Рішення

від 20.01.2022 по справі 694/896/21

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/896/21

провадження № 2/694/87/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

20.01.2022 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Сакун Д.І.,

за участі секретаря судового засідання Матвієнко А.А.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Сторчоус О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства Звенигородське лісове господарство, третя особа Звенигородська державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.01.2009 року вона та її покійний чоловік ОСОБА_4 отримали свідоцтво про право спільної часткової (по Ѕ частині кожному) власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . 27.01.2009 року вони отримали витяг про реєстрацію права власності від Звенигородського виробничого відділку комунального підприємства Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації за № 21686751.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_4 та вона вчасно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. В ході встановлення обсягу належного спадкодавцю майна позивач дізналася, що спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2012 року № 1-169, виданого Третьою державною нотаріальною конторою, перебуває у власності відповідача ДП Звенигородський лісгосп . Згідно з даними Реєстру нерухомого майна позивач не має права власності на спірний будинок, хоча ні вона, ні її покійний чоловік не відчужували його.Зважаючи на викладені обставини, позивач просить захистити її право власності на Ѕ частину будинку та визнати за нею право власності на Ѕ частину в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4

09.06.2021 року на адресу суду від ДП Звенигородське лісове господарство надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач вказує на те, що житловий будинок по АДРЕСА_1 був придбаний ним 23.11.1999 року на підставі договору купівлі-продажу у ОСОБА_5 . Розпорядженням органу приватизації Звенигородського держлісгоспу від 18.10.2001 року задоволено прохання наймача та передано житловий будинок по АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

05.12.2002 року ОСОБА_6 подав заяву про реприватизацію будинку та передачу його на баланс Звенигородського держлісгоспу до переводу його в Уманський лісгосп. На засіданні житлової комісії Звенигородського міськвиконкому від 18.02.2004 року будинку по АДРЕСА_1 надано статус службового приміщення Звенигородського держлісгоспу та підприємству видано ордер № 053946.

Згідно розпорядження органу приватизації ДП Звенигородський лісгосп ОСОБА_4 та ОСОБА_3 видано свідоцтво про право спільної часткової власності. Однак 21.09.2012 року ОСОБА_4 подав заяву про відмову від приватизації будинку та згідно протоколу № 1 комісією органу приватизації ДП Звенигородський лісгосп надано згоду на реприватизацію будинку та прийнято його на баланс підприємства. В зв`язку з втратою оригіналу договору купівлі-продажу будинку від 23.11.1999 року відповідач отримав в Третій державній нотаріальній конторі його дублікат та зареєстрував право власності в реєстрі за № 1-169 від 27.11.2012 року. Також відповідач зазначає, що спірний будинок з 18.02.2002 року набув статусу службового житла, а тому його повторна приватизація на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 була незаконною. Згідно довідки від 21.09.2012 року спірний будинок перебуває на балансі підприємства ДП Звенигородський лісгосп та є державною власністю.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 17.05.2021 року було задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову та накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 19.05.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано докази. Справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 09.07.2021 року було вирішено перейти з розгляду справи у порядку спрощеного провадження до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 11.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Третя особа подала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечувала.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про залучення в якості третіх осіб колишніх власників спірного будинковолодіння, у задоволенні даного клопотання протокольною ухвалою суду було відмовлено за необґрунтованістю.

20.01.2022 у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 03.06.2003 року (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 18.11.2020 року № НОМЕР_1 (а.с. 10).

Житловий будинок по АДРЕСА_1 був придбаний підприємством Звенигородський держлісгосп у ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 23.11.1999 року, зареєстрованим в реєстрі за №1460 (а.с. 90).

Згідно розпорядження органу приватизації Звенигородського держлісгоспу житловий будинок по АДРЕСА_1 було передано в приватну власність наймачу ОСОБА_6 та члену його сім`ї ОСОБА_7 , про що видано свідоцтво про право власності на житло від 18.10.2001 року, зареєстроване у книзі за № 6085 (а.с. 96).

05.12.2002 року ОСОБА_6 звернувся до органу приватизації Звенигородського держлісгоспу із заявою про реприватизацію і передачу на баланс підприємства будинку по АДРЕСА_1 , в якому проживала його сім`я до переведення його в Уманський держлісгосп (а.с. 94).

Згідно виписки з протоколу № 26 на засіданні адміністрації та профспілкового комітету Звенигородського держлісгоспу 06.12.2002 року вирішено дати згоду на реприватизацію вказаного будинку та закріпити його за Звенигородським держлісгоспом (а.с. 97).

На засіданні житлової комісії Звенигородського міськвиконкому 18.02.2004 року внесено пропозицію надати статус службового приміщення Звенигородського держлісгоспу будинку АДРЕСА_1 та на цій підставі підприємство отримало ордер на житло № НОМЕР_2 (а.с. 92,93).

В подальшому розпорядженням органу приватизації ДП Звенигородське лісове господарство № 309 від 26.11.2008 року житловий будинок по АДРЕСА_1 було передано в приватну часткову власність ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_3 , про що видане відповідне свідоцтво про право власності (а.с. 19).

Право власності на підставі цього свідоцтва було зареєстроване за позивачем та її чоловіком ОСОБА_4 (в розмірі Ѕ частини кожному) Звенигородським виробничим відділком КП Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації 27.01.2009 року за реєстраційним номером 26218320 (а.с. 20).

Згідно даних свідоцтва та технічного паспорту на житловий будинок садибного типу, складеного 30.10.2008 року, домоволодіння складається з житлового будинку А загальною площею 123,9 кв.м., житловою площею 73,7 кв.м., мансарди М, гаража Б, сараю В, літньої кухні Г, прибудови Д, погреба Е, убиральні Ж, огорожі 1,2, воріт 3, криниці 4 (а.с. 11-18, 19).

12.07.2012 року ОСОБА_4 звернувся до директора ДП Звенигородське лісове господарство із заявою про відмову від приватизації будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 100).

На засіданні комісії органу приватизації ДП Звенигородський лісгосп 21.09.2012 року було розглянуто заяву головного інженера ОСОБА_4 та надано згоду на реприватизацію будинку і прийняття його на баланс підприємства (а.с. 88).

В цей же день житловий будинок обліковується на балансі ДП Звенигородський лісгосп , а підприємство звертається до Звенигородського виробничого відділку КП ЧООБТІ з проханням провести поточну інвентаризацію для проведення державної реєстрації договору купівлі-продажу від 23.11.1999 року (а.с. 86, 87).

27.11.2012 року ДП Звенигородський лісгосп отримав в Третій Черкаській державній нотаріальній конторі дублікат договору купівлі-продажу від 23.11.1999 року №1-169 та 16.12.2012 року зареєстрував право власності за підприємством у Звенигородському виробничому відділку КП ЧООБТІ (а.с. 99).

24.03.2021 року Звенигородською державною нотаріальною конторою за заявою ДП Звенигородський лісгосп було внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності (а.с. 71,72).

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Підстави набуття права власності встановлює ст. 328 ЦК України. Так, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду (далі - Закон) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ст. 2 Закону до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Приватизація згідно з вимогами ст. 3 Закону здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Стаття 8 Закону встановлює порядок організації проведення приватизації та оформлення права власності. Так, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Судом встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_4 працював головним інженером ДП Звенигородський лісгосп та проживав разом з дружиною ОСОБА_3 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить реєстрація позивача в цьому житловому приміщенні з 03.06.2003 року.

За заявою ОСОБА_4 про приватизацію житла орган приватизації ДП Звенигородське лісове господарство , діючи відповідно до вимог Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , видав розпорядження № 309 від 26.11.2008 року та позивач і її чоловік набули право спільної часткової власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 отримали свідоцтво про право власності, яке було зареєстроване Звенигородським виробничим відділком КП Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації 27.01.2009 року за реєстраційним номером 26218320.

Таким чином, суд вважає, що позивач ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 правомірно стали власниками спірного житлового будинку та не можуть бути протиправно позбавлені цього права чи обмежені у його здійсненні. Незаконність приватизації службового житла, на яку посилається відповідач, не була встановлена судом, а тому не може бути підставою для позбавлення права власності позивача.

Відповідно до ст. 12 Закону власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком), кімнатою (кімнатами) у гуртожитку на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав власником житла регулюється цивільним законодавством України.

При цьому Закон України Про приватизацію державного житлового фонду не передбачає можливості здійснення реприватизації житла, на яке посилається в своїх доводах відповідач.

Згідно з вимогами ст. 346 ЦК України право власності припиняється, зокрема, у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна тощо.

Відповідно до ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Суд не приймає до уваги заяву ОСОБА_4 про відмову від приватизації житла, оскільки право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації та відсутня заява власника про внесення відповідного запису до державного реєстру.

Крім того, позивач ОСОБА_3 , як член сім`ї ОСОБА_4 , також набула право власності на спірне житло та не вчиняла жодних дій щодо відмови від такого права, а тому порушення її права власності на житло суд вважає неправомірним.

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 на момент смерті належала на праві власності Ѕ частина житлового будинку по АДРЕСА_1 , його дружина ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги, має право отримати право власності на його частину майна в порядку спадкування за законом.

Враховуючи наведене суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 328, 345, 346, 347,1216, 1218, 1261 ЦКУкраїни, Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства Звенигородське лісове господарство про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку А, загальною площею 123,9 кв.м., житловою площею 73,7 кв.м., мансарди М, гаража Б, сараю В, літньої кухні Г, прибудови Д, погреба Е, убиральні Ж, огорожі 1,2, воріт 3, криниці 4 .

Рішення суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резулютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст судового рішення виготовлено 25.01.2022.

Суддя Д.І. Сакун