Постанова

від 19.01.2022 по справі 758/2661/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/646/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №758/2661/21

19 січня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Заришняк Г.М.

- Рубан С.М.

при секретарі - Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката М`ялук Олесі Петрівни на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року, про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Ковбасюк В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департамент з питань Державного архітектурного будівельного контролю міста Києва, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська державна адміністрація, Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи про визнання дій протиправними, усунення перешкод у користуванні майном, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Департамент з питань Державного архітектурного будівельного контролю міста Києва, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська державна адміністрація, Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи про визнання дій протиправними, усунення перешкод у користуванні майном, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, в якому просив:

- визнати незаконними дії ОСОБА_1 у здійсненні реконструкції квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

- усунути перешкоди у користуванні спільним майном в наступному порядку: зобов`язати ОСОБА_1 розробити проектну документацію щодо відновлення квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 внаслідок проведеної незаконної реконструкції квартири АДРЕСА_5 з проходженням відповідної державної експертизи за власний рахунок; зобов`язати ОСОБА_1 розробити проектну документацію щодо відновлення квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 внаслідок проведеної незаконної реконструкції квартири АДРЕСА_2 з проходженням відповідної державної експертизи за власний рахунок; зобов`язати ОСОБА_1 виконати будівельні роботи по відновленню квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_9 внаслідок проведеною незаконної реконструкції квартири АДРЕСА_5 та квартир АДРЕСА_6 , 4/1,4/2 внаслідок проведеної незаконної реконструкції квартири АДРЕСА_2 відповідно до розробленої та узгодженої проектної документації за власний рахунок;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні витрати по сплаті технічного звіту у розмірі 15 000,00 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Разом із позовом, позивач ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив:

- накласти арешт на нерухоме майно, зокрема квартиру АДРЕСА_10 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності;

- накласти арешт на нерухоме майно, зокрема квартиру АДРЕСА_11 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності;

- накласти арешт на нерухоме майно, зокрема квартиру АДРЕСА_12 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності;

- заборонити органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_10 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності; квартиру АДРЕСА_11 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності; квартиру АДРЕСА_12 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що він є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 . У свою чергу, ОСОБА_1 є власником квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 здійснює будівельні роботи щодо поділу її на окремі чотири квартири, а в квартирі АДРЕСА_6 - на окремі три. Відповідачем без попередження, без будь-яких дозволів та узгоджень, без розробки технічної документації, з порушенням норм ДБН, з порушенням норм інсоляції за допомогою робочих проводяться будівельні роботи, реєструється право власності на новостворені об`єкти та перепродаються. Через незаконні дії відповідача, а саме втручання в несучі стіни будинку, каналізаційні, вентиляційні, електричні та інші мережі без відповідних дозволів, експертиз та погоджень, можуть призвести до аварійного стану будинку та неможливості його експлуатації внаслідок чого буде порушено право власності позивача. Крім того, внаслідок такої реконструкції може істотно зменшитись вартість квартири, яка належить позивачу, а також настати інші негативні наслідки.

Позивач наголошував, що звернення до суду є єдиним та належним способом захисту прав позивача на нормальне володіння своїм майном з огляду на ліквідацію Державного архітектурно-будівельного контролю та відсутність з березня 2020 року належного органу, який має право проводити перевірки щодо дотримання вимог містобудування.

Посилаючись на те, що квартири на даний час належать на праві власності відповідачу, котра має можливість переоформити їх на іншу особу шляхом відчуження, позивач вважає за необхідне просити про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження вказаних об`єктів нерухомості із забороною органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на наступне нерухоме майно, оскільки невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_10 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2177310280000.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_11 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2177354480000.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_12 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2173036780000.

Заборонено органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на: квартиру АДРЕСА_10 ; квартиру АДРЕСА_11 ; квартиру АДРЕСА_12 .

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат М`ялук О.П. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що майно відповідача на яке накладено арешт та щодо якого заборонено органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав, жодним чином не стосується майна позивача, оскільки це окремі, не пов`язані між собою квартири. Звертав увагу суду на те, що позовні вимоги не містять майнового спору, а містять лише вимогу провести додаткові дії стосовного об`єктів нерухомості. Окрім цього, вважає, що вказані вимоги не можуть бути пред`явлені до відповідача, а пред`являються до державних та комерційних органів, які здійснюють діяльність у сфері видачі дозволів та проведення будівельних робіт. Зауважувала, що дії чи бездіяльність осіб, які беруть участь у справі жодним чином не впливають на користування, розпорядження майном позивача, про що він безпідставно вказує.

Також зазначала, що на момент винесення ухвали про забезпечення позову жодний дозвіл, проект, який стосується спірних приміщень не визнаний судом незаконним, не скасований та жодного позову про невідповідність діючому законодавству чи скасування дозволів, проектів отриманих відповідачем не подано.

Посилалася на те, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував лише інтереси позивача, чим порушив права інших осіб, зокрема відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10.03.2021 року - без змін, посилаючись на те, що необхідність накладення обтяжень полягала у забезпеченні захисту прав позивача на володіння та користування нерухомим майном, яке належить йому на праві власності в такому вигляді, як воно було придбано, зокрема відсутності ризиків його руйнування, здешевлення та інших, які можуть нанести шкоду його здоров`ю та членів сім`ї. Доводи апеляційної скарги не відповідають дійсним обставинам та не спростовують висновків суду.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - М`ялук О.П. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти дії, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості твердження представника заявника про те, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.При цьому, суд врахував, що заява про забезпечення позову відповідає вимогам, встановленим ст. 151 ЦПК України щодо змісту та форми, та подана в порядку, встановленому законом, а означений захід забезпечення позову є співмірним із заявленою вимогою.

Такі висновки суду не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції ). Поняття законність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах Антріш проти Франції та Кушоглу проти Болгарії ).

Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є визнання дій відповідача щодо реконструкції квартир протиправними, усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди, понесеної у зв`язку з оплатою технічного звіту у розмірі 15 000,00 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

Між тим, за змістом заяви про забезпечення позову вбачається про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири та заборони органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на квартири.

Колегія суддів вважає, що обрані заявником види забезпечення позову не направлені на забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог про визнання дій протиправними, усунення перешкод у користуванні майном, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Аналіз змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову, свідчить про те, що забезпечення позову у обраний позивачем спосіб не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Також, позивачем по цій справі не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованими позивачем способами може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду саме у вказаній позовній заяві.

Зазначеного суд першої інстанції не урахував, тому колегія суддів вважає, що суд дійшов необґрунтованого та безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, апеляційний суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвала Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката М`ялук Олесі Петрівни задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 січня 2022 року.

Головуючий: Судді: