Ухвала

від 10.01.2022 по справі 902/1023/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

10 січня 2022 р. Справа № 902/1023/19

Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши у приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали по справі

за заявою : Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (Реєстраційний номер 204024, юридична адреса: Республіка Кіпр, 3025, Лімасол, вул. Нафпліу, 15; адреса для листування: вул. Панаса Мирного, буд. 7, м. Київ, 01011)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" (вул. Дальня, буд. 1, кв. 3, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252; код ЄДРПОУ 23104877)

про визнання банкрутом

за участю :

уповноважена особа засновників (учасників) боржника - ТОВ "Компанія "КМТ": Гаврилюк П.В.

від Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited): Деркач С.С. (в режимі відеоконференції)

від ОСОБА_2 : Деркач С.С. (в режимі відеоконференції)

в якості вільного слухача: ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває справа № 902/1023/19 за заявою Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) до ТОВ "Компанія "КМТ" про банкрутство.

Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Так, ухвалою суду від 29.12.2021 року продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "Компанія "КМТ" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Сокотуна В.А. у справі № 902/1023/19 до 07.02.2022 року. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 07.02.2022 року.

Крім того, ухвалою суду від 08.12.2021 року було призначено до розгляду в судовому засіданні заяву представника Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) № 11626 від 08.11.2021 року про заміну кредитора на правонаступника у справі №902/1023/19 на 10.01.2022 року о 14:30 год..

При цьому, ухвалою суду від 24.12.2021 року задоволено заяви представника Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) - адвоката Деркача С.С. № 11861 від 23.12.2021 року та № 11861/2 від 23.12.2021 року про участь в судових засіданнях 29.12.2021 року об 11:00 год. та 10.01.2022 року о 14:30 год. по справі № 902/1023/19 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

Також, ухвалою суду від 30.12.2021 року задоволено заяву представника ОСОБА_2 - Деркача С.С. № 11881 від 29.12.2021 року про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Окрім того, ухвалою суду від 05.01.2022 року задоволено заяву арбітражного керуючого Сокотуна В.А. № 02-01/902/1023/19/02 від 05.01.2022 року про участь у судовому засіданні по справі № 902/1023/19 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "EasyCon".

На визначену дату - 10.01.2022 року в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явились представники Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited), ОСОБА_2, уповноважена особа засновників (учасників) боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" та в якості вільного слухача ОСОБА_7 Арбітражний керуючий та інші учасники провадження у даній справі повноважних представників в судове засідання не направили.

Водночас, судове засідання 10.01.2022 року у цій справі проводилось в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою звукозаписуючої техніки без участі арбітражного керуючого Сокотуна В.А., так як останній у визначені ухвалою суду дату та час не приєднався до відеоконференції з невідомих суду причин, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку від 10.01.2022 року.

Також, 04.01.2022 року від представника ОСОБА_2 до суду надійшли письмові пояснення № 11881 від 29.12.2021 року на виконання вимог ухвали суду від 08.12.2021 року по справі № 902/1023/19.

Подані письмові пояснення були судом оглянуті та долучені до матеріалів справи.

В ході розгляду справи, представник Заявника та ОСОБА_2 підтримав заяву про заміну кредитора на правонаступника.

Уповноважена особа засновників (учасників) боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" заперечив стосовно заміни кредитора на правонаступника, з підстав наведених у поданих до суду письмових запереченнях.

Суд, розглянувши заяву представника Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) № 11626 від 08.11.2021 року про заміну кредитора на правонаступника у цій справі, заслухавши пояснення представників учасників справи та дослідивши наявні у справі докази, встановив наступне.

Як вбачається із змісту вказаної вище заяви про заміну кредитора на правонаступника, ухвалою суду від 15.06.2020 року було затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" у справі № 902/1023/19, згідно якого, зокрема, визнані грошові вимоги Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (Реєстраційний номер 204024, юридична адреса: Республіка Кіпр, 3025, Лімасол, вул. Нафпліу, 15; адреса для листування: вул. Панаса Мирного, буд. 7, м. Київ, 01011) в розмірі: 71 238 308,08 грн (четверта черга задоволення), 19 210,00 грн витрат на сплату судового збору (перша черга задоволення).

29.10.2021 року між Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Цедент) та ОСОБА_2 , громадянином Республіки Кіпр, паспорт № НОМЕР_1 (Цесіонарій), було укладено договір про відступлення права вимоги (надалі - договір), на таких умовах :

Відповідно до преамбули договору:

Цедент та Спільне українсько-російське підприємство у формі приватного акціонерного товариства "КМТ", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ", ідентифікаційний код юридичної особи 23104877 (надалі - Позичальник) уклали договір позики № 6 від 28 квітня 2011 року (надалі - договір позики), згідно з яким загальна сума позики, яка була надана Позичальнику складає 1954987,00 доларів США, зі строком погашення 31 грудня 2015 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковими угодами до договору позики.

Оскільки Цедент має намір відступити та передати Цесіонарію права та обов`язки Цедента за договором позики на непогашену суму позики разом із відсотками, що включає: право вимоги на непогашену суму Позики в розмірі 1 764 987,00 доларів США, 987 528,91 доларів США відсотків за користування позикою та 514,94 доларів США пені, що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 у справі №916/2591/16, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.12.2019 у справі №902/1023/19 та ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.06.2020 у справі №902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" (надалі - судові рішення), а також всі похідні вимоги за даним договором позики, зокрема, договір поруки від 25.10.2011 року, що укладений із Цедентом та ТОВ "Об`єднана торгівельна мережа" (надалі - договір поруки).

Згідно п. 1.1. договору, сторони погоджуються, що за винагороду, що дорівнює непогашеній сумі позики, Цедент відступає та передає Цесіонарію, а Цесіонарій приймає від Цедента з дати набрання чинності цим договором всі права та обов`язки в повному обсязі, надані Цеденту або набуті ним за договором позики на непогашену суму позики та нарахованих відсотків по ній в загальному розмірі 2 753 030, 85 доларів США, що включає: право вимоги на непогашену суму позики в розмірі 1 764 987,00 доларів США, 987 528,91 доларів США відсотків за користування позикою та 514,94 доларів США пені (надалі - залишок позики).

Відповідно до п. 1.4 договору, з моменту набрання чинності цього договору Цесіонарій набуває право вимоги до Позичальника залишку позики, та до Цесіонарія переходять всі права та обов`язки, що належали Цеденту за договором позики та підтверджені судовими рішеннями.

Згідно п. 3.1 договору, винагорода, що має бути сплачена Цесіонарієм Цеденту складає 2 753 030,85 доларів США та повинна бути перерахована на банківський рахунок Цесіонарія, вказаний у реквізитах даного договору протягом 30 (тридцяти) днів з моменту набрання чинності цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, з дати набрання чинності цим договором Цесіонарій набуває, а Цедент втрачає права та зобов`язання позикодавця (кредитора) за договором позики на залишок позики.

Згідно п. 4.2 договору, Цедент передає Цесіонарію усі документи, які підтверджують права Цедента вимагати здійснення будь-яких платежів відносно залишку позики за договором позики не пізніше, ніж на дату набрання чинності цим договором.

За змістом п. 7.5 договору, цей договір укладений на англійській і українській мовах. У випадку будь-який розбіжностей між двома текстами, текст англійською мовою матиме переважну силу.

Пунктом 7.6 договору визначено, що дата набрання чинності договору є дата його підписання Сторонами.

В подальшому, між Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Цедент) та ОСОБА_2 (Цесіонарій), було оформлено та підписано акт прийому - передачі документів від 29.10.2021 року до договору про відступлення права вимоги від 29.10.2021 року.

29.10.2021 Цесіонарій оплатив на рахунок Цедента за відступлення права вимоги суму коштів в розмірі 2 753 030, 85 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням про перерахування коштів, яке проведено Банком "Дж. Сафра Сарасін АГ" та випискою за рахунком у доларах США з 29.10.2021 р. по 29.10.2021 р..

Поряд з цим, згідно листа Банку "Дж. Сафра Сарасін АГ" від 02.11.2021 року, адресованого ОСОБА_2 , відповідним Банком підтверджено виконання платіжного доручення від 29.10.2021 року на рахунок компанії Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited).

На підставі викладеного, Заявник просить суд здійснити заміну первісного кредитора Велгевос Ентерпрайзес Лімітед на його правонаступника - ОСОБА_2 в рамках справи № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ".

На підтвердження обставин, викладених у заяві, Заявником додані відповідні докази.

Також, згідно письмових пояснень представника ОСОБА_2 № 11881 від 29.12.2021 року , подана заява Велгевос Ентерпрайзес Лімітед про заміну кредитора на правонаступника у справі № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" із первісного кредитора - Велгевос Ентерпрайзес Лімітед на його правонаступника - ОСОБА_2 повністю відповідає волі нового кредитора та новий кредитор повністю підтримує подану заяву та просить її задовольнити.

За змістом заперечення уповноваженої особи засновників (учасників) боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" б/н від 07.12.2021 року проти заяви Велгевос Ентерпрайзес Лімітед про заміну кредитора на правонаступника, Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) є юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр (іноземною юридичною особою) із місцезнаходженням - Республіка Кіпр 3025, Лімасол, вул.Нафпліу,15, а ОСОБА_2 є громадянином Республіки Кіпр із постійним місцем проживання - АДРЕСА_1 , вілла № 243, тобто є іноземцем. Отже, ці особи є іноземним елементом в розумінні пункту 2) статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" (Закон від 23.06.2005 р., N 2709-IV).

У відповідності до змісту розділу 8 договору про відступлення права вимоги від 29.10.2021 р. між Велгевос Ентерпрайзес Лімітед та ОСОБА_2 , його сторони визначили, що цей договір регулюється згідно із правом Республіки Кіпр.

Отже, договір про відступлення права вимоги від 29.10.2021 р., укладений між Велгевос Ентерпрайзес Лімітед та ОСОБА_2 , регулюється згідно із правом Республіки Кіпр, на нього не розповсюджуються приписи статті 512 Цивільного кодексу України, що позбавляє заявника - Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) здійснити заміну кредитора на правонаступника - ОСОБА_2 в порядку статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства.

Крім того, ОСОБА_2 , є не тільки громадянином Республіки Кіпр, а одночасно і громадянином Російської Федерації із місцем проживання: АДРЕСА_2 . Цей факт встановлений рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.07.2016 р. № 798 "Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю ТОВ "ВІОЙЛ-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 36685399). Цим рішенням встановлено, що опосередкованим власником ТОВ "ВІОЙЛ-ІНВЕСТ" з істотною участю у розмірі 93,9902 відсотків є ОСОБА_2 , громадянин Російської Федерації (паспорт № НОМЕР_2 ), виданий паспортним столом № 1 ОВД "Хамовники" м. Москви від 19.08.2002 р.) - держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України".

Також, ОСОБА_2 був учасником кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 01.10.2018 р. № 42018100000000915 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України (фінансування тероризму), що розслідувалось слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області. Цей факт зафіксований, зокрема, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Сазонова М.Г. від 30.11.2018 р. (справа № 755/18132/18, провадження 1-кс/755/6704/18; Єдиний державний реєстр судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/78307655).

При цьому, за змістом вказаної ухвали "В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 , який має посвідку на проживання в Україні, очолює раду директорів промислової групи "ViOil", яка займає 7-8% ринку з переробки соняшнику на території України, до складу яких входить Вінницький та Чернівецький масложиркомбінати, мережа хлібоприйомних підприємств та елеваторів в Україні, головний офіс якої знаходиться у м. Києві. Крім того, ОСОБА_2 є кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ "Олійножировий комбінат", ПП "Вектор-М", ТОВ "Ді енд ай еволюшн", які упродовж 2017 року відшкодували ПДВ з державного бюджету на суму понад 1 мільярд гривень за рахунок фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами, що мають ознаки фіктивності. Отримані внаслідок фінансово-господарської діяльності на території України грошові кошти ОСОБА_2 використовує для розвитку свого бізнесу в Російській Федерації, на територіях ДНР, ЛНР та АР Крим, сплачуючи податки до так званих податкових органів самопроголошених республік".

Також, 07.12.2018 р. до Верховної ради України внесено проект постанови Верховної Ради України від 07.12.2018 р. № 9384 "Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Згідно пункту 6 Додатку 1 до проєкту постанови "Список фізичних осіб щодо яких пропонується застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Республіка Кіпр, Пафос, Тала, проспект Камарес, 51 пропонується застосувати персональні спеціальні економічні санкції у спосіб - 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) запобігання виведенню капіталів за межі України; 3) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України; 4) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції" (заборона на встановлення ділових контактів; зупинення фінансових операцій).

За наведених вище обставин, уповноважена особа засновників (учасників) боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" просить суд, відмовити у задоволенні заяви представника Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) про заміну кредитора на правонаступника - ОСОБА_2 .

Відповідно до письмових пояснень арбітражного керуючого Сокотуна В.А. №02-01/902/1023/19/360 від 01.12.2021 року щодо заяви про заміну кредитора на правонаступника , ліквідатор боржника не заперечує стосовно задоволення судом вказаної вище заяви про заміну кредитора на правонаступника у цій справі.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Судом встановлено, що 29.10.2021 між Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Цедент) та ОСОБА_2 , громадянином Республіки Кіпр, паспорт № НОМЕР_1 (Цесіонарій), було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого сторони погодилися, що за винагороду, яка дорівнює непогашеній сумі позики, Цедент відступає та передає Цесіонарію, а Цесіонарій приймає від Цедента з дати набрання чинності цим договором всі права та обов`язки в повному обсязі, надані Цеденту або набуті ним за договором позики № 6 від 28.04.2011 р., укладеного між Цедентом та Спільним українсько-російським підприємством у формі приватного акціонерного товариства "КМТ", правонаступником якого є ТОВ "Компанія "КМТ", на непогашену суму позики та нарахованих відсотків по ній в загальному розмірі 2 753 030,85 доларів США.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Судом встановлено, що на підтвердження відступлення права вимоги за вказаним вище договором, Заявником надано суду завірені копії договору про відступлення права вимоги від 29.10.2021 року, акту прийому-передачі документів від 29.10.2021 року до договору про відступлення права вимоги від 29.10.2021 року, платіжного доручення від 29.10.2021 року щодо перерахування коштів за відступлення права вимоги в розмірі 2753030,85 доларів США, банківської виписки.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що згідно п. 8.1 договору про відступлення права вимоги від 29.10.2021 року, договір регулюється згідно з правом Республіки Кіпр і матиме зобов`язальну силу по відношенню до Сторін цього договору та їх правонаступників.

За цих обставин, уповноважена особа засновників (учасників) боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" у поданих запереченнях вказала про регулювання відповідного договору правом Республіки Кіпр та не розповсюдження на ці правовідносини приписів статті 512 Цивільного кодексу України, що позбавляє заявника - Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) здійснити заміну кредитора на правонаступника ОСОБА_2 в порядку статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства.

Слід зазначити, що Заявник у поданій заяві просить замінити первісного кредитора на правонаступника в порядку ст. 52 ГПК України та ст. 43 КУзПБ.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Приписи ч. 1 ст. 2 ГПК України передбачають, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В силу ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 5 ст. 11 ГПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

За змістом п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" (далі - Закон), іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону, право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Частинами 1-3 ст. 5 Закону визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.

В силу ч. 1 ст. 7 Закону, при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону, якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону, зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Приписами ст. 43 Закону передбачено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону, право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону, іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах (далі - Угода), яка ратифікована Законом України № 2910-IV від 22.09.2005 та набрала чинності 18.03.2006 року, громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території іншої Договірної Сторони таким самим правовим захистом щодо своїх особистих та майнових прав, що й громадяни цієї іншої Договірної Сторони.

Громадяни однієї Договірної Сторони мають право на вільний та безперешкодний доступ до судів та інших органів другої Договірної Сторони, до компетенції яких входять цивільні справи, в тому числі сімейні справи, і можуть звертатися до них, подавати клопотання і позови та здійснювати інші дії, необхідні у зв`язку з судовим розглядом, на тих самих умовах, що й громадяни другої Договірної Сторони.

За змістом п. (d) ч. 1 ст. 17 Угоди, для цілей цієї Угоди суд Договірної Сторони, який виносить рішення, вважається таким, що має юрисдикцію у справі, якщо виконується одна з таких умов: у справах по спорах, що виникають з договірних зобов`язань, договір було укладено на території цієї Договірної Сторони або він був чи буде виконаний на її території, або там розташований об`єкт судового розгляду.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Суд звертає увагу на те, що предметом вказаного вище договору є передання Цесіонарію - ОСОБА_2 прав і обов`язків Цедента - Велгевос Ентерпрайзес Лімітед на непогашену суму позики із відсотками за договором позики № 6 від 28.04.2011 р., укладеного між Цедентом та Спільним українсько-російським підприємством у формі приватного акціонерного товариства "КМТ", правонаступником якого є ТОВ "Компанія "КМТ" (вул. Дальня, буд. 1, кв. 3, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252; код ЄДРПОУ 23104877).

Отже, право вимоги, яке є предметом договору про відступлення права вимоги від 29.10.2021 року стосується зобов`язань ТОВ "Компанія "КМТ", яке перебуває на території України.

При цьому, сума заборгованості за вказаним вище договором позики підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 у справі № 916/2591/16, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.12.2019 у справі № 902/1023/19 та ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.06.2020 у справі № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ".

Також, пунктами 1.2, 1.2.1 договору про відступлення права вимоги від 29.10.2021 року обумовлено, що підписуючи цей договір, Цесіонарій підтверджує, що обізнаний про відкриття провадження у справі про банкрутство Позичальника згідно законодавства України та обізнаний про всі процесуальні документи та рішення, які приймалися у судовій справі № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ".

Сторони обізнані, що відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області від 18.12.2019 по справі № 902/1023/19 та ухвали Господарського суду Вінницької області від 15.06.2020 по справі № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ", включені вимоги Цедента до Позичальника, що відступаються за цим договором, до реєстру вимог кредиторів у судовій справі № 902/1023/19 у розмірі 71 238 308,08 грн (четверта черга задоволення), 19 210,00 грн витрат на сплату судового збору (перша черга задоволення).

Водночас, оскільки місцем укладення договору про відступлення права вимоги від 29.10.2021 року між Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Республіка Кіпр) та ОСОБА_2 (громадянином Республіки Кіпр) є Республіка Кіпр, місто Лімассол, то наведене є тим юридичним фактом, який мав місце на території іноземної держави та впливає на правовідносини, що виникли між сторонами цього договору щодо набуття Новим кредитором прав вимоги до Боржника у цій справі - ТОВ "Компанія "КМТ" стосовно зобов`язань, які виникли за договором позики № 6 від 28.04.2011 року.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що приватноправові відносини, які склалися між Велгевос Ентерпрайзес Лімітед та Пономарчуком Віктором у цій справі мають іноземний елемент в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Пунктом 2 ч. 1 ст. 76 Закону передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів регулюється цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що ОСОБА_2 , який є нерезидентом набуто на підставі договору право вимоги відносно зобов`язань ТОВ "Компанія "КМТ", яке перебуває на території України, суд дійшов висновку що при розгляді поданої заяви про заміну кредитора на правонаступника у цій справі, застосуванню підлягають відповідні процесуальні норми КУзПБ та ГПК України.

Також, суд звертає увагу на твердження уповноваженої особи засновників (учасників) боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" про те, що ОСОБА_2 був учасником кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 01.10.2018 р. № 42018100000000915 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України (фінансування тероризму), що розслідувалось слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, що зафіксовано, зокрема, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Сазонова М.Г. від 30.11.2018 р. у справі № 755/18132/18.

Слід зазначити, що вказаною вище ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області Баценка І.С., яке погоджено прокурором відділу прокуратури міста Києва Процишеним В.М. про тимчасовий доступ до речей і документів, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018100000000915 від 01.10.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України.

Згідно ч. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Приписи ст. 62 Конституції України встановлюють, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального Кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У постанові Верховного суду від 28.11. 2018 року по справі № 726/2308/15-ц, зроблено висновок, що наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно відповідача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені.

При цьому, згідно постанови Верховного суду від 06.03.2018 року року по справі №727/6661/15-к, фактичні обставини обвинувачення перевіряються судом, і доки вину особи не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, особа вважається невинуватою.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що твердження уповноваженої особи засновників (учасників) боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" про те, що ОСОБА_2 був учасником кримінального провадження, в зв`язку з чим, останнього не може бути залучено до участі у цій в якості правонаступника Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, є власними припущеннями, які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Також, у запереченнях уповноваженої особи засновників (учасників) боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" повідомлено, що ОСОБА_2 , є не тільки громадянином Республіки Кіпр, а одночасно і громадянином Російської Федерації, що встановлено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.07.2016 р. № 798 "Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю ТОВ "ВІОЙЛ-ІНВЕСТ".

Судом встановлено, що договір про відступлення права вимоги від 29.10.2021 року, укладено між Велгевос Ентерпрайзес Лімітед та ОСОБА_2 , громадянином Республіки Кіпр (паспорт № НОМЕР_1 ( Цесіонарій ).

Поряд з цим, до заяви про заміну кредитора на правонаступника, Заявником додано засвідчену копію паспорта № НОМЕР_1 ОСОБА_2 із вибірковим перекладом цього паспорта громадянина Республіки Кіпр на українську мову.

Отже, відповідний договір укладався із Новим кредитором - громадянином Республіки Кіпр.

При цьому, приписи КУзПБ та ГПК України не містять заборон щодо заміни судом Первісного кредитора та Нового кредитора - фізичну особу нерезидента, який має два громадянства як правонаступника у справі про банкрутство.

Окрім того, згідно ст. 91 Конституції України, Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 138 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України", постанови та інші акти (резолюції, декларації, звернення, заяви) Верховної Ради, визначені статтею 46 цього Регламенту, Верховна Рада приймає більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, крім випадків, визначених Конституцією України.

Постанови Верховної Ради приймаються з конкретних питань з метою здійснення її установчої, організаційної, контрольної та інших функцій. Такі постанови Верховної Ради набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інше не передбачено самою постановою.

Постанови та інші акти Верховної Ради приймаються з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення.

Постанови та інші акти, прийняті Верховною Радою, підписує та оприлюднює Голова Верховної Ради України.

Постанови, прийняті Верховною Радою, які містять положення нормативного характеру, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо ними не передбачено інше.

Зважаючи на викладене, наданий уповноваженою особою засновників (учасників) боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" проєкт постанови Верховної ради України "Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", зокрема, до ОСОБА_2 , не є актом Верховної ради України який набрав чинності згідно наведених норм законодавства, а тому посилання уповноваженої особи засновників (учасників) боржника на відповідний проєкт як на підставу для відмови у задоволенні заяви про заміну кредитора на правонаступника у цій справі є необґрунтованим.

Відтак, заперечення уповноваженої особи засновників (учасників) боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" б/н від 07.12.2021 року не спростовують заявлених Велгевос Ентерпрайзес Лімітед вимог у поданій заяві про заміну кредитора на правонаступника по справі № 902/1023/19.

За змістом ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

В ч. 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).

Отже, відступлення вимоги (цесія) відбувається внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги.

Договір про відступлення права вимоги укладається на виконання іншого договору - зобов`язального.

При цьому, дійсність вимоги означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

За змістом постанови Верховного Суду від 06.09.2021 у справі № 923/484/18, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Колегія суддів звернула увагу, що процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Згідно постанови Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 911/2919/20, особливістю права вимоги як різновиду майнових прав є його подвійна правова природа: з одного боку, це суб`єктивне право кредитора, яке виникає у зобов`язанні між кредитором і боржником. Це право кредитора вимагати і отримати від боржника виконання обов`язку в межах основного зобов`язання; з іншого боку, це право, яке виступає предметом похідного (вторинного) зобов`язання (щодо переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора), або об`єктом, який передається новому кредитору, що, в свою чергу, супроводжується заміною сторін у зобов`язанні.

В постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

За змістом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 905/635/18, у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому, такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд розглянувши заяву представника Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) № 11626 від 08.11.2021 року про заміну кредитора на правонаступника у справі № 902/1023/19, дійшов висновку, що остання підтверджується наданими доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі та здійснення заміни первісного кредитора - Велгевос Ентерпрайзес Лімітед на його правонаступника - ОСОБА_2 (громадянина Республіки Кіпр).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 43 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 52, 73, 74, 76-79, 86, 169, 232-236, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Задоволити заяву представника Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) № 11626 від 08.11.2021 року про заміну кредитора на правонаступника у справі №902/1023/19, повністю.

2. Замінити первісного кредитора - Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Реєстраційний номер 204024, юридична адреса: Республіка Кіпр, 3025, Лімасол, вул. Нафпліу, 15; адреса для листування: вул. Панаса Мирного, буд. 7, м. Київ, 01011) на його правонаступника - ОСОБА_2 (громадянина Республіки Кіпр, паспорт № НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає: АДРЕСА_1) у справі № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" (код ЄДРПОУ 23104877).

3. Ліквідатору боржника внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/1023/19.

4. Копію ухвали надіслати згідно переліку рекомендованим листом; та на відомі суду адреси електронної пошти: представнику Велгевос Ентерпрайзес Лімітед та ОСОБА_2 - адвокату АО "Юридична фірма "АРІО" Деркачу С.С. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ТОВ "Компанія "КМТ" - tov.kmt@gmail.com; уповноваженій особі засновників (учасників) боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" - Гаврилюку П.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; представнику Підприємства "Відас" - адвокату Сакали М.Я. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; арбітражному керуючому Сокотуну В.А. - ІНФОРМАЦІЯ_6

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ТОВ "Прайд Систем" (вул. Коцюбинського, 4, м. Вінниця, 21004);

3 - ТОВ "Еден Груп" (вул. Народного Ополчення, 1, м. Київ, 03151);

4 - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ).