Постанова

від 24.01.2022 по справі 905/981/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м. Харків Справа № 905/981/21

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представників, від:

Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області - Сухоруков В.Г., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

фізичної особи-підприємця Цубири Миколи Семеновича - Жеболенко Г.М., свідоцтво ДН№4755 від 26.10.2016, ордер серія ДН №146162 від 26.11.2021;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Цубира Миколи Семеновича (вх. №3697 Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 08.11.2021 у справі №905/981/21,

за позовною заявою Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, м.Миколаївка, Слов`янський район, Донецька область,

до відповідача фізичної особи-підприємця Цубира Миколи Семеновича, Донецька область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області,

про визнання недійсними та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Миколаївська міська рада Краматорського району Донецької області, звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Цибури Миколи Семеновича, Донецька область, про визнання недійсними та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди землі від 09.11.2010 (п.17 договору) та порушенням його прав як власника земельної ділянки, у зв`язку з проведення без його згоди фізичною особи-підприємцем Цубирою Миколою Семеновичем забудови земельної ділянки та подальшого оформлення декларації про готовність об`єкта до експлуатації та реєстрації права власності на нього.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.11.2021 у справі №905/981/21 позовні вимоги Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області до фізичної особи-підприємця Цубира Миколи Семеновича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, про визнання недійсними та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, задоволено; визнано недійсною та скасовано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ДЦ141172281383, зареєстровану 16.08.2017 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області; визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора Слов`янської районної державної адміністрації Донецької область, Донецька обл., від 29.09.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 37335010, яким було зареєстровано право власності Цибури М.С., на нерухоме майно, а саме на громадську будівлю для роздрібної торгівлі, загальною площею 165,6 кв.м, за адресою: Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Миру, будинок 20А; стягнуто з фізичної особи - підприємця Цибури Миколи Семеновича на користь Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області судовий збір у сумі 4540,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

-у п. 17 договору від 09.11.2010 сторонами обумовлено заборону на самовільну забудову земельної ділянки і отримання дозволу від позивача на реалізацію відповідних дій, позаяк відповідний дозвіл не надавався орендодавцем.

-документи про користування земельною ділянки, які передували укладанню договору оренди землі від 09.11.2010, а саме: договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 0,193 га для розміщення торгівельного павільйону і благоустрою прилеглої території по вул.Миру, Серія II ДН №90001033 від 26.07.2002; рішення Миколаївської міської ради №10-ІV-5 від 31.08.2006 про надання дозволу на розроблення проекту відводу по землеустрою, для оформлення документів підтверджуючих право користування земельною ділянкою на умовах оренди для розміщення торгового павільйону; рішення Миколаївської міської ради №08-ХІ-5 від 07.09.2007 про уточнення площі земельної ділянки; рішення сесії Миколаївської міської ради №08-ХХХVІ-5 від 15.10.2010 про надання земельної ділянки в оренду, передбачали виключно розташування на земельній ділянці торгівельного павільйону, а не будівництво нерухомого майна.

Фізична особа-підприємець Цубира Микола Семенович з відповідним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує, що:

-при укладенні сторонами договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 26.07.2002 сторонами узгоджено передання земельної ділянки для розміщення торгівельного павільйону і благоустрою прилеглої території по вул.Миру, що в розумінні приписів статті 24 Закону України "Про планування та забудову територій" (в редакції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить про надання орендодавцем згоди саме на будівництво об`єкта нерухомості;

-суд першої інстанції порушив приписи процесуального законодавства з підстав розгляду спору, непідсудного господарському суду. За позицією апелянта, предмет спору полягає у встановленні неправомірності дій суб`єктів владних повноважень, що свідчить про його публічно-правовий характер та передбачає розгляд в порядку адміністративного судочинства;

-суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставині спливу строків позовної давності на звернення з відповідним позовом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Цубири Миколи Семеновича на рішення Господарського суду Донецької області від 08.11.2021 у справі №905/981/21; призначено справу до розгляду на 24.01.2022 о 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132; учасникам справи встановлено строк - 15 днів з дня вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові; витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/981/21.

У судове засідання, яке відбулось 24.01.2022, з`явились представники Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області та фізичної особи-підприємця Цибури Миколи Семеновича.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

09.11.2010 між Миколаївською міською радою та фізичною особою-підприємцем Цубирою Миколою Семеновичем укладено догорів оренди земельної ділянки, відповідно до якого позивач передав в оренду відповідачеві земельну ділянку кадастровий номер 1414170300:01:001:0026, загальною площею 0,0500 га, на якій відсутнє нерухоме майно та строком на 10 років для функціонування торгівельного павільйону.

Пунктом 17 договору оренди землі "Умови збереження стану об`єкта оренди", визначено, що забороняється самовільна забудова земельної ділянки, земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням.

Звертаючись з позовом, Миколаївська міська рада Краматорського району Донецької області вказує, що всупереч існуючої заборони самовільної забудови земельної ділянки, відповідачем здійснено будівництво об`єкту нерухомості, оформлено Декларацію серія ДЦ №141172281383 про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована 16.08.2017 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, та в подальшому державним реєстратором Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області, прийнято рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) Цибури М.С. на нерухоме майно, індексний номер 37335010, зокрема на громадську будівлю для роздрібної торгівлі, загальною площею 165,6 кв.м, за адресою Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Миру будинок 20А.

Вказуючи про порушення відповідними діями відповідача його прав як власника земельної ділянки, позивач просить суд:

-визнати недійсною та скасувати Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ДЦ141172281383, зареєстровану 16.08.2017 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області;

-визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Слов`янської районної державної адміністрації Донецької область, Донецька обл., від 29.09.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 37335010, яким було зареєстровано право власності Цибури М.С., на нерухоме майно, а саме на громадську будівлю для роздрібної торгівлі, загальною площею 165,6 кв.м, за адресою: Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Миру, будинок 20А.

У ході розгляду справи у суді першої інстанції ФОП Цибура Микола Семенович вказував про необгрунтованість позовних вимог з підстав того, що позивачем було надано згоду на забудову спірної земельної ділянки до початку дії договору оренди від 09.11.2020, про що свідчать: укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 0,193 га для розміщення торгівельного павільйону і благоустрою прилеглої території по вул.Миру Серія II ДН №90001033; рішення Миколаївської міської ради №10-ІV-5 від 31.08.2006 про надання дозволу на розроблення проекту відводу по землеустрою, для оформлення документів підтверджуючих право користування земельною ділянкою на умовах оренди для розміщення торгового павільйону; рішення Миколаївської міської ради №08-ХІ-5 від 07.09.2007 про уточнення площі земельної ділянки; рішення сесії Миколаївської міської ради №08-ХХХVІ-5 від 15.10.2010 про надання земельної ділянки в оренду; договір від 09.11.2010 оренди землі по вул.Миру 20-А в м.Миколаївка.

За позицією відповідача, у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об`єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об`єкта відповідно до статті 24 Закону України "Про планування та забудову територій". З чого слідує, що своїми рішеннями про надання земельної ділянки відповідачеві для розміщення торгівельного павільйону Миколаївська селищна рада дала і дозвіл на будівництво цього павільйону.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

З матеріалів справи вбачається, що згідно до договору оренди від 09.11.2010 позивач передав в оренду відповідачеві земельну ділянку кадастровий номер 1414170300:01:001:0026, загальною площею 0,0500 га, на якій відсутнє нерухоме майно та строком на 10 років, з метою для функціонування торгівельного павільйону.

Зазначений договір зареєстрований у ДП Донецька регіональна філія земельного кадастру" при Держкомземі України 09.11.2010 за №0041017200166.

У серпні 2017 року відповідач здійснив забудову орендованої у позивача земельної ділянки.

16.08.2017 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, зареєстровано подану відповідачем Декларацію серія ДЦ №141172281383 про готовність об`єкта до експлуатації, а саме - Громадської будівлі для роздрібної торгівлі, загальною площею 165,6 кв.м, за адресою Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Миру будинок 20А.

Згідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ДЦ141172281383, зазначено: документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою - договір оренди землі; термін будівництва та введення в експлуатацію 02.08.2017-08.08.2017.

У подальшому, на підставі звернення відповідача від 27.09.2017 державним реєстратором Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області, прийнято рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) Цибури М.С. на зазначене нерухоме майно, індексний номер 37335010, зокрема на громадську будівлю для роздрібної торгівлі, загальною площею 165,6 кв.м, за адресою Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вулиця Миру будинок 20А.

У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98871721 від 29.07.2017 щодо підстав виникнення права власності зазначено: Довідка, серія та номер: 011-2/138, виданий 22.02.2012, видавник: МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ДЦ 141172281383, виданий 16.08.2017, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, Документ отримано з ЄРД; технічний паспорт, серія та номер: 7039, виданий 09.08.2017, видавник: КП "Бюро технічної інвентаризації" м.Слов`янськ.

За приписами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У ч.2 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Поряд з цим, відповідно до частини 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Таким чином, відповідач як замовник відповідальний за внесення в декларацію про готовність об`єкта до експлуатації відомостей про наявність в нього права на забудову земельної ділянки.

Статтею 95 Земельного кодексу України, зокрема, передбачено право землекористувачів споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Пунктом 17 Договору оренди землі "Умови збереження стану об`єкта оренди", визначено, що забороняється самовільна забудова земельної ділянки, земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням.

Суд першої інстанції, досліджуючи питання надання орендодавцем згоди на проведення відповідачем забудови земельної ділянки, посилаючись на зміст п. 17 договору від 09.11.2010, встановив наявність зоборони відповідачеві самовільно забудовувати земельну ділянку, необхідність отримання дозволу від позивача на забудову як обов`язкової умови для здійснення відповідачем будівництва і внесення відомостей про право забудови землі в декларацію. Одночасно суд встановив відсутність такого дозволу.

Проаналізувавши документи про користування земельною ділянки, які передували укладанню договору оренди землі від 09.11.2010, а саме: договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 0,193 га для розміщення торгівельного павільйону і благоустрою прилеглої території по вул.Миру, Серія II ДН №90001033 від 26.07.2002; рішення Миколаївської міської ради №10-ІV-5 від 31.08.2006 про надання дозволу на розроблення проекту відводу по землеустрою, для оформлення документів підтверджуючих право користування земельною ділянкою на умовах оренди для розміщення торгового павільйону; рішення Миколаївської міської ради №08-ХІ-5 від 07.09.2007 про уточнення площі земельної ділянки; рішення сесії Миколаївської міської ради №08-ХХХVІ-5 від 15.10.2010 про надання земельної ділянки в оренду, суд першої інстанції встановив, що останні передбачали виключно розташування на земельній ділянці саме торгівельного павільйону, а не зведення нерухомого майна.

За висновком суду, фактично у документах про користування земельною ділянки, які передували укладанню договору оренди землі від 09.11.2010, зазначалось про обставину знаходження на земельній ділянці торгівельного павільйону, як рухомого майна, а не зведення нерухомого майна.

В той же час суд першої інстанції не надав належної правової оцінки укладеному між Миколаївською селищною радою та ОСОБА_1 26.07.2002 договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (Том 1, а.с.74-75).

З наданого договору вбачається, що 26.07.2002 між Миколаївською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) Серія II ДН №90001033.

Відповідно до п.1.1. та 1.2. предметом договору є земельна ділянка загальною площею 0,193 га для розміщення торгівельного павільйону і благоустрою прилеглої території по вул.Миру.

Договір зареєстровано в Книзі записів Договорів на право тимчасового користування землею 26.07.2002 за №10 Миколаївською селищною радою м.Слов`янськ Донецької області; кадастровий номер земельної ділянки 1414145400:01:001:0026 вказаний на титульному листі договору 1. Договір 1 укладено на строк 4 роки, тобто до 26.07.2006.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідно до статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" №1699-111 від 20.04.2000 (в редакції, чинної на дату спірних правовідносин), фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об`єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов`язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об`єкта містобудування.

У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об`єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об`єкта.

Відповідно до Наказу №219 від 10.12.2001 Державного Комітету будівництва, архітектури та житлової політики України "Про затвердження Типових регіональних правил забудови" (зі змінами та доповненнями), який був чинним намомент виникнення спірних правововідносин:

-під час вибору, вилучення та надання земельних ділянок для містобудівних потреб відповідно до Земельного кодексу України місцеві органи землевпорядні, природоохоронні, містобудування та архітектури, санітарні та інші надають висновки і пропозиції місцевим органам влади щодо доцільного місця розташування об`єкта, його граничних параметрів, площі земельної ділянки згідно з місцевими правилами забудови, генеральним планом, іншою містобудівною документацією, державними будівельними нормами (пункт 6.2);

-у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об`єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об`єкта відповідно до статті 24 Закону України "Про планування та забудову територій" (пункт 6.4).

Колегія суддів зазначає, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні в справі Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, колегія суддів звертає увагу на необхідність застосування правової норми таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

Таким чином, зазначення органом місцевого самоврядування формулювання мети отримання особою земельної ділянки "для розміщення об`єкта містобудування" передбачає надання орендодавцем згоди на будівництво об`єкта нерухомості в порядку статті 24 Закону України "Про планування та забудову територій" (в редакції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Оскільки у договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 26.07.2002 орендодавцем визначено мету отримання земельної ділянки - "для розміщення торгівельного павільйону і благоустрою прилеглої території по вул.Миру", відповідне формулювання слід розуміти як надання орендарю згоди на будівництво об`єкта нерухомості в порядку статті 24 Закону України "Про планування та забудову територій" ( в редакції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Місцевий господарський суд не надав належного тлумачення даної норми, зміст якої передбачає процедуру отримання особою дозволу для розміщення об`єкта містобудування, тобто будівництва саме об`єкта нерухомості, а не констатації обставини/ або надання дозволу на розміщення тимчасової споруди, як об`єкта рухомого майна.

Тобто, на момент укладення договору від 26.07.2002 визначення мети оренди у вигляді "розміщення торгівельного павільйону і благоустрою прилеглої території по вул.Миру" на законодавчому рівні свідчило про згоду орендодавця на будівництво на відповідній земельній ділянці саме об`єкта нерухомості, а не розміщення об`єкта рухомого майна.

Саме по собі знаходження на відповідній земельній ділянці на момент укладення договору об`єкта рухомого майна не впливає на предмет укладення такого договору, зокрема мету передання земельної ділянки в користування.

Додатковим свідченням отримання відповідачем земельної ділянки для проведення будівельних робіт щодо будівництва об`єкта нерухомого майна є такі обставини:

-погодження відповідачеві 14.11.2001 технічних умов на "відведення земельної ділянки під будівництво торгового павільйону у с.Миколаївка, особиста власність", визначення п.7 про доручення розробки проектної документації Слов`янському госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно- планувальному бюро для будівництва індивідуально, передбачувані терміни будівництва IV кв 2002 року і введення в експлуатацію поетапно." (Том 1, а.с.126 на звороті-127)

Технічні умови підписано керівником Комунального підприємства архітектурно-планувальне бюро Слов`янської міської ради (на час спірних правовідносин місто Миколаївка було селищем та підпорядковувалось Слов`янській міській раді).

-прийняття рішення Миколаївською міською радою №10-IV-5 від 31.08.2006 "Про надання дозволу на виконання проекту відводу", в якому зазначається, про надання ОСОБА_1 згоди для виконання проекту відводу по землеустрою щодо користування земельною ділянкою для розміщення торгівельного павільйону (Том 1, а.с.66)

-прийняття рішення Миколаївською міською радою №08-ХІ-5 від 07.09.2007 "Про внесення змін до рішення сесії №10-ІУ-5 від 31.08.2006", яким зазначено, що у зв`язку з уточненням площі ділянки, яка відводиться ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , при виготовленні проекту відводу на земельну ділянку, яке виконує ПП "РУМБ", Миколаївська міська рада вирішила внести зміни в рішення сесії №10-ІУ-5 від 31.08.2006, а саме дозволити ОСОБА_1 виконання проекту відводу по землеустрою, для оформлення документів підтверджуючих право користування земельною ділянкою на умовах оренди, попередньою площею 500 м кв. по АДРЕСА_1 , для розміщення торгівельного павільйону, розташованого на землях Миколаївської міської ради (Том 1, а.с.67)

-зазначення у пояснювальній записці ПП "РУМБ" інформації, що частина земельної

ділянки площею 0,0193 га знаходилась в оренді у ОСОБА_1 на підставі Договору 1. На

момент обстеження у вересні 2007 року на ділянці знаходиться торгівельний павільйон, який належить підприємцю Цубирі Миколаю Семеновичу. У зв`язку закінчення терміну дії договору оренди і реконструкцією торгівельного павільйону , виникла необхідність збільшення площі та зміни конфігурації меж земельної ділянки, що передбачається даним проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (Том 1, а.с.64)

-надання Слов`янским міжрайонним СЕС Міністерства охорони здоров`я України висновку №03.02/60 від 20.04.2010 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову, з зазначенням висновку про придатність земельної ділянки для будівництва та функціонування торгівельного павільйону (Том 1, а.с.70).

-прийняття рішення Миколаївською міською радою №08-ХХХVІ-5 від 15.10.2010 про надання земельної ділянки в оренду, із зазначеням про передання земельної ділянки ФОП Цубирі Миколі Семеновичу" з земель житлової та громадської забудови Миколаївської міської ради" (договір оренди від 09.11.2010, Том 1, а.с.9).

Таким чином, вищезазначене в своїй сукупності свідчить про надання Миколаївською міською радою ФОП Цубирі Миколі Семеновичу дозволу на будівництво торгівельного павільйону.

У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з аргументами апелянта про безпідставність позиції позивача про проведення ФОП Цубирою Миколаєм Семеновичем забудови території за відсутності дозволу з боку власника земельної ділянки.

З огляду на викладене колегія суддів вказує про необґрунтованість позовних вимог Миколаївської міської ради, а отже, і відсутності підстав для задоволення позову.

Поряд з цим колегія суддів визнає необґрунтованими аргументи апелянта про порушення судом першої інстанції приписів процесуального законодавства з підстав розгляду спору, непідсудного господарському суду.

На думку апелянта, предмет спору полягає у встановленні неправомірності дій суб`єктів владних повноважень, що свідчить про його публічно-правовий характер та передбачає розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами ч.1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАСУ).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Так, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виконання, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

У справі, що розглядається, суть позовних вимог Миколаївської міської ради зводиться до оскарження законності та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору оренди, проведення забудови території земельної ділянки за відсутності дозволу позивача на реалізацію відповідних дій, а відтак і порушення його прав як власника земельної ділянки зігдно до вимог 312 Цивільного кодексу України, ч.2 статті 152 Земельного кодексу України.

Тобто, між сторонами у справі існує спір про право, тобто приватноправовий спір, який, з огляду на предмет спору, підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2019 у справі №815/219/17, від 29.05.2019 у справі №524/8406/17, від 23.10.2019 у справі №826/836/17.

З огляду викладене та зважаючи на те, що даний позов спрямований на захист прав власника у сфері господарсько-правових, а не публічно-правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не надає правової оцінки обставині спливу строків позовної давності на звернення з відповідним позовом, оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для задоволення позову.

Аналізуючи дотримання судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про неповне дослідження судом усіх обставин справи, надання неналежної правової оцінки доказам у справі, зокрема договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 0,193 га для розміщення торгівельного павільйону і благоустрою прилеглої території по вул.Миру, Серія II ДН №90001033 від 26.07.2002; погодженню відповідачеві 14.11.2001 технічних умов на "відведення земельної ділянки під будівництво торгового павільйону у с.Миколаївка"; рішенню Миколаївською міською радою №10-IV-5 від 31.08.2006 "Про надання дозволу на виконання проекту відводу"; рішенню Миколаївської міської ради №08-ХІ-5 від 07.09.2007 "Про внесення змін до рішення сесії №10-ІУ-5 від 31.08.2006"; змісту пояснювальної записки ПП "РУМБ"; висновку Слов`янского міжрайонного СЕС Міністерства охорони здоров`я України №03.02/60 від 20.04.2010; рішенню Миколаївської міської ради №08-ХХХVІ-5 від 15.10.2010; не надано належного тлумачення положенню статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" в редакції, чинної на дату виникнення спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Цубири Миколи Семеновича підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Донецької області від 08.11.2021 у справі №905/981/21 скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат, які складаються з судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, то колегія суддів дійшла висновку про їх розподіл у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме судовий збір за подання позовної заяви відшкодуванню не підлягає, натомість судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає відшкодуванню з позивача на користь відповідача (апелянта).

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, п.2, ч.1 статті 275, п.1 п.3 статті 277, статтями 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Цубири Миколи Семеновича задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 08.11.2021 у справі №905/981/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області до фізичної особи-підприємця Цубири Миколи Семеновича.

Стягнути з Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (код ЄДРПОУ 04341413, адреса: 84182, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Миколаївка, пл.Енергетиків, будинок 2/14) на користь фізичної особи - підприємця Цибури Миколи Семеновича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 08.12.2003 року Слов`янським МВ УМВС України в Донецькій область, місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6810,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 26.01.2022.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.С. Хачатрян