Постанова

від 01.10.2007 по справі 20-5/296

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/296

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-5/296

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"01" жовтня 2007 р.  09:05                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Євдокимова І.В., при секретері Кувшінової О.Ю.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу

За адміністративним позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю „Гор –Нова компанія” (99046 м. Севастополь, пр. Перемоги, 45-А)

до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя  (99001 м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 74)  

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю прокурора

Представники сторін:

прокурор - не з'явився,

позивач - Мирошниченко Володимир Євгенович, представник, довіреність № б/н від 04.12.06, ТОВ "Гор-Нова компанія";

відповідач - Савельєва Вікторія Володимирівна, представник, довіреність № 3708/17-2 від 08.06.07, ДПІ у Нахімовському районі  м. Севастополя;

відповідач - Кочкаренко Вікторія Олександрівна, представник, довіреність № 6490/10-0 від 07.11.06, ДПІ у Нахімовському районі  м. Севастополя;

відповідач - Щукін Дмитро Борисович, представник, довіреність № 7758/10-0 від 20.08.07,  ДПІ у Нахімовському районі  м. Севастополя;

відповідач - Чеботок Ольга Юріївна, представник, довіреність №  1432/9/10-036   від 20.04.07, ДПІу Нахімовському районі  м. Севастополя;

відповідач - Коротков Андрій Борисович, представник, довіреність № 4601/9/10-036 від 05.09.07, ДПІ у Нахімовському районі  м. Севастополя;

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гор –Нова компанія” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя,  про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень  № 0000542310/0/0 та № 0000552310/0/0 від 25.06.2007.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в порушення вимог діючого законодавства України.

У зв'язку з тим, що у попередньому судовому засіданні суд встановив відсутність можливості врегулювання спору мирним шляхом, ухвалою від 20.08.2007 підготовче провадження було закінчено, справа призначена до судового розгляду.

07.09.2007 до участі у справі вступив прокурор.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог діючого законодавства України.

01.09.2005 набрав чинність Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV, яким до компетенції адміністративних судів віднесено вирішення публічно-правових спорів, у яких хоча б однією стороною є суб'єкт владних повноважень

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.       

          Статтею 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

          Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.

          Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що органи Державної податкової адміністрації України є органами виконавчої влади, їм надано право здійснювати контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів та здійснювати заходи погашення податкового боргу, зокрема, примусово, шляхом звернення до суду.

          Відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін в судовому засіданні, роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  суд

В с т а н о в и в :

Співробітниками ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя  проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005 по 31.01.2007.

Висновки перевірки містяться в акті № 339/10/23-123/32506201/89 від 13.06.2007.

За результатами  перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000552310/0/0 від 25.06.2007 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1276529,12 грн.. в тому числі штрафних санкцій в розмірі 425509,71 грн., та № 0000542310/0/0 від 25.06.2007 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2513388,32 грн. в тому числі штрафних санкцій в розмірі 1012778,57 грн.

Не погодившись із вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду із позовом про визнання його недійсним.

Суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається із  акту перевірки, у ході перевірки встановлено завищення загальної суми валових витрат в розмірі 6002438,99 грн., яке виразилось в тому що позивач відніс до складу валових витрат вартість маркетингових послуг та послуг міжнародного роумінгу, які по твердженню відповідача не пов'язані з господарської діяльністю позивача.

Відповідно до умов договору № 32 від 02.10.2005 позивач отримував консультаційні послуги по маркетинговому використанню ринку, які йому необхідні для просування продукції на ринку України.

Згідно зі ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункти 5.3-5.8 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не містять посилання на те, що включення у склад витрат  понесених витрат за отримані маркетингові послуги є неправомірним.

Згідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено актом перевірки відповідачу був наданих договір про надання маркетингових послуг № 32 від 02.10.2005, а також акти виконаних робіт.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704  первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, висновки в акті перевірки про порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не є підставою для визнання неправомірності віднесення до валових витрат позивача в сумі 5965926,68 грн.

Також, при проведенні перевірки позивачу були зняти валові витрати по отриманню послуг міжнародного роумінгу, надані ЗАТ „UMC” на суму 36512,01 грн., мотивуючі тим, що документі, які підтверджують витрати підприємства по вказаним послугам та їх зв'язок з господарської діяльністю, до перевірці надані не були.

Але, перевіряючи вказали, що до перевірки надані наступні документи:

-          накази по підприємству про забезпечення співробітників, відповідних посад мобільним зв'язком;

-          накази по підприємству про використання міським та мобільним зв'язком з метою, пов'язаною з господарською діяльністю;

Договір на послуги мобільного зв'язку з оператором мобільного зв'язку був укладений позивачем з метою підвищення ефективності роботи підприємства. Крім того, для забезпечення використання засобів мобільного зв'язку виключно у господарської діяльності керівництво підприємства прийняло нормативні документи, вказані вище.

Таким чином, договір про придбання послуг мобільного зв'язку та внутрішні нормативні документи підприємства підтверджують взаємний зв'язок  послуг мобільного зв'язку з господарською діяльністю позивача, тому позивач правомірно вніс до складу валових витрат витрати на послуги мобільного зв'язку.

Також, відповідач вимагає на виключення із складу податкового кредиту суми 843717,01 грн. по маркетинговим послугам та суми 7302,40 грн. по послугам міжнародного роумінгу, включених у податкових кредит, які по твердженню відповідача включені без документального підтвердження зв'язку вказаних послуг з господарською діяльністю підприємства, з посиланням на п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Суд вважає ці твердження відповідача необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

При проведенні перевірки позивач надав належним чином оформлені податкові накладні, які відповідають вимогам діючого законодавства.

На підставі вищезазначеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя   №0000552310/0/0 від 25.06.2007 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Гор –Нова компанія” податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1276529,12 грн.. в тому числі штрафних санкцій в розмірі 425509,71 грн.

3.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя   №  0000542310/0/0 від 25.06.2007 про  визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Гор –Нова компанія” податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2513388,32 грн. в тому числі штрафних санкцій в розмірі 1012778,57 грн.

4.          Копії постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

 Суддя                                                                                                         І.В. Євдокимов

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

09.10.2007

Розсилка:

1.          ТОВ „Гор –Нова компанія” (99001 м. Севастополь, пр. Перемоги, 45-А)

2.          ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя  (99001 м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 74)

3.          прокуратура м. Севастополя (99011 м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)

4.          справа

5.          наряд