Ухвала

від 24.01.2022 по справі 189/845/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 січня 2022 року

м. Київ

справа № 189/845/21

провадження № 61-21356ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження (далі - ТОВ Відродження ) з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 27 434 грн, штрафні санкції, що складаються з 3% річних у розмірі 889,44 грн та інфляційного збільшення у розмірі 2 618,57 грн, що у загальній сумі складає 30 942,01 грн.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 рокупозов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, загальною площею 5,667 га, що розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224255100:02:001:0291, укладений 06 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Відродження , зареєстрований 15 травня 2019 року за № 45974173 державним реєстратором Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, з кінцевим строком його дії до 31 грудня 2024 року.

Стягнуто з ТОВ Відродження на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 27 434 грн та штрафні санкції, що складаються з 3% річних у розмірі 889,44 грн та інфляційного збільшення у розмірі 2 618,57 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ТОВ Відродження залишено без задоволення. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року, ТОВ Відродження просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що оспорюваний договір оренди землі від 06 листопада 2017 рокуукладений строком на 7 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 13 717 грн.

Ціна позову у частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі складає 41 151 грн (13 717 грн х 3).

Розмір заявленої суми стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою становить 30 942,01 грн (27 434+889,44+2 618,57).

Таким чином у цілому, ціна позову у цій справі складає 72 093,01 грн

(41 151+30 942,01).

Вимоги майнового характеру станом на 01 січня 2021 року не перевищують ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*100 = 227 000).

Верховний Суд урахував ціну позову, предмет позову, складність, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що ця справа є незначної складностіта не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод

1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня

2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v.Croatia), №40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria) [ВП], § 230, № 36760/06, ЄСПЛ 2012).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , § 36; рішення у справі Козліца проти Хорватії , § 33; рішення у справі Булфрахт Лтд проти Хорватії , § 34, Добріч проти Сербії (Dobric v. Serbia), Зубац проти Хорватії (Zubac v. Croatia), № 2611/07 та § 54, від 21 червня

2011 року, № 15276/07, та Йовановіч проти Сербії (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня

2018 року № 26293/18 у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Вказівка в резолютивній частині постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди земельної ділянки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець