Ухвала

від 17.02.2022 по справі 758/2661/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

17 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 758/2661/21

провадження № 61-1707ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , департамент з питань Державного архітектурного будівельного контролю міста Києва, департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська державна адміністрація, спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи, про визнання дій протиправними, усунення перешкод у користуванні майном, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом та заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2177310280000. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2177354480000. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2173036780000. Заборонено органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі й нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 .

Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката М`ялук О. П. задоволено. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що обраний вид забезпечення позову є неспівмірним заявленим позовним вимогам, заявником не надано доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє дії, які можуть ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення його позову.

У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Папазова Г. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 28 січня 2022 року, в якій заявник просить оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й залишити в силі судове рішення першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно з вимогами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду..

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

З огляду на норми ЦПК України, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 151 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен перевірити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема: чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову

Фундаментними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Мотивуючи своє клопотання про забезпечення позову заявник указав, що вважає вимоги відповідача щодо оплати суми боргу незаконними, крім того останній не реагує на його усні та письмові звернення щодо зобов`язання вчинити певні дії, натомість заявник отримав попередження з вимогою оплатити наявну суму боргу, оскільки в іншому випадку йому буде припинено газопостачання до будинку.

Відтак, з огляду на наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що обраний вид забезпечення позову є неспівмірним заявленим позовним вимогам, заявником не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє дії, які можуть ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки у його заяві про забезпечення позову не наведено належного обґрунтування яким чином невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру до вирішення справи по суті у майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення його позову про визнання дій протиправними, усунення перешкод у користуванні майном, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Отже, обґрунтованим та законним є висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки неспівмірність і невідповідність обраного позивачем заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам виключає недостатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у разі якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Касаційна скарга не містить належних доводів на спростування висновків апеляційного суду про неспівмірність обраного позивачем заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Відтак у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , департамент з питань Державного архітектурного будівельного контролю міста Києва, департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська державна адміністрація, спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи, про визнання дій протиправними, усунення перешкод у користуванні майном, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара