Постанова

від 12.01.2022 по справі 915/1222/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 915/1222/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Уркевич В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 (колегія суддів: Савицький Я. Ф., Головей В. М., Колоколов С. І.) у справі

за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до відповідачів: 1) Миколаївської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс", за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору: Дитячо-юнацький спортивно-оздоровчий комплекс про визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок площею 92 015 м 2 , кадастровий номер 4810136600:07:003:0006, на просп. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві та площею 33 098 м 2 , кадастровий номер 4810136600:07:003:0005, на просп. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - прокурор відділу Шекшеєва В. С.,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави до Миколаївської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" (далі - ТОВ "Нерейінтертранс"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Дитячо-юнацький спортивно-оздоровчий комплекс про:

1) визнання незаконними та скасування пунктів 2, 2.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 № 29/43, якими затверджено проект землеустрою та надано в оренду ТОВ "Нерейінтертранс" земельну ділянку площею 125 113 м 2 , у тому числі ділянку № 1 площею 33 098 м 2 , кадастровий номер 4810136600:07:003:0005, та ділянку № 2 площею 92 015 м 2 , кадастровий номер 4810136600:07:003:0006, на просп. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу;

2) визнання недійсним укладеного між Миколаївською міською радою та ТОВ "Нерейінтертранс" договору оренди землі від 14.11.2013 № 9729 щодо ділянки площею 92 015 м 2 , зареєстрованого 21.11.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 3538966;

3) визнання недійсним укладеного між Миколаївською міською радою та ТОВ "Нерейінтертранс" договору оренди землі від 14.11.2013 № 9730 щодо ділянки площею 33 098 м 2 , зареєстрованого 21.11.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 3549998;

4) повернення ТОВ "Нерейінтертранс" зазначених земельних ділянок.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні пункти рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 № 29/43, якими затверджено проект землеустрою та надано в оренду ТОВ "Нерейінтертранс" земельну ділянку загальною площею 125 113 м 2 , суперечать положенням чинного законодавства щодо правового режиму земель, а тому підлягають скасуванню. Як наслідок, на думку прокурора, укладені на їх підставі договори оренди також підлягають визнанню недійсними, а спірні земельні ділянки - поверненню у розпорядження територіальної громади.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. ТОВ "Нерейінтертранс" є власником земельної ділянки площею 82 084 м 2 на просп. Корабелів, 2-Б у м. Миколаєві на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2007 № 302, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.09.2007.

4. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.12.2011 ТОВ "Нерейінтертранс" є власником нежитлового об`єкта на просп. Корабелів, 2-Б у м. Миколаєві на підставі рішення Виконкому Миколаївської міської ради від 22.11.2011 № 1240.

5. Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку від 31.10.2012 ТОВ "Нерейінтертранс" також є власником земельної ділянки площею 1,0150 га на просп. Корабелів, 2-Б у м. Миколаєві на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.07.2012 № 1638.

6. Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку від 31.10.2012 ТОВ "Нерейінтертранс" є власником земельної ділянки площею 10,2815 га на просп. Корабелів, 2-Б у м. Миколаєві на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.07.2012 № 1635.

7. 15.02.2013 ТОВ "Нерейінтертранс" звернулося до Миколаївської міської ради з заявою від 14.02.2013 про надання в оренду додатково земельної ділянки орієнтовною площею 16 га для обслуговування та реконструкції морського терміналу.

8. Листом від 15.02.2013 № 17-602 Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради повідомило Виконком міської ради про те, що за результатами розгляду звернення ТОВ "Нерейінтертранс" та наданих матеріалів воно вважає за можливе погодити додаткове відведення земельної ділянки площею 16 га для реконструкції та обслуговування морського терміналу на просп. Корабелів, 2-Б.

9. 04.04.2013 Миколаївська міська рада прийняла рішення № 27/34, у пункті 91 розділу 1 якого було надано ТОВ "Нерейінтертранс" дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 160 000 м 2 із земель комунальної власності на просп. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві.

10. На замовлення ТОВ "Нерейінтертранс" фізичною особою-підприємцем Дробот Тетяною Василівною було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу на просп. Корабелів, 2-Б в Корабельному районі м. Миколаєва.

11. 27.06.2013 рішенням Миколаївської міської ради № 29/43 "Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради і виконкому міської ради по Корабельному району м. Миколаєва", зокрема, п. 2, 2.2. його розділу 1, вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду загальною площею 125 113 м 2 , у тому числі: земельна ділянка № 1 (кадастровий номер 4810136600:07:003:0005) площею 33 098 м 2 - під проїздами, проходами та площадками; земельна ділянка № 2 (кадастровий номер 4810136600:07:003:0006) 92 015 м 2 - під проїздами, проходами та площадками, із земель комунальної власності, зарахувавши їх до земель транспорту (за функціональним призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій), для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу на просп. Корабелів, 2-Б;

- передати ТОВ "Нерейінтертранс" в оренду строком на 20 років земельну ділянку площею 125 113 м 2 для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу на просп. Корабелів, 2-Б.

12. Водночас зазначеним рішенням Миколаївської міської ради, зокрема, зобов`язано землекористувачів:

- замовити виготовлення технічної документації щодо винесення меж земельних ділянок на місцевість;

- замовити виготовлення та здати в управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради технічну документацію на складання державного акта на право постійного користування землею;

- для укладання договору оренди земельної ділянки звернутися до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради.

13. 14.11.2013 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Нерейінтертранс" (орендар) укладено договір оренди землі № 9729, відповідно до пункту 1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 27.06.2013 № 29/43 передає, а ТОВ "Нерейінтертранс" приймає в оренду земельну ділянку для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу на просп. Корабелів, 2-Б /Корабельний район/.

14. Згідно з пунктом 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка площею 92 015 м 2 під проходами, проїздами та площадками (за функціональним призначенням - землі, що використовуються для транспорту та зв`язку), із земельної ділянки загальною площею 125 113 м 2 , без права передачі її в суборенду (кадастровий № 4810136600:07:003:0006).

15. Крім того, 14.11.2013 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Нерейінтертранс" (орендар) укладено договір оренди землі № 9730, відповідно до пункту 1.1. якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 27.06.2013 № 29/43 передає, а ТОВ "Нерейінтертранс" приймає в оренду земельну ділянку для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу на просп. Корабелів, 2-Б /Корабельний район/.

16. Згідно з пунктом 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка площею 33 098 м 2 під проходами, проїздами та площадками (за функціональним призначенням - землі, що використовуються для транспорту та зв`язку), із земельної ділянки загальною площею 125 113 м 2 , без права передачі її в суборенду (кадастровий № 4810136600:07:003:0005).

17. 14.01.2019 Управління містобудування та архітектури листом № 17-4931, адресованим прокуратурі Миколаївської області, стосовно надання інформації щодо віднесення до зон та територій згідно з містобудівною документацією та функціональним використанням земельних ділянок відповідно до наданих кадастрових даних міста (за переліком), повідомило, що земельна ділянка 1 (4810136600:07:003:0005) згідно з Генеральним планом території м. Миколаєва, затвердженим рішенням міської ради від 18.06.2009 № 35/18, належить до території зелених насаджень спеціального призначення; відповідно до Правил забудови та використання території м. Миколаєва, затверджених рішенням міської ради від 17.10.2003 № 15/41, належить до санітарно-захисної зони; згідно з Планом зонування, затвердженим рішенням міської ради від 17.05.2018 № 36/13, відноситься до санітарно-захисної зони зелених насаджень (С-6), переважними та супутніми видами використання якої не передбачено розміщення об`єктів водного транспорту (морський вантажний порт). Земельна ділянка 2 (4810136600:07:003:0006) згідно з Генеральним планом території м. Миколаєва, затвердженим рішенням міської ради від 18.06.2009 № 35/18, належить до території спортивних споруд; відповідно до Правил забудови та використання території м. Миколаєва, затверджених рішенням міської ради від 17.10.2003 № 15/41, відноситься частково до санітарно-захисної зони, частково до зони розміщення спортивних споруд, частково до зони розміщення об`єктів комунального господарства; згідно з Планом зонування, затвердженим рішенням міської ради від 17.05.2018 № 36/13, відноситься до санітарно-захисної зони зелених насаджень (С-6), переважними та супутніми видами використання якої не передбачено розміщення об`єктів водного транспорту (морський вантажний порт). Інша інформація відсутня.

18. Вважаючи, що спірні пункти рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 № 29/43, якими затверджено проект землеустрою та надано в оренду ТОВ "Нерейінтертранс" земельну ділянку площею 125 113 м 2 , суперечать положенням чинного законодавства щодо правового режиму земель, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, а укладені на їх підставі договори оренди - визнанню недійсними з одночасним поверненням спірних земельних ділянок територіальної громади, перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

19. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 позов задоволено.

20. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності.

21. Постановою Верховного Суду від 01.04.2021 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у зв`язку з нез`ясуванням судом апеляційної інстанції обставин, пов`язаних з фактом обізнаності або об`єктивної можливості прокурора бути обізнаним щодо порушення інтересів держави.

22. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 рішення господарського суду першої інстанції від 20.11.2019 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції встановив обґрунтованість позовних вимог, проте відмовив у позові у зв`язку з пропуском позовної давності.

За висновками апеляційного суду прокурором пропущено позовну давність, оскільки він мав об`єктивну можливість здійснити перевірку правомірності прийняття оскаржуваного рішення з власної ініціативи та звернутися до суду з відповідним позовом в межах строку позовної давності, враховуючи присутність представника прокуратури на сесії міської ради 27.06.2013 під час розгляду та прийняття оскаржуваного рішення, направлення цього рішення на адресу прокуратури та реєстрацію укладених на його підставі договорів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у листопаді 2013 року.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

23. Одеська обласна прокуратура у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

24. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також прийняттям судового рішення без урахування правового висновку щодо застосування цих норм, викладеного у постановах Верховного Суду.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

25. ТОВ "Нерейінтертранс" у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову апеляційної інстанції залишити без змін. Заявник наголошує, що в оскаржуваній постанові з дотриманням процесуального законодавства оцінено всі докази, повно та всебічно встановлено обставини справи, враховано вказівки Верховного Суду та зроблено правомірний висновок про наявність у прокурора об`єктивної можливості дізнатися про порушення прав територіальної громади раніше, ніж про це зазначає прокурор.

26. ТОВ "Нерейінтертранс" звернулося до Верховного Суду із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з прийняттям адвокатом Семеновим І. В. участі у судовому засіданні Вінницького окружного адміністративного суду в іншій справі.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів його відхилила зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а матеріали судової справи є достатніми для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позиція ТОВ "Нерейінтертранс" викладена у відзиві на касаційну скаргу, який поданий до Верховного Суду відповідно до вимог статті 295 ГПК України. Водночас до клопотання не додано доказів на підтвердження неможливості направлення іншого представника товариства для участі у розгляді справи, а також не надано доказів неможливості звернення до суду із заявою про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, оскільки заявник не був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позиція Верховного Суду

27. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

28. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

29. Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

30. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

31. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц.

32. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи. При цьому порушення інтересів територіальної громади міста відбулося внаслідок незаконних дій органу місцевого самоврядування, тобто прокурор правомірно звернувся із цим позовом як самостійний позивач в інтересах держави.

33. За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

34. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

35. У постанові від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, зважаючи на її обставини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 так: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

36. Суд апеляційної інстанції встановив обґрунтованість позовних вимог, проте відмовив у позові у зв`язку з пропуском позовної давності з огляду на те, що представник прокуратури був присутній на сесії міської ради під час розгляду та прийняття оскаржуваного рішення; матеріали справи містять докази про направлення вказаного рішення на адресу прокуратури; оспорюване рішення є у відкритому доступі на офіційному сайті Миколаївської міської ради.

37. Верховний Суд у своїй постанові від 01.04.2021, направляючи справу на новий розгляд, наголосив, що застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними на обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Разом з тим господарський суд апеляційної інстанції, лише зазначивши, що прокурор міг дізнатись про порушення прав територіальної громади, на захист яких подано позов, у порушення вимог статей 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не з`ясував обставини справи, пов`язані з фактом обізнаності або об`єктивної можливості позивача бути обізнаним щодо порушення інтересів держави, а відтак і обставини справи, пов`язані з визначенням початку перебігу і закінчення зазначеного строку за вимогами, що є предметом позову.

38. Суд апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, при новому розгляді справи зазначив про те, що про оскаржуване у справі рішення прокуратурі було відомо вже в день його прийняття, оскільки представник прокуратури був присутній на сесії міської ради 27.06.2013 під час розгляду та прийняття оскаржуваного рішення, прокурор мав можливість в подальшому в межах позовної давності у даній справі здійснити відповідні заходи для пересвідчення у законності наведених питань.

39. Водночас апеляційним господарським судом не спростовано висновків суду першої інстанції про те, що сам по собі факт присутності представника органів прокуратури на пленарному засіданні ради під час прийняття нею оскарженого рішення не є доказом обізнаності уповноважених органів держави про порушення її прав. Зазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 № 488/5027/14-ц (14-256цс18); про те, що з тексту оспорюваного рішення не вбачається порушення вимог закону при його прийнятті, укладені на підставі оскаржуваного рішення Миколаївської міської ради договори оренди землі не містять відомостей, які б свідчили про порушення вимог законодавства, тобто присутній на засіданні міської ради прокурор не міг зі змісту оскаржуваного рішення довідатись про його незаконність та порушення інтересів територіальної громади міста Миколаєва; про те, що довідатися про незаконність передачі землі в оренду прокурор міг лише внаслідок витребування та ретельного дослідження всієї містобудівної та землевпорядної документації, отримання додаткових відомостей тощо. Судом першої інстанції взято до уваги твердження прокурора про те, що у нього могло виникнути право на проведення перевірки щодо прийнятих Миколаївською міською радою спірних рішень лише у випадку надходження заяви чи повідомлення про порушення законності та за наявності приводів (наявності у прокурора даних про порушення закону). Проте заяви та повідомлення, а також інші дані про порушення законності при відведенні спірних земель в оренду та у власність на підставі спірних рішень Миколаївської міської ради до органів прокуратури не надходили. Отже, підстав для проведення перевірки щодо законності передачі в оренду спірних земель у прокурора не було. Таким чином, прокурор не мав можливості з об`єктивних причин виявити вказані порушення у 2013 році. Зазначене апеляційним господарським судом не оцінено та не спростовано.

40. Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що матеріали справи містять докази про направлення вказаного рішення на адресу прокуратури, проте не з`ясував факту отримання прокуратурою такого рішення.

41. Таким чином, суд апеляційної інстанції не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.04.2021, про необхідність повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості прокуратури бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

42. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

43. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

44. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

45. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної постанови, вона зазначеним критеріям не відповідає, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

47. Колегія суддів вважає, що судове рішення апеляційної інстанції є передчасним та прийнятим без з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Водночас судом порушено частину першу статті 316 ГПК України щодо обов`язковості вказівок, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Відповідно до положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції, здійснюючи касаційний розгляд, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

49. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

50. У зв`язку з тим, що встановлення вказаних вище обставин справи віднесено до компетенції судів попередніх інстанцій, та їх встановлення пов`язане із дослідженням доказів, враховуючи вищенаведене, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Судові витрати

51. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі № 915/1222/19 скасувати.

3. Справу № 915/1222/19 направити на новий розгляд до Південно - західного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя С. К. Могил

Суддя В. Ю. Уркевич