Постанова

від 13.01.2022 по справі 636/4684/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року

м. Харків

справа №636/4684/19

провадження №22-ц/818/998/22

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Антонович А.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 4 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Карімова І.В.,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 , яким, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: встановити факт перебування ОСОБА_1 у фактичних трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 на посаді провізор у період з 17.07.2017 по 30.09.2017; зобов`язати ФОП ОСОБА_2 внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про прийняття на роботу на посаду провізор та запис про звільнення із займаної посади за власним бажанням; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : заборгованість по сплаті заробітної плати у розмірі 2400 грн., середній заробіток за весь час затримки сплати заробітної плати в розмірі 244250 грн., відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000 грн. Судовий збір просила покласти на відповідача.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 у липні 2017 року, маючи фах провізора-спеціаліста за спеціальністю загальна фармація , вирішила працевлаштуватися до ФОП ОСОБА_2 . В межах проходження співбесіди позивачкою особисто відповідачу було пред`явлено та надано копії паспорту, трудової книжки, диплому спеціаліста та сертифікату провізора-спеціаліста Національного фармацевтичного університету. За результатами співбесіди їй було запропоновано працювати на посаді провізор у відповідача в аптеці за адресою: АДРЕСА_1 , зі стажуванням, яке мало в більшій мірі ознайомлювальний характер. За результатами проходження стажування та після проведеної інвентаризації всіх лікарських та фармацевтичних препаратів відповідачем було оголошено про прийняття її на роботу 17.07.2017 та фактично допущено до роботи, на підтвердження чого позивач посилається на копію наказу від 02.09.2017 та копію письмових вказівок як розпорядчого документа керівника ОСОБА_2 , видані в межах правовідносин з виконання трудових функцій. Робота позивачем здійснювалась суворо за графіком. Заробітна плата виплачувалася у готівковий спосіб згідно закріпленого графіку два рази на місяць із розрахунку 250 грн. за відпрацьований день, що сумарно за місяць складало близько 3750 грн. Позивачкою дотримувалися Правила внутрішнього трудового розпорядку. 30.09.2017 позивач вирішила розірвати зазначені трудові відносини, що було затверджено відповідачем. Однак відповідачем були порушені вимоги трудового законодавства, а саме у день звільнення позивачу не була виплачена заробітна плата за період з 01.09.2017 по 01.10.2017 в розмірі 2400 грн., в зв`язку з чим, на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України, відповідач повнна виплатити їй також суму середнього заробітку за весь час затримки (977 робочих днів), що становить 244250 грн. Посилаючись на умисне ухилення відповідача від оформлення трудових відносин і дії роботодавця щодо не проведення розрахунку при звільненні поставили позивача у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального існування її та членів родини, що створювало психотравматичну ситуацію для неї, позивач вважає, що завдана їй моральна шкода має бути відшкодована відповідачем в розмірі 10000 грн.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 4 червня 2021 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою суду від 17.06.2021 про виправлення описок, відмовлено в задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для призначення судової почеркознавчої експертизи. Клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи залишено без розгляду.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 4 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що фактичний допуск до роботи вважається укладанням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. Підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу, виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору. Суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків. На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала до суду копію робочої записки (чернетки) без адресата з записами відповідача, які за своїм змістом не містять прізвища ОСОБА_1 з зазначенням будь-яких трудових відносин з ФОП ОСОБА_2 (а.с.17-18 т.1). Також позивачем надані ксерокопії табелів обліку робочого часу за серпень та вересень 2017 року із зазначенням прізвища ОСОБА_1 , однак ці ксерокопії не містять підпису завідуючої аптекою. Надана позивачем копія наказу №4 від 02.10.2017 про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей в аптеці №1 станом на 2-3 жовтня 2017 року не стосуються періоду, на який посилається ОСОБА_1 як період її роботи у відповідача (а.с. 16 т.1). В процесі розгляду справи судом не встановлено, що позивач у визначеному законом порядку подавала відповідачу заяву про прийняття її на роботу саме з 17.07.2017 та цього ж дня надавала відповідачу трудову книжку, а відповідач як роботодавець до початку роботи ознайомив працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КЗпП України. Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливо при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу. Враховуючи відсутність заяви про прийняття на роботу та трудової книжки, суд дійшов висновку про не доведення факту роботи за правилами внутрішнього трудового розпорядку з визначенням робочого місця та відсутність доказів виплати заробітної плати за трудовим договором. На підставі викладеного суд не взяв до уваги заяву ОСОБА_1 про визнання недостовірним та виключення з числа доказів примірник оригіналу видаткової накладної ТОВ Фіто-Лек № 100342658/1 від 18.09.2017 й клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи щодо наявності її підпису на видатковій накладній із зазначенням прізвища ОСОБА_3 . Суд дійшов висновку про не встановлення факту прийняття позивача ОСОБА_1 на роботу до ФОП ОСОБА_2 за конкретною посадою; не встановив факту роз`яснення позивачеві її прав і обов`язків та про інформування під розписку про умови праці, виконання працівником вимог внутрішнього трудового розпорядку, встановлених адміністрацією, дотримання трудової дисципліни (ст. ст. 139-152 КЗпП України). Викладене суд вважав підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту її перебування у фактичних трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 ; в задоволенні вимог про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку, відшкодування моральної шкоди відмовлено як у похідних і безпідставних. В зв`язку з відмовою в задоволенні позову витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, покладені на позивача.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 04.06.2021. Також просить задовольнити клопотання про приєднання до матеріалів справи, дослідження та оцінку доказів від 23.02.2021 та приєднати до матеріалів справи, дослідити у судовому засіданні та оцінити при ухваленні рішення по справі копію диску із записом судового засідання від 24.04.2018, зробленим при попередньому розгляді цієї справи в Жовтневому суді м. Харкова, оригінал вказаного диска міститься в матеріалах справи №639/7056/17.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи; судом були значно порушені строки розгляду справи, встановлені вимогами ЦПК України. При цьому, втрата часу тягне за собою втрату доказів, необхідних для встановлення всіх обставин справи. Відмову в проведенні почеркознавчої експертизи вважає підставою для повного скасування рішення суду. Ксерокопії видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи, не завірені належним чином, а отже не мають юридичної сили і не можуть бути доказами по справі. Доданий до справи оригінал видаткової накладної ТОВ Фіто-Лек не є оригіналом видаткової накладної ТОВ Фіто-Лек (продавця), а є оригіналом видаткової накладної, поданим відповідачкою, що є фальсифікацією, тому що в частині підпису за отриманий товар цей оригінал накладної не містить почерку позивача і не співвідноситься з ксерокопією графіка роботи, узгодженого ОСОБА_4 , за вересень 2017 року, доданого до матеріалів справи в якості доказу (т. 1, а.с. 15), з якого чітко видно, що 18.09.2017 в аптеці була зміна ОСОБА_1 (в графіку є прізвище ОСОБА_5 ). Не співвідноситься з відзивом відповідачки (т. 1, а.с. 19-30), де відповідачем визнано, що позивач має право отримати від неї виплату в сумі 2400 грн., і підтверджено, що позивача було допущено до виконання роботи по реалізації лікарських засобів за період з 17.07.2017 по 30.09.2017. Не співвідноситься з поясненнями представника відповідача, наданими в судовому засідання від 24.04.2018, в якому він визнав факт допуску позивача до роботи в аптеці ОСОБА_4 за період з липня по вересень 2017, а також зазначив, що дні, в які позивач виходила працювати до аптеки, відмічалися в графіку роботи відповідачкою. Вважає, що відповідач була звільнена судом від обов`язку доказування обставин справи, оскільки не подала належним чином завірених копій за період 01.01.2017-30.09.2017, що стосуються її комерційної діяльності, табелів обліку робочого часу, і які б підтвердили факт перебування сторін справи у трудових відносинах. Також відповідач не виконала свого обов`язку щодо надання письмових відповідей на запитання позивача. Суд виніс рішення на користь відповідача, хоча нею не було надано жодного доказу та не наведено жодного доводу на підтвердження своєї позиції.

Клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи, дослідження та оцінку доказів від 23.02.2021 обґрунтовується тим, що дослідження аудіо запису судового засідання від 24.04.2018, зробленого при попередньому розгляді цієї справи в Жовтневому суді м. Харкова, оригінал якого містяться в матеріалах справи №639/7056/17, - підтвердить позицію позивача, оскільки містять пояснення законного представника відповідачки щодо обставин цієї справи, а саме ним повністю визнаний факт допуску до роботи позивача на посаді провізор ; він визнав, що відповідачем було допущено позивача до виконання роботи, обумовленої посадою провізор , яка відповідає економічній діяльності відповідача. Апелянт вважає, що викладеним підтверджується, що з 17.07.2017 по 30.09.2017 між сторонами справи мали місце трудові відносини. Суд першої інстанції без зазначення мотивів необгрунтовано відмовив дослідженні та оцінці аудіозапису судового засідання від 24.04.2018, чим порушив принцип рівності можливостей, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Крім того, в межах іншого судового засідання відповідач також надавала власні пояснення у відзиві, згідно яких вона не спростовує факту наявності трудових відносин між позивачем та нею. Зокрема, відповідач визнала, що ОСОБА_1 має право отримати від неї виплату в сумі 2400 грн., підтвердила, що між ними був укладений усний трудовий договір, погоджено умови роботи, оплату праці, здійснено фактичний допуск позивача до роботи за посадою провізор , яка полягала в реалізації лікарський засобів із аптеки з 17.07.2017 по 30.09.2017, підтверджено факт виконання трудових обов`язків, пред`явлення трудової книжки, паспорту та диплому про отримання вищої освіти за фахом провізор для оформлення. Такі пояснення апелянт вважає визнаним юридичним фактом, що підтверджує заявлені позовні вимоги. А отже, відмовляючи в позові, суд допустив неповне з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для справи, та порушив норми процесуального права.

Щодо посилання суду на відсутність в наданих позивачем ксерокопіях табелів обліку робочого часу підпису завідуючої аптекою, апелянт вказує, що матеріали справи не містять доказів, що в зазначений нею період в аптеці взагалі працювала завідувачка. А отже, ухвалюючи рішення, суд посилався на недоведені обставини. На підтвердження позовних вимог позивачем було надано до суду копію записки- письмового розпорядження відповідача (т. 1, а.с. 17), яка містить фразу, що стосується саме позивача: ОСОБА_6 - ФИО Калиниченко Ю.В. . Татьяной Георгиевной відповідач називала позивача, а представлятися Калиниченко Ю.В. позивач повинна була через неоформлення її офіційно на роботу відповідачем. Отже, судом не були встановлені обставини, що мають значення для справи. При цьому, указана записка не є чернеткою, як зазначає суд, оскільки її оригінал знаходиться у позивача та може бути представлений для огляду суду. Несвоєчасне проведення відповідачем інвентаризації 02.10.2017 замість 30.09.2017, коли був останній робочий день позивача, згідно графіку роботи за вересень 2017 року, є доказом порушення відповідачем Положення про інвентаризацію активів і зобов`язань і не спростовує того факту, що позивач дійсно працювала у відповідача з 17.07.2017 по 30.09.2017. Порушення відповідачем обов`язку оформлення двостороннього трудового договору не спростовує факту існування трудових відносин і не тягне визнання трудового договору, укладеного в усній формі, недійсним, оскільки позивач була допущена до виконання в аптеці відповідачки роботи в якості провізора.

Відповідачем ФОП ОСОБА_2 надано відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що документів, які б були підписані прізвищем ОСОБА_5 у справі немає. Указаним позивачкою доводам вже надавалась оцінка при розгляді аналогічної цивільної справи №639/7056/18 Жовтневим районним судом м. Харкова. Рішення суду по справі №639/7056/18 про відмові в задоволенні позовних вимог було залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 27.05.2019 та постановою Верховного Суду України від 04.09.2019. Позовна заява у даній справі подана ОСОБА_1 майже за тими самими позовними вимогами, яким вже була надана оцінка судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Нових доводів у даній справі позивачем не наведено. Відповідач наполягає, що позивач не працювала у неї і не мала ніяких функціональних обов`язків. Поясненням представника відповідача у справі №639/7056/18 також вже була надана оцінка трьома судовими інстанціями, за результатами якої в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

ОСОБА_1 надано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, якою підтримала вимоги, заявлені в апеляційній справі, а також просила постановити нове рішення, яким уточнену позовну заяву задовольнити.

Зазначила, що аудіозапис судового засідання від 24.04.2018 по справі №639/7056/17 не досліджувався і не був оцінений судами ані першої, а ні апеляційної, ані касаційної інстанцій. Чугуївський місцевий суд, без зазначення мотивів, необгрунтовано відмовив в дослідженні та оцінці указаного аудіо запису. Те, що докази вже раніше досліджувались судами при передньому розгляді цієї справи, не свідчить про те, що Чугуївським міським судом винесено вірне рішення по справі, з огляду на те, що позивачем стосовно поданих до справи доказів ставилися письмові питання відповідачу. ОСОБА_1 вважає, що розгляд цієї справи, за повної відсутності фактичної змагальності, відбувався з порушенням принципу рівності сторін у процесі, оскільки позивачу не було надано розумної можливості представити справу в таких умовах, що ставило позивача в стан суттєво менш сприятливий, ніж відповідача. Позивач вважає, що судом не з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення, суд необгрунтовано відхилив заяви позивача про витребування, дослідження та огляд доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів; наявним матеріалам і доказам позивача надана невірна оцінка, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд уважає, що апеляційну слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлені наступні обставини по справі.

Згідно копії свідоцтва серії НОМЕР_1 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , державна реєстрація проведена 28.12.1998 виконавчим комітетом Харківської міської ради (т. 2, а.с. 57).

Відповідно до копії диплома НОМЕР_3 спеціаліста, виданого Національним фармацевтичним університетом 18.02.2015, ОСОБА_1 отримала повну вищу освіту за спеціальністю Фармація та здобула кваліфікацію провізора. Також ОСОБА_1 отримано сертифікат провізора-спеціаліста за спеціальністю Загальна фармація , дійсний до 12.02.2021 (т. 1, а.с. 12-13).

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала до суду копію робочої записки (чернетки) без адресата з записами відповідача, які за своїм змістом не містять прізвища ОСОБА_1 з зазначенням будь-яких трудових відносин з ФОП ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 17-18).

Також позивачем надані ксерокопії табелів обліку робочого часу за серпень 2017 року та за вересень 2017 року із зазначенням прізвища ОСОБА_1 , однак ці ксерокопії не містять підпису завідуючої аптекою і, як зазначала у відзиві на позов відповідач, були лише чернетками для з`ясування можливого графіку роботи позивача, яка бажала працевлаштуватись.

Надана позивачем копія наказу №4 від 02.10.2017 про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей в аптеці №1 станом на 2-3 жовтня 2017 року не стосуються періоду, на який посилається ОСОБА_1 як період її роботи у відповідача (т. 1, а.с. 16).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року по справі №639/7056/17 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку, відшкодування моральної шкоди, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати - в задоволенні позову відмовлено.

З описової частини указаного рішення вбачається, що 28.11.2017 до Жовтневого районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_1 з позовом, який в подальшому був неодноразово уточнений, в останній редакції якого просила суд: стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача невиплачену заробітну плату за період з 01.09.2017 по 01.10.2017 у розмірі 2400 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 64500 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати - 603 грн., а також допустити негайне виконання щодо стягнення з відповідача на користь позивача виплати по заробітній платі, але не більше ніж за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що позивач неофіційно працювала провізором у ФОП ОСОБА_2 з 17.07.2017, звільнилась 30.09.2017 за власним бажанням. В її останній робочий день, згідно з графіком роботи 30.09.2017, не була проведена інвентаризація матеріальних цінностей аптеки та не було належним чином оформлено її результати, в день звільнення з роботи позивачу не виплачено заробітну плату за період з 01.09.2017 по 01.10.2017.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем визнано, що на роботу до ФОП ОСОБА_4 в аптеку №1 за адресою: АДРЕСА_1 , позивач офіційно не працевлаштовувалась. Свідок ОСОБА_7 , яка була завідуючою-провізором аптеки №1 на підставі трудового договору з ФОП ОСОБА_2 від 03.04.2013 і звільнилась за власним бажанням 31.01.2018 згідно відомостей трудової книжки та копії трудового договору, в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_1 приходила працевлаштовуватись до аптеки №1, однак ніколи не працювала в ФОП ОСОБА_4 . Суд, розглянувши справу в межах позовних вимог, констатував, що ОСОБА_1 не заявлена і відповідно не може бути вирішена судом позовна вимога про встановлення факту перебування у фактичних трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 на підставі усного трудового договору. Суд не взяв до уваги часткове визнання позову відповідачем у первісному відзиві, враховуючи, що це є правом відповідача, однак остання свою позицію змінила і таким правом не скористалась. При цьому в судовому засіданні визнані позивачем ті обставини, що її трудовий договір з відповідачем не оформлювався наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу ФОП ОСОБА_4 . Протилежного в судовому засіданні на підставі досліджених доказів не встановлено. За таких умов суд дійшов висновку, що всі позовні вимоги ОСОБА_1 , які стосуються стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати та відшкодування моральної шкоди, які є похідними від факту укладення трудового договору і виконання трудової функції позивачем, а також залежать від доведеності в судовому засіданні порушення прав позивача як працівника, задоволенню не підлягають в повному обсязі через їх безпідставність.

Постановою Харківського апеляційного суду від 27.05.2019 по справі №639/7056/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 04 вересня 2019 року по справі №639/7056/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 травня 2019 року залишено без змін.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу стягнення заробітної плати позивачкою на свою користь з відповідача та заперечення останнім факту існування між ним та позивачкою трудових відносин, з огляду на що заявлено вимогу про встановлення факту перебування у трудових правовідносинах.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказувала, що в період з 17.07.2017 по 30.09.2017 вона працювала провізором у ФОП ОСОБА_2 .

Конституцією України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43). Право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (ст. 2 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посилання позивача на те, шо вона фактично виконувала роботу провізора, не підтверджується належними доказами у справі, а тому не може бути взята судом до уваги.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту ст. 21 КЗпП України трудовий договір спрямований на здійснення та забезпечення трудових функцій працівника.

Згідно зі ст. 626 ЦК України цивільно-правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тобто предметом трудового договору є праця людини, а предметом цивільно-правових відносин результат такої праці.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції було відтворено аудіо запис судового засідання від 24.04.2018 по справі №639/7056/17, а саме пояснення представника ФОП ОСОБА_3 , який визнав факт роботи ОСОБА_1 у аптеці відповідачки, посянив про існуючу домовленість з приводу обсягу робіт, режиму роботи та її оплати. Проте факт перебування сторін саме у трудових відносинах заперечував.

ОСОБА_2 проти наданих її представником пояснень щодо наявної між сторонами у справі домовленості з приводу обсягу робіт, режиму роботи та її оплати заперечувала. Пояснила що зазначені пояснення не відповідають дійсності та адвокатом з нею не узгоджувались. Вона не була присутня у судовому засіданні від 24.04.2018 по справі №639/7056/17, в наступному спростувала всі надані її представником пояснення, та розірвала укладену з ним угоду про надання правової допомоги.

Суд не може визнати трудовий договір укладеним за відсутності доказів працевлаштування позивачки на роботу до ФОП ОСОБА_2 , а саме направлення на адресу останньої заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу, копію паспорту, ідентифікаційного коду та трудову книжку, видання ФОП ОСОБА_2 наказу чи розпорядження про прийняття позивачки на роботу.

Позивачем на підтвердження своїх вимог про визнання факту існування між нею та відповідачем трудових відносин в період з 17.07.2017 по 30.09.2017 не надано належних доказів щодо допущення її до роботи, виконання трудової функції та обсягу робіт, ознайомлення її з правилами трудового розпорядку, виплату заробітної плати.

Тому неможливо встановити, до яких трудових обов`язків приступила позивачка в якості провізора, яку саме роботу виконувала, який результат цієї роботи, тривалість виконання таких робіт, в той час, як згідно приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зв`язку наведеним апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо було б встановити факт наявності між сторонами у справі трудових відносин в період з 17.07.2017 по 30.09.2017.

Недоведеність факту існування трудових відносин та укладення трудового договору між сторонами унеможливлює задоволення позовних вимог про зобов`язання внести записи до трудової книжки, стягнення заборгованості по сплаті заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки сплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, оскільки зазначені позовні вимоги є похідними від вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390тЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 4 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 січня 2022 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук