Рішення

від 25.01.2022 по справі 166/1434/21

РАТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 166/1434/21

провадження № 2/166/58/22

категорія: 76

РІШЕННЯ

іменем України

20 січня 2022 року смт.Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Свистун О.М.,

за участю секретаря - Заєць Н.П.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Залухівського ліцею Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області, Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - директор Залухівського ліцею Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області Лукашик С.В. про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допущення до роботи та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернулася в суд із вказаним позовом, який мотивує тим, що працює вчителем початкових класів Залухівського ліцею Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області (далі - Залухівського ліцею). Представник навчального закладу 05 листопада 2021 року вручив їй повідомлення від 22.10.2021 про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, з яким остання не погодилася. Керівник Залухівського ліцею 05 листопада 2021 року наказом №81к/тр від 05.11.2021 відсторонив її від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати.

Вважає вказаний наказ незаконним, таким, що порушує передбачене ст.43 Конституції України право на працю, оскільки його обмеження може бути здійснено винятково в умовах надзвичайного чи військового стану і виключно на підставі закону. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Постанова КМУ №1236) є підзаконним актом, тому застосуванню не підлягає.

Відмову від вакцинації обґрунтовує тим, що дозволені для застосування в Україні вакцини від COVID-19 є експериментальними, а обов`язкова вакцинація є примусовим медичним експериментом, оскільки жодна із вакцин не пройшла четвертої фази дослідження - вивчення побічних ефектів та протипоказань. Вважає вакцинацію від COVID-19 правом, а не обов`язком особи.

На думку позивачки, стаття 46 КЗпП України не передбачає такої підстави для відсторонення від роботи, як відмова від проходження профілактичного щеплення проти COVID-19. Крім цього, санітарна служба не вносила подання керівництву про усунення її від роботи у зв`язку із ухиленням від обов`язкового щеплення проти інфекції, що могло слугувати підставою для відсторонення від роботи. Повідомлення роботодавця про відсторонення її від роботи фактично є повідомленням про зміну істотних умов праці, яке має бути доведене до відома працівника не пізніше ніж за два місяці. Вимога роботодавця надати документ на підтвердження вакцинації чи про наявність протипоказань до вакцинації є порушення права на медичну таємницю.

Просить визнати незаконним та скасувати наказ №81 к/тр від 05.11.2021 про відсторонення від роботи, поновити її у виконанні трудових обов`язків вчителя початкових класів Залухівського ліцею Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області з 08 листопада 2021 року, стягнути з Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по дату ухвалення рішення суду включно та понесені судові витрати, допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення у виконанні трудових обов`язків та допуску до роботи, а також стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою судді від 13.12.2021 позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків. Ухвалою від 20.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі із повідомленням сторін.

У судовому засідання позивачка позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Пояснила, що вважає обов`язкову вакцинацію проти COVID-19 медичним експериментом, у якому не бажає брати участі. Просить позов задовольнити.

Представники відповідачів, третя особа у судове засідання не з`явилися, відповідно, відзивів та пояснень не подали, у поданих письмових заявах просили справу розглянути за їх відсутності, зазначивши про невизнання позову.

Суд, дослідивши подані докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що згідно з наказом навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садок с.Залухів від 05.11.2021 №81к/тр ОСОБА_1 , вчителя початкових класів, відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 р. на час усунення причини (повна вакцинація, медичні протипоказання, закінчення карантину) відсутності щеплення від COVID-19 (а.с.19).

Виданню вказаного наказу передувало вручення позивачці директором навчального закладу 22 жовтня 2021 повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 (а.с.20), з яким ОСОБА_1 не погодилася, про що свідчить її письмове пояснення на вказаному попередженні. ОСОБА_1 доказів на підтвердження вакцинації або наявності протипоказань до профілактичних щеплень не надала, письмово зазначивши про конфіденційність даної інформації у згаданому повідомленні.

Згідно з історичною довідкою від 29.11.2021 №120 навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садок с.Залухів перейменовано на Залухівський ліцей Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області (а.с.45).

Таким чином, судом установлено, що позивач повідомлялась керівником навчального закладу про намір відсторонення її від роботи у випадку ненадання нею документів про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до проведення таких щеплень в строк до 08 листопада 2021. Відомостей про те, що позивач мала тимчасові труднощі у наданні до 08 листопада 2021 року таких документів та повідомлення відповідача про ці обставини, матеріали справи не містять. Навпаки, як вбачається із доданих до позову документів а також із пояснень позивачки у судовому засіданні, позивачка висловила незгоду із вищевказаним повідомленням директора ліцею від 22.10.2021, посилаючись на порушення її конституційних прав, конфіденційність затребуваної директором навчального закладу інформації та небажання брати участь у медичному експерименті, яким вона вважає вакцинацію проти COVID-19.

Враховуючи вказані обставини, а також беручи до уваги той факт, що станом на дату розгляду справи судом позивачкою жодних дій для вакцинації, зокрема повне медичне обстеження з метою виявлення показань чи протипоказань до щеплення, вчинено не було, відтак достеменно установлено, що у позивачки немає та не було наміру вакцинуватися.

Підставою оспорюваного наказу зазначено ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 06.04.2000 №1645-ІІІ, Наказ Міністерства охорони здоров`я Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від 04.10.2021 №2153, п.19 Постанови КМУ від 20.10.2021 №1096 Про внесення змін до постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 , п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 09.12.2020 року №1236.

Згідно зі статтею 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та статтею 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України.

Обов`язковість профілактичних щеплень проти інших, ніж туберкульоз, поліомієліт, дифтерія, кашлюк, правець та кір, інфекційних захворювань передбачена також Календарем профілактичних щеплень в Україні (п.п.2, 3), затвердженим Наказом МОЗ України від 16.09.2011 № 595.

Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням установлено, що на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають, зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Вказаний наказ зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, опублікований в Офіційному віснику України 08 жовтня 2021 року.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити, зокрема, відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України,частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу , крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Усі вище наведені законодавчі акти є чинними та у встановленому порядку не скасовувались і не визнавалися недійсними.

Порядок відсторонення чітко визначений статтею 46 КЗпП України. Так, за змістом вказаної норми відсторонення працівників від роботи здійснюється власником або уповноваженим ним органом у разі встановлення певних фактів. Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсутність інших умов порядку відсторонення не вказує на те, що такий порядок відсутній.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) викладено висновок, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

У судовому засіданні позивач підтвердила, що після отримання повідомлення про необхідність надання відповідачу документів про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень в строк до 08 листопада 2021, вона такі документи у вказаний строк відповідачу не надала та не мала наміру проходити вакцинацію від COVID-19.

Щодо доводів позивача про порушення керівником навчального закладу конституційного права на працю, суд дійшов таких висновків.

Так, відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У цій справі індивідуальне право (інтерес) позивача відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву (інтересу) інших учасників освітнього процесу на охорону здоров`я. Держава, встановивши обов`язок відсторонення від роботи педагогічних працівників, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу.

Відповідно до п.п.а, б ст.10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни у сфері охорони здоров`я зобов`язані, зокрема, піклуватися про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Верховних Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 висловив правову позицію про те, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто було виправданим.

Європейський суд з прав людини у своїй діяльності дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві та наголошує, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (рішення у справах Вавржичка та інші проти Чеської Республіки від 08 квітня 2021 року, Соломахін проти України від 15 березня 2012 року).

Безпідставними, на думку суду, є доводи позивача про відмову вакцинуватися у зв`язку із запровадженим в Україні, на її думку, медичним експериментом з вакцинації.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про лікарські засоби лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частинами 1, 6 статті 9-2 вищевказаного Закону визначено, що у зв`язку із поширенням пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) для забезпечення можливості екстреного медичного застосування окремих лікарських засобів, вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів на час дії надзвичайної ситуації та/або карантину у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, такий лікарський засіб, вакцина або інший медичний імунобіологічний препарат для лікування та/або специфічної профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19) може підлягати прискореній державній реєстрації у разі прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, рішення про державну реєстрацію лікарського засобу, вакцини з метою екстреного медичного застосування з урахуванням певних зобов`язань та за певних, визначених цим Законом, умов.

У разі настання будь-яких наслідків, спричинених застосуванням таких лікарських засобів, вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для лікування та/або специфічної профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19), державою забезпечується здійснення відповідних компенсаційних виплат у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 № 95 затверджено Порядок державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування.

Відповідно до пункту 2 вищевказаного Порядку зареєстровано та внесено до Державного реєстру лікарських засобів України згідно із наказами МОЗ України лікарські засоби (медичні імунобіологічні препарати), а саме вакцини КОВІШЕЛД (COVISHIELD), КОМІРНАТІ/COMIRNATY™, CoronaVac, ЯНССЕН, AstraZeneca, Модерна.

Відтак, оцінюючи фактори ризику/користі, позивачка мала право вибору вакцини, яка б з урахуванням рекомендацій лікаря, за умови з`явлення до нього, могла бути використана у ході обов`язкової вакцинації.

Доводи позивачки про те, що вимога керівника навчального закладу надати сертифікат про вакцинацію або ж довідку про протипоказання до вакцинації, є втручанням у належне їй право на таємницю про стан здоров`я, є безпідставними. Так, згідно з ст.286 Цивільного кодексу України під лікарською таємницею слід розуміти таємницю про стан здоров`я особи; факт звернення за медичною допомогою; діагноз; інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи; забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Проте сертифікат вакцинації чи висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації (форма №028-1/о) не містить лікарської або медичної таємниці, а є документами, що підтверджують певні факти, відповідно, факт вакцинації чи наявності протипоказань до неї.

Щодо доводів позивача про порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП, а саме недотримання умови повідомлення про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці, суд зауважує наступне. Незважаючи на те, що перелік істотних умов праці не є вичерпним, проте, визначаючи умови праці істотними, слід мати на увазі, що такі умови стосуються безпосередньо виконуваної працівником роботи та характеризують саме трудовий процес. Натомість вакцинація не становить змін в організації виробництва і праці у розумінні ч. 3 ст. 32 КЗпП, а є лише умовою, за якої працівник допускається до виконання своїх трудових обов`язків.

У даному випадку, вакцинація не є змінами в організації виробництва і праці у розумінні ч. 3 ст. 32 КЗпП , а лише умовою, за якої працівник допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Крім того, наслідки недотримання умов про вакцинацію у вигляді відсторонення від роботи відрізняються від наслідків незгоди із змінами істотних умов праці, якими є звільнення з посади.

Отже, право позивачки на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено у зв`язку з ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Однак втручання у вказані права позивача ґрунтується на законі і є необхідним для охорони здоров`я учасників освітнього процесу. Досягнення цієї цілі є пріоритетним та виправдовує втручання у право ОСОБА_1 на повагу до приватного життя та право на працю. Таким чином, втручання у права позивача ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином, суд дійшов висновку про законність оспорюваного наказу, відтак - відмову у позові. Зважаючи на правомірність відсторонення позивача від роботи, безпідставними є вимоги про поновлення у виконанні трудових обов`язків, допуск до роботи та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст.141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Залухівського ліцею Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області, Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - директор Залухівського ліцею Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області Лукашик С.В. про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допущення до роботи та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання безпосередньо до Волинського апеляційного суду апеляційних скарг у 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 25 січня 2022 року.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М.Свистун