Постанова

від 14.06.2023 по справі 299/6159/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/6159/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 червня 2023 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Кондор Р.Ю., Мацунич М.В.

з участю секретаря: Гусонька З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області на рішення Виноградівського районного суду від 18 січня 2022 року у спраі № 299/6159/21 (Головуючий: Трагнюк В.П.), -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області про визнання протиправним і скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працює асистентом вчителя інклюзивного класу Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області. У листопаді 2021 року позивач стикнулися із грубим порушення її конституційного права на роботу з боку відповідача, яке полягало в тому, що позивача постійно незаконно вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та обмеження прав працівника щодо повноцінної роботи.

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 було вручено відповідачем Наказ про відсторонення її від роботи від 05.11.2021р. №29, яким позивача відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати, через відсутність відповідного щеплення.

Позивачка зазначає, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між позивачем та відповідачем не передбачено повноваження відповідача на відсторонення позивача від роботи з підстав відсутності вищезазначеного щеплення.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд скасувати наказ Наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 05.11.2021р. №29 та виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Виноградівського районного суду від 18 січня 2022 року позовні вимоги задоволено повністю.

Скасовано наказ Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області №29 від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Зобов`язано Чернянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року до дня ухвалення даного рішення суду.

Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області на користь держави судовий збір у розмірі 908 гривень.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Чернянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області в особі директора школи Чонка Оксани, подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки позивачу разом з іншими працівниками освітнього закладу, було доведено до відому про те, що з метою виконання наказу МОЗ «Про затвердження професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153 та пункту 41-6 Постанови КМУ України від 09 грудня 2020 року № 2136 починаючи з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення від COVID-19 є обов`язковим для працівників закладу освіти. Також працівників відповідача попереджено про те, що працівники закладу зобов`язані до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. 01 листопада 2021 року відповідачку було повторно проінформовано та письмово повідомлено про необхідність надати Чернянському закладу загальної середньої освіти документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або медичний висновок про абсолютні протипоказання щеплень. Однак, позивачка не надала відповідачу документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або медичний висновок про абсолютні протипоказання щеплень, внаслідок чого, її відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19. Відповідач застосував чіткий алгоритм дій, щодо відсторонення працівників від роботи, який прямо передбачено на рівні законодавства.

Заслухавши пояснення директора Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області Чонку О., яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , яка просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала у Чернянському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступнеів Королівської селищної ради на підставі строкового трудового договору, термін якого 01.09.2021 року продовжено по 31.08.2022 року на підставі Наказу №14 від 27.08.2021 року, на посаді асистента вчителя інклюзивного класу.

Згідно наказу від 05.11.2021 року №29 Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19, без збереження заробітної плати, і підставою відсторонення стало повідомлення про обов`язкове щеплення від COVID-19 ОСОБА_1 від 01.11.2021 року № 144.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року

№ 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники зокрема і закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України від 24 лютого 1994 року № 4004-XII «Про забезпечення санітарного

і епідемічного благополуччя населення» (далі Закон № 4004-XII) та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66 (далі Інструкція № 66).

Підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими,

з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (абз. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного

і епідемічного благополуччя населення»).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2020 року

№ 521 внесено зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 липня 1995 року № 133, доповнено розділ «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» пунктом 39, де зазначено COVID-19 і 11 березня 2020 року у зв`язку з масштабами поширення SARS-CoV-2 ВООЗ офіційно визнала пандемію COVID-19.

Постановою від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України в межах усієї території України встановив карантин на період з 12 березня до 03 квітня 2020 року, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволялося проводити без участі глядачів (уболівальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня

2020 року № 211» назву і текст Постанови № 211 викладено в новій редакції.

У подальшому з огляду на незадовільну ситуацію з поширюваністю коронавірусної інфекції постановами Кабінету Міністрів України, карантин неодноразово продовжувався (останнього разу до 30 квітня 2023 року). Вказані постанови встановлювали низку карантинних заходів та обмежень, суворість яких визначалася з огляду на епідемічну ситуацію в державі та її окремих регіонах.

24 грудня 2020 року Міністерство охорони здоров`я України видало наказ

№ 3018, яким затвердило Дорожню карту з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом

SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію

COVID-19 в Україні у 20212022 роках, яка передбачала, що імунізація населення безпечною та ефективною вакциною проти коронавірусної хвороби COVID-19 є найважливішим компонентом стратегії Уряду України в подоланні гострої фази пандемії коронавірусної хвороби COVID-19. Загальною метою здійснення масової вакцинації населення стало припинення поширення коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні.

Виконання заходів Дорожньої карти мало на меті досягнення таких цілей: скоротити тягар смертей, пов`язаних з коронавірусною хворобою COVID-19; скоротити тягар ускладнень для здоров`я, пов`язаних з коронавірусною хворобою COVID-19. Основним завданням Дорожньої карти протягом 20212022 років стало охоплення вакцинацією проти коронавірусної хвороби COVID-19 не менше 50 % населення України. Дорожня карта в первинній її редакції передбачала, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для всіх груп населення та професійних груп (згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2362

від 27 жовтня 2021 року абзац про добровільність цієї вакцинації було виключено).

У пункті 7.3 Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи № 2361 (2021) від 27 січня 2021 року «Вакцини проти COVID-19: етичні, правові та практичні міркування» Асамблея закликала держави-члени Ради Європи і Європейський Союз інформувати громадян про те, що вакцинація не є обов`язковою, і ніхто не здійснює політичного, соціального чи іншого тиску для того, щоб провести щеплення тим, хто сам цього не бажає; переконатись, що ніхто не зазнає дискримінації за те, що він не був вакцинований через можливі ризики для здоров`я або не бажає вакцинуватися.

Вакцинація проти COVID-19 в Україні розпочалася 24 лютого 2021 року вакциною «AstraZeneca» і згодом почали застосовувати інші вакцини: «CoronaVac», «Pfizer», «Moderna».

За змістом абзацу третього статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» санітарне та епідемічне благополуччя населення це стан здоров`я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами.

Незважаючи на попередньо задекларовану добровільність вакцинації для всіх професійних груп, відповідно до статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, 04 жовтня 2021 року Міністерство охорони здоров`я України затвердило Перелік № 2153, який передбачав обов`язкове профілактичне щеплення для окремих категорій працівників проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цього захворювання (вказаний Перелік доповнений наказами Міністерства охорони здоров`я України від 01 та 30 листопада 2021 року № 2393 і № 2664 відповідно). А 27 жовтня 2021 року Міністерство охорони здоров`я України видало наказ № 2362, згідно з яким із Дорожньої карти виключено абзац про добровільність щеплення від COVID-19.

Водночас, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення легітимної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності» та є пропорційним цій меті, тобто дозволяє її досягнути найменш обтяжливими для людини засобами. З огляду на це в кожній конкретній ситуації треба з`ясовувати, наскільки захід втручання у відповідне право був виправданим.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її

в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

У даній справі, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює у Чернявському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів на посаді асистента вчителя інклюзивного класу та вона належала до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19.

ОСОБА_1 була ознайомлена з необхідністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. Також позивачку було повідомлено про необхідність надання її керівнику не пізніше 05 листопада 2021 року документа, який підтверджує проведену вакцинацію проти COVID-19, або надання висновку лікаря щодо наявності протипоказань для проведення такого щеплення.

Наказом про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 05.11.2021р. №29, позивачку відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати..

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті).

Колегія суддів вважає, що застосування до ОСОБА_1 такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, а тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача. Крім цього, винесення наказу про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивача від обов`язкового профілактичного щеплення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та скасував наказ Чернянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області №29 від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи і зобов`язав Чернянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.1995 року.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 381 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Чернявського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Королівської селищної ради Закарпатської області залишити без задоволення.

Рішення Виноградівського районного суду від 18 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 червня 2023 року.

Головуючий

Судді: