Постанова

від 13.01.2022 по справі 913/420/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року м. Харків Справа № 913/420/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М. , суддя Пуль О.А.

за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Колмичека Олексія Миколайовича (вх.№3358 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 05.10.2021 у справі №913/420/21 (прийняте в приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Корнієнко В.В., повний текст складено та підписано 06.10.2021)

за позовом Керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м.Сєвєродонецьк, Луганська область,

до фізичної особи-підприємця Колмичека Олексія Миколайовича, м.Сєвєродонецьк, Луганська область,

про повернення безпідставно збережених коштів в сумі 250 823,55 грн у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року керівник Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Колмичека Олексія Миколайовича 250 823,55 грн у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 4412900000:06:010:0073, площею 0,334 га, яка розташована за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Федоренка, б. 20-А.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 05.10.2021 позов задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Колмичека Олексія Миколайовича на користь Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області безпідставно збережені кошти в сумі 250 823,55 грн.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Колмичека Олексія Миколайовича на користь Луганської обласної прокуратури витрати на судовий збір в сумі 3762,35 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ні гр. Григорян В.С. (попереднім землекористувачем, відповідачем у справі № 2-334/11), ні ФОП Колмичек О.М., зокрема, доказів укладення відповідних договорів оренди з Сєвєродонецькою міською радою або Сєвєродонецькою міською військово-цивільною адміністрацією та державної реєстрації такого права, а отже, при набутті права власності на нерухомість право користування земельною ділянкою, якого не існувало у попереднього власника, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави. З 10.03.2011 (дата реєстрації за відповідачем права власності на будівлі) і до жовтня-листопада 2017 р. (13.11.2017 винесено рішення місцевою радою про надання дозволу відповідачу на розроблення проекту землеустрою) відповідач не проявляв ініціативи щодо формування земельної ділянки. З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (позивача) зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Згідно з розрахунком прокурора, безпідставно збережені відповідачем кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.06.2018 по 01.06.2021 складають 250823,55 грн, які визнано судом правомірними та задоволено у повному обсязі.

Фізична особа-підприємець Колмичек Олексій Миколайович з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 05.10.2021 у справі №913/420/21 частково та змінити його в частині розрахунку суми заборгованості, виклавши п.п.1-3 резолютивної частини даного рішення у наступній редакції:

« 1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Колмичека Олексія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (93404, м.Сєвєродонецьк Луганської обл., бул. Дружби Народів, б. 32, ідентифікаційний код 44083662) безпідставно збережені кошти в сумі 75675,49 грн; наказ видати.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця Колмичека Олексія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Луганської обласної прокуратури (93408, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 27, ідентифікаційний код 02909921) витрати на судовий збір в сумі 1881,18 грн; наказ видати.»

Крім того, апелянт просить стягнути з позивача судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, включаючи витрати на правову допомогу; залучити до матеріалів справи №913/420/21 додані до апеляційної скарги документи (скріншот з Публічної кадастрової карти України за пошуком з/д к/н 6310136300:04:018:0058); розгляд справи здійснити за участі представника відповідача.

Скарга обґрунтована тим, що відповідачем у заявах по суті неодноразово заявлялось, що стягнення безпідставно збережених коштів можливо лише з 24.07.2020, тобто з моменту формування земельної ділянки. Положення ст.1212 ЦК України можуть регулювати відносини осіб лише після появи земельної ділянки як речі, як майна - у даному випадку з 24.07.2020 по 01.06.2021.

25.11.2021 до суду від Сєвєродонецької окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13713), в якому прокурор проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення Господарського суду Луганської області від 05.10.2021 у справі №913/420/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що формування земельної ділянки здійснювалось з метою відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3340 га в користування ФОП Колмичек О.М. на умовах оренди, під комплекс будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з користуванням відповідачем комплексом будівель та споруд, презюмується його користування спірною земельною ділянкою в період 2010-2021 років. Просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи нових доказів у вигляді скріншота з Публічної кадастрової карти України за пошуком з/д к/н 6310136300:04:018:0058.

08.12.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшла відповідь на відзив (вх.№14263), в якому фізична особа-підприємець Колмичек Олексій Миколайович посилається на те, що земельна ділянка для розрахунку будь-яких показників - податкових, цивільно-правових, кондикційних, має бути сформованою за весь час, за котрий здійснюється розрахунок, оскільки її площа є одним з вихідних даних для здійснення даного розрахунку. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того факту, що земельна ділянка в період часу з 2011 року по 24.07.2020 була сформованою відповідно до вимог земельного законодавства та інформація про неї була внесена до Державного земельного кадастру. Просить продовжити пропущений строк на подання до суду даної відповіді на відзив у справі №913/420/21 та долучити її до матеріалів справи; стягнути з позивача судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, включаючи витрати на правову допомогу.

11.01.2022 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№318).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2022 у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В., яка входила до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №913/420/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд їх задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги.

Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація у судове засідання не прибула, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином ухвалою суду від 13.12.2021.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12.01.2011 у справі № 2-334/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, за ОСОБА_1 визнано право власності на комплекс будівель та споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до Технічного паспорту, виготовленого КП «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» станом на 30.11.2010 (а.с.145 т.1).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 10.03.2011 № 29239394 право власності на комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 (а.с.146 т.1).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.06.2021 № 262201286 ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомого майна - комплексу будівель і споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з 10.03.2011.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 13.11.2017 № 1992 Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під комплекс будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_2 надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3340 га в користування на умовах оренди під комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 . Зобов`язано надати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Сєвєродонецької міської ради для його затвердження та подальшої передачі земельної ділянки у користування на умовах оренди (а.с.20 т.1).

Відповідно до довідки із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями Відділу у м. Сєвєродонецьку Головного управлінням Держгеокадастру у Луганській області від 01.02.2018 № 33/165-18 земельна ділянка під комплекс будівель та споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , має загальну площу 0,3340 га (а.с. 149 т.1).

22.06.2020 Департаментом землеустрою, містобудування та архітектури Сєвєродонецької міської ради видано висновок № 328 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 ; умови надання земельної ділянки- оренда; площа земельної ділянки за даними висновку - 0,3340 га (а.с. 150 т.1).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.07.2020 №НВ-4404629412020 цільове призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 4412900000:06:010:0073, площею 0,3340 га- для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування під комплекс будівель та споруд; дата державної реєстрації земельної ділянки - 24.07.2020 (а.с.95-97 т.1).

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Луганській області від 18.05.2021 № 4127/5/12-32-24-07-07 інформація про укладення договору оренди між Сєвєродонецькою міською радою та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 4412900000:06:010:0073 до Головного управління ДПС у Луганській області не надходила. ФОП Колмичек О.М. в період 2011-2021 податкові декларації з плати за землю за користування зазначеною земельною ділянкою не надавались, орендна плата не сплачувалась (а.с. 33-34 т.1).

Зі змісту листа керівника Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації від 21.05.2021 № 1335 вбачається, що інформація про внесення в період з 10.03.2011 по 01.05.2021 ФОП Колмичек О.М. плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 4412900000:06:010:0073 у Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації відсутня (а.с. 31-32 т.1).

21.05.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України (Зловживання владою або службовим становищем), із зазначенням про те, що заступник керівника Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації та інші службові особи умисно в інтересах суб`єктів господарювання, зокрема Колмичек О.М., неправомірно сприяли у користуванні земельними ділянками, без оформлення на них правовстановлюючих документів (а.с. 43 т.1).

Розпорядженням керівника Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації від 29.07.2021 № 1390 Про передачу в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для обслуговування комплексу будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 4412900000:06:010:0073 площею 0,3340 га, для обслуговування комплексу будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_3 ; вирішено передати гр. ОСОБА_1 в оренду, строком на 5 років земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; зобов`язано гр. ОСОБА_1 укласти у письмовій формі договір оренди землі, та здійснити заходи для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку у встановленому законодавством порядку (а.с. 151 т.1).

З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 18.06.2021 вбачається, що цільове призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 4412900000:06:010:0073- 03.13- для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування під комплекс будівель та споруд; площа земельної ділянки -0,334 (а.с.40 т.1).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку №493 від 17.05.2021 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 2 213 150,80 грн; площа земельної ділянки - 3340 кв.м (а.с.42 т.1).

Відповідно до рішення Сєвєродонецької міської ради від 22.06.2016 № 478 «Про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки на території Сєвєродонецької міської ради» , з 01.01.2017 ставка орендної плати за користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування складає 4 % від нормативної грошової оцінки (а.с.23-25 т.1).

У 2020 році відповідач оспорив у Луганському окружному адміністративному суді дії Головного управління Держгеокадастру у Луганській області щодо індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 4412900000:06:010:0073, місце розташування: АДРЕСА_3 , із застосування коефіцієнту індексації за 1996 рік (1,703) при формуванні Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку від 23.09.2020 № 609.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі № 360/3798/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 оскаржив вказане рішення до Першого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою від 09.03.2021 у справі № 360/3798/20 апеляційний суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішеннями Верховного Суду у справах № 360/5504/19, № 360/1548/20, №360/5270/19, № 360/5411/19 (а.с.187-188 т.1).

Як зазначає прокурор, Колмичек О.М. використовує спірну земельну ділянку без належним чином оформлених документів з 10.03.2011 по теперішній час. Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Відповідачем здійснено збереження коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 10.03.2011 (дата державної реєстрації права власності) по 01.06.2021. Враховуючи загальний строк позовної давності розрахунок суми збережених ОСОБА_1 коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою здійснено за період з 01.06.2018 по 01.06.2021. ФОП Колмичек О.М. використовує зазначену земельну ділянку без укладення договору оренди землі, не сплачуючи орендну плату за землю, чим порушено вимоги ст. ст. 93, 116, 125, 126, 206 ЗК України, ст. 16 Закону України «Про оренду землі» , що свідчить про безпідставне збереження ним коштів у вигляді орендної плати, що призводить до неповного надходження коштів до місцевого бюджету м. Сєвєродонецька.

Прокурор вказує, що на підставі ст. 1212 ЦК України за період з 01.06.2018 по 31.12.2019 повинно бути нараховано до стягнення з Колмичек О.М. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування спірною земельною ділянкою 140 166,00 грн; за період з 01.01.2020 по 01.06.2021 (без урахування орендної плати з 01.03.2020 по 30.04.2020) повинно бути нараховано до стягнення з Колмичек О.М. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою 110 567,55 грн. Таким чином, як зазначає прокурор, розмір безпідставно збережених коштів з 01.06.2018 по 01.06.2021 складає 250823,55 грн.

Керівник Сєвєродонецької окружної прокуратури направив голові Сєвєродонецької міської Військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області повідомлення в порядку ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру №52-1459вих21 від 14.06.2021, в якому повідомив про намір звернутися до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської Військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.06.2018 по 01.06.2021 (а.с.28-30 т.1).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою, колегія суддів зазначає наступне .

Предметом судового розгляду у даній справі є позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської Військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі ст.ст.1212-1214 ЦК України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст.ст.53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз.2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Тобто, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №904/2529/20.

Згідно п.3 ч.1, ч.5 ст.78 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках передбачених законами України Про військово-цивільні адміністрації , Про правовий режим воєнного стану . Повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово- цивільної, військової адміністрації.

Статтею 1 Закону України Про військово-цивільні адміністрації передбачено, що для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування можуть утворюватися військово- цивільні адміністрації, які є тимчасовими державними органами в містах і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України.

Згідно зі ст.3 Закону України Про військово-цивільні адміністрації повноваження військово-цивільних адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Указом Президента України № 297/2020 від 28.07.2020 утворено військово-цивільну адміністрацію м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Тобто, з 28.07.2020 повноваження Сєвєродонецької міської ради Луганської області припинились.

Указом Президента України № 62/2021 від 19.02.2021 утворено Сєвєродонецьку міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області.

Пунктом 2 Указу Президента України № 62/2021 від 19.02.2021 Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області реорганізовано військово-цивільну адміністрацію міста Сєвєродонецьк Луганської області шляхом приєднання до Сєвєродонецької міської військово- цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області зареєстрована 02.03.2020 як юридична особа з організаційно-правовою формою - орган державної влади, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не перебуває в процесі припинення.

До створення військово-цивільних адміністрацій саме на Сєвєродонецьку міську раду Луганської області покладались певні повноваження щодо здійснення заходів контролю за належним використанням земель комунальної форми власності та надходженням коштів за таке використання.

Однак, на цей час саме Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області є органом, уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах.

Зокрема, Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області відповідно до п.12 ч.1 ст.4 Закону України Про військово-цивільні адміністрації наділена повноваженнями зі здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад п`ять років).

Таким чином, з урахуванням положень Закону України Про військово-цивільні адміністрації , Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Указу Президента України № 62/2021 від 19.02.2021 Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області , встановлено достатньо підстав для звернення Сєвєродонецької окружної прокуратури з позовом в інтересах територіальної громади, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

В свою чергу, Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, яка уповноважена здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах, захист законних інтересів здійснює неналежним чином.

Вказані порушення ОСОБА_1 мають довготривалий характер та про їх існування було відомо посадовим особам Сєвєродонецької міської ради та Сєвєродонецькій міській військово-цивільній адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, які листом від 21.05.2021 № 1335 обмежились лише інформуванням Сєвєродонецької окружної прокуратури про факт наявності права власності ОСОБА_1 на комплекс будівель і споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку кадастровий номер 4412900000:06:010:0073 та невиконання упродовж тривалого часу ОСОБА_1 рішення Сєвєродонецької міської ради № 1992 від 13.11.2017.

З позовною заявою про повернення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області до суду не зверталась. Порушення інтересів держави залишаються не усунутими. Відповідні заходи цивільно-правового характеру уповноваженим органом не вжито.

Тобто, Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області не вживає заходи щодо захисту законних інтересів держави у вигляді забезпечення надходження коштів до бюджету.

При цьому, необґрунтоване зволікання зі зверненням до суду із позовом до ОСОБА_1 з урахуванням положень ст.ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу призведе до спливу позовної давності та неможливості поновлення порушених інтересів держави.

21.05.2021 Сєвєродонецькою окружною прокуратурою до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №42021132370000021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації шляхом сприяння окремим суб`єктам господарювання, в т.ч. ОСОБА_1 , у користуванні земельними ділянками, що знаходяться в м.Сєвєродонецьку, без оформлення на них правовстановлюючих документів, в результаті чого були спричинені тяжкі наслідки інтересам територіальної громади міста Сєвєродонецька у вигляді безпідставно неодержаних коштів за фактичне користування земельними ділянками без належних на те правових підстав.

За таких обставин, Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області обізнана про порушення інтересів держави, усвідомлює такі порушення, має повноваження щодо ініціювання питання стягнення коштів у судовому порядку відповідно до вищенаведених положень законодавства, проте всупереч інтересам держави за їх захистом до суду не звертається.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Відсутність позовної роботи з відповідачем у справі свідчить про неналежне здійснення захисту законних інтересів уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів, що є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю- обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі № 922/2417/19.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79 1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79 1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Як свідчать матеріали справи, відповідач є власником нерухомого майна, а саме, комплексу будівель та споруд, який розташований за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Федоренка, 20-А на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12.01.2011 у справі № 2-334/11, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 10.03.2011 № 29239394 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.06.2021 № 262201286.

Земельна ділянка, на якій розташований комплекс будівель та споруд, є сформованою з 24.07.2020, має кадастровий номер 4412900000:06:010:0073 та чітко визначені межі і площу 0,3340 га. Відповідні дані містяться в Державному земельному кадастрі, тобто зазначена земельна ділянка є окремим об`єктом цивільних прав.

Враховуючи те, що відповідачем право оренди земельної ділянки, на якій розташовані належні йому на праві власності об`єкти нерухомості не було оформлено, відносини з фактичного користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними.

Колегія суддів зазначає, що наявність/відсутність вини відповідача, у даному випадку, не має значення. Вина є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі та відхиляючи доводи відповідача щодо положень ст.79 1 Земельного кодексу України, зазначив, що Земельний кодекс України було доповнено ст.79 1 Законом України «Про Державний земельний кадастр» , який набрав чинності з 1 січня 2013 року. На дату набуття відповідачем права власності на будівлі (10.03.2011) земельна ділянка, на якій розташовані ці будівлі, вже була сформована в натурі, встановлені її межі та площа, про що безпосередньо свідчить План земельної ділянки, який є складовою частиною Технічного паспорту БТІ на будівлі. Суд вказав, що відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» формування земельної ділянки можливо і без присвоєння кадастрового номера.

Однак, колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст.77 ГПК України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.79 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на час набуття відповідачем права власності на будівлі) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на час набуття відповідачем права власності на будівлі) визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Так, ч.1 ст.123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Колегія суддів зазначає, що встановлення меж - процес закріплення в правовому документі меж власності із узгодженою і зареєстрованою точною лінією розмежування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність плану земельної ділянки, який є складовою частиною Технічного паспорту БТІ на будівлі, за відсутності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, необхідність виготовлення яких передбачено ч. 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" та ст.123 Земельного кодексу України, не може бути доказом формування в натурі земельної ділянки відповідно до законодавства, чинного станом на час набуття відповідачем права власності.

Доводи суду першої інстанції стосовно того, що станом на 12.09.2003 власником нерухомого майна (будівель та споруд), які в 2011 році набув відповідач, було ВАТ «Хімавтоматика» на підставі свідоцтва про право власності від 22.01.2002 № 87, яке видане Сєвєродонецькою міською радою, та яке могло бути користувачем земельної ділянки, на якій розташовані ці будівлі, ґрунтується на припущеннях та не підтверджено матеріалами справи.

Як вже зазначалось, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. У даному випадку спірна земельна ділянка є сформованою з 24.07.2020, тому саме з цієї дати у відповідача виникає обов`язок сплачувати за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 22.06.2016 № 478 «Про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки на території Сєвєродонецької міської ради» з 01.01.2017 встановлена ставка орендної плати за користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку №493 від 17.05.2021 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 2 213 150,80 грн; площа земельної ділянки - 3340 кв.м.

Прокурор у позовній заяві просить стягнути з відповідача кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за період 01.06.2018 по 01.06.2021, однак, враховуючи те, що земельна ділянка є сформованою з 24.07.2020, безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати повинні бути розраховані та стягнуті за період з 24.07.2020 по 01.06.2021.

Здійснивши розрахунок безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за вказаний період, колегія суддів вважає, що правомірною є сума у розмірі 75 675,49 грн, яка і підлягає задоволенню, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції слід змінити.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до підпунктів б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Луганської області від 05.10.2021 у справі №913/420/21 підлягає зміні.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Колмичека Олексія Миколайовича задовольнити.

Рішення Господарського суду Луганської області від 05.10.2021 у справі №913/420/21 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Колмичека Олексія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (93404, м.Сєвєродонецьк Луганської обл., бул. Дружби Народів, б. 32, код ЄДПРОУ 44083662) безпідставно збережені кошти в сумі 75675,49 грн, 1135,13 грн судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, бул. Дружби Народів, б. 32, код ЄДРПОУ 44083662) на користь фізичної особи-підприємця Колмичека Олексія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 3940,83 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Направити матеріали справи №913/420/21 Господарському суду Луганської області для видачі наказів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.01.2022

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.А. Пуль