Постанова

від 22.09.2022 по справі 911/2528/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2022 р. м.Київ Справа№ 911/2528/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 22.09.2022

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал"

на рішення Господарського суду Київської області

від 13.01.2022 (повний текст складено та підписано 19.01.2022)

у справі № 911/2528/21 (суддя Н.Г. Шевчук)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія-Люкс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал"

про стягнення 2 352 671,40 грн. за договором поставки № 05/10-2020 від 05.10.2020

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Версія-Люкс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" про стягнення заборгованості у розмірі 2 352 671,40 грн, з яких 2 206 002,93 грн основний борг, 94 538,01 грн пеня, 18 938,46 грн 3% річних та 33 192,00 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати за поставлений згідно договору поставки № 05/10-2020 від 05.10.2020 товар.

Короткий зміст ухваленого рішення судом першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2022 у справі №911/2528/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія-Люкс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" про стягнення 2 352 671,40 грн за договором поставки № 05/10-2020 від 05.10.2020 - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 2 В, код 33400832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія-Люкс" (50011, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Спокійна, будинок 15 А, код 30644226) 2 345 580 (два мільйони триста сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн 79 коп. (з яких: 2 206 002,93 грн основного боргу, 94 275,00 грн пені, 18 728,87 грн 3% річних та 26 573,99 грн інфляційних втрат), а також 35 183 (тридцять п`ять тисяч сто вісімдесят три) грн 71 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" (11.02.2022 згідно поштового трекеру на конверті) звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 у справі №911/2528/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог - повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Скаржник посилався на те, що :

- суд першої інстанції не врахував суттєву інформацію про обставини справи та без повідомлення відповідача належним чином про дату, час розгляду справи;

- судом першої інстанції не враховано, що 12.01.2022 відповідачем було здійснено часткову оплату позивачу 52 000,00 грн. по договору поставки № 05/10-2020 від 05.10.2020, що свідчить про те, що сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення складала 2 154 002,93 грн.

Короткий зміст заперечень у відзиві проти доводів апеляційної скарги

26.07.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зводяться до того, що:

- жодних порушень процесуального права стосовно повідомлення відповідача про дату та місце судового розгляду справи - відсутні;

- сплата відповідачем частини суми боргу не вплинула на законність рішення суду першої інстанції, а вплинула лише на розмір заборгованості відповідача перед позивачем.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.02.2022, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 у справі №911/2528/21 - залишено без руху, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" мав право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду: докази доплати судового збору в повному обсязі, а саме в сумі 150,10 грн. за оскарження рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 у справі №911/2528/21 повністю.

01.06.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку від скаржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал") надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено, платіжне доручення №172 від 20.05.2022, як доказ доплати судового збору у розмірі 150,10 грн. за оскарження рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 у справі №911/2528/21 повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 у справі №911/2528/21, відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2528/21 та призначено її до розгляду на 28.07.2022, зупинено дію рішення, витребувано матеріали справи.

28.07.2022 від відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал") через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника у іншому судовому засіданні.

В судове засідання 28.07.2022 не з`явилися позивач (Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія-Люкс") та відповідач (Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал"), які представників не направили, про розгляд справи повідомлені засобами електронного зв`язку, які наявні в матеріалах справи, оскільки фінансування видатків на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді тимчасово припинено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 розгляд справи відкладено до 22.09.2022.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 22.09.2022 учасники справи представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлені належним чином.

В свою чергу, 21.09.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача. Також, у заяві позивач наголосив, що просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач (скаржник) учасників справи в судове засідання 22.09.2022 - не направив, заяв та клопотань - не подавав.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 надіслана учасникам справи за офіційними електронними адресами, які наявні в матеріалах справи, у зв`язку із відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників позивача та відповідача в судове засідання, - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 05 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Версія-Люкс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" (Покупець) було укладено договір поставки № 05/10-2020, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити матеріали для системи димовидалення (далі - товар) на об`єкт - "Будівництво багатоквартирних житлових будинків по вул. Соборна № 105Б (проектний будинок № 4, проектний будинок № 5), по вул. Соборна № 105В (проектний будинок № 1, проектний будинок № 2, проектний будинок № 3, проектний будинок № 4) в селіСофіївська Болрщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, Україна" (далі - об`єкт) згідно технічному завданню та специфікації (Додаток № 1) у строки та у порядку передбаченому цим Договором, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму в порядку та розмірах, визначених цим Договором (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна товару на дату укладення Договору згідно договірної ціни (Додаток № 2) становить 3 206 002,89 грн, в тому числі ПДВ 534 333,81 грн.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що поставка товару здійснюється постачальником на об`єкт в термін до 04.11.2020 року.

