Ухвала

від 26.01.2022 по справі 731/9/22

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №731/9/22

Провадження №2-з/731/2/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року смт Варва

Суддя Варвинського районного суду Чернігівської області Савенко А.І., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2022 року до Варвинського районного суду Чернігівської області Федорченком С.І. пред`явлено позов до ОСОБА_2 з вимогами щодо стягнення з відповідача на його користь боргу за договором позики від 25 грудня 2021 року у розмірі - 934 921, 80 грн.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 20 січня 2022 року цивільну справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22 лютого 2022 року.

25 січня 2021 року від позивача ОСОБА_1 до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла заява про забезпечення вказаного позову, відповідно до змісту якої позивач просить суд накласти арешт на належне відповідачу ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме на: 2/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 2, 000 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Антонівської сільської ради Прилуцького району (до перейменування Варвинського району) Чернігівської області, кадастровий №7421180400:02:000:0883; та на земельну ділянку площею 3, 23 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мармизівської сільської ради Прилуцького району (до перейменування Варвинського району) Чернігівської області, кадастровий №7421183000:04:000:0113.

Заява обґрунтована тим, що у провадженні суду перебуває цивільна справа, предметом спору якої є неналежне виконання відповідачем боргових зобов`язань перед позивачем за Договором позики від 25 грудня 2021 року, на загальну суму 34 000 доларів США. Як вбачається з боргового документа (розписки) строк виконання зобов`язання з повернення позики настав 31 грудня 2021 року. Відомості щодо зміни строку повернення позики матеріали справи не містять. Позивач стверджує, що при укладенні даного Договору відповідач не мала наміру його виконувати і тепер ухиляється від повернення суми позики, а тому наявна необхідність, з метою відновлення порушеного права позивача, накласти арешт на нерухоме майно, яке належне відповідачу.

Розгляд даної заяви про забезпечення позову суд проводить у відповідності до вимог ст. 153 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріли справи, суд дійшов наступного висновку.

В провадженні Варвинського районного суду Чернігівської області перебуває цивільна справа №731/9/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики від 25 грудня 2021 року у розмірі 934 921, 80 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Види забезпечення позову визначені у ч. 1 ст. 150 ЦПК України, серед яких зокрема, накладення арешту на майно, що належить відповідачу.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (відповідачів), щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

По суті забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у випадку задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову спрямовано, перш за все, проти несумлінних дій відповідача (відповідачів), які можуть сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Вказане відповідає правовому висновку висловленому Верховним Судом 25 вересня 2019 року у справі N320/3560/18.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 січня 2022 року відповідачу по справі ОСОБА_2 належне на праві приватної спільно-часткової власності - 2/3 квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території: Мармизівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, кадастровий №7421183000:04:000:0113 та земельної ділянки площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території: Антонівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, кадастровий №7421180400:02:000:0883.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як зазначено у п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року №4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову. Аналіз зазначених положень Кодексу дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, яка ініціює питання про застосування заходів забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

Враховуючи предмет заявленого позову, характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами щодо невиконання грошового зобов`язання, обсяг заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням ціни позову, пересвідчившись, що на момент постановлення ухвали спір по суті не вирішений, беручи до уваги наведені позивачем докази, які наявні в матеріалах заяви та матеріалах цивільної справи, зважаючи на обґрунтованість вимог, визначених у заяві щодо забезпечення позову, беручи до уваги, що заходи забезпечення позову мають бути розумними та співмірними із заявленими позовними вимогами, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, які дають підстави вважати, що невжиття заходів із забезпечення позовних вимог може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення, суд вважає за можливе, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, задовольнити заяву про забезпечення позову та вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне на праві власності відповідачу нерухоме майно.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 149-153, 157, 197, 260, 353, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ,, зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення боргу за договором позики, задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження на 2/3 частки житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , право спільної часткової власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №2497, посвідченого Варвинською районною державною нотаріальною конторою 28 жовтня 2005 року.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження на земельну ділянку площею 3,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території: Мармизівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, кадастровий №7421183000:04:000:0113, право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину №1803, виданого приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу в Чернігівській області Пушкарьовою-Гезердава Н.О. 02 грудня 2019 року.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження на земельну ділянку площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території: Антонівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, кадастровий №7421180400:02:000:0883, право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі наказу №25-14790/14-17, виданого 21 вересня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, Варвинською районною державною адміністрацією 24 листопада 2017 року.

Ухвала є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали негайно направити для виконання до Варвинського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (17600, смт Варва Прилуцького району Чернігівської області, вул. Пилипенка, 3а), а також заявникові ОСОБА_1 .

Зобов`язати Варвинський відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у найкоротший строк повідомити Варвинському районному суду Чернігівської області про виконання ухвали.

Після фактичного виконання ухвали її копію надіслати відповідачу.

Ухвалу може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Варвинський районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя А.І. Савенко