Постанова

від 13.01.2022 по справі 593/1242/14-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 593/1242/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Музика Я.М. Провадження № 22-ц/817/190/22 Доповідач - Дикун С.І. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Стецюк М.А.

та сторін: представника ОСОБА_1

адвоката - Федірка В.С.

представника АТ «Ощадбанк» -

адвоката Данилевич А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №593/1242/14-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Федірко Володимир Степанович на ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2021 року за заявою ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду, постановлену суддею Музикою Я.М. -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду. В обгрунтування вимог посилається на те, що 24.11.2014 р. рішенням Бережанського районного суду по справі № 593/448/2014 стягнуто з нього на користь ПАТ Державний ощадний банк України , в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10019/032 філії - Тернопільського обласного управління АТ Ощадбанк , заборгованість за Кредитним договором № 108 від 29.07.2008 року у розмірі 55 131,50 дол. США, що еквівалентно 832 278,36 гривень, згідно курсу НБУ станом на 24.11.2014 р. На виконання вказаного рішення суду 27.02.2015 р. Бережанським районним судом видано виконавчий лист № 2/593/448/2014, та в ВДВС Бережанського РУЮ відкрито виконавче провадження. Оскільки заборгованість за Кредитним договором №108 від 29.07.2008 р. не погашено, 22.07.2021 р. він подав у ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" заяву про реструктуризацію зобов`язань передбачених договором, однак, 16.08.2021р. йому було відмовлено в проведенні реструктуризації, тому, що станом на 01.01.2014 р. за Кредитним договором № 108 від 29.07.2008 р. в нього була наявна прострочена заборгованість в розмірі 324.68 дол. США.

Вважає, що йому безпідставно відмовлено в реструктуризації боргу у зв`язку із чим він звернувся з позовом в Тернопільський міськрайонний суд до АТ Державний ощадний банк України в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" про захист права споживача, визнання реструктуризації проведеною, визначення розміру заборгованості за зобов`язанням після реструктуризації (справа №607/18284/21). У випадку задоволення Тернопільським міськрайонним судом його позову по справі №607/18284/21 може бути визначений розмір заборгованості за зобов`язанням за Кредитним договором №108 від 29.07.2008 року після реструктуризації, який буде значно відрізнятись від розміру заборгованості, яка стягується за виконавчим листом №2/593/448/2014, виданим 27.02.2015 р. Бережанським районним судом.

На підставі вищевказаного просить здійснити відстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду від 24 листопада 2014 року по справі №593/448/2014 відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , інтереси яого представляє адвокат Федірко В.С. подав апеляційну скаргу. Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною, необгрунтованою та просить її скасувати .

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що у ОСОБА_1 є всі передбачені законом підстави для проведення реструктуризації боргу у АТ «Ощадбанк» , а саме, предмету іпотеки, житлового приміщення, яке використовується як місце постійного проживання. Однак 16.08.2021 р. ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" листом за №117-20-12/4/909/53915/2021-19/ відмовив ОСОБА_1 в проведенні реструктуризації.

Відмова Банку обґрунтована тим, що станом на 01.01.2014 р. за Кредитним договором № 108 від 29.07.2008 р. в ОСОБА_1 була наявна прострочена заборгованість в розмірі 324.68 дол. США. Проте із розрахунку сплати за договором кредиту № 108 від 29.07.2008 р., зробленого на підставі квитанцій про сплату кредиту, вбачається, що станом на 01.01.2014 р. в ОСОБА_1 за кредитним договором №108 від 29.07.2008 р. не було простроченої заборгованості по кредиту.

Зазначає, що на виконанні в ВДВС Бережанського РУЮ перебуває виконавче провадження № 46734546 з виконання виконавчого листа № 2/593/448/2014, виданого 27.02.2015 р. Бережанським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний ощадний банк України , в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10019/032 філії - Тернопільського обласного управління АТ Ощадбанк , заборгованість за Кредитним договором № 108 від 29.07.2008 року у сумі 832 278.36 грн.

У випадку задоволення судом позову про визнання реструктуризації проведеною, яка є предметом розгляду по даній справі, вищевказаний виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню проводиться шляхом подання відповідного позову.

Внаслідок вирішення Тернопільським міськрайонним судом справи 607/18284/21 про захист прав споживача ОСОБА_1 , визнання реструктуризації проведеною, визначення розміру заборгованості за зобов`язанням після реструктуризації та його сплати, примусове стягнення ДВС заборгованості за виконавчим листом № 2/593/448/2014, виданим 27.02.2015 р. Бережанським районним судом стане не можливим.

У зв`язку з вищенаведеним, вважає, що виконання рішення Бережанського районного суду від 24.11.2014 р. по справі № 593/448/2014 слід відстрочити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Ощадбанк» адвокат Данилевич А.Б. просить залишити апеляційну скаргу без змін, а ухвалу суду першої інстанції без задоволення. Посилається на те, що судом у повній мірі з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а апелянтом не надано жодного доказу на спростування встановлених судом обставин .

Зазначає, що рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2014 року у справі №593/448/2014 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ Державного ощадного банку України в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення №10019/032 філії Тернопільського обласного управління Акціонерного товариства Ощадбанк заборгованість за кредитним договором №108 від 29.07.2008 року в розмірі 55 131.50 дол. США, що еквівалентно 832 278,36 гривень згідно курсу НБУ станом на 24.11.2014 року. Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області №593/51242/14-ц від 20 січня 2014 року, дане рішення суду залишено без змін та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6-5109св15 від 13.05.2015, рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2014 року та ухвала апеляційного суду Тернопільської області від 20 січня 2015 року залишено без змін.

27.02.2015 Бережанським районним судом на виконання рішення суду від 24.11.2014 видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання в ДВС 04.03.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

ОСОБА_1 є пенсіонером, фізичною-особою підприємцем з якого в рамках виконання рішення суду органом ДВС стягуються кошти з доходів, що підтверджується постановами державного виконавця від 11.03.2015; 19.03.2021.

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав від 19.04.2021 останньому належать земельні ділянки, на які постановою державного виконавця від 19.03.2021 звернено стягнення.

Отже в заявника є доходи та майно, які підлягають стягненню в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду, яке набрало законної сили, а відстрочення виконання рішення суду позбавить стягувача отримувати мінімальні кошти, які стягуються з доходів боржника.

Окрім того, у заяві про відстрочку виконання судового рішення ОСОБА_1 просить відстрочити виконання рішення на один рік. Однак в заяві не обґрунтовано саме такий час відстрочки виконання судового рішення і які саме обставини, зможуть допомогти погасити заборгованість у повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційного суду представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Федірко В.С. підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на викладені у ній доводи.

Представник ПАТ «Державного ощадного банку України» в особі філії Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» адвокат Данилевич А.Б. заперечила апеляційну скаргу. Ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обгрунтованою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає .

Судом встановлено, що 24.11.2014 р. рішенням Бережанського районного суду по справі № 593/448/2014 вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний ощадний банк України , в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення №10019/032 філії - Тернопільського обласного управління АТ Ощадбанк , заборгованість за Кредитним договором № 108 від 29.07.2008 року у розмірі 55 131,50 дол. США, що еквівалентно 832 278,36 гривень, згідно курсу НБУ станом на 24.11.2014 р.

На виконання вказаного рішення суду 27.02.2015 р. Бережанським районним судом видано відповідний виконавчий лист №2/593/448/2014, а ВДВС Бережанського РУЮ відкрито виконавче провадження.

Оскільки заборгованість за Кредитним договором №108 від 29.07.2008 р. не погашено, 22.07.2021 р. ОСОБА_1 подав ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" заяву про реструктуризацію зобов`язань передбачених договором, однак 16.08.2021р. йому було відмовлено в проведенні реструктуризації.

11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в Тернопільський міськрайонний суд з позовом до АТ Державний ощадний банк України в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" про захист права споживача, визнання реструктуризації проведеною, визначення розміру заборгованості за зобов`язанням після реструктуризації.

12 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про відстрочення виконання рішення суду. В заяві про відстрочку виконання рішення суду, заявник обґрунтовує свої вимоги тим, що у випадку задоволення судом позову може бути визначений розмір заборгованості за зобов`язанням за Кредитним договором №108 від 29.07.2008 року після реструктуризації, який буде значно відрізнятись від розміру заборгованості, яка стягується за виконавчим листом №2/593/448/2014, виданим 27.02.2015 р. Бережанським районним судом.

Крім цього, в заяві зазначено, що із Розрахунку сплати за договором кредиту № 108 від 29.07.2008 р., зробленого на підставі квитанцій про сплату кредиту, слідує, що станом на 01.01.2014 р. в нього за Кредитним договором № 108 від 29.07.2008 р. не було простроченої заборгованості по кредиту.

Відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не зазначено обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, та не наведено будь-яких вимог про відстрочення виконання рішення суду з підстав визначених ст. 435 ЦПК України, що були б предметом дослідження судом, заявником не наведено.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Аналогічне положення міститься також і в ч. 1 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження , якою визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Твердження апелянта про те, що у випадку задоволення судом позову у справі №607/18284/21, виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню та внаслідок вирішення судом позову визначення розміру заборгованості за зобов`язаннями після реструктуризації та його сплати, примусове стягнення заборгованості стане неможливим є необгрунтованими з огляду на теке.

Рішенням Бережанського районного суду від 24 листопада 2014 року у справі №2/593/448/2014 визначено розмір заборгованості ОСОБА_1 , яка підлягає до стягнення. На момент подачі Заявником заяви про відстрочення виконання рішення суду реструктуризація заборгованості ОСОБА_1 не відбулась. Отже припущення, на які посилається заявник у своїй заяві, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, фактам та доказам, які наявні в матеріалах цивільної справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що указані в заяві про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду та в апеляційній скарзі обставини, у розумінні ст. 435 ЦПК України, не є такими, що дають підстави для задоволення заяви, а посилання апелянта на те, що у разі задоволення позову про визнання реструктуризації примусове виконання рішення буде неможливим, не є підставою для відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду.

За своїм змістом, апеляційна скарга є викладенням змісту поданої по справі заяви про відстрочку виконання рішення суду, яка отримала належну оцінку в судовому рішенні.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, у апеляційній скарзі не наведено.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду була постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі. Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

У силу ст.141 ЦПК України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді покласти на позивача ОСОБА_1 в межах понесених сум.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Федірко Володимир Степанович, залишити без задоволення.

Ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2021 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені в апеляційному суді покласти на ОСОБА_1 в межах понесених сум.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14 січня 2022 року.

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Парандюк Т.С.

Шевчук Г.М.