Рішення

від 13.01.2022 по справі 235/4400/21

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 235/4400/21

Номер провадження 2/235/53/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Клікунової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства Муніципальна служба правопорядку Покровської міської ради Донецької області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

24.06.2021 року на розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій ОСОБА_1 просить стягнути з Комунального підприємства Муніципальна служба правопорядку Покровської міської ради Донецької області:

- середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.08.2020 року по 20.06.2021 року в розмірі 207579,95 гривень та з 20.06.2021 року по день винесення судом рішення;

- моральну шкоду в розмірі 6000 гривень;

- витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 03.07.2019 року перебував в трудових відносинах з Комунальним підприємством Муніципальна служба правопорядку Покровської міської ради Донецької області, обіймав посаду провідного інспектора. Наказом №1к від 31.01.2020 року позивач був звільнений з роботи згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогули 11.12.2019 року та 30.01.2020 року.

20.08.2020 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області ухвалене рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Комунального підприємства Муніципальна служба правопорядку №1к від 31.01.2020 року про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України, до якого внесено зміни наказом №7к від 13.03.2020 року. Позивача поновлено на роботі на посаді провідного інспектора Комунального підприємства Муніципальна служба правопорядку з 11.12.2019 року, стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення 11.12.2019 року по день ухвалення рішення суду (20.08.2020 року) (без урахування податків та обов`язкових платежів).

29.12.2020 року постановою Донецького апеляційного суду апеляційну скаргу Комунального підприємства Муніципальна служба правопорядку було задоволено частково. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20.08.2020 року скасоване, в задоволенні позову про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Постановою Верховного суду від 21.04.2021 року постанову Донецького апеляційного суду від 29.12.2020 року було скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постановою Донецького апеляційного суду від 02.06.2021 року апеляційну скаргу Комунального підприємства Муніципальна служба правопорядку було задоволено частково, мотивувальну частину рішення Красноармійського міськрайонного суду від 20.08.2020 року змінено. В іншій частині вказане рішення суду залишено без змін.

На момент звернення до суду рішення Красноармійського міськрайонного суду від 20.08.2020 року по справі №235/1195/20 відповідачем не виконане, середня заробітна плата за період з 20.08.2020 року по 20.06.2021 року не сплачена.

За затримку розрахунку за час вимушеного прогулу, за переконанням позивача, відповідач повинен понести відповідальність, тому заявлено вимогу стягнення, в порядку ст. 235 КЗпП України, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20.08.2020 року по 20.06.2021 року в розмірі 207579,95 гривень та з 20.06.2021 року по день винесення рішення. За захистом порушених прав ОСОБА_1 звернувся до суду (а.с. 1-6).

Ухвалою суду від 01.07.2021 року порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 22).

Комунальним підприємством Муніципальна служба правопорядку на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, відзив не подано.

Сторони на виклик до суду не з`явилися.

Позивачем ОСОБА_1 , його представником - адвокатом Малиновським Д. В. (уповноваженого на представництво інтересів ордером), суду адресовано заяви про розгляд справи в їх відсутність, позов підтримано, просили ухвалити рішення на підставі письмових матеріалів у справі.

Представник відповідача Комунальним підприємством Муніципальна служба правопорядку - адвокат Крайній О. В. (уповноважений ордером) подав заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Згідно записів в трудовій книжці серійний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством Муніципальна служба правопорядку :

- 03.07.2019 року - прийнятий на посаду провідного інспектора;

- 31.01.2020 року - звільнений з посади провідного інспектора, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (а. с. 8-11).

Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача розрахунок з ним своєчасно не проведено.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з Комунального підприємства Муніципальна служба правопорядку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Постановою Донецького апеляційного суду від 02.06.2021 року апеляційну скаргу Комунального підприємства Муніципальна служба правопорядку було задоволено частково, мотивувальну частину рішення Красноармійського міськрайонного суду від 20.08.2020 року змінено. (а.с. 50-61)

За позицією позивача відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок, оскільки нараховані суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу не виплачені з дня винесення постанови Донецьким апеляційним судом, а тому відповідач повинен виплатити працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 посилаючись на положення ст. 235 КЗпП України, абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , - проводить розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за формулою: середній заробіток помножений на час затримки фактичного розрахунку.

Згідно бухгалтерської довідки виданої Комунальним підприємством Муніципальна служба правопорядку №843 від 08.12.2021 року сума середнього заробітку позивачем визначена за вересень 2019 року - 18600,00 гривень та жовтень 2019 року - 18600,00 гривень = 37200,00/43 дні = 865,12 грн. (а. с. 76)

Заперечень проти такого розрахунком позивачем не надано.

Час затримки розрахунку при звільненні, за позицією позивача за період з 20.08.2020 року по 20.06.2021 року складає розмір 207579,95 гривень та з 20.06.2021 року по день поновлення на роботі (18.07.2021 року) згідно постанови апеляційного суду.

Відповідач Комунальне підприємство Муніципальна служба правопорядку , заявлений ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу не оспорює, позицію захисту не сформулював, але надав довідку про розмір середньоденного заробітку.

Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Комунального підприємства Муніципальна служба правопорядку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - суд приймає до уваги наступне.

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

В постанові ВСУ у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 року зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.

Відповідно до довідки №882 від 08.12.2021 року виданої КП Муніципальна служба правопорядку на виконання виконавчого листа №235/1195/20 від 16.06.2021 року Наказом №11к від 19.07.2021 року позивача ОСОБА_1 було поновлено на посаді провідного спеціаліста. (а. с. 77)

Відповідно до довідки №845 від 22.11.2021 року виданої КП Муніципальна служба правопорядку станом на 22.11.2021 року кошти в сумі 137707,75 гривень були перераховані на поточний рахунок Покровського МРВДВС Східного МРУМЮ (м. Харків) згідно постанови ВП №659470014 від 02.07.2021 року на виконання рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20.08.2020 року за позовом ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. (а.с. 73)

Суд, встановив, що позивача було звільнено із займаної посади з порушенням норм трудового законодавства, оскільки на позивача розповсюджувалися гарантії від незаконного звільнення, передбачені ст. 119 КЗпП України та визначає кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 21.08.2020 року (наступний день після винесення рішення суду) - по дату виконання рішення суду (18.07.2021 року), оскільки саме за цей період не було проведено розрахунку за час вимушеного прогулу. При цьому, суд зазначає, що такий захист трудових прав позивача узгоджується з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.1999 року.

З огляду вказаного, з урахуванням роз`яснення Мінсоцполітики з розрахунку норм тривалості робочого часу на 2020 рік (лист від 03.08.2019 р.) та на 2021 рік (лист № 3501-06/219 від 12.08.2020 р.) - суд зазначає, що кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату за період з 21.08.2020 року по 18.07.2021 року (включно) складає 225 днів.

Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 865,12 грн. (середньоденна заробітна плата) х 225 (кількість днів затримки розрахунку) = 194652 гривень.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Тому, враховуючи зачади розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги встановлені у справі обставини, пасивну позицію відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення та стягнення з відповідача КП Муніципальна служба правопорядку на користь позивача моральної шкоди в результаті порушення відповідачем трудового законодавства в розмірі 5000 гривень.

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року № 13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ЦПК України).

Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу. Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами). Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування заробітної плати військовим збором. Ставка військового збору складає 1,5% об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати, присудженої до стягнення, середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні, за час вимушеного прогулу, моральної шкоди (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року справа № 180/683/13-ц).

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено вимоги відшкодування витрат на правову допомогу згідно укладеного договору з адвокатом Малиновським С. В.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018 року у справі № 72/1010/16-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження підставності вимог про відшкодування правових витрат надано такі документальні матеріали: - договір про правову допомогу від 01.01.2021 року, укладений з адвокатом Малиновським Д. В. (а.с. 17-18); Акт виконаних робіт за вказаним договором від 01.01.2022 року (адвокат Малиновський Д. В. надав наступні послуги: збір документів, копіювання, надіслання копій відповідача - 1200,00 гривень, підготовка позовної заяви, процесуальних документів - 2400,00 гривень, участь в судових засіданнях - 2400,00 гривень - усього - 6000 гривень. (а.с. 64).

Суд, надаючи оцінку вказаним доказам, - приходить до наступних висновків.

Згідно положень ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витрачених адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Суд, враховуючи викладене, беручи до уваги зміст та підстави позову, часткове задоволення позовних вимог за результатами розгляду справи, строк розгляду справи, процесуальну поведінку представника позивача під час судового провадження, ставлення до виконання процесуальних обов`язків, обґрунтованість та пропорційність їх розміру з урахуванням виконаної адвокатом роботи та предмету спору, - вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 гривень.

В іншій частині понесення судових витрат у вигляді правничої допомоги слід відмовити. Таке присудження витрат на професійну правничу допомогу, на думку суду, буде відповідати принципу співмірності послуг адвоката з позицій його досвіду, об`ємності виконаної роботи, часу об`єктивно потрібного для надання позивачу послуг юридичного супроводження справи.

Щодо наданого представником відповідача - адвокатом Крайнім О. В. акту виконаних робіт на суму 6000 гривень, суд вважає, що з урахуванням ставлення до виконання процесуальних обов`язків, не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , звільнений від сплати судових витрат, а враховуючи, що відповідач КП Муніципальна служба правопорядку Покровської міської ради також звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 2, 19, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства Муніципальна служба правопорядку Покровської міської ради Донецької області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Муніципальна служба правопорядку Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 :

- середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2020 року по 18.07.2021 року (включно) в сумі 194652 (сто дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят дві) гривні (сума визначена без урахування утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів);

- моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень;

- витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 р.) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду - 18.01.2022 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 , номер карти платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Комунальне підприємство Муніципальна служба правопорядку Покровської міської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 42955430, юридична адреса: 85300, Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, б. 11.

Суддя: