Рішення

від 17.01.2022 по справі 922/439/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/439/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Радченко А.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції,7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегундо-Лофт" (61045, м.Харків, вул. Клочківська, 261-А) про зобов`язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача - Скворцова Н.О., посвідчення 1804 , ;

відповідача - Халабурдін С.В., АХ1077074 від 19.11.21, адвокат;

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (далі - Рада, позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегундо-Лофт" (далі - ТОВ "Сегундо-Лофт", відповідач) про зобов`язання відповідача за свій рахунок привести до попереднього стану нежитлову будівлю літ. "А-3" за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 261-А (далі - нежитлова будівля) відповідно до поверхового плану з експлікацією на нежитлову будівлю станом на 30.12.2005, шляхом знесення самочинно збудованих надбудов вище другого і третього поверхів нежитлової будівлі.

Відповідно до змісту позовної заяви Рада, як власник земельної ділянки, звернулася за захистом своїх прав у порядку статті 376 ЦК України, зазначаючи про здійснення відповідачем будівельних робіт з реконструкції нежитлової будівлі без отримання дозвільних документів на будівництво, за відсутності затвердженого проекту, на земельній ділянці комунальної власності, яка не надана відповідачу в користування та не відведена для цієї мети. В якості доказу здійснення відповідачем незаконного будівництва позивач послався, зокрема на складені Департаментом територіального контролю Інспекції з благоустрою Виконавчого комітету Харківської міської ради акт перевірки від 28.09.2020 № 7-Н та відповідний припис №7-П про зупинення будівельних робіт.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13 липня 2021 року, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Суди виходили з того, що спірні правовідносини зумовлені реалізацією позивачем делегованих повноважень зі здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушенням містобудівних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігання можливого настання суспільно значимих несприятливих наслідків порушення відповідних норм і правил.

Отже, спір не пов`язаний з вирішенням питання щодо майнового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, відтак позов суб`єкта владних повноважень про знесення самочинно збудованого об`єкта належить до юрисдикції адміністративних судів.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Рада звернулася з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2021 року, касаційну скаргу Харківської міської ради задоволено. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13 липня 2021 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 20 травня 2021 року у справі №922/439/21 скасовано. Справу № 922/439/21 направлено до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2021, для розгляду справи № 922/439/21 визначено суддю Присяжнюка О.О.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2021 року, прийнято справу № 922/439/21 до розгляду у порядку загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на "23" листопада 2021 р. о 10:30.

19.11.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегундо-Лофт", через канцелярію суду (вх.№27353) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ТОВ «Сегундо - Лофт» на праві власності належить нежитлова будівля літ. «А_- 3» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська. 261-А. Відповідно до статті 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Після придбання зазначеної нежитлової будівлі за розпорядженням власника 24.02.2020 р. комісією було проведено її обстеження та визначено перелік ремонтних робіт, проведення яких необхідне для підтримання експлуатаційних якостей будівлі, без втручання в несучі та огороджуючи конструкції. На зазначеній будівлі планувалось провести наступні роботи: заміна покрівлі будівлі, без втручання в несучі конструкції; заміна існуючих заповнень віконних та дверних прорізів; реконструкція внутрішніх систем опалення, вентиляції, водопостачання та водовідведення. силових та слабкострумових систем: демонтаж внутрішніх перегородок, поточний ремонт внутрішнього оздоблення приміщень: поточний ремонт фасаду. Ці роботи відносяться до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення, яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію відповідно до Постанови КМУ від 07.06.2017 року № 406.

Для підтвердження цього висновку відповідач надав висновок фахівця №17/12-020 від 17.12.2020 .

Протокольною ухвалою від 23.11.2021 постановлено відкласти підготовче засідання до "08" грудня 2021 року о 10:30 год.

26.11.2021 року від Харківської міської ради(вх.№27956) надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача, погоджується , що вказані роботи є поточним ремонтом, і їх здійснення не може призвести до збільшення поверховості існуючої нежитлової будівлі, що має місце у спірній справі. Однак, позивач посилається на те, що вказані документи стосуються ремонтних робіт, що відповідач планував здійснити, та жодним чином не спростовують здійснене ним будівництво надбудов вище другого і третього поверхів нежитлової будівлі літ. А-3 за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 261-А.

06.12.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегундо-Лофт", через канцелярію суду (вх.№28656) надійшли заперечення на відповідь на відзив , в яких представник відповідача вважає, що Інспекція з благоустрою не мала та не має повноважень щодо здійснення контролю у сфері містобудівельної діяльності, і відповідні Припис та Акт не можуть бути допустимими доказами самочинного будівництва.

В судовому засіданні 08.12.2021 постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні по суті на 15.12.2021 о 12:30 год.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 15.12.2021, на підставі ч. 2 статті 216 ГПК України, оголошено перерву у судовому засіданні до 17 січня 2022 р. о(б) 11:00 .

12.01.2022 року від представника Харківської міської ради(вх.№524) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю у розгляді іншої судової справи.

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки відповідно до ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом 30 днів з дня початку розгляду справи по суті. З огляду на те, що останнім днем розгляду справи по суті є 17.01.2022, відкладення розгляду справи не вбачається можливим.

У судовому засіданні 17.01.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 17.01.2022 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши представника позивача, відповідача, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомивши строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснивши порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд установив таке.

28.09.2020 головними спеціалістами-інспекторами з благоустрою сектору контролю за станом благоустрою у сфері житлово-комунального господарства Інспекції з благоустрою Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Світличним Є.В. та Шишкіним С.Ю. проведено перевірку фасаду нежитлової будівлі літ. "А-3" за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 261-А про що складено Акт перевірки благоустрою міста Харкова від 28.09.2020 №7-Н .

За результатами перевірки благоустрою міста Харкова інспекторами встановлено порушення п. 1 ч. 1 ст. 16, п. 1, 2 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", п. 5.7.1.1., п. 6.3.1. Правил благоустрою міста Харкова.

З урахуванням цього, інспекторами складено Припис про усунення порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території міста Харкова від 28.09.2020 №7-П, в якому встановлено факт порушення Правил благоустрою території м. Харкова, а саме виконання робіт на фасаді будівлі літ. "А-3" по вул. Клочківській, 261-А у м. Харків без відповідного дозволу.

Вимоги цього припису відповідачем виконано не було.

У зв`язку з цим Харківська міська рада звернулася до суду з даним позовом про захист права комунальної власності на земельну ділянку відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.

У позовній заяві Харківська міська рада зазначає, що реконструкція нежитлової будівлі літ. "А-3" за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 261-А шляхом будівництва надбудов вище другого і третього поверхів є самочинним будівництвом. Оскільки здійснено на земельній ділянці комунальної власності, яка не відведена та не надана ТОВ "СЕГУНДО-ЛОФТ" у власність або користування у встановленому законом порядку; без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; без належно затвердженого проекту.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що правовідносини з приводу кваліфікації нерухомого майна як об`єкта самочинного будівництва унормовані, насамперед, приписами ст.376 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зі змісту наведеної норми закону витікає, що під об`єктом самочинного будівництва законодавцем розуміється нерухоме майно, яке відповідає хоча б одній з таких кваліфікуючих ознак: 1) об`єкт розміщений на земельній ділянці, яка не була відведена під мету будівництва у встановленому порядку; 2) об`єкт зведений без документа з приводу дозволу на виконання будівельних робіт; 3) об`єкт споруджений без належно затвердженого проекту; 4) наявні істотні порушення будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки.

За змістом статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Згідно з підпунктом 1 пункту "б" частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, а саме: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, установлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З системного аналізу наведеної норми у сукупності з положеннями статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється також органами місцевого самоврядування, їх виконавчими органами в порядку здійснення ними делегованих повноважень на виконання ними функцій у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.

Здійснення зазначеного державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що підтверджує владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

Проте у даній справі Рада відповідного державного контролю не здійснювала, рішень, обов`язкових для виконання відповідачем, не приймала, приписів про усунення порушень не видавала.

Поданий позов Рада обґрунтувала порушенням відповідачем вимог ЦК України та ЗК України та мотивувала вимогу про знесення самочинно збудованого об`єкта не реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень з державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку. Додані до позову акт перевірки та припис про усунення порушень у сфері містобудування видані не Радою, а Департаментом територіального контролю Інспекції з благоустрою Виконавчого комітету Харківської міської ради, як контролюючим органом, та були використані позивачем в якості одного з доказів здійснення самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної власності.

Відповідно до ст. ст. 1, 40 Закону України Про благоустрій населених пунктів благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.

Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Положення про інспекцію з благоустрою населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною або міською радою на підставі Типового положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфсо; житлово-комунального господарства.

Таким чином, Інспекція з благоустрою є органом у сфері благоустрою населених пунктів.

У свою чергу, відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Згідно із ст. 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів до об`єктів благоустрою населених пунктів належать:

1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та Історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Відповідно до Примірного положення про інспекцію з благоустрою населеного пункту затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України віл 9 листопада 2007 р. N177, інспекції з благоустрою населених пунктів утворюються сільськими селищними, міськими радами для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організацію озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами територій

Основними завданнями інспекції з благоустрою населеного пункту є контроль за станом благоустрою населеного пункту; контроль за дотриманням правил благоустрію населеного пункту; сприяння розвитку та поліпшенню стану благоустрою населеного пункту, притягнення винних до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрію пунктів; профілактика запобігання правопорушень в сфері благоустрою населеного пункту .

Як вбачається із Примірного положення, в Інспекції із благоустрою не має повноважень у сфері містобудівної діяльності , в тому числі у питаннях щодо самочинного будівництва .

На думку суду, позивач жодним чином не обґрунтував свої позовні вимоги з огляду на предмет доказування за цим позовом, а посилався виключно на ознаки самочинного будівництва, визначені ст. 376 ЦК України та обґрунтував позов виключно з позиції владних управлінських функцій як орган місцевого самоврядування, тобто виходячи з публічно-правового характеру спірних відносин.

Однак спір, який є предметом цього судового розгляду, пов`язаний із вирішенням питання щодо речового права позивача на землю, що відповідно до усталених правових висновків Великої Палати Верховного Суду підтверджує приватноправовий характер спірних правовідносин.

Проаналізувавши норми діючого законодавства, суд констатує , що Інспекція з благоустрою не має жодних повноважень щодо контролю за будівельною діяльністю.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про відмову у позові в повному обсязі..

Доводи позивача судом до увагу не приймаються з огляду на вказане, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин справи.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Харківська міська рада (61003, м.Харків, майдан Конституції,7).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сегундо-Лофт" (61045, м. Харків, вул. Клочківська, 261-А).

Повне рішення складено "18" січня 2022 р.

Суддя О.О. Присяжнюк