Рішення

від 31.05.2010 по справі 2-1041-2010

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   

                                                                                        справа №2-1041-2010

                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2010 року     Першотравневий районний суд  Донецької області

в складі:

головуючого судді                         Топузової Н.М..

при секретарі                             Орчелота І.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Мангуш  цивільну справу   за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі Донецької області про визнання  противоправною бездіяльність, визнання права на державну соціальну допомогу , зобов*язання нарахувати та  сплатити  соціальної допомоги «дітям війни»,-

                                        ВСТАНОВИВ :

 Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області про  визнання противоправною бездіяльність  відділення  пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області  по невиконанню з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року приписів статті  6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»; визнання право за позивачем на отримання невиплаченої соціальної допомоги ,встановленої ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист   дітей війни « в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на відповідний період часу з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року , зобов*язавши  Управління Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі Донецької області провести позивачу нарахування та виплату соціальної допомоги  за вказані періоди часу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв*язку з чим, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.  

В судове засідання позивач не з*явився, надав до суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, свої позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача також в судове засідання не з*явився, відповідач надав суду письмове заперечення ,в якому просить суд розглянути  справу за відсутності представника відповідача. В запереченні  відповідач   посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст..6 Закону України «про соціальний захист дітей війни». Ст.111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» передбачено підвищення до пенсії «Дітям війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі зазначених норм, дітям війни виплачувалось підвищення до пенсії з 01.01.07року у розмірі 19 гривень, з 01.04.07 року-19,35 гривень, з 01.10.07року-19,75 гривень. Підпунктом 2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «дітям війни(крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або що місячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується заміть пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акта, який було визнано у подальшому неконституційним. Натомість старий закон, що втратив юридичну чинність,тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. А ні Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08р, а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.08року. Відповідно до ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26.12.2008 року(зі змінами та доповненнями) Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Таким чином, підвищення «дітям війни» виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства .Враховуючи вищезазначене та відповідно до ст.. 128 ЦПК України, відповідач просить в возові-відмовити.

  У судовому засіданні були дослідженні: посвідчення /а.с.8/,паспорт/а.с.7/,  заперечення/а.с. 17/,лист-відмова /а.с.9/.

      Враховуючи вимоги позивача, заперечення відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

        Відповідно  до ст1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" :  «дитина війни  - особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої  світової  війни  було менше 18 років;   державна соціальна   гарантія   -  встановлений  цим  Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

        Позивач  ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Першотравневому районі Донецької області, що підтверджується відомостями в його пенсійному посвідченні .

Відповідно до ст.. 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»: «Державні соціальні  гарантії  дітям  війни  встановлюються  з метою:      визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни;  надання дітям війни соціальної підтримки.»  

Відповідно до ст.. 3 Закону України  «Про соціальний захист  дітей війни»:»державні соціальні  гарантії  дітям  війни,  встановлені  цим Законом,   не   можуть   бути   обмежені   або   скасовані  іншими

нормативно-правовими актами.»

Відповідно до ст.. 4 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни»: «Кабінет Міністрів    України    розробляє    і   включає   до загальнодержавних програм відповідні  положення  щодо  соціального захисту дітей війни і здійснює контроль за їх виконанням.  Положення про  соціальний  захист  дітей  війни  повинні бути відображені в програмах діяльності Кабінету Міністрів України, які схвалюються Верховною Радою України.»

    Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються  на 30% мінімальної пенсії за віком.

        Водночас ст. 7 цього  закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до  ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: «Мінімальний  розмір  пенсії  за  віком  за  наявності  у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового   мінімуму   для   осіб,  які  втратили працездатність, визначеного законом» .

Пунктом 17 ст.77 і статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 і 2007 роки відповідно.

Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення, яки припиняють дію статті 6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають свою чинність з моменту їх прийняття. П.5.4 встановив, що законом про Держбюджет неможна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об*активних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок-скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. В разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін та доповнень, визнання їх недійсними повинні використовуватися окремі закони.

.  Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

 Отже, нарахування та виплата у 2009  та 2010роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби-це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом  України "Про соціальний захист дітей війни".

      Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему ( про що, зокрема зазначено у Рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та  закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.  До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях  Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є  видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому  звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

 Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить  з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною  2 ст. 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України.

  Що стосується вимог позивача , про визнання право за позивачем на отримання невиплаченої соціальної допомоги ,встановленої ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист   дітей війни « в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на відповідний період часу з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по  28 лютого 2010 року  , то дані вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав :      відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни  державна соціальна допомога, що виплачується  , підвищується  на 30% мінімальної пенсії за віком, а не  в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.    

  Відповідно до   позовних вимог за 2010 рік,   то  не вважаючи на те,    які положення  стосовно  соціальної допомоги  «дітям війни»  будуть  зазначені, відповідно до   ст.. 3 Закону України  «Про соціальний захист  дітей війни»:»державні соціальні  гарантії  дітям  війни,  встановлені  цим Законом,   не   можуть   бути   обмежені   або   скасовані  іншими нормативно-правовими актами.».

     Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство  здійснюється на засадах змагальності сторін.Сторони ,які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів,їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести  ті обставини ,на які вона посилається,як на підставу  своїх вимог або заперечень.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши  їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.  Є достатньо підстав про  визнання противоправною бездіяльність  відділення  пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області  по невиконанню з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року   приписів статті  6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» та визнання право за позивачем на отримання невиплаченої соціальної допомоги ,встановленої ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист   дітей війни « в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на відповідний період часу з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року .

 .  Керуючись ст.ст. 10, 60,  212-215 ЦПК України, , ст.6 ЗУ «Про  соціальний захист  дітей війни»,ст. 28 ЗУ «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет  України на 2008 рік»,  рішенням Конституційного суду України№10 –рп/2008 від 22.05.2008 року  ,  Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-У, рішенням Конституційного Суду України  №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, Законом України «Про державний бюджет  України на 2009 рік»  ,  Законом України «Про державний бюджет  України на 2010 рік»  , суд ,-

                                                             В И Р І Ш И В:      

Позовні вимоги    ОСОБА_1     задовольнити  частково.

Визнати противоправною бездіяльність  відділення  Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області  по невиконанню  з  09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по  28 лютого 2010 року   ОСОБА_1  вимог статті  6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни».  

Визнати право за    ОСОБА_1  на отримання невиплаченої соціальної допомоги ,  встановленої ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист   дітей війни « в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на відповідний період часу з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року.

  Управлінню Пенсійного Фонду України в Першотравневому районі Донецької області провести      ОСОБА_1  нарахування та виплату соціальної допомоги, встановленої ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист   дітей війни « в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на відповідний період часу з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року, з урахуванням фактично отриманих сум. .

В задоволенні іншої частини  позовних вимог-відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження .

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження .

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Донецької області у м.Маріуполі через Першотравневий районний суд.

Суддя                                                                            Топузова Н.М.