Рішення

від 19.01.2022 по справі 911/2240/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2022 р. Справа № 911/2240/21

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , (01601, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, м. Київ)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гетьмана Сагайдачного,121 , (09113, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 121, м. Біла Церква, Київська область)

про стягнення 3 222, 41 грн збитків

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

НАК Нафтогаз України звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гетьмана Сагайдачного,121 про стягнення 3 222, 41 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що об`єм фактично спожитого відповідачем природного газу у березні 2019 р. за договором № 2655/18-ТЕ-17 постачання природного газу від 09.10.2018 р. був меншим від підтвердженого (замовленого) обсягу природного у вказаний період, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати від відповідача відшкодування збитків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2021 р. відкрито провадження у справі № 911/2240/21 за позовом НАК Нафтогаз України до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гетьмана Сагайдачного,121 про стягнення 3 222, 41 грн збитків і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.

14.09.2021 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н б/д на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позову.

17.09.2021 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь № 39/5-6178-21 від 16.09.2021 р. на відзив, що долучена судом до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2018 р. між позивачем (надалі - Постачальник) та відповідачем (надалі - Споживач) було укладено договір № 2655/18-ТЕ-17 постачання природного газу, згідно умов п. 1.1. якого (у редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 р.) Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 2.1. Договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 р.) передбачено, що Постачальник передає Споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 140,514 тис. куб. метрів (сто сорок тисяч п`ятсот чотирнадцять куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди):

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг Жовтень 2018 1,514Січень 2019 30,0Квітень 2019 6,0 Листопад 2018 18,0Лютий 2019 30,0 Грудень 2018 30,0Березень 2019 25,0 Всього 49,514Всього 85,0 6,0

Згідно з п. 2.5. Договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 р.) допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі + 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків) від зазначеного в пункті 2.1. обсягу без підписання додаткової угоди.

Пунктом 3.8. Договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 р.) визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.8.1. Договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 р.) Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний Споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього Договору.

Пунктом 3.13. Договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 р.) встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1. цього Договору), Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього Договору. При цьому, розмір збитків визначається наступним чином:

3.13.1. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Постачальником Споживачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акта приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1. цього Договору; Ц - ціна природного газу за цим Договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Пунктом 5.7. Договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 р.) передбачено, що відшкодування Постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13. цього Договору, здійснюється наступним чином:

- Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо Споживач порушив пункт 3.9. цього Договору та не надав акт приймання передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м.) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1. цього Договору, розраховує збитки відповідно до підпункту 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13. цього Договору;

- Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- Споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати Постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду Споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) Постачальнику збитки, Споживач несе відповідальність перед Постачальником на загальних умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 6.3. Договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 р.) Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування Постачальнику збитків, що виникли через порушення Споживачем умов пункту 2.1. цього Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних Споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Відповідно до п. 11.1. Договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 р.) Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 11.2. Договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 р.) визначено, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п 3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2., підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4. цього Договору застосовується з дня зазначеного в повідомленні Постачальника, яке направляється на електронну адресу Споживача, зазначену в пункті 12 цього Договору та розміщується на офіційному сайті Постачальника.

25.10.2018 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 1 до договору про постачання природного газу від 09.10.2018 р. № 2655/18-ТЕ-17.

29.10.2018 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 2 до договору про постачання природного газу від 09.10.2018 р. № 2655/18-ТЕ-17.

05.11.2018 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 3 до договору про постачання природного газу від 09.10.2018 р. № 2655/18-ТЕ-17.

26.11.2018 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 4 до договору про постачання природного газу від 09.10.2018 р. № 2655/18-ТЕ-17.

29.03.2019 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 4/2 до договору про постачання природного газу від 09.10.2018 р. № 2655/18-ТЕ-17.

23.04.2019 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 5 до договору про постачання природного газу від 09.10.2018 р. № 2655/18-ТЕ-17.

На виконання умов договору позивачем у березні 2019 року було передано у власність (продано) відповідачу природний газ обсягом 10,915 тис. куб. м. загальною вартістю 81 672, 71 грн, що підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 р., наявним у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було оплачено поставлений у березні 2019 року природний газ у повному обсязі та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 81 672, 71 грн, що підтверджується довідкою по операціях з відповідачем за період з 01.10.2018 р. по 30.04.2021 р., наявною у матеріалах справи.

У лютому 2019 р. позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням № 26-1403/1.17-19 від 21.02.2019 р., у якому повідомив відповідача, що відповідно до п. 11.2. договору № 2655/18-ТЕ-17 постачання природного газу від 09.10.2018 р. з 01.03.2019 р. застосовуються наступні пункти відповідного договору: пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2., підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2) п. 6.4.

У травні 2019 р. позивачем було складено та направлено на адресу відповідача акт-претензію № 26-1378-19 від 16.05.2019 р. на суму 37 941, 32 грн, у якому позивач вимагав від відповідача протягом 20 робочих днів з дати отримання вказаного акту-претензії сплатити збитки, розраховані у відповідності до п. 3.13, п. 5.7. Договору, п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 р., за використання відповідачем у березні 2019 р. меншого обсягу природного газу від замовленого.

У відповідь на акт-претензію позивача № 26-1378-19 від 16.05.2019 р. відповідач у своєму листі № 03/07 від 30.07.2019 р. зазначив, що позивачем було сформовано акт-претензію з порушенням строків, встановлених договором, а додаткова угода, якою передбачено застосування, зокрема, п. 3.13. договору між сторонами не укладалась, а тому не може бути застосована. При цьому, як зазначив відповідач, на його електронну пошту від позивача надійшли повідомлення та проект Додаткової угоди до договору постачання природного газу про застосування п. 11.2. договору з 01.03.2019 р.

У листопаді 2019 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 26-3601-19 від 18.11.2019 р. щодо перерахунку по акту-претензії, відповідно до якого сума збитків, виставлених в акті № 26-1378-19 від 16.05.2019 р., з урахуванням перерахунку складає 3 222, 41 грн.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 222, 41 грн збитків, завданих внаслідок споживання відповідачем природного газу у березні 2019 р. за договором № 2655/18-ТЕ-17 постачання природного газу від 09.10.2018 р. в обсязі меншому ніж підтверджено (замовлено) відповідачем у вказаний розрахунковий період.

З приводу вказаних позовних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Відповідно до п. 6) ч. 5 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу договір постачання повинен містити такі істотні умови: порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 р. (надалі - Правила № 2496) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Правил № 2496 у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Правил № 2496 за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог:

1) форма акта-претензії є довільною;

2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред`явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об`єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.

Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Як було зазначено вище, у відповідності до положень п. 2.1. договору № 2655/18-ТЕ-17 постачання природного газу від 09.10.2018 р. (у редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 р.) запланований обсяг природного газу, який позивач мав передати відповідачу у розрахунковому періоді - березні 2019 р. складає 25,0 тис. куб. метрів.

Судом встановлено, що у відповідності до акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 р. фактичний обсяг спожитого відповідачем природного газу у березні 2019 р. склав 10,915 тис. куб. м., тобто в меншому обсязі ніж передбачено п. 2.1. договору.

Положеннями п. 2.5. Договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 26.11.2018 р.) допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу, встановлених у даному Договорі в розмірі до 5,0 (п`яти) відсотків.

Враховуючи положення пункту 1 пункту 1 розділу VI Правил № 2496, а також те, що Договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).

При цьому, визначальним є те, що пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил № 2496 передбачає можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу.

Суд вважає, що право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил № 2496) не звільняє постачальника (Позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

До того ж, Суд звертає увагу на те, що пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил № 2496 передбачено лише максимально допустимий розмір, а саме розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Суд зазначає, що пункт 3.13 Договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил № 2496 хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків. Суд звертає увагу на те, що право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (Позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17.

Отже, істинність твердження Позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню Позивачем перед судом.

Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.09.2021 р. у справі № 904/6992/20.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду усіх належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення, зокрема, наявності причинно-наслідкового зв`язку між наявністю факту меншого обсягу споживання відповідачем природного газу в березні 2019 р., ніж погоджений, і понесеними у зв`язку з цим збитками.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, оскільки позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 2655/18-ТЕ-17 постачання природного газу від 09.10.2018 р., а саме у зв`язку з споживанням відповідачем природного газу у березні 2019 р. в обсязі меншому ніж підтверджено (замовлено) відповідачем у вказаний розрахунковий період, тобто не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, заявленими позивачем до стягнення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 222, 41 грн збитків, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца