Постанова

від 17.01.2022 по справі 914/1061/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2022 р. Справа №914/1061/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів В.М. Гриців

І.Б. Малех,

секретар судового засідання М.С. Кіра,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Християнської Євангельської Церкви Гефсиманія б/н від 13.10.2021 року (вх. № 01-05/3451/21 від 18.10.2021 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2021 року та додаткове рішення від 05.10.2021 року (суддя З.В. Горецька; повний текст рішення складено 08.09.2021 року; повний текст додаткового рішення складено 08.10.2021 року)

у справі № 914/1061/21

за позовом: Християнської Євангельської Церкви Гефсиманія

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сафо (надалі ТзОВ Сафо )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача : Франківської районної адміністрації Львівської міської ради

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

за участю:

від позивача: Стех Ю.Я. - адвокат (ордер серія ЛВ №180645 від 12.10.2021 року);

від відповідача: Приндота У.Г. - адвокат (ордер серія ВС №1119113 від 12.01.2022 року);

від третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву та письмових пояснень учасників справи

21.04.2021 року Християнська Євангельська Церква Гефсиманія звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ Сафо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні Християнської Євангельської Церкви Гефсиманія , кадастровий номер 4610136900:04:004:0038, шляхом демонтажу самочинно збудованої металевої огорожі на фундаменті довжиною 35м та висотою 1,5м по вул. В.Антоновича, 138-140 у м. Львові.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Християнській Євангельській Церкві Гефсиманія належить на праві постійного користування земельна ділянка, яка перебуває комунальної власності, кадастровий номер 4610136900:04:004:0038. Вказана земельна ділянка межує зі земельною ділянкою, кадастровий номер 4610136900:04:004:0028, яка належить на праві приватної власності ТзОВ Сафо . В листопаді 2018 року відповідач незаконно та самовільно, без погодження проектної документації встановив металеву огорожу на фундаменті довжиною 35м та висотою 1,5 м на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні позивача. Розпорядженням Франківської районної адміністрації від 30.11.2018 року №642 рекомендовано директору ТзОВ Сафо В`язовченко Т.М. у місячний термін демонтувати самочинно збудовану огорожу. Вказаний паркан відповідач не демонтував.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 14765/21 від 25.06.2021 року) заперечує проти позовних вимог. Зазначає, що позивач не довів факт порушення його права, що є передумовою для звернення до господарського суду та не надав доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Третя особа в письмових поясненнях (вх. № 15931/21 від 08.07.2021 року) підтримує позовні вимоги Християнської Євангельської Церкви Гефсиманія .

Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.09.2021 року у справі №914/1061/21 (суддя З.В. Горецька) повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог Християнської Євангельської Церкви Гефсиманія .

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту чинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем належною йому на праві постійного користування земельною ділянкою по вул.Кульпарківська, 65. Оскільки предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом, а позивачем не доведено факту встановлення огорожі на земельній ділянці, яка перебуває в його постійному користуванні, це є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Додатковим рішенням господарського суду Львівської області від 05.10.2021 року у справі №914/1061/21 повністю задоволено заяву ТзОВ Сафо про стягнення витрат за надання правничої допомоги. Стягнуто з Християнської Євангельської Церкви Гефсиманія на користь ТзОВ Сафо 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У своїй апеляційній скарзі (вх. № 01-05/3451/21 від 18.10.2021 року) на рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2021 року від 08.09.2021 року та додаткове рішення від 05.10.2021 року у справі №914/1061/21, позивач просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Християнської Євангельської Церкви Гефсиманія та відмовити в задоволенні заяви ТзОВ Сафо про стягнення витрат за надання правничої допомоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що металеву огорожу встановлено відповідачем саме на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні позивача, кадастровий номер 4610136900:04:004:0038. Дана обставина підтверджується актами комісії ЛКП Львівський ліхтар від 15.11.2018 року, 04.02.2019 року та розпорядженням Франківської районної адміністрації № 642 від 30.11.2018 року про демонтаж самочинно встановленої огорожі на фундаменті на вулиці Антоновича, 138-140. Металева огорожа на фундаменті (що свідчить про її постійність) була самовільно встановлена відповідачем без жодних правових підстав. Повідомляє, що державний акт серії ЯЯ № 175806, виданий ХЄЦ Гефсиманія на право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136900:04:004:0038 за адресою вул.Кульпарківська, 65, доводить та підтверджує речове право позивача на земельну ділянку (вул. Кульпарківська, 65, кадастровий номер 4610136900:04:004:0038), на якій відповідач самовільно встановив металеву огорожу. Металева огорожа на фундаменті, довжиною 35м та висотою 1,5м самовільно встановлена відповідачем на земельній ділянці позивача, кадастровий номер 4610136900:04:004:0038 за адресою м. Львів, вул.Кульпарківська, 65, а тому підлягає