Ухвала

від 17.11.2021 по справі 490/5173/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5173/17

1 - кс/490/4030/2021

У Х В А Л А

12 листопада 2021 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 13.08.2021р. про закриття кримінального провадження № 420141500000000015 від 05.02.2014р., -

В С Т А Н О В И В:

16.09.2021 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва зі скаргою на постанову прокурора Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 13.08.2021 року про закриття кримінального провадження №42014150000000015 від 05.02.2014 року.

В обґрунтування поданої скарги заявник вказав, що сторона захисту не погоджується з підставою прийняття рішення про закриття кримінального провадження та обґрунтовано вважає, що воно має бути закрито у зв`язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення. Вивченням матеріалів провадження встановлено, що органом досудового розслідування не доведено часу, місця та способу вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому і його винуватість. Отже, в даному випадку є всі підстави стверджувати про те, що не встановлено самого факту, для розслідування якого починалось провадження, а сама подія, якщо вона і мала місце з боку ОСОБА_3 , не була кримінальним правопорушенням, оскільки напряму пов`язана з активними діями провокатора злочину ОСОБА_6 , а відтак кримінальне провадження має бути закрито саме на підставі п. 1 ст. 1 ст. 284 КПК України.

На думку заявника закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України не відповідає дійсності, оскільки не встановлено в межах кримінального провадження самої події злочину та складу злочину в тій події яка відбулась. За такого, з метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів виправданого, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник - адвокат ОСОБА_4 скаргу підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення скарги заперечував та зазначив, що закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України повністю відповідає матеріалам справи та прийнято на підставі зібраних доказів.

Вислухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч. 3 п. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

З досліджених в судовому засіданні документів слідує, що в провадженні СВ прокуратури Миколаївської області перебувало кримінальне провадження №42014150000000015 від 05.02.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за заявою ОСОБА_6 про те, що суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_3 вимагає у неї як представника позивача неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США за прийняття у цивільній справі рішень про накладення арешту на майно відповідача та про задоволення позову.

22.09.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014150000000220 внесено викладені в рапорті слідчого відомості про те, що під час досудового розслідування кримінального провадження №42014150000000015 виявлені обставини, які можуть свідчити про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, яке полягає в тому, що ОСОБА_6 передала ОСОБА_7 для подальшої передачі ОСОБА_3 2000 доларів США, а та не передала їх ОСОБА_3 і скориставшись довірою ОСОБА_6 і відсутністю вимоги ОСОБА_3 передати ці гроші йому, заволоділа ними.

24.09.2014 року прокурором кримінальні провадження №42014150000000015 та №42014150000000220 об`єднано в одне провадження за №42014150000000015.

30.09.2015 року кримінальне провадження №42014150000000015 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України - у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

31.08.2017 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

20.02.2019 року у кримінальному провадженні заступником прокурора Миколаївської області ОСОБА_8 затверджено обвинувальний акт, який направлено до Вільшанського районного суду Кіровоградської області. За результатами проведення підготовчого судового засідання 30.09.2019 року Вільшанський районний суд Кіровоградської області повернув прокурору обвинувальний акт відносно судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_3 , який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Підставами для повернення обвинувального акту було невірне зазначення адреси проживання потерпілої, про що свідчать повернуті до суду поштові повідомлення, той факт, що самостійно суд не має можливості встановити місцезнаходження потерпілої, явка якої в судове засідання, в силу інкримінованого обвинуваченому злочину, на переконання суду, є обов`язковою.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14.01.2020 року апеляційна скарга прокурора залишена без задоволення, а ухвала Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 30.09.2019 року - без змін.

23.10.2020 року постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 кримінальне провадження було закрито. При винесенні вказаної постанови прокурор виходив з того, що проведеним всебічним, повним та безпосереднім дослідженням відомостей під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в суді і вичерпані можливості їх отримати. За такого, кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

29.03.2021 року постанова прокурора про закриття кримінального провадження була скасована ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва. В зазначеній Ухвалі вказано в якості підстав для скасування, що в постанові прокурором не обґрунтовано належним чином висновок про закриття кримінального провадження саме на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, в контексті наведених обставин.

