Рішення

від 25.01.2022 по справі 343/2341/21

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/2341/21

Провадження №: 2/0343/30/22

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

25 січня 2022 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Тураша В. А.,

секретаря - Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в м. Долина в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-

ВС Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким:

визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

витрати по справі покласти на відповідача.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і являється власником даного житлового будинку.

Разом з нею, в будинку по АДРЕСА_1 , зареєстровані: бабуся ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мама ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чоловік ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Однак, її батько ОСОБА_2 в 2008 році, забравши всі свої особисті речі, виїхав з належного їй будинку і переїхав до м. Калуша (адреса проживання невідома), де проживає зі своєю другою дружиною, і вже 13 років в її будинку не проживає. З того часу відповідач ніякої участі в утриманні житла не приймає та ним не користується, комунальні послуги не оплачує.

Наскільки їй відомо, на даний час відповідач разом із своєю другою сім`єю проживає в м. Калуші.

Оскільки відповідач, ОСОБА_2 , не проживає вже 13 років в належному їй на праві власності будинку, не веде спільного господарства, не оплачує комунальні рахунки і вони не пов`язані спільним побутом, то відповідно він втратив право користування житлом на підставі його відсутності більш ніж один рік у даному житловому приміщенні.

Таким чином, факт реєстрації відповідача порушує її право на вільне користування і розпорядження майном, вона позбавлена можливості оформити субсидію.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. Не заперечила щодо заочного розгляду даної справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому Законом порядку, про що свідчать: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43), рекомендоване повідомлення про виклик в судове засідання, яке повернулось в Долинський районний суд з відміткою: за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.46-47), оголошення на офіційному веб-сайті Долинського районного суду за веб-адресою : dl.if.court.gov.ua. про виклик в судове засідання (а.с.37,42,50). Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних, для вирішення спору. Даний позов підлягає до задоволення, виходячи з гаступного:

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках або порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно зі ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 156 ЖК України, до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть спільне господарство.

Права власника будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Ст. 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім`ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права користування житлом.

Копія договору дарування частки житлового будинку від 20 грудня 2018 року свідчить про те, що ОСОБА_3 (далі Дарувальник ) з однієї сторони та ОСОБА_1 (далі Обдаровувана ), уклали цей договір про таке:

Вона, Дарувальник , подарувала, а вона, Обдаровувана, прийняла у дарунок належну

Дарувальнику на праві приватної власності 51/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що дарується, належить Дарувальнику на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (Дублікат), виданого 04.03.2004 Долинською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 10.12.1981 за № 525; Згідно з Витягу за № 2996693 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 04.03.2004 Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації, право власності зареєстроване за реєстраційним номером: 4411522, номер запису: 556, в книзі: 1-Д; Державна реєстрація права власності на частку житлового будинку за Дарувальником в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 19.11.2018, Малета Л. М. , державним реєстратором Долинської міської ради Івано-Франківської області, номер запису про право власності: 29081637, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 170252826220 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №150440331 від 20.12.2018 .

Відповідно до вказаного вище правовстановлювального документа - до житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в цілому, частка якого є предметом цього договору відноситься: житловий будинок загальною площею 179,9 кв. м, житловою площею 127,8 кв.м, позначений на плані літерою А , стайня, позначена на плані літерою Б , стодола, позначена на плані літерою В , стодола та стайня, позначена на плані літерою Д , вбиральня, позначена на плані літерою Е , вбиральня, позначена на плані літерою Ж , шопа, позначена на плані літерою З , літня кухня позначена на плані літерою І , ворота та хвіртки - № 1, 2, 3, 9, огорожа -№11,12,13.

Дарувальник стверджує, що земельна ділянка, на якій розташована частка

житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що є предметом цього

договору, перебуває у її власності та вказаній земельній ділянці в цілому площею 0,1000 га, наданій для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташована частка житлового будинку, присвоєно кадастровий номер: 2622010100:01:014:0016, та належна їй земельна ділянка відчужується Дарувальником одночасно з часткою житлового будинку шляхом укладання окремого договору(а.с.13-14).

Відповідно до копії договору дарування земельної ділянки від 20 грудня 2018 року встановлено про те, що ОСОБА_3 (далі Дарувальник ) з однієї сторони та ОСОБА_1 (далі Обдаровувана ), уклали цей договір про таке:

Вона, Дарувальник , подарувала, а вона, Обдаровувана, прийняла у дарунок належну Дарувальнику земельну ділянку площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер: 2622010100:01:014:0016. (а.с.15).

Факт родинних відносин між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.06.1985, згідно з яким в графі батьки ОСОБА_10 зазначено: батько- ОСОБА_2 , мати- ОСОБА_4 (а.с.11).

Про те, що позивачка змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 11.05.2006, відповідно до якого 11.05.2006 ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_5 , який вони зареєстрували у Виконкомі Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, про що зроблено відповідний актовий запис №6 (а.с.12).

Довідка №10396 про реєстрацію місця проживання особи, видана Долинською міською радою 18.11.2021 (а.с.8) та Витяг №18600 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданий Долинською міською радою 18.11.2021 (а.с.9), свідчать про те, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . В приміщенні/будинку зареєстровані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Акт обстеження від 18.11.2021 (а.с.10) свідчить про те, що зі слів ОСОБА_1 та сусідів, її батько, ОСОБА_2 більше десяти років не проживає за даною адресою.

З копії будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 вбачається, що в господарстві за однією адресою проживали: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (а.с.16-21).

Згідно з копії технічного паспорта, виданого ОКП Івано-Франківське ОБТІ , домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з житлового будинку загальною площею 227,0 кв. м ( позначений літ. А), стайні ( літ. Б), стодоли ( літ. В), стодоли та стайні ( літ. Д), вбиральні ( літ. Е), вбиральні ( літ. Ж), шопи (літ.З), літньої кухні ( літ.І), воріт та хвіртки, огорожі, (№№1,2,3,9,11, 12,13,15,17) (а.с.22-24).

Відповідно до довідки від 03.10.2018 за №438, виданої начальником ОКП Івано-Франківське ОБТІ В.Бегей (а.с.25), станом на 03.10.2018 до складу домоволодіння по АДРЕСА_1 входили: житловий будинок (літ.А) житловою площею 127,8 кв.м, загальною площею 179,9 кв.м, стайні ( літ. Б), стодоли ( літ.В), стодоли та стайні ( літ. Д), вбиральні ( літ. Е), вбиральні ( літ. Ж), шопи (літ.З), літньої кухні ( літ.І), воріт та хвіртки, огорожі, (№№1,2,3,9,11,12,13,15,17) (а.с.25).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 суду пояснили, що позивачка по справі являється їх братовою та кумою відповідно. Вони часто бувають в гостях у ОСОБА_1 . Відповідача по справі ОСОБА_2 , батька позивачки, вони знають. Більше восьми років відповідач в будинку АДРЕСА_1 не проживає, його речі там відсутні. ОСОБА_15 додатково пояснила, що ОСОБА_2 у вказаному будинку вона бачила лише один раз, коли у бабусі позивачка, а матері відповідача - ОСОБА_3 було вісімдесят років.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_1 є власником майна - будинковолодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 і в силу ст. 391 ЦК України, як власниця майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до постанови ВС від 16.11.2016 у справі № 6-709цс16, згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Позивач на власний розсуд може визначити яким шляхом необхідно усунути його порушене право, обравши усунення перешкод шляхом визнання особи такою, що втратили право користування.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , який більше 10 років не проживає в належному позивачці ОСОБА_1 на праві власності будинковолодінні , не веде з нею спільне господарство,не бажає добровільно знятись з реєстрації місця проживання, що створює для позивачки незручності у реалізації права власності та користуванні житловим приміщенням.

Суд вважає, що формальна реєстрація відповідача у будинковолодінні, яке належить позивачці на праві власності порушує права останньої, оскільки перешкоджає здійсненню нею права користування, володіння та розпорядження своїм майном, як складовими частинами права власності.

Постановою Верховної Ради України № 807-IX від 17.07.2020 ліквідовано Долинський район та утворено Калуський район Івано - Франківської області до складу якого увійшла територія ліквідованого Долинського району.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивачка понесла у зв`язку з розглядом справи, остання відносить оплату витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн, на підтвердження чого надає суду квитанцію від 17.11.2021 на вказану суму (а.с. 30), де зазначено найменування виконаних робіт, а саме: надання консультації за підготовку документів для складання позовної заяви, складання позовної заяви та представництва інтересів.

Таким чином, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, відсутність заперечень зі

сторони відповідача щодо стягнення з нього понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути 5000 гривень вказаних судових витрат.

Також, беручи до уваги положення ст. 141 ЦПК України та Закон України "Про судовий збір", зважаючи на те, що позивачкою при подачі позову до суду оплачено судовий збір в розмірі 908,00 гривень, що підтверджується квитанцією №ПН2308895 від 18.11.2021 (а.с.5), вказана сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 .

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.72 ЖК України, ст.ст. 391, 405 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", керуючись ст.ст. 12, 141, 258, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задоволити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 908,00 гривень сплаченого судового збору та 5000,00 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано - Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 .

Суддя Долинського районного суду В.Тураш