яке сповільнення швидкості ними чи вантажівкою перед зіткненням.

Крім того, суд враховує те, що відсутні будь-які розумні та логічні пояснення щодо необхідності потерпілому здійснювати поворот ліворуч у селі Підкамінь, тобто у місці ДТП, який повертався з далекого рейсу до міста Львова і жодних справ у цьому населеному пункті не мав.

З огляду на викладене, суд вважає, що саме порушення ОСОБА_4 вимог ПДР України, зокрема в частині здійснення обгону у недозволеному місці та недотримання безпечного інтервалу під час цього маневру стало наслідком зіткнення транспортних засобів і виникнення ДТП, а не дії потерпілого.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд відповідно до статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому згідно зістаттею66КК України, не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України, не встановлено.

Відповідно до змісту висновку досудової доповіді Коломийьского міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства можливе та не становить високої небезпеки для суспільства чи окремих осіб.

Суд, врахувавши характер кримінального правопорушення та особу обвинуваченого дійшов висновку про призначення йому покарання у межах санкції частини 2 статті 286 КК України, яке буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд,врахувавши характеркримінального правопорушення;особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку нарколога та психіатра не перебуває, вину не визнав, завдані матеріальні збитки потерпілому відшкодував, відсутність обставин, які обтяжують покарання, наявність двох дітей на утриманні, позитивну характеристику за місцем роботи і проживання, дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Водночас на підставі статті ст. 75 КК України суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання та його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Іспитовий строк, необхідний для того, щоб ОСОБА_4 довів своє виправлення без відбування покарання, суд встановлює тривалістю два роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Потерпілий ОСОБА_6 звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_4 та ПП «Прикарпатський експрес» про відшкодування моральної шкоди, у якому просив стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 300000,0 грн та 26000,0 грн витрат на правову допомогу.

Обґрунтовуючи позов зазначив, що моральну шкоду в розмірі 300000,0 грн полягає у фізичних і моральних стражданнях, які довелось йому перенести, наслідки ДТП відчуває і до цього часу, став інвалідом, не зміг продовжити працювати. Змінився звичайний ритм життя, часткова утрата працездатності, страждання у зв`язку з каліцтвом та іншим ушкодженням його здоров`я. На сьогоднійшій час не може у повній мірі працювати, оскільки постійно проходить курс лікування. Все це негативно вплинуло на стан здоров`я.

Цивільний відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечив з тих підстав, що ДТП мало місце саме з вини потерпілого, а не через дії відповідача.

Представник ПП «Прикарпатський експрес» у позові також просив відмовити з тих підстав, що ОСОБА_4 під час ДТП не виконував трудові обов`язки. При цьому відповідач просив у випадку прийняття рішення на користь потерпілого врахувати все-таки, що шкоду спричинено саме діями ОСОБА_4 , а транспортний засіб відповідача (автобус) був у справному стані.

Приймаючи рішення у частині вимог цивільного позову, суд ураховує наступне.

Факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, є доведеним.

ДТП мало місце з участю автобуса «Van Hool Atlano», який належить ПП «Прикарпатський експрес» та яким керував ОСОБА_4 під час виконання трудових обов`язків, а саме за вказівкою, з відома та дозволу керівника здійснював транспортування вказаного транспортного засобу до міста Львова для ремонту, про який і домовився безпосередньо керівник ОСОБА_4 .

Згідно з вимогами частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За змістом частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц. Схожі за змістом висновки зроблені і у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі №910/14685/17.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 завдав шкоду потерпілому під час виконання трудових обов`язків, то така шкода повинна відшкодовуватись працедавцем ПП «Прикарпатський експрес».

Згідно зі статтею 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди позивач посилався на часткову утрату працездатності, фізичні та моральні страждання тощо.

Моральна шкода - це зумовлені моральними стражданнями втрати немайнового характеру. Страждання викликають певні зміни у житті особи: неможливість реалізації своїх звичок і бажань, погіршення стосунків у колективі, втрата роботи, втрата довіри близьких людей, тощо. Тому, встановлюючи факт такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.

Саме суду на підставі наданих доказів надано право визначити розмір моральної шкоди, який при цьому повинен керуватися наступними принципами: умовна рівність втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей, поміркованості відповідності вимогам розважливості, розумності об`єктивного відображення дійсності, справедливості неупередженого ставлення до усіх учасників процесу.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необгрунтованого збагачення.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд ураховує характер та обсяг страждань, яких зазнав потерпілий у зв`язку із ушкодженням здоров`я при настанні дорожньо-транспортної пригоди, зокрема: періоду, впродовж якого він знаходився на лікуванні; проведення оперативних втручань (операцій); часткову втрату працездатності, що унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров`я; змін усталеного способу життя та душевних переживань.

Із огляду на наведене суд вважає, що визначена потерпілим сума відшкодувань за завдану йому моральну шкоду в розмірі 300000,0 грн підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з ПП «Прикарпатський експрес» на користь позивача підлягає сума у розмірі 120000,0 грн, що відповідає вимогам розумності, виваженості, об`єктивності та справедливості.

Що стосується вимоги цивільного позивача про стягнення з цивільного відповідача на його користь витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 118 КПК Україниустановлено, що процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 124 КПК Україниустановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого усі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Водночас згідноз частиною 1 статті 126 КПКУкраїни суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

З наданих до матеріалів справи доказів убачається, що витрати потерпілого на професійну правничу допомогу підтверджуються квитанціями про оплату юридичних послуг на загальну суму 26000,0 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Таким чином, на підставі приписів частини першої статті 124 КПК України відшкодування витрат потерпілого на правову допомогу, заявлені у цивільному позові, підлягають задоволенню та стягненню саме з обвинуваченого, а не з цивільного відповідача ПП «Прикарпатський експрес».

Крім того у кримінальному провадженні з цивільним позовом до ОСОБА_4 та ПП «Прикарпатський експрес» звернулось ТзОВ «Завод Стеко», у якому просило стягнути із відповідачів майнову шкоду, не покриту страховою виплатою, у розмірі 23620,59 грн. Остаточною позовною заявою від 12.03.2020 ТзОВ «Завод Стеко», яку подало до початку судового розгляду, просило стягнути 23620,59 грн саме з ПП «Прикарпатський експрес», як матеріальну шкоду, завдану працівником під час виконання ним трудових обов`язків.

Згідно із частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на викладені вище висновки Верховного Суду щодо застосування приписів статті 1172 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цивільного позову ТОВ «Завод Стеко» та стягнення не відшкодованої страховою виплатою збитків з ПП «Прикарпатський експрес» у розмірі 23620,59 грн, які завдані ОСОБА_4 під час виконання трудових обов`язків як працівником ПП «Прикарпатський експрес».

Процесуальні витрати відповідно до долучених довідок про витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні загалом становлять 4576,0 грн і відповідно до вимог частини другоїстатті 124 КПК Українипідлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Питання речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 124, 128, 368, 374, 376, 532 КПК України, статтями 75, 76, 286 Кримінального кодексу України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до статті 165 КВК України іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у розмірі 4576,0 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ПП «Прикарпатський експрес» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Прикарпатський експрес» (код ЄДРПОУ 35901313) на користь ОСОБА_6 120000 (сто двадцять тисяч) гривень моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Стеко» (код ЄДРПОУ 38114294) до ПП «Прикарпатський експрес» (код ЄДРПОУ 35901313) про відшкодування майнової шкоди задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Прикарпатський експрес» (код ЄДРПОУ 35901313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Стеко» матеріальну шкоду у розмірі 23620 (двадцять три тисячі шістсот двадцять) гривень 59 копійок.

Скасувати арешт транспортного засобу автобуса марки «VanHool T-017 Altano», р. н. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Рогатинського районного суду від 29 грудня 2018 року.

Скасувати арешт транспортного засобу вантажний автомобіль марки «Тата», р. н. НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Рогатинського районного суду від 29 грудня 2018 року.

Речові докази:

- транспортний засіб автобус марки «VanHool T-017 Altano», р. н. НОМЕР_1 , вважати повернутим ПП «Прикарпатський експрес».

- транспортний засіб вантажний автомобіль марки «Тата», р. н. НОМЕР_2 , вважати повернутим ТзОВ «Завод Стеко».

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_15