Пунктом 1ч.1ст.91КПК Українивстановлено,що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Таким чином перше, що повинно бути встановлено та підлягає доказуванню в кримінальному провадженні є саме подія кримінального правопорушення і лише після того як встановлено, що така подія відбулась підлягає доказуванню винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. В тому випадку, якщо не встановлена подія кримінального правопорушення фактично відсутній предмет досудового розслідування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, яким прокурор керувався під час винесення оскаржуваної постанови, кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, але фактично повністю доведено, що подія кримінального правопорушення мала місце і дійсно було вчинено злочин із зазначенням часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, виходячи зі змісту положень ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор зобов`язаний був всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Частина 1 ст. 94 КПК України передбачає, що прокурор за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому, ч. 2 цієї статті зауважує, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова прокурора складається з вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Згідно обвинувального акту, затвердженого 20.02.2019 року, суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_3 обвинувачувався у тому, що, використовуючи надану йому владу та службове становище, він вимагав та одержав неправомірну вигоду у розмірі 2000 доларів США, що становило 18641,82 грн. за офіційним курсом Національного банку України, від ОСОБА_6 за винесення судового рішення в інтересах ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_10 боргу в сумі 23 тис. доларів США та накладення арешту на майно відповідача.

В оскаржуваній постанові прокурором зазначено, що в ході досудового розслідування: не здобуто достатньо даних про те: - що ОСОБА_3 отримав через іншу особу від ОСОБА_6 грошові кошти, попередньо вимагавши їх та надававши вказівку на передачу їх через ОСОБА_7 ; - не здобуто даних про те, що ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_7 передані останній ОСОБА_6 грошові кошти; - другу тисячу доларів США вилучено у ОСОБА_7 через тиждень після отримання їх від ОСОБА_6 , однак встановлено, що позовна заява ОСОБА_9 через його та ОСОБА_6 неявку до суду двічі залишалася суддями без розгляду і лише після третьої подачі до суду попала на розгляд судді ОСОБА_3 ; встановлено, що ОСОБА_6 до початку досудового розслідування приймала участь у проведенні оперативно-розшукових заходів щодо документування вчинення злочинів суддею ОСОБА_3 .

Крім того, прокурором наголошено, що заявник ОСОБА_6 неодноразово цілеспрямовано зверталась до суду з однією і тією ж позовною заявою, чекаючи доки автоматизована система розподілу суду розподілить дану заяву на відповідного суддю, що, з урахуванням проведення аудіо-відеозаписів зустрічей з ОСОБА_3 від 28.11.2013 року (до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань) може свідчити про провокацію підкупу. При цьому, він послався на результати огляду цивільної справи за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 , згідно якого встановлено, що суддя ОСОБА_3 розглянув судову справу за позовом ОСОБА_9 , задовольнив його і прийняв рішення про накладення арешту на майно відповідача. Відсутні дані, які могли б вказувати на незаконність рішення судді (досудовим розслідуванням не встановлено факт скасування даного рішення або набрання ним законної сили). Окрім іншого, прокурор вказав, що досудовим розслідуванням не перевірено походження грошових коштів у сумі 2000 доларів США, які використані для передачі ОСОБА_3 через ОСОБА_7 в якості неправомірної вигоди. Також, прокурором визнано недопустимим доказом ряд протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Таким чином, у вказаній постанові не зазначено прокурором, якими саме доказами встановлено, що подія кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КПК України, вчиненого саме ОСОБА_3 відбулась. Не вказано, які дії вчинив саме ОСОБА_3 , коли, яким шляхом також не наведено жодних доказів, що ОСОБА_3 взагалі був обізнаний про передачу коштів та інші домовленості між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

З урахуванням того, що прокурором не обґрунтовано належним чином висновок про те, що подія кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України відбулась, то прийняте рішення про закриття кримінального провадження саме на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, в контексті наведених обставин не може бути визнано таким, що прийнято з врахуванням всіх обставин справи.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, а постанова про закриття кримінального провадження скасуванню.

Керуючись ст.ст. 9, 91, 94, 284, 303, 306, 307, 309 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 13.08.2021р. про закриття кримінального провадження № 420141500000000015 від 05.02.2014р. - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1