Рішення

від 18.01.2022 по справі 910/13646/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2022Справа № 910/13646/21

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комерцбудпласт

до Державного підприємства Гарантований покупець

про стягнення 10.221.667,09 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача Грищенко Д.І., адвокат за довіреністю № б/н від 17.01.2022

від відповідача Левченко Д.Ю., адвокат за довіреністю № 88-Д від 31.12.2021

СУТЬ СПОРУ:

20.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Комерцбудпласт до Державного підприємства Гарантований покупець про стягнення 10.221.667,09 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що між позивачем та ДП Енергоринок було укладено договір купівлі-продажу електроенергії № 13359/07 від 27.04.2017. Додатковою угодою № 390/01 від 03.07.2019 було змінено сторону договору, а саме ДП Енергоринок замінено на ДП Гарантований покупець . На виконання умов договору сторонами підписано акти купівлі-продажу електроенергії за червень та липень 2020 року на загальну суму 8.438.788,836 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем було сплачено лише 303.634,26 грн, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 10.221.667,09 грн, з яких 8.135.154,57 грн основного боргу, 446.584,55 грн пені, 569.460,82 штрафу, 835.363,24 грн інфляційних втрат та 235.103,91 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 відкрито провадження у справі № 910/13646/21; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.09.2021.

17.09.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13646/21 від 21.09.2021 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції повернуто без розгляду.

23.09.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про участь останнього у підготовчому засіданні, призначеному на 28.09.2021, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку EasyCon .

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13646/21 від 24.09.2021 заяву позивача про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та постановлено забезпечити участь представника ТОВ Комерцбудпласт у розгляді справи № 910/13646/21 у підготовчому засіданні 28.09.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon .

27.09.2021 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що відповідно до п. 10. Порядку умовою настання строку 100% оплати є не лише затвердження Регулятором розміру вартості послуги, але і отримання від продавця акта купівлі-продажу. Вважає, що обов`язок Гарантованого покупця з оплати 100% вартості відпущеної продавцям за зеленим тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця за одночасної наявності двох обов`язкових умов: отримання Гарантованим покупцем підписаного продавцем акту купівлі продажу електроенергії; затвердження Регулятором розміру вартості послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Відсутність хоча б однієї з умов, що передбачені п. 10.4 Порядку, виключає виникнення зобов`язання Гарантованого покупця з оплати 100% вартості відпущеної електроенергії. Матеріали справи не містять не містять підтвердження направлення актів купівлі-продажу та доказі, що підтверджують дати отримання Гарантованим покупцем таких актів купівлі-продажу. Отже позивачем не було обґрунтовано дат виникнення зобов`язань відповідача, а відтак відсутні підстави вважати, що наданий розрахунок штрафних санкцій, нарахувань за ст. 625 ЦК України є обґрунтованим. При здійсненні розрахунку пені не враховано, що 2020 рік складається з 366 днів, а тому розрахунок є невірним та позовні вимоги не підлягають задоволенню. Обсяг виконання зобов`язання Гарантованого покупця з оплати відпущеної електричної енергії виробникам за зеленим тарифом ставиться в залежність від виконання спеціальних обов`язків НЕК Укренерго . Виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021 2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій спрямовано виключно на додаткове збагачення.

27.09.2021 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства Гарантований покупець надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерцбудпласт про визнання недійсним п. 4.6 договору купівлі-продажу електроенергії № 13359/07 від 27.04.2017.

В підготовчому засіданні 28.09.2021 у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.10.2021.

29.09.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про участь останнього у підготовчому засіданні, призначеному на 19.10.2021, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку EasyCon .

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13646/21 від 01.10.2021 заяву позивача про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та постановлено забезпечити участь представника ТОВ Комерцбудпласт у розгляді справи № 910/13646/21 у підготовчому засіданні 19.10.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon .

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13646/21 від 01.10.2021 відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; зустрічну позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 2.270,00 грн.

11.10.2021 позивачем усунено недоліки зустрічної позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13646/21 від 12.10.2021 прийнято зустрічний позов Державного підприємства Гарантований покупець для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/13646/21 та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13646/21 від 19.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/13646/21 на 30 (тридцять) днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні на 16.11.2021.

20.10.2021 відповідачем за зустрічним позовом подано до суду заяву про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідач з матеріалами справи ознайомився 25.10.2021, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

03.11.2021 від позивача за первісним позовом до суду надійшло клопотання про участь останнього у підготовчому засіданні, призначеному на 16.11.2021, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку EasyCon .

09.11.2021 відповідачем за первісним позовом подано до суду клопотання про зменшення розміру неустойки, інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13646/21 від 09.11.2021 заяву позивача про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та постановлено забезпечити участь представника ТОВ Комерцбудпласт у розгляді справи № 910/13646/21 у підготовчому засіданні 16.11.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon .

12.11.2021 від відповідача за зустрічним позовом до суду надійшов відзив, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

12.11.2021 від позивача за первісним позовом до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що ані договором № 13359/07 від 27.04.2017, ані Порядком № 641, ані положеннями статті 65 Закону України Про ринок електричної енергії не визначено прямої залежності виконання зобов`язань гарантованого покупця щодо оплати відпущеної виробником за зеленим тарифом електроенергії з виконанням зобов`язань оператором системи передачі (ПАТ НЕК Укренерго ) щодо оплати послуг гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Твердження відповідача стосовно ненадходження коштів від ПАТ НЕК Укренерго , фактично зводяться до відсутності бюджетного фінансування. Водночас відсутність бюджетного фінансування, в тому числі через ненадходження коштів від ПАТ НЕК Укренерго , в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання. Вважає безпідставними посилання відповідача на те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства Гарантований покупець перед позивачем, ніж передбачено договором та Порядком № 641. Стосовно відсутності в матеріалах справи доказів щодо дати отримання актів купівлі-продажу електроенергії зазначає, що відповідні акти було підписано уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток сторін. Крім того, у відзиві, відповідачем жодним чином не спростовувався факт отримання від позивача актів купівлі-продажу електроенергії та не заперечується сам факт наявності заборгованості перед позивачем. Вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо необхідності зменшення неустойки, штрафу та 3% річних, у зв`язку із не наведенням будь яких виняткових обставин.

В підготовчому засіданні 16.11.2021 позивачем заявлено усне клопотання про участь у наступному підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В підготовчому засіданні 16.11.2021 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, про задоволення клопотання про участь позивача у наступному підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В підготовчому засіданні 16.11.2021 у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.11.2021.

16.11.2021 від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про залишення позову без розгляду.

26.11.2021 від позивача за первісним позовом до суду надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення 8.135.154,57 грн основного боргу та в частині зобов`язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення нараховувати 3% річних та пеню до моменту погашення боргу відповідачем.

30.11.2021 від відповідача за первісним позовом до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 30.11.2021 у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.12.2021.

01.12.2021 позивачем за зустрічним позовом подано до суду заяву, в якій позивач у зв`язку з поданням заяви про залишення позову без розгляду просить повернути судовий збір, сплачений за його розгляд.

В підготовчому засіданні 02.12.2021 у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.12.2021.

06.12.2021 позивачем за зустрічним позовом подано заяву з поясненнями щодо повноважень Петриковця Костянтина на підписання заяви про залишення зустрічного позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13646/21 від 09.12.2021 зустрічний позов Державного підприємства Гарантований покупець залишено без розгляду.

В підготовчому засіданні 09.12.2021 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.01.2022.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні 18.01.2022 позовні вимоги підтримав в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних повністю.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні 18.01.2022 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 18.01.20222020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерцбудпласт (ВАД, позивач) та Державним підприємством Енергоринок (ДПЕ) укладений договір купівлі-продажу електроенергії № 13359/07 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

03.07.2019 між Державним підприємством Енергоринок , Державним підприємством Гарантований покупець та Товариством з обмеженою відповідальністю Комерцбудпласт укладено додаткову угоду № 390/01 до договору № 13359/07 від 27.04.2017, згідно якої змінено сторону договору з Державного підприємства Енергоринок на Державне підприємство Гарантований покупець (відповідач) та викладено договір у новій редакції.

Згідно з п. 1.1 договору у новій редакції виробник за зеленим тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Спір виник внаслідок того, що відповідачем оплату відпущеної йому за червень, липень 2020 року електроенергію у повному обсязі не здійснено, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 8.135.154,57 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню в розмірі 446.584,55 грн, штраф у розмірі 569.460,82 грн, інфляційні втрати в розмірі 835.363,24 грн та 3% річних в сумі 235.103,91 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявні наступні акти купівлі-продажу електроенергії на загальну суму 8.438.788,83 грн, які підписано та скріплено печатками обох сторін:

від 30.06.2020 за червень 2020 року на суму 3.026.041,51 грн,

від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 5.412.747,32 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за зеленим тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку.

Відповідно до п. 10.1 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 (надалі за текстом - Порядок)

До 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги.

Судом не приймаються заперечення відповідача щодо не обґрунтування позивачем та не підтвердження відповідними доказами дати отримання актів купівлі-продажу електроенергії відповідачем, що є однією із підстав для здійснення оплати електроенергії, оскільки акти купівлі-продажу відповідачем підписані без зазначення дати їх підписання, відмінної від їх датування, тому відсутні підстави вважати, що ці акти могли бути отримані відповідачем в інші дати ніж зазначені в актах.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Постановою НКРЕКП № 1435 від 22.07.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством Гарантований покупець у червні 2020 року, тому строк оплати за отриману у червні 2020 року електроенергію встановлений до 24.07.2020.

Постановою НКРЕКП № 1600 від 19.08.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством Гарантований покупець у липні 2020 року, тому строк оплати за отриману у липні 2020 року електроенергію встановлений до 21.08.2020.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснено часткову оплату відпущеної електроенергії на загальну суму 303.634,27 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

за червень на суму 120.170,70 грн:

№ 31_622 від 15.06.2020 на суму 78.352,01 грн,

№ 32_110 від 25.06.2020 на суму 41.818,69 грн,

за липень на суму 183.463,57 грн:

№ 36_582 від 15.07.2020 на суму 91.570,62 грн,

№ 38_411 від 24.07.2020 на суму 91.892,95 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором вартість відпущеної електроенергії у визначений строк не виконав, в зв`язку з чим на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість становила 8.135.154,56 грн.

При цьому судом встановлено, що позивачем при визначені суми основного боргу в розмірі 8.135.154,57 грн допущено арифметичну помилку, оскільки 8.438.788,83 грн - 303.634,27 грн = 8.135.154,56 грн.

Посилання відповідача на те, що оплата вартості електричної енергії за зеленим тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго , яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання не приймаються судом до уваги, оскільки за договором № 13359/07 від 27.04.2017 саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019.

Судом також відхиляються твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства Гарантований покупець перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Таким чином, наразі відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань державного підприємства Гарантований покупець перед позивачем, ніж передбачено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з цим, позивачем подано копії платіжних доручень № 178 046 від 15.11.2021 на суму 2.905.870,81 грн, № 178 693 від 15.11.2021 на суму 5.229.283,75 грн, які свідчать, що відповідач перерахував позивачу кошти в загальному розмірі 8.135.145,56 грн. В призначені платежу даних платіжних доручень вказано: за е/е відпущену у 06.2020 та у 07.2020 зг. договору 13359/07 .

У зв`язку зі сплатою відповідачем суми боргу позивачем подано до суду заяву про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення 8.135.145,57 грн основного боргу.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитись від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Заява про відмову від позову підписана директором Савчак Р.І., яка має повноваження на вчинення відповідних дій.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову, суд відзначає, що відмова позивача від позову не суперечить діючому законодавству України та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 8.135.145,57 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за відпущену електроенергію повністю не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 4.6. договору, в новій редакції, гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за зеленим тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня у розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати відпущеної електроенергії.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За розрахунками позивача пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором становить 446.584,55 грн, що розрахована наступним чином:

на суму 2.905.870,81 грн за період з 25.07.2020 по 21.08.2020 = 26.676,85 грн;

на суму 8.135.145,57 грн за період з 22.08.2020 по 25.01.2021 = 419.907,70 грн.

Суд перевіривши правильність нарахування позивачем пені встановив, що позивачем невірно визначено суму боргу, що виникла з 22.08.2020, зокрема борг становить 8.135.145,56 грн. Так, за розрахунками суду пеня на суму боргу 8.135.145,56 грн за період з 22.08.2020 по 25.01.2021 становить 418.789,65 грн.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті відпущеної електроенергії відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 445.466,50 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 445.466,50 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з п. 4.6 договору, в новій редакції, з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за Зеленим тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за зеленим тарифом.

Оскільки прострочення з оплати відпущеної електроенергії мало місце понад 30 (тридцять) днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 569.460,19 грн штрафу (8.135.145,56 грн х 7 %).

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті електроенергії, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 835.363,24 грн інфляційних втрат та 235.103,91 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду з урахуванням того, що станом на 22.08.2020 борг становив 8.135,145,56 грн розмір 3% річних становить 235.103,91 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 235.103,91 грн інфляційних втрат.

За розрахунками суду розмір інфляційних втрат становить 835.641,80 грн. Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних втрат - 835.363,24 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 835.363,24 грн інфляційних втрат.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних до 1,00 грн суд відзначає наступне

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні сплати за електричну енергію. Відповідачем не наведено підстави та не надано докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків оплати.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивачем внаслідок затримки оплати не понесено збитків суд відзначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Слід відзначити, що відповідач укладаючи договір був обізнаний та погодився з його умовами щодо строків виконання зобов`язання та відповідальності сторін.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру пені та штрафу, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення їх розміру.

Також судом відхиляється заявлене відповідачем клопотання про можливість зменшення розміру заявлених позивачем інфляційних втрат та 3% річних з огляду на наступне.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Оскільки умовами договору не визначено розмір процентів річних позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір процентів передбачений ст. 625 Цивільного кодексу України не приймається судом до уваги, оскільки предметом розгляду у справі № 902/417/18 були вимоги про стягнення іншого розміру процентів річних (40% річних), що був визначений умовами договору. При цьому предметом розгляду у справі № 902/417/18 не були вимоги про стягнення інфляційних втрат.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Гринвей Енерджі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судового збору судом враховано ту обставину, що позивач відмовився від позову в частині суми основного боргу до початку розгляду справи по суті, що у відповідності до ст. 130 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою повернення 50% суми судового збору сплаченого за таку вимогу з державного бюджету.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Комерцбудпласт задовольнити частково.

2. Провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення 8.135.154,57 грн основного боргу закрити.

3. Стягнути з Державного підприємства Гарантований покупець (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комерцбудпласт (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 121-В, код ЄДРПОУ 40049628) 445.466 (чотириста сорок п`ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн 50 коп. пені, 569.460 (п`ятсот шістдесят дев`ять тисяч чотириста шістдесят) грн 19 коп. штрафу, 835.363 (вісімсот тридцять п`ять тисяч триста шістдесят три) грн 24 коп. інфляційних втрат, 235.103 (двісті тридцять п`ять тисяч сто три) грн 91 коп. 3% річних, 153.308 (сто п`ятдесят три тисячі триста вісім) грн 24 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в первісному позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 24.01.2022.

СуддяВ.В. Сівакова