Пунктом 6.1 Договору встановлено порядок оплати товару: оплата відбувається шляхом оплати на розрахунковий рахунок постачальника у терміни до 30.06.2021 за наступним графіком: 540 000,00 грн протягом січня 2021 року, до 31.01.2021 року; 540 000,00 грн протягом лютого 2021 року, до 28.02.2021 року; 540 000,00 грн протягом березня 2021 року, до 31.03.2021 року; 540 000,00 грн протягом квітня 2021 року, до 30.04.2021 poкy; 540 000,00 грн протягом травня 2021 року, до 31.05.2021 року; 506 002,89 грн протягом червня 2021 року, до 30.06.2021 року.

Відповідно до пункту 8.2 Договору за несвоєчасну оплату товару за даним Договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.1 Договору).

Специфікацією № 1 від 05.10.2020 встановлено перелік (найменування) товару, його кількість та вартість. Загальна вартість специфікації становить 3 206 002,89 грн. Поставка продукції здійснюється партіями, остання партія - не пізніше 04.11.2020.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Версія-Люкс" здiйснило поставку товару у повному обсязі та у визначений строк, що підтверджується:

- видатковою накладною № 1954 вiд 15.10.2020 на суму поставленого товару - 763 805,96 грн, ТТН № ПТ292 від 15.10.2020;

- видатковою накладною № 2127 вiд 26.10.2020 на суму поставленого товару - 377 135,70 грн; ТТН № ПТ318 від 26.10.2020;

- видатковою накладною № 2133 вiд 27.10.2020 на суму поставленого товару - 968 007,96 грн; ТТН № ПТ319 від 27.10.2020;

- видатковою накладною № 2179 від 29.10.2020 на суму поставленого товару - 452 281,13 грн; ТТН № ПТ326 від 29.10.2020;

- видатковою накладною № 2200 вiд 02.11.2020 на суму поставленого товару - 536 083,78 грн; ТТН № ПТ330 від 02.11.2020;

- видатковою накладною № 2213 вiд 02.11.2020 на суму поставленого товару - 108 688,40 грн; ТТН № ПТ331 від 02.11.2020.

Загальна вартість поставленого товару становить 3 206 002,93 грн.

Позивач зазначав, що за поставлений товар відповідач розрахувався частково на загальну суму 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками:

- № 76 від 29.01.2021 на суму 250 000,00 грн.,

- № 151 від 23.02.2021 на суму 250 000,00 грн.,

- № 172 від 02.03.2021 на суму 100 000,00 грн.,

- № 190 від 10.03.2021 на суму 100 000,00 грн.,

- № 198 від 16.03.2021 на суму 100 000,00 грн.,

- № 225 від 23.03.2021 на суму 100 000,00 грн.,

- № 301 від 16.04.2021 на суму 100 000,00 грн., а решту суми у розмірі 2 206 002,93 грн відповідач не сплатив.

Також позивач зазначав, що відповідачу була направлена претензія № 21-122 від 19.07.2021 про сплату заборгованості за Договором, однак дана претензія залишена без відповіді, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з відповідача, визначивши розмір основної заборгованості у позові - 2 206 002,93 грн.

В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, 12.01.2022 відповідачем було сплачено на користь позивача 52 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 12.01.2022, яке було долучено відповідачем до матеріалів апеляційної скарги.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі Договору поставки № 05/10-2020 від 05.10.2020 між сторонами виникли правовідносини із поставки товару.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частини першої статті 662 і частини першої статті 691 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов,- за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша, друга статті 692 Цивільного кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19). Обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати (аналогічний висновок міститься у пункті 7.3 постанови Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 908/2258/18).

Виходячи з положень частини першої статті 530, частини першої статті 692 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов`язок оплатити поставлений йому позивачем товар згідно викладеного в пункті 6.1 Договору графіку.

Як вбачається із матеріалів справи, до договору поставки доданий додаток № 1 Специфікація № 1, де визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість, ціну за одиницю та вказано, що вартість товару становить 3 206 002,89 грн з ПДВ, підписана представниками сторін та скріплена відтиском печаток сторін.

Товар був поставлений позивачем відповідачу загалом на на суму 3 206 002,93 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних № 1954 вiд 15.10.2020, № 2127 вiд 26.10.2020, № 2133 вiд 27.10.2020, № 2179 від 29.10.2020, № 2200 вiд 02.11.2020 та № 2213 вiд 02.11.2020 та товарно-транспортними накладними, які підписані зі сторони відповідача без жодних зауважень.

Поставка товару згідно видаткових накладних, які в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами бухгалтерського обліку, є досягненням між сторонами згоди щодо ціни товару, а також підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару позивачем і прийняття товару відповідачем та виникнення у відповідача обов`язку з оплати постановленого йому товару у сумі, вказаній в цих документах.

З огляду на викладене, факт отримання відповідачем товару на суму 3 206 002,93 грн на підставі договору поставки та видаткових накладних - підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем частково оплачено вартість отриманого товару, а саме: здійснено оплату 1 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками: № 76 від 29.01.2021 на суму 250 000,00 грн., № 151 від 23.02.2021 на суму 250 000,00 грн., № 172 від 02.03.2021 на суму 100 000,00 грн., № 190 від 10.03.2021 на суму 100 000,00 грн., № 198 від 16.03.2021 на суму 100 000,00 грн., № 225 від 23.03.2021 на суму 100 000,00 грн., № 301 від 16.04.2021 на суму 100 000,00 грн., і суд першої інстанції дійшов висновку у оскаржуваному рішенні, що відповідач своїх договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі у визначені договором строки не виконав, внаслідок чого у нього існує заборгованість перед позивачем у сумі 2 206 002,93 грн.

Проте, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення 13.01.2022, не врахував наявність часткового погашення відповідачем заборгованості по договору в розмірі 52 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 12.01.2022, яке було долучено відповідачем до матеріалів апеляційної скарги і підлягає прийняттю судом апеляційної інстанції до розгляду і врахуванню при вирішенні спору з огляду на приписи ст. ст. 2, 14, 269 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що відповідні обставини стосовно сплати 52 000,00 грн. не були повідомлені позивачем суду першої інстанції, хоча юридична особа зобов`язана знати власний майновий стан, відповідні обставини сплати були здійснені 12.01.2022, тобто, позивач міг проявити розумну обачність і перевірити надходження коштів на власні рахунки у переддень судового засідання, і повідомити суд першої інстанції.

При цьому, як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2021 було закрито підготовче провадження у справі і судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.01.2022, і вказана ухвала суду не була вручена відповідачу з причин відсутності останнього за адресою, про що поштовою установою здійснено відповідну відмітку на конверті, і повернуто до суду першої інстанції.

Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також, у постановах постановах від 14.08.2020 у справі 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі 910/22873/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».

Наведені обставини, на думку суду апеляційної інстанції, свідчать про належне повідомлення відповідача про розгляд справи судом першої інстанції, суд першої інстанції повністю виконав та дотримався приписів ст. 120 Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача за адресою юридичного місцезнаходження про розгляд справи, зокрема і призначення справи до розгляду по суті на 13.01.2022, чим спростовуються доводи апеляційної скарги стосовно неналежного повідомлення скаржника про розгляд справи. Також, необгрунтованими є і доводи скаржника стсоовно суттєвих обставин, зокрема щодо укладення мирової угоди, адже жодних документальних доказів в підтвердження такої обставини - матеріали справи не містять.

Відповідно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені скаржником у цій частині доводи - не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції саме з підстав допущеного порушення норм процесуального права, адже такого порушення судом першої інстанції в частині здійснення належного повідомлення учасникам спору про розгляд справи - допущено не було.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що врахування здійсненої відповідачем сплати суми основного боргу в сумі 52 000,00 грн., яка була здійснена до ухвалення оскаржуваного рішення, - є справедливим, оскільки попередить необґрунтоване присудження до стягнення заборгованості у цій частині, а також узгоджується з приписами ст. ст. 2, 14, 269 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим доводи скаржника в апеляційній скарзі в частині необхідності врахування часткової оплати в сумі 52 000,00 грн. - є обгрунтованими.

Отже, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що на момент ухвалення судом першої інстанції відповідного рішення, сума боргу відповідача перед позивачем становила 2 154 002,93 грн. і саме доказів повної сплати заборгованості за отриманий товар на суму 2 154 002,93 грн. - матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач своїх договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі у визначені договором строки не виконав, внаслідок чого у нього існує документально підтверджена заборгованість перед позивачем у сумі 2 154 002,93 грн.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2 154 002,93 грн основного боргу - є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, а в частині 52 000,00 грн. - провадження у справі підлягає закриттю з огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що в цій частині відсутній предмет спору.

