Рішення

від 18.01.2022 по справі 910/11198/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2022Справа № 910/11198/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бюро Вин

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю упроваджувально-виробнича фірма Дністер

2) Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Руденко Валерій Олександрович

про визнання права на оформлення в оренду земельної ділянки та скасування рішення про внесення змін до запису державного реєстру речових прав на нерухоме майно

За участю представників учасників справи:

від позивача Грибов Д.І. (адвокат, ордер АА №1120801 від 12.07.2021)

від відповідача-1 Тюрін А.В. (адвокат, ордер АА № 1119049 від 27.07.2021)

від відповідача-2 не з`явились

від третьої особи не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Бюро Вин (далі - ТОВ Бюро Вин , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю упроваджувально-виробнича фірма Дністер (далі - ТОВ УВФ "Дністер", відповідач) про:

- визнання відсутності в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 будь-яких об`єктів нерухомого майна, що належать ТОВ УВФ Дністер фактом, що має юридичне значення;

- скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка Валерія Олександровича.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відомостей Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.06.2021 № 261460295 позивачу стало відомо, що відповідачем 22.06.2017 було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення (реєстраційний номер 1286763080000) з зазначенням адреси, що співпадає з адресою належних позивачу будівель: м. Київ, вул. Електриків, 3. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. на підставі рішення з індексним номером 45092824 було внесено зміни до запису про вказані приміщення, відповідно до яких статус об`єкту нерухомого майна був змінений з нежитлові приміщення на нежитлові будівлі , що, на переконання позивача, є протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача на земельну ділянку.

До позовної заяви позивачем додано клопотання про витребування доказів, а саме:

- у Київської міської ради - належним чином засвідченої копії рішення Київської міської ради від 26.06.2003 № 549-2/709, належним чином засвідченої копії договору оренди земельної ділянки від 26.11.2003, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрованого в реєстрі за № 1154;

- у Господарського суду міста Києва - належним чином засвідчених копій матеріалів справи № 3/578 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Упроваджувально-виробнича фірма "Дністер" до Київської міської ради про визнання недійсним рішення № 549-2/709 від 26.06.2003);

- у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка Валерія Олександровича належним чином засвідчених копій супровідних документів, на підставі яких ним було прийнято рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 45092824, та вчинена відповідна реєстраційна дія.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 відкрито провадження у справі № 910/11198/21 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.08.2021, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Київську міську раду (далі - Київрада, третя особа-1), залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка Валерія Олександровича (далі - приватний нотаріус Руденко В.О., третя особа-2).

10.08.2021 та 12.08.2021 (повторно) до суду надійшли пояснення третьої особи-2 (приватного нотаріуса Руденко В.О.), в яких третя особа вказувала, що заявником - ТОВ УВФ Дністер для вчинення реєстраційної дії (стосовно внесення змін до Реєстру прав на нерухоме майно) до заяви було надано Технічний паспорт об`єктів станом на 14.12.2018, виконаний Комунальним підприємством Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації внаслідок проведеної інвентаризації об`єктів нерухомого майна ТОВ УВФ Дністер , які знаходяться по вул. Електриків, 3 у м. Києві. Розробником документації за наслідками інвентаризації та технічного опису будівель було змінено назву об`єктів нерухомого майна, приведено їх у відповідність до типу об`єктів нерухомості, фактичного використання і виробничого призначення та іменовано у технічному паспорті як: громадський будинок/нежитлові будівлі. При цьому, без змін залишено поштову адресу розташування об`єкту нерухомості, його площу, матеріали конструктивних елементів тощо. З урахуванням викладеного, третя особа-2 вважала, що спірні нотаріальні дії вчинені нею без порушень вимог закону, а тому проти задоволення позову заперечувала.

11.08.2021 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що:

- позовна вимога про встановлення судом факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки господарським процесом така процедура не передбачена, такий спосіб захисту прав господарським процесуальним кодексом не регламентовано;

- позовна вимога про визнання відсутність в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 будь-яких об`єктів нерухомого майна, що належать відповідачеві, суперечить дійсності, оскільки будівлі відповідача (овочесховище та прохідна) розташовані на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:85:316:0020, яка наразі перебуває у стані формування у державному земельному кадастрі;

- правилами ГПК України передбачено розгляд господарським судом вимоги про скасування реєстраційної дії лише як похідної вимоги від спору про право власності на майно або іншого речового права на таке майно, тоді як у поданому позові відсутні вимоги стосовно володіння, користування чи розпорядження відповідачем об`єктами нерухомого майна (будівлями чи приміщеннями), які знаходиться по вул. Електриків, 3 у Подільському районі м. Києва;

- вчиненою нотаріусом реєстраційною дією 17.01.2019 змінено назву типу об`єкта нерухомого майна з приміщення на будівлі , які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на рухоме майно, а не правовий статус об`єктів нерухомого майна, як помилково стверджує позивач;

- зміна назви типу об`єкта нерухомого майна відповідача із нежитлових приміщень на нежитлові будівлі здійснено відповідно до законодавства і такою правомірною реєстраційною дією не може бути порушено як наявні права чи інтереси позивача, так і майбутні його права;

- позивачем обрано неналежний спосіб захисту права, оскільки позивач не вказав у позові, які його права та/або законні інтереси оспорюються або не визнаються судом.

З урахуванням викладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог.

У відзиві, крім того, містилось клопотання про зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва грошову суму в розмірі 150 000,00 грн з метою забезпечення відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу на випадок відмови у задоволенні позовних вимог.

11.08.2021 до суду надійшли пояснення третьої особи-1 (Київради), в яких остання вказала, що земельна ділянка площею 0,79 га, розташована за адресою вул. Електриків, 3 у Подільському районі міста Києва, перебувала в користуванні ДП Тетра Пак Україна (у якого позивач придбав нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці) на підставі договору оренди, дія якого з урахуванням угоди про подовження спливла 23.01.2008. Після спливу строку дії зазначеного договору оренди земельної ділянки ДП Тетра Пак Україна не вчиняло жодних дій щодо його поновлення. Отже, у разі підтвердження права власності на об`єкти нерухомого майна з урахуванням імперативних приписів ст.ст. 116, 123, 124, 125 ЗК України та принципу superficies solo cedit (збудоване на землі слідує за нею), позивач набуде права вимагати оформлення документів на користування земельною ділянкою в установленому законом порядку, оскільки визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлі і споруди.

17.08.2021 до суду надійшло клопотання третьої особи-1 (Київради) про розгляд справи без участі її представника.

17.08.2021 суд відклав підготовче засідання на 07.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2021 викликано позивача, третю особу-1 та третю особу-2 у наступне підготовче засідання, призначене на 07.09.2021.

07.09.2021 до суду надійшли подані відповідачем заперечення щодо наведених позивачем обставин справи, в яких відповідач вказав, що з наданої позивачем до позову копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 261460295 від 14.06.2021, а також копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 268526911 від 02.08.2021, долученою Київською міською радою до пояснень третьої особи, вбачається, що земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:85:316:0019, за реєстровим номером 1700118780000, площею 0,7863 га, було зареєстровано 03.12.2003 за адресою: м. Київ, вул. Електриків, земельна ділянка 3, а відповідно до рішення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (індексний № 44171880) 19.11.2018 внесено до Реєстру лише відомості про право власності територіальної громади міста Києва на цю земельну ділянку. Відомості про будь-яке зареєстроване право позивача, як і попереднього орендаря, про користування цією земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не обліковуються. Відповідач також вказував, що позивач своє право на отримання в орендне користування спірної земельної ділянки пов`язує з набутим правом власності на будівлі, що розташовані на земельній ділянці, яка перебувала в орендному користуванні у попереднього власника цих будівель - ДП Тетра Пак Україна , проте, з моменту укладення між позивачем та ДП Тетра Пак Україна двох договорів купівлі-продажу нежитлових будівель, тобто з 21.09.2017 і до дати подання даного позову 12.07.2021, позивач не скористався своїм правом на переоформлення землекористування, не здійснив заміну сторони у договорі оренди, укладеному між Київською міською радою і ДП Тетра Пак Україна , не використав переважного права на укладення договору користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим відповідач вважав передчасним твердження про наявні або можливі порушення права позивача на оформлення у майбутньому права користування спірною земельною ділянкою. За наведених обставин, відповідач також вважав внесення ним 17.01.2019 змін до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (за індексним номером рішення 45092824) стосовно належного відповідачу права власності на об`єкти нерухомого майна таким, що не може порушувати нелегітимне на даний час право позивача на отримання в орендне користування спірної земельної ділянки.

07.09.2021 суд відклав підготовче засідання на 21.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 викликано третю особу-1 та третю особу-2 у наступне підготовче засідання, призначене на 21.09.2021.

21.09.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій позивач заперечував проти правомірності тверджень відповідача про те, що майно останнього знаходиться в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:85:316:0019 та 8000000000:85:316:0020. Позивач вказав, що з набуттям у ДП Тетра Пак Україна у власність об`єктів нерухомого майна до позивача перейшло також право на оформлення земельної ділянки площею 07863 га з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 у користування (оренду) у тому самому обсязі, що було у ДП Тетра Пак Україна , як попереднього власника вказаного нерухомого майна та орендаря вказаної земельної ділянки. Однак, незважаючи на звернення позивача щодо оформлення права користування зазначеною земельною ділянкою (клопотання від 11.06.2020 № 749087440 та від 15.04.2021 № 304414454), Київською міською радою досі не було вчинено жодних дій, спрямованих на оформлення та передання вказаної земельної ділянки у користування позивача. Крім того, позивач вказав, що вже у 2003-2005 роках в межах господарських справ № 18/281 та № 3/578 був встановлений факт відсутності в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 будь-якого майна відповідача, а також був встановлений той факт, що відповідачу належать на праві власності приміщення (складові частини) овочесховища та диспетчерської, що складають собою єдину будівлю станочного парку.

У той же день, 21.09.2021 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд:

- визнати за позивачем право на оформлення в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7863 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0019, що має вид цільового призначення згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель: 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку);

- скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка В.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 відкладено підготовче засідання на 05.10.2021, відкладено питання прийняття до розгляду заяви про зміну предмету позову, запропоновано відповідачу надати пояснення, задоволено клопотання позивача про витребування доказів частково та витребувано у Господарського суду міста Києва належним чином засвідчені копії матеріалів справи № 3/578 за позовом ТОВ УВФ Дністер до Київської міської ради про визнання недійсним рішення № 549-2/709 від 26.06.2003.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ УВФ Дністер про зобов`язання ТОВ Бюро Вин внести на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва грошову суму у розмірі 150 000,00 грн з метою забезпечення відшкодування майбутніх витрат ТОВ УВФ Дністер на професійну правничу допомогу.

04.10.2021 до суду надійшли подані відповідачем заперечення щодо правових підстав позову за заявою про зміну предмета позову, в яких відповідач, зокрема, вказав, що за вимогою про визнання за позивачем права на оформлення в оренду земельної ділянки відсутній предмет спору, а відповідач за такою позовною вимогою не може бути відповідальною стороною, оскільки відповідач не заперечує проти права позивача отримати в орендне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування двох нежитлових будівель, придбаних позивачем у ДП Тетра Пак Україна по договорах купівлі-продажу від 21.09.2017. Крім того, відповідач не наділений повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою, власником якої відповідно до відомостей з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради. Більше того, відповідач вказує, що вимога про скасування спірної реєстраційної дії виглядає нелогічною спільно з вимогою про визнання права позивача на оформлення в оренду земельної ділянки по вул. Електриків, 3 у м. Києві, з огляду на те що у разі відсутності на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 будь-яких будівель відповідача (як переконує суд позивач), вчинення реєстрації права власності на такі будівлі (як і скасування такої реєстрації) у державному реєстрі речових прав ніяким чином не може впливати на право позивача на оформлення в оренду земельної ділянки, на якій відсутні будівлі відповідача. Отже, вимога про скасування спірного рішення нотаріуса (як державного реєстратора) не пов`язана з вимогою визнати за Позивачем право на оформлення в оренду земельної ділянки. З урахуванням викладеного, відповідач стверджував, що позивачем не наведено норм законодавства, недотримання яких можуть слугувати підставою для сумніву стосовно правомірності вчиненої нотаріусом спірної реєстраційної дії 17.01.2019 (за індексним номером 45092824), тим більше бути підставою для скасування такого рішення нотаріуса.

05.10.2021 позивач подав до суду письмові пояснення, в яких підтримав раніше викладену ним правову позицію.

05.10.2021 до суду надійшли документи витребувані ухвалою від 21.09.2021.

05.10.2021 суд прийняв заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду, відклав підготовче засідання на 26.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 викликано третю особу-1 та третю особу-2 у наступне підготовче засідання, призначене на 26.10.2021.

23.10.2021 відповідач подав до суду зауваження на пояснення позивача, у яких підтримав раніше викладену ним правову позицію.

26.10.2021 суд відклав підготовче засідання на 09.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 викликано третю особу-1 та третю особу-2 у наступне підготовче засідання, призначене на 09.11.2021.

05.11.2021 до суду надійшли подані третьою особою-2 (приватним нотаріусом Руденко В.О.) пояснення, в яких підтримав раніше викладену ним правову позицію.

05.11.2021 до суду надійшли подані позивачем письмові пояснення на зауваження відповідача, в яких позивач підтримав раніше викладену ним правову позицію, вважав обраний ним спосіб захисту належним та ефективним.

Крім того, 05.11.2021 позивач подав до суду клопотання, в якому просив суд змінити процесуальний статус третьої особи-1 (Київради), залучивши її до участі у справі як співвідповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 відкладено підготовче засідання на 02.12.2021, задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі Київську міську раду як співвідповідача, виключивши останню зі складу третіх осіб.

23.11.2021 до суду надійшли подані третьою особою (приватним нотаріусом Руденко В.О.) пояснення аналогічні за змістом тим, що були подані третьою особою раніше.

02.12.2021 суд відклав підготовче засідання на 09.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 викликано відповідача-2 та третю особу у наступне підготовче засідання, призначене на 09.12.2021.

09.12.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про закінчення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 21.12.2021.

02.12.2021 до суду надійшла подана позивачем заява про компенсацію судових витрат на правову допомогу.

21.12.2021 суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 18.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 викликано відповідача-2 та третю особу у наступне судове засідання, призначене на 18.01.2022.

18.01.2022 позивач заявлені ним позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним, просив суд у його задоволенні відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.01.2022 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

22.06.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю упроваджувально-виробнича фірма Дністер на об`єкти нерухомого майна загальною площею 2432,2 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 3, що підтверджується Інформаційною довідкою № 261460295 від 14.06.2021, долученою до матеріалів справи.

21.09.2017 між Дочірнім підприємством Тетра Пак Україна (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бюро Вин (як покупцем) був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заріною М.В та зареєстрований в реєстрі за № 1588, 1589, за умовами якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність нежилий будинок площею 259,40 кв. м., розташований в м. Києві за адресою: вул. Електриків, буд. 3, літера Г та зобов`язувався сплатити його ціну у термін, визначений договором.

Крім того, 21.09.2017 між Дочірнім підприємством Тетра Пак Україна (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бюро Вин (як покупцем) був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заріною М.В та зареєстрований в реєстрі за № 1590, 1591, за умовами якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність нежилий будинок площею 105,30 кв. м., розташований в м. Києві за адресою: вул. Електриків, буд. 3, літера Д , та зобов`язувався сплатити його ціну у термін, визначений договором.

У день укладення вищевказаних договорів, 21.09.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні записи про право власності позивача на зазначені об`єкти нерухомого майна, що підтверджується Інформаційною довідкою № 261460295 від 14.06.2021.

19.11.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 площею 0,7863 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Електриків, земельна ділянка 3, що також підтверджується Інформаційною довідкою № 261460295 від 14.06.2021, долученою до матеріалів справи.

17.01.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені зміни щодо об`єктів нерухомого майна загальною площею 2432,2 кв. м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 3, які належить на праві власності відповідачу, а саме змінено назву об`єктів на нежитлові будівлі , що підтверджується Інформаційною довідкою № 261460295 від 14.06.2021.

Вважаючи, що такі дії є неправомірними та порушують законні права та інтереси позивача на земельну ділянку, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказував на безпідставність та незаконність здійсненої відповідачем 22.06.2017 реєстрації права власності на нежитлові приміщення (реєстраційний номер 1286763080000) з зазначенням адреси, що співпадає з адресою належних позивачу будівель: м. Київ, вул. Електриків, 3, а також на безпідставність та незаконність змін до запису про вказані приміщення, відповідно до яких статус об`єкту нерухомого майна відповідача був змінений з нежитлові приміщення на нежитлові будівлі , внесених на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Руденка В.О. з індексним номером 45092824.

У зв`язку з цим, позивач з урахуванням поданої ним заяви про зміну предмету позову просив суд:

- визнати за позивачем право на оформлення в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7863 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0019, що має вид цільового призначення згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель: 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку);

- скасувати рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка В.О.

Відповідач, заперечуючи проти правомірності заявлених позивачем вимог, вказував, що:

- за вимогою про визнання за позивачем права на оформлення в оренду земельної ділянки відсутній предмет спору, а відповідач за такою позовною вимогою не може бути відповідальною стороною, оскільки відповідач не заперечує проти права позивача отримати в орендне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування двох нежитлових будівель, придбаних позивачем у ДП Тетра Пак Україна по договорах купівлі-продажу від 21.09.2017;

- відповідач не наділений повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою, власником якої відповідно до відомостей з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради;

- вимога про скасування спірної реєстраційної дії виглядає нелогічною спільно з вимогою про визнання права позивача на оформлення в оренду земельної ділянки по вул. Електриків, 3 у м. Києві, з огляду на те, що у разі відсутності на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 будь-яких будівель відповідача (як переконує суд позивач), то вчинення реєстрації права власності на такі будівлі (як і скасування такої реєстрації) у державному реєстрі речових прав ніяким чином не може впливати на право позивача на оформлення в оренду земельної ділянки, на якій відсутні будівлі відповідача. Отже, вимога про скасування спірного рішення нотаріуса (як державного реєстратора) не пов`язана з вимогою визнати за позивачем право на оформлення в оренду земельної ділянки;

- позивачем не наведено норм законодавства, недотримання яких можуть слугувати підставою для сумніву стосовно правомірності вчиненої нотаріусом спірної реєстраційної дії 17.01.2019 р. (за індексним номером 45092824), тим більше бути підставою для скасування такого рішення нотаріуса;

- з наданої позивачем до позову копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 261460295 від 14.06.2021, а також копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 268526911 від 02.08.2021, долученою Київською міською радою до пояснень третьої особи, вбачається, що земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019, за реєстровим номером 1700118780000, площею 0,7863 га, було зареєстровано 03.12.2003 за адресою: м. Київ, вул. Електриків, земельна ділянка 3, а відповідно до рішення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (індексний № 44171880) 19.11.2018 внесено до Реєстру лише відомості про право власності територіальної громади міста Києва на цю земельну ділянку. Відомості про будь-яке зареєстроване право позивача, як і попереднього орендаря, про користування цією земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не обліковуються;

- позивач своє право на отримання в орендне користування спірної земельної ділянки пов`язує з набутим правом власності на будівлі, що розташовані на земельній ділянці, яка перебувала в орендному користуванні у попереднього власника цих будівель - ДП Тетра Пак Україна , проте, з моменту укладення між позивачем та ДП Тетра Пак Україна двох договорів купівлі-продажу нежитлових будівель, тобто з 21.09.2017 і до дати подання даного позову 12.07.2021, позивач не скористався своїм правом на переоформлення землекористування, не здійснив заміну сторони у договорі оренди, укладеному між Київською міською радою і ДП Тетра Пак Україна , не використав переважного права на укладення договору користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим відповідач вважав передчасним твердження про наявні або можливі порушення права позивача на оформлення у майбутньому права користування спірною земельною ділянкою;

- правилами ГПК України передбачено розгляд господарським судом вимоги про скасування реєстраційної дії лише як похідної вимоги від спору про право власності на майно або іншого речового права на таке майно, тоді як у поданому позові відсутні вимоги стосовно володіння, користування чи розпорядження відповідачем об`єктами нерухомого майна (будівлями чи приміщеннями), які знаходиться по вул. Електриків, 3 у Подільському районі м. Києва;

- вчиненою нотаріусом реєстраційною дією 17.01.2019 змінено назву типу об`єкта нерухомого майна з приміщення на будівлі , які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на рухоме майно, а не правовий статус об`єктів нерухомого майна, як помилково стверджує позивач;

- зміна назви типу об`єкта нерухомого майна відповідача з нежитлових приміщень на нежитлові будівлі здійснено відповідно до законодавства і такою правомірною реєстраційною дією не може бути порушено як наявні права чи інтереси позивача, так і майбутні його права;

- позивачем обрано неналежний спосіб захисту права, оскільки позивач не вказав у позові, які його права та/або законні інтереси оспорюються або не визнаються судом.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

Щодо вимоги позивача визнати за ним право на оформлення в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7863 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0019, суд вказує наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, одним з яких є визнання права.

Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з системного аналізу ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), водночас відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Одночасно з цим, положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 11 постанови Пленуму Верховного України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 № 14, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод і інтересів, а також у разі звернення до суду органів чи осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Отже, відсутність права та охоронюваного законом інтересу у позивача або недоведеність факту його порушення є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,7863 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0019, розташована за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 3, була передана в користування ДП Тетра Пак Україна строком на 1 рік на підставі укладеного з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки від 26.11.2003, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Щербаковим В.З. та зареєстрованого в реєстрі № 1154.

У подальшому строк дії вищевказаного договору був поновлений на один рік на підставі договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т.М. та зареєстрованого в реєстрі № 5054. Вказаний договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА), про що зроблено запис від 23.01.2007 за № 85-6-00312.

Однак, на момент набуття позивачем у ДП Тетра Пак Україна права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 3, що відбулось 21.09.2017, право орендного користування вищевказаною земельною ділянкою ДП Тетра Пак Україна припинилось (строк дії оренди сплив 23.01.2008, про що також зазначено в листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) № 05716-21353 від 09.08.2021).

Таким чином, ДП Тетра Пак Україна не було користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019 на момент відчуження на користь позивача розташованого на ній нерухомого майна, а тому не могло передати позивачу право оренди такої земельної ділянки.

З вищевказаного листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) № 05716-21353 від 09.08.2021 також вбачається, що згідно з даними Міського земельного кадастру ТОВ Бюро Вин зверталось до Київської міської ради з клопотаннями від 11.06.2020 № 749087440 та від 15.04.2021 № 304414454 про передачу йому в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019, які були розглянуті Департаментом відповідно до Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463. За результатами розгляду цих клопотань проект рішення Київської міської ради про передачу вказаному товариству цієї земельної ділянки Департаментом не готувався.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних, у тому числі, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які свідчать про створення відповідачем перешкод позивачу в оформленні прав користування спірною земельною ділянкою та порушення його прав відповідачем, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про визнання за ним права на оформлення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0019.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка В.О. суд вказує наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ УВФ Дністер є власником об`єктів нерухомого майна загальною площею 2432,2 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 3, і таке право ТОВ УВФ Дністер було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.06.2017.

З Технічного паспорту, виготовленого 14.12.2018 КП КМР Київське міське бюро технічної інвентаризації (інвентаризаційна справа № 55449), на підставі якого приватним нотаріусом КМНО Руденком В.О. були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірні зміни, вбачається, що відповідачу належать три окремі будівлі позначені на плані під літерами А, Б та В. Технічний паспорт також містить детальний поверховий план вказаних будівель та експлікації.

З Довідки про показники об`єкта нерухомого майна НЖ-2018 № 2420 від 05.12.2018, виданої КП КМР Київське міське бюро технічної інвентаризації , та Інформаційної довідки № 152979460 від 17.01.2019 вбачається, що вищевказані об`єкти нерухомого майна відповідача складаються з будівлі овочесховища (А) площею 2390,0 кв. м., будівлі вагової (диспетчерської) (Б) площею 35,0 кв.м. та будівлі прохідної (туалет) (В) площею 7,2 кв.м.

Технічний паспорт об`єктів нерухомого майна станом на 14.12.2018 виконаний КП КМР Київське міське бюро технічної інвентаризації внаслідок проведеної інвентаризації об`єктів нерухомого майна ТОВ УВФ Дністер , які знаходяться по вул. Електриків, 3 у м. Києві. Розробником документації за наслідками інвентаризації та технічного опису будівель було змінено назву об`єктів нерухомого майна та приведено їх у відповідність до типу об`єктів нерухомості, фактичного використання і виробничого призначення та іменовано у Технічному паспорті як громадський будинок/нежитлові будівлі. При цьому, без змін залишено поштову адресу розташування об`єктів нерухомості та їх площу.

Таким чином, судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили на підтвердження тверджень позивача про те, що відповідач володіє приміщеннями, які є складовими частинами будівлі, а не приміщеннями, кожне з яких складає окрему будівлю.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 45092824 від 17.01.2019, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка В.О.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Крім того, суд вказує, що за приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат окрім судового збору входять також витрати пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

У відзиві на позовну заяву відповідачем наведено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він очікував понести у зв`язку з розглядом справи, згідно з яким вартість професійної правничої допомоги зазначена в розмірі 150 000,00 грн.

Відповідно до заяви про компенсацію судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, поданої до суду 20.12.2021 до судових дебатів, відповідач просив суд покласти на позивача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 150 000,00 грн.

Судом встановлено, що представник позивача Тюрін А.В. є адвокатом, відомості про що розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України.

На підтвердження понесених ним судових витрат відповідач долучив до матеріалів справи:

- договір про надання правової (правничої) допомоги № 210716 від 19.07.2021, укладений між відповідачем та адвокатом Тюріним А.В.;

- акт про обсяг наданої професійної допомоги № 01 від 10.12.2021 на суму 150 000,00 грн;

- платіжне доручення № 551 від 10.12.2021 на суму 150 000,00 грн.

Згідно з п. 1.1 вищевказаного договору № 210716 від 19.07.2021 замовник доручає, а адвокат зобов`язується здійснювати захист прав та інтересів замовника у зв`язку з пред`явленням позовних вимог ТОВ Бюро Вин (ідентифікаційний код 34817341) до замовника, як відповідача, які подано до Господарського суду міста Києва для розгляду в порядку господарського судочинства (справа № 910/11198/21). Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити послуги у порядку та строки обумовлені сторонами.

Пунктом 1.2 договору № 210716 від 19.07.2021 передбачено, що адвокат для виконання узгоджених сторонами доручень має повноваження:

а) надавати консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів замовника у господарських, цивільних та адміністративних провадженнях, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, у кримінальному провадженні, у тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб, а також бути представником Замовника у господарських, загальних та адміністративних судах України всіх інстанцій, перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, Національної поліції та Служби безпеки України, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування;

б) представляти замовника з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанови й ухвали суду, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання;

в) підписувати та подавати документи, зокрема, заяви, позовні заяви, відзиви, поянення, заперечення, клопотання, відводи, скарги, уточнення, запити, звернення, повідомлення, докази тощо;

г) вести попередні переговори та узгоджувати майнові та процесуальні питання;

д) отримувати документи, у тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії;

е) сплачувати від імені замовника державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі для виконання доручень за цим договором;

є) вчиняти інші дії в інтересах замовника, які не передбачені цим договором проте необхідні для виконання доручень замовника.

У п. 3.1 договору № 210716 від 19.07.2021 його сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору, замовник сплачує адвокату винагороду в попередньо узгодженому розмірі 150 000,00 грн. Вартість однієї години роботи адвоката при наданні правової допомоги у господарській справі узгоджена сторонами у розмірі 2 000,00 грн.

Таким чином, умовами договору № 210716 від 19.07.2021, укладеного між відповідачем та його адвокатом, передбачена оплата наданих юридичних послуг шляхом виплати гонорару у встановленому розмірі, а вартість наданих юридичних послуг не залежить від їх обсягу та часу, витраченого представником відповідача, отже, є визначеною.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Позивачем не надано жодних заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу (як письмових, так і усних), а також не надано доказів на підтвердження надмірності понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, позивачем також не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.

При цьому судом враховано значний ступінь складності даного господарського спору, тривалий розгляд справи, а також значний обсяг підготованих представником відповідача документів (заяв по суті спору, заперечень, тощо).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що розподілу між сторонами підлягають витрати на правову допомогу в розмірі 150 000,00 грн, а з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі на позивача покладається обов`язок відшкодувати відповідачу понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 150 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бюро Вин (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 9, код 34817341) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю упроваджувально-виробнича фірма Дністер (04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 39/20, код 13688699) витрати на правову допомогу в розмірі 150 000,00 грн (сто п`ятдесят тисяч грн 00 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24.01.2022.

Суддя О.Г. Удалова