Рішення

від 18.01.2022 по справі 299/6159/21

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/6159/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.01.2022 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Трагнюк В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області про визнання протиправним і скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області про визнання протиправним і скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач у позовній заяві мотивувала свої вимоги тим, що працює асистентом вчителя інклюзивного класу Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області. У листопаді 2021 року позивач стикнулися із грубим порушення її конституційного права на роботу з боку відповідача, яке полягало в тому, що позивача постійно незаконно вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та обмеження прав працівника щодо повноцінної роботи.

08 листопада 2021 року позивачу відповідачем було вручено Наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 05.11.2021р. №29, яким позивача відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.

Наказ мотивований тим, що оскільки у позивача відсутнє відповідне щеплення та відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України, Відповідач відсторонює Позивача від його роботи.

Разом з тим, позивач зазначає, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між позивачем та відповідачем не передбачено повноваження відповідача на відсторонення позивача від роботи з підстав відсутності вищезазначеного щеплення.

Крім того, зазначила, що не встановлено порядку та термінів проведення профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Звернула увагу на те, що ні трудовим договором, ні наказом про прийняття на роботу, ні посадовою інструкцією не передбачено необхідності наявності у неї профілактичного щеплення проти COVID-19. Вказала, що законом, який регулює питання профілактичних щеплень проти інших відповідних інфекційних хвороб, є Закон України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя . Зазначила, що календарем обов`язкових профілактичних щеплень не передбачено порядок і терміни проведення профілактичного щеплення проти COVID- 19, оскільки дане щеплення відсутнє серед переліку обов`язкових.

Позивач просила скасувати наказ Наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 05.11.2021р. №29 та виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09.12.2021 року суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами було направлено на адресу відповідача, яким отримано поштове відправлення 29.12.2021 року.

Відповідач у наданий судом строк та станом на 18.01.2022 року своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не подав, заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку подано не було, будь-яких клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті без фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; зловживання процесуальними правами недопустиме (ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-82 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.77 ч. 2 ЦПК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте лише за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог ( ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).

У судовому засіданні було досліджено усі наявні в матеріалах справи докази.

01.09.2021 року Наказом №14 від 27.08.2021 року продовжено термін трудового договору по 31.08.2022 року на посаді вчителя інклюзивного класу (а.с.9).

Згідно наказу від 05.11.2021р. №29 Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19, без збереження заробітної плати (а.с.4).

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як напідставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що позивачку відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, що підтверджується копією наказу Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області (а.с.4) .

Щодо позовної вимоги скасувати наказ Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області від 05.11.2021 року № 29 про відсторонення позивача від роботи, судом встановлено наступне.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 6 квітня 2000 року № 1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 1-2 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Підпунктами 1-2 пункту 41-6постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, чинній на 08 листопада 2021 року) Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 Кодексу законів про працю України, частини другоїстатті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"та частини третьоїстатті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другоїстатті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р (II) /2019).

Підставою для відсторонення позивачки від виконання роботи у оскаржуваному наказі вказане повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 22.10.2021 № 3, оскаржуваний наказ винесений директором закладу, керуючись статтею 46 Кодексу законів про працю України, статтею 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , наказом МОЗ Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням , що вбачається із самого наказу.

Статтею 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб`встановлено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині 6статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , в якій вказано, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч. 6 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч. 2 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення щодо недопуску позивача від роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Натомість відповідач виніс оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивачки від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Враховуючи викладене, винесення відповідачем оскаржуваного наказу лише підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, є порушенням вимог частин другої та шостоїстатті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини 2 статті 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, відповідач порушив законне право позивачки на працю.

За таких обставин, враховуючи, що оскаржуваний наказ винесено з порушенням вимог законодавства, позовну вимогу скасувати наказ від 05.11.2021р. №29 Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області про відсторонення ОСОБА_1 від роботи слід задовольнити.

Щодо позовної вимоги виплатити позивачці середній заробіток за час відсторонення до дня фактичного допуску до виконання посадових обов`язків судом встановлено наступне.

Згідно роз`яснень, викладених у п.32постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів`у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 № 13 зазначено, що якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати вона застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу.

Згідно п. 2 вказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 вказаної постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи викладене вище, позов ОСОБА_1 до Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області про визнання протиправним і скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу потрібно задовольнити частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Також згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача в користь позивача потрібно стягнути суму судового збору, сплаченого позивачем при подачі даного позову за вимогу про скасування наказу, в розмірі 908,00 грн.

Інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, немає.

Керуючись ст. 147-149, 151, 237-1 КЗпП України, ст.ст.23, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити повністю.

Скасувати наказ Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області №29 від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Зобов"язати Чернянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області (Закарпатська область, Берегівський район, с. Черна, вул. Миру, 89, ЄДРПОУ 26213762) виплатити ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року до дня ухвалення даного рішення суду.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області (Закарпатська область, Берегівський район, с. Черна, вул. Миру, 89, ЄДРПОУ 26213762) на користь держави судовий збір у розмірі 908 гривень, який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийВ. Р. Трагнюк