Постанова

від 12.01.2022 по справі 918/650/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року Справа № 918/650/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Савченко Г.І. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Пелих А.Б. адвокат

відповідача: Дремлюга Ю.С. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укренергоресурс на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 13.10.2021, повне рішення складено 21.10.2021, у справі № 918/650/21

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоресурс"

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на суму 639 163,86 гривень та 68790,53 доларів США

В серпні 2021 року акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Рівненського обласного управління АТ Ощадбанк звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укренергоресурс про стягнення донарахованих прострочених платежів в сумі 639163,86 гривень та 68790,53 доларів США, а саме: втрати від інфляції на зобов`язання у гривні, що становлять - 398547,56 гривень; 3% річних - 240616,30 гривень; 3% річних за зобов`язаннями в доларах США - 68790,53 доларів США.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.10.2021 у справі №918/650/21, позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Укренергоресурс на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" 3% річних за зобов`язаннями в гривні - 236776,17 грн, інфляційні за зобов`язаннями в гривні - 398547,56 грн, 3% річних за зобов`язаннями в доларах США - 67659,73 дол. США та 36817,06 грн судового збору.

В решті позову відмовлено у задоволенні.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що ухваленням рішення про стягнення боргу чи звернення стягнення на іпотечне майно зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, а тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Вимоги про стягнення грошових коштів передбачених ст. 625 ЦК України не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 15.07.2018 по 02.08.2018 задоволенню не підлягають у зв`язку з їх нарахуванням поза межами строку позовної давності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Укренергоресурс , не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2021 у справі №918/650/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 154-156/.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає:

- стягнення 3% річних та інфляційних збитків є додатковою вимогою в розумінні ст. 266 ЦК України до основної про стягнення заборгованості, а тому позовна давність за такими позовними вимогами минула;

- висновок суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення грошових коштів передбачених ст.625 ЦК України не є додатковими вимогами, в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат суперечить ст. 236 ГПК України та висновкам щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №924/977/17, від 10.06.2019 у справі №911/935/18, від 09.06.2020 у справі №910/16288/18 та від 05.02.2020 у справі №920/1222/17;

- суд помилкового вказав про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за час прострочення, оскільки позивач не звертався з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії №80-07 від 17.07.2007, а звернення з позовними вимогами до відповідача про стягнення на предмет іпотеки не тотожне з позовними вимогами про стягнення коштів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Укренергоресурс на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2021 у справі №918/650/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.01.2022 об 10:00 год.

13.12.2021 акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №9500/21), в якому заперечує проти апеляційної скарги та просить з підстав викладених у ньому відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Укренергоресурс та залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2021 у справі №918/650/21 без змін /а.с. 181-182/.

11.01.2022 ТОВ Укренергоресурс подало до суду письмові пояснення (вх.№222/22), в яких повторно вказує на те, що позовні вимоги є безпідставними та у їх задоволенні слід відмовити /а.с. 189-190/.

В судовому засіданні 12.01.2022 представник ТОВ Укренергоресурс підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду скасувати, а в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" відмовити повністю.

Представник акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 13.10.2021 у справі №918/650/21 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Державний ощадний банк України (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укренергоресурс (далі - позичальник) укладено договір мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії №80-07 (далі - кредитний договір) /а.с.38-44/.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору, банк зобов`язувався надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язувався отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит з лімітом кредитування 990 000 (дев`ятсот дев`яносто тисяч) доларів США та 3 500 000 (три мільйони п`ятсот тисяч) гривень та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (тут та надалі посилання на умови договору здійснюється з урахуванням змін, внесених до Кредитного договору додатковими договорами № 1 від 17.10.2007, № 2 від 27.12.2007,№ 3 від 30.04.2008, № 4 від 30.07.2008, № 5 від 31.07.2008, № 6 від 29.12.2008,№ 7 від 28.09.2009, № 8 від 29.09.2010 та № 9 від 27.09.2011) /а.с. 45-55/.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору, кредит надається у вигляді мультивалютної - невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 29.06.2015.

Згідно з пп. 1.3.1 та 1.3.2 кредитного договору, кредит надавався на наступні цілі: 1-й транш - в розмірі фактичної заборгованості ТзОВ Укренергоресурс за кредитом перед АКБ СР Укрсоцбанк , яка виникла за кредитним договором № 08806 від 26.12.2006, але не більше 990 000 доларів США - на погашення заборгованості позичальника перед АКБ СР Укрсоцбанк за кредитним договором №08806 від 26.12.2006; 2-й транш (частина траншу) - в розмірі 3 500 000 грн - на завершення будівництва і введення в експлуатацію торгового центру по вул. С. Петлюри, буд. 22 в м. Рівне.

На виконання підпункту 1.4.2 кредитного договору в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором від 17.07.2007 між банком та позичальником був укладений договір іпотеки нерухомого майна №80-001 від 17.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І., зареєстрований в реєстрі за № 3238 (далі - договір іпотеки) /а.с.56-61/.

У відповідності до п.1.2 договору іпотеки предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху, 1-го та 2-го поверхів, загальною площею 2162,7 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 8.

Відповідач у грудні 2013 року звернувся до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до АТ Ощадбанк про визнання недійсними договору мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії та договору іпотеки, у зв`язку із невиконанням зобов`язань за кредитним договором банк подав зустрічний позов до ТОВ Укренергоресурс про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.07.2016 по справі № 918/1890/13 відмовлено у задоволенні первісного позову ТОВ Укренергоресурс до ПАТ Державний ощадний банк України про визнання недійсними договору мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії № 80-07 і Договору іпотеки нерухомого майна № 80-001 від 17.07.2007, та частково задоволено зустрічний позов АТ Ощадбанк до ТзОВ Укренергоресурс , а саме: в рахунок погашення заборгованості ТзОВ Укренергоресурс перед АТ Ощадбанк за кредитним договором, яка складає 2 907 310,73 грн та 761 312,75 дол. США, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, а саме нежитлові приміщення цокольного поверху, 1-го та 2-го поверхів, загальною площею 2 162,7 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 8, та належить ТзОВ Укренергоресурс ; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки: проведення прилюдних торгів з початковою ціною реалізації - 41 149 100 грн, відмовлено у задоволенні решти зустрічних позовних вимог.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 по справі №918/1890/13 апеляційну скаргу АТ Ощадбанк залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ТзОВ Укренергоресурс задоволено частково: рішення Господарського суду Рівненської області від 21.07.2016 по справі № 918/1890/13 скасоване в частині часткового задоволення зустрічного позову АТ Ощадбанк та прийняте в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову АТ Ощадбанк відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2017 у справі №918/1890/13 касаційну скаргу АТ Ощадбанк задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 у справі № 918/1890/13 скасовано в частині скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 21.07.2016 про часткове задоволення зустрічного позову і прийняття нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду. В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 залишено без змін.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 у справі №918/1890/13, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018, апеляційну скаргу ПАТа Державний ощадний банк України в особі Рівненського обласного управління АТ Ощадбанк залишено без задоволення, апеляційну скаргу ТзОВ Укренергоресурс задоволено частково. Рішення Господарського суду Рівненської області від 21.07.2016 у справі №918/1890/13 в частині задоволення зустрічного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки (в частині стягнення неустойки в розмірі 215 000 грн та судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на проведення експертизи) скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задоволено частково: В рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю Укренергоресурс (33014, м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 8, код ЄДРПОУ 23304895) перед Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, код ЄДРПОУ 00032129) за договором мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії № 80-07 від 17.07.2007, яка складає:

- 2 692 310,73 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 2 656 788,89 грн; заборгованість за процентами 32 770,06 грн; втрати від інфляції за несплату процентів 628,28 грн; 3% річних за несплату процентів 266,35 грн; пеня за несплату процентів 1 368,19 грн; 3% річних за непогашення кредиту 91,70 грн; пеня за непогашення кредиту 397,26 грн,

- 761 312,73 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 755 000,00 дол. США, заборгованість за процентами 6 081,37 дол. США; 3% річних за несплату процентів 14,49 дол. США; пеня за несплату процентів 72,69 дол. США еквівалентно 586,42грн.; 3% річних за непогашення кредиту 27,02 дол. США; пеня за непогашення кредиту 117,18 дол. США еквівалентно 1152,10 грн;

звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки нерухомого майна № 80-001 від 17.07.2007, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І., зареєстрованим в реєстрі за № 3238, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху, 1-го та 2-го поверхів, загальною площею 2 162,7 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Рівне, вулиця Княгині Ольги, 8 та належать товариству з обмеженою відповідальністю Укренергоресурс (33014, м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 8, код ЄДРПОУ 23304895) .

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки: проведення прилюдних торгів, з початковою ціною реалізації предмета іпотеки - 41 149 100 грн. В частині стягнення неустойки в розмірі 215 000,00 грн та передачу предмету іпотеки в управління - відмовлено /а.с. 24-37/.

Оскільки заборгованість за кредитним договором мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії №80-07 від 17.07.2007 відповідачем перед АТ Ощадбанк не погашена, останнє звернулось до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на суму 639 163,86 грн та 68790,53 доларів США.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 229 ГК України вказано, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Грошовим зобов`язанням слід вважати будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, незалежно від правових підстав його виникнення.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач, як на підставу своїх вимог посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії № 80-07 від 17.07.2007. Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором та розмір заборгованості за кредитом встановлений судом у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 по справі № 918/1890/13, а тому в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України такі обставини не підлягають повторному доказуванню та мають преюдиціальне значення у справі № 918/650/21.

У свою чергу сторонами не заперечується, що відповідачем заборгованість перед АТ Ощадбанк не погашена, а постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 у справі №918/1890/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна №80-001 від 17.07.2007 в рахунок погашення заборгованості ТОВ Укренергоресурс перед АТ Ощадбанк не виконана.

З огляду на те, що станом на момент подачі позову розмір основного зобов`язання відповідачем не був погашений у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, а тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Разом з тим наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18), від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц.

Таким чином, з ухваленням рішення про звернення стягнення на іпотечне майно зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, а тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

З аналізу змісту наведених вище норм матеріального права, колегією суддів встановлено, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, встановлена ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.

Вищевказані висновки Верховного Суду спростовують доводи апеляційної скарги про те, що стягнення 3% річних та інфляційних збитків є додатковою вимогою в розумінні ст. 266 ЦК України до основної про стягнення заборгованості та відповідно помилковою є позиція відповідача щодо спливу позовної давності 23.02.2017, тобто зі спливом позовної давності щодо вимоги про стягнення основної заборгованості за договором мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії №80-07 від 17.07.2007.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що у даній справі позивач не звертався із вимогою про стягнення основної заборгованості за кредитним договором та предметом позову є виключно стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням та право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, колегія суддів погоджується із висновком Господарського суду Рівненської області про те, що право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

З огляду на звернення позивача до суду з позовом 02.08.2021 Господарський суд Рівненської області правомірно встановив, що позивач вправі розпочати нарахування заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних витрат з 02.08.2018, а не з 15.07.2018.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат в порядку визначеному ст. 625 ЦК України, з урахуванням трирічного строку позовної давності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставним є нарахування та стягнення з відповідача 398 547,56 грн інфляційних втрат на зобов`язання у гривні, 236776,17 грн 3% річних від простроченої суми за зобов`язаннями в гривні, а також 3% річних від простроченої суми за зобов`язаннями у доларах США у сумі 67659,73 долара США.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача у своїх поясненнях на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №757/44680/15-ц, оскільки остання постановлена за інших обставин справи, а зобов`язання у справі №918/650/21 не є натуральними. Тому правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №757/44680/15-ц не є релевантними щодо спірних правовідносин у цій справі.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, адже не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ТОВ "Укренергоресурс" не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2021 у справі № 918/650/21 відсутні.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укренергоресурс на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2021 у справі № 918/650/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2021 у справі № 918/650/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/650/21 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "13" січня 2022 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Тимошенко О.М.