Рішення

від 17.12.2021 по справі 752/12470/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/12470/20

Провадження № 2-др/752/102/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(додаткове)

17 грудня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва заяву відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом, визнання майна спільним майном подружжя, зміна черговості та надання права на спадкування, -

в с т а н о в и в:

у червні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила суд:

1. встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 01.09.2007 року по 22.12.2019 року, та визнати ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги за законом на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 ;

2. визнати спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 :

- автомобіль Hyundai Tucson легковий універсал сірого кольору 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , днз НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , видане ВРЕР-б УДАІ в м. Києві 13.07.2012 року;

- грошові кошти на депозитному рахунку № НОМЕР_4 , який відкритий на підставі договору № 19522344011 на вклад Мій пенсійний депозит на ім`я фізичної особи (з поповненням та щомісячною виплатою процентів) від 09.10.2019 року в АТ Державний ощадний банк України у сумі 4 000 доларів США, з відповідними відсотками та компенсаціями, нарахованими на день отримання коштів;

3. змінити черговість спадкування та надати ОСОБА_2 право на спадкування як спадкоємцю четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 разом із спадкоємними першої черги за законом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на наступне спадкове майно:

- 1/3 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3223180501:01:022:0016, загальні, площа земельної ділянки 0,1084 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

- 1/9 частину квартири АДРЕСА_2 ;

- 1/20 частину квартири АДРЕСА_3 ;

- 1/6 легкового автомобіля Hyundai Tucson легковий універсал сірого кольору 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , днз НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , видане ВРЕР-б УДАІ в м. Києві 13.07.2012 року;

- 1/6 грошових коштів на депозитному рахунку № НОМЕР_4 , який відкритий на підставі договору № 19522344011 на вклад Мій пенсійний депозит на ім`я фізичної особи (з поповненням та щомісячною виплатою процентів) від 09.10.2019 року в АТ Державний ощадний банк України у сумі 4 000 доларів США, з відповідними відсотками та компенсаціями, нарахованими на день отримання коштів.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 01.09.2007 року по 22.12.2019 року та визнано зазначене майно спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

07.12.2021 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 від 02.12.2021 року про ухвалення у справі додаткового рішення, мотивована тим, що при ухваленні рішення від 01.12.2021 року судом не було вирішено питання розподілу понесених відповідачем витрат на правову допомогу, хоча докази понесення таких витрат були надані та до закінчення судових дебатів заявлено вимогу про їх стягнення.

Вивчивши зміст поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 зазначеної норми права встановлено, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

В той же час, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Аналіз змісту ст. ст. 10-13 ЦПК України в узагальненому вигляді свідчить про те, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і ст. 81 та ст. 137 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов своє втілення також у положеннях ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Позивачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлено.

Згідно з положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги та юридичних послуг, укладеного між ОСОБА_1 та АО Воронов та Партнери від 07.07.2020 року (т. 1 а.с. 164) та копія ордеру від 07.07.2020 року, що уповноважує адвоката Воронова Є.Є.. представляти інтереси ОСОБА_1 під час розгляду справи № 752/12470/20 Голосіївським районним судом м. Києва, протокол узгодження договірної ціни від 18.07.2020 року до договору про надання правової допомоги та юридичних послуг від 07.07.2020 року, акт № 1/21 виконаних робіт від 01.12.2021 року, в якому зазначено, що довіритель прийняв роботи, ніяких претензій щодо якості та своєчасності виконаних робіт не має, квитанція до прибуткового касового ордеру № 350/21 від 01.12.2021 року про оплату послуг за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 07.07.2020 року.

Загальний розмір судових витрат на правову допомогу, які відповідач ОСОБА_1 понесла у зв`язку з розглядом справи № 752/12470/20 визначені у акт № 1/21 виконаних робіт від 01.12.2021 року на суму 12 000,00 грн.

Про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем заявлено своєчасно.

Так, рішення у справі ухвалено 01.12.2021 року, відповідач до закінчення судових дебатів заявляла про стягнення витрат на правову допомогу, однак, при ухваленні рішення вказане питання вирішено не було.

Тому, 02.12.2021 року відповідачем поштою було направлено до суду заву про ухвалення додаткового рішення у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що дії, зазначені в акті-опису виконаних робіт №21 від 04.03.2021 року, відповідають умовам договору про надання правової допомоги та пов`язані з даною справою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатом розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Касаційного Цивільного Суду від 12.02.2020 року, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Касаційного господарського суду від 20.12.2019 року у справі № 903/125/19, у постанові Касаційного Адміністративного суду від 29.10.2020 року у справі № 686/5064/20, в якій зокрема, також зазначено, що питання щодо застосування процесуальних норм права, які регулюють порядок розподілу судових витрат за надану професійну правничу допомогу на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою було предметом дослідження судами різних юрисдикцій.

А оскільки у ЦПК, ГПК і КАС України вище зазначені процесуальні норми є однаковими за змістом, вищенаведена практика тлумачення судами різних юрисдикцій вказаних норм ЦПК, ГПК і КАС України є застосовною і до обставин цієї справи.

Аналогічний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.09.2020 року у справі № 640/10548/19.

За такого, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, критерію значимості справи для відповідача, суд надходить до висновку, що зазначений в акті № 1/21 виконаних робіт від 01.12.2021 року розрахунок не є завищеним.

Однак, визначаючи конкретний розмір витрат на правничу допомогу, суд враховує, що п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачає принцип пропорційності розподілу судових витрат в залежності від розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги частково задоволені, то витрати на правову допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 36 постанови Пленуму Вищого ССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Проаналізувавши зазначені обставини у справі в їх сукупності, а також те, що питання щодо розподілу витрат, понесених відповідачем на оплату професійної правничої допомоги не вирішено, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та стягнути з позивача на її користь 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 137, 141, 263, 264, 270 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

заяву відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом, визнання майна спільним майном подружжя, зміна черговості та надання права на спадкування- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_5 .

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня проголошення додаткового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко