Рішення

від 13.01.2022 по справі 911/2528/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2022 р. Справа № 911/2528/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія-Люкс", 50011, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Спокійна, будинок 15 А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал", 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 2 В

про стягнення 2 352 671,40 грн за договором поставки № 05/10-2020 від 05.10.2020

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Версія-Люкс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" про стягнення заборгованості у розмірі 2 352 671,40 грн, з яких 2 206 002,93 грн основний борг, 94 538,01 грн пеня, 18 938,46 грн 3% річних та 33 192,00 грн інфляційні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати за поставлений згідно договору поставки № 05/10-2020 від 05.10.2020 товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позов та інших документів до суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як передбачено частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Про дату час та місце розгляду справи ТОВ "Петрівський квартал" повідомлене належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень та клопотання про відкладення розгляду справи (№ 89 від 05.11.2021 та № 95 від 24.11.2021) подані відповідачем.

Ухвалою суду від 11.11.2021 строк підготовчого провадження продовжувався на 30 календарних днів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2021 закрито підготовче провадженні у справі 27.12.2021 та призначити справу до розгляду по суті на 13.01.2022.

Копія даної ухвали була направлена судом на адресу відповідача, однак поштове відправлення повернулося на адресу суду із зазначенням причин повернення: відсутній за адресою.

В силу положень пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач повідомлений про розгляд справи по суті належним чином.

За результатами судового засідання 13.01.2022 судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

05 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Версія-Люкс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" (Покупець) було укладено договір поставки № 05/10-2020, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити матеріали для системи димовидалення (далі - товар) на об`єкт - "Будівництво багатоквартирних житлових будинків по вул. Соборна № 105Б (проектний будинок № 4, проектний будинок № 5), по вул. Соборна № 105В (проектний будинок № 1, проектний будинок № 2, проектний будинок № 3, проектний будинок № 4) в селіСофіївська Болрщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, Україна" (далі - об`єкт) згідно технічному завданню та специфікації (Додаток № 1) у строки та у порядку передбаченому цим Договором, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму в порядку та розмірах, визначених цим Договором (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна товару на дату укладення Договору згідно договірної ціни (Додаток № 2) становить 3 206 002,89 грн, в тому числі ПДВ 534 333,81 грн.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що поставка товару здійснюється постачальником на об`єкт в термін до 04.11.2020 року.

Пунктом 6.1 Договору встановлено порядок оплати товару: оплата відбувається шляхом оплати на розрахунковий рахунок постачальника у терміни до 30.06.2021 за наступним графіком:

- 540 000,00 грн протягом січня 2021 року, до 31.01.2021 року;

- 540 000,00 грн протягом лютого 2021 року, до 28.02.2021 року;

- 540 000,00 грн протягом березня 2021 року, до 31.03.2021 року;

- 540 000,00 грн протягом квітня 2021 року, до 30.04.2021 poкy;

- 540 000,00 грн протягом травня 2021 року, до 31.05.2021 року;

- 506 002,89 грн протягом червня 2021 року, до 30.06.2021 року.

Відповідно до пункту 8.2 Договору за несвоєчасну оплату товару за даним Договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.1 Договору).

Специфікацією № 1 від 05.10.2020 встановлено перелік (найменування) товару, його кількість та вартість. Загальна вартість специфікації становить 3 206 002,89 грн. Поставка продукції здійснюється партіями, остання партія - не пізніше 04.11.2020.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Версія-Люкс" здiйснило поставку товару у повному обсязі та у визначений строк, що підтверджується:

- видатковою накладною № 1954 вiд 15.10.2020 на суму поставленого товару - 763 805,96 грн, ТТН № ПТ292 від 15.10.2020;

- видатковою накладною № 2127 вiд 26.10.2020 на суму поставленого товару - 377 135,70 грн; ТТН № ПТ318 від 26.10.2020;

- видатковою накладною № 2133 вiд 27.10.2020 на суму поставленого товару - 968 007,96 грн; ТТН № ПТ319 від 27.10.2020;

- видатковою накладною № 2179 від 29.10.2020 на суму поставленого товару - 452 281,13 грн; ТТН № ПТ326 від 29.10.2020;

- видатковою накладною № 2200 вiд 02.11.2020 на суму поставленого товару - 536 083,78 грн; ТТН № ПТ330 від 02.11.2020;

- видатковою накладною № 2213 вiд 02.11.2020 на суму поставленого товару - 108 688,40 грн; ТТН № ПТ331 від 02.11.2020.

Загальна вартість поставленого товару становить 3 206 002,93 грн.

Позивач зазначає, що за поставлений товар відповідач розрахувався частково на загальну суму 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 76 від 29.01.2021, № 151 від 23.02.2021, № 172 від 02.03.2021, № 190 від 10.03.2021, № 198 від 16.03.2021, № 225 від 23.03.2021, № 301 від 16.04.2021 та банківськими виписками, решту суми у розмірі 2 206 002,93 грн відповідач не сплатив.

Також позивач зазначив, що відповідачу була направлена претензія № 21-122 від 19.07.2021 про сплату заборгованості за Договором, однак дана претензія залишена без відповіді, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов таких висновків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору поставки № 05/10-2020 від 05.10.2020 між сторонами виникли правовідносини із поставки товару.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частини першої статті 662 і частини першої статті 691 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов,- за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша, друга статті 692 Цивільного кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19). Обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати (аналогічний висновок міститься у пункті 7.3 постанови Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 908/2258/18).

Виходячи з положень частини першої статті 530, частини першої статті 692 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов`язок оплатити поставлений йому позивачем товар згідно викладеного в пункті 6.1 Договору графіку.

Як вбачається із матеріалів справи, до договору поставки доданий додаток № 1 Специфікація № 1, де визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість, ціну за одиницю та вказано, що вартість товару становить 3 206 002,89 грн з ПДВ, підписана представниками сторін та скріплена відтиском печаток сторін.

Товар був поставлений позивачем відповідачу на суму 3 206 002,93 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних № 1954 вiд 15.10.2020, № 2127 вiд 26.10.2020, № 2133 вiд 27.10.2020, № 2179 від 29.10.2020, № 2200 вiд 02.11.2020 та № 2213 вiд 02.11.2020 та товарно-транспортними накладними, які підписані зі сторони відповідача без жодних зауважень.

Поставка товару згідно видаткових накладних, які в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами бухгалтерського обліку, є досягненням між сторонами згоди щодо ціни товару, а також підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару позивачем і прийняття товару відповідачем та виникнення у відповідача обов`язку з оплати постановленого йому товару у сумі, вказаній в цих документах.

Таким чином, отримання відповідачем товару на суму 3 206 002,93 грн на підставі договору поставки та видаткових накладних матеріалами справи підтверджується.

Як зазначено позивачем та встановлено судом, відповідачем частково сплачено товар в загальній сумі 1 000 000,00 грн.

Відповідачем доводи позивача не спростовані, доказів повної сплати заборгованості за отриманий товар матеріали справи не містять.

Отже, відповідач своїх договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі у визначені договором строки не виконав, внаслідок чого у нього існує заборгованість перед позивачем у сумі 2 206 002,93 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 2 206 002,93 грн основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині дотримання строків оплати товару позивач просить суд стягнути з відповідача суми пені у розмірі 94538,01грн, 3% річних у розмірі 18 938,46 грн за загальний період нарахування з 01.02.2021 по 17.08.2021 та інфляційних втрат у розмірі 33 192,00 грн.

Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось, пунктом 8.2 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару за даним Договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно із приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.19 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, судом встановлено, що позивачем безпідставно включено до періодів прострочення платежів основного грошового зобов`язання дні, коли відповідачем було здійснено часткові оплати вартості товару.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Вказане обмеження стосується і процентів річних, які нараховуються кредитором на виконання приписів статті 625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, згідно з пунктом 1.12 цієї ж постанови, у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Отже господарський суд, здійснивши за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга:Закон" перерахунок заявленої до стягнення суми пені в межах визначеного позивачем періоду однак за виключенням днів, коли була проведена часткова оплата за поставлений товар, встановив, що належною до стягнення є сума пені в розмірі 94 275,00 грн.

Відповідно перерахуванню підлягає і заявлена позивачем сума 3% річних, яка за перерахунком суду в межах заявлених позивачем періодів, проте за виключенням дат часткової оплати становить 18 728,87 грн.

Стосовно розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що остання розрахована позивачем на суми заборгованості, які існували на протязі відповідного місяця за загальний період з лютого 2021 року по серпень 2021 року (включно).

Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (постанова пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж . Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, з урахуванням того, що у серпні 2021 року мала місце дефляція, загальна сума інфляційних втрат за розрахунком суду склала 26 573,99 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 206 002,93 грн основного боргу, 94 275,00 грн пені, 18 728,87 грн 3% річних та 26 573,99 грн інфляційних втрат. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 2 В, код 33400832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія-Люкс" (50011, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Спокійна, будинок 15 А, код 30644226) 2 345 580 (два мільйони триста сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн 79 коп. (з яких: 2 206 002,93 грн основного боргу, 94 275,00 грн пені, 18 728,87 грн 3% річних та 26 573,99 грн інфляційних втрат), а також 35 183 (тридцять п`ять тисяч сто вісімдесят три) грн 71 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 19.01.2022