Також, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 94 538,01 грн. пені, 18 938,46 грн 3% річних та 33 192,00 грн інфляційні втрати, граничний період нарахування яких визначено позивачем 17.08.2021, з урахуванням суми боргу, яка існувала станом на момент звернення до суду першої інстанції з відповідним позовом. Загальний період нарахування заявлених показників - з 01.02.2021 по 17.08.2021.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару за даним Договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно із приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.19 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки щодо сум, строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції встановив, що, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем безпідставно включено до періодів прострочення платежів основного грошового зобов`язання дні, коли відповідачем було здійснено часткові оплати вартості товару, а день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Вказане обмеження стосується і процентів річних, які нараховуються кредитором на виконання приписів статті 625 Цивільного кодексу України.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те. що перерахунок заявленої до стягнення суми пені підлягає здійсненню в межах визначеного позивачем періоду, однак за виключенням днів, коли була проведена часткова оплата за поставлений товар, у зв`язку з чим належною до стягнення є сума пені в розмірі 94 275,00 грн.

Відповідно перерахуванню підлягає і заявлена позивачем сума 3% річних, яка за перерахунком суду апеляційної інстанції в межах заявлених позивачем періодів, проте за виключенням дат часткової оплати, становить 18 728,87 грн. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Стосовно розрахунку інфляційних втрат, судом першої інстанції також вірно встановлено, що остання розрахована позивачем на суми заборгованості, які існували на протязі відповідного місяця за загальний період з лютого 2021 року по серпень 2021 року (включно).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (постанова пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, з урахуванням того, що у серпні 2021 року мала місце дефляція, загальна сума інфляційних втрат за розрахунком суду апеляційної інстанції, склала 26 573,99 грн. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням мотивів даної постанови, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2 154 002,93 грн основного боргу, 94 275,00 грн. пені, 18 728,87 грн. 3% річних, 26 573,99 грн. інфляційних втрат - є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню. В частині 52 000,00 грн. основного боргу - провадження у справі підлягає закриттю з огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що в цій частині відсутній предмет спору.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1); скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (п. 4).

П. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, а саме в частині безпідставного стягнення 52 000,00 грн. основного боргу, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині стягнення 52 000,00 грн. основного боргу - підлягає скасуванню на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, а провадження у справі у скасованій частині підлягає закриттю з огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що в цій частині відсутній предмет спору. В решті (а саме щодо часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення 2 154 002,93 грн основного боргу, 94 275,00 грн. пені, 18 728,87 грн. 3% річних, 26 573,99 грн. інфляційних втрат) - рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35 183,71 грн. судового збору за подачу позову до суду першої інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням того, що часткове погашення боргу відбулось вже після звернення позивача до суду і відкриття провадження;

- з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1 170,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, яка частково задоволена, з залишенням решти витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги за скаржником.

Також, дія рішення підлягає поновленню у не скасованій частині.

Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 240, ст. 269, ст. 270, ст. 273, ст. 275, ст. 276, ст. 277, ст.ст.281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 у справі № 911/2528/21 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 у справі № 911/2528/21 в частині стягнення 52 000,00 грн. основного боргу скасувати та у скасованій частині провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

3. В решті рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 у справі № 911/2528/21 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" - без задоволення.

4. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 у справі № 911/2528/21 у наступній редакції:

« 1. Провадження у справі в частині стягнення 52 000,00 грн. основного боргу - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія-Люкс" - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 2 В, код ЄДРПОУ 33400832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія-Люкс" (50011, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Спокійна, будинок 15 А, код ЄДРПОУ 30644226) 2 154 002 (два мільйони сто п`ятдесят чотири тисячі дві) грн. 93 коп. основного боргу, 94 275 (дев`яносто чотири тисячі двісті сімдесят п`ять) грн.. 00 коп. пені, 18 728 (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн.. 87 коп. 3% річних та 26 573 (двадцять шість тисяч п`ятсот сімдесят три) грн. 99 коп. інфляційних втрат, а також 35 183 (тридцять п`ять тисяч сто вісімдесят три) грн 71 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія-Люкс" (50011, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Спокійна, будинок 15 А, код ЄДРПОУ 30644226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 2 В, код ЄДРПОУ 33400832) 1 170 (одну тисячу сто сімдесят) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. В решті судовий збір за подачу апеляційної скарги - залишити за скаржником.

7. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 у справі № 911/2528/21 у не скасованій частині.

8. Матеріали справи № 911/2528/21 повернути до Господарського суду Київської області, доручивши останньому видати накази на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 25.11.2022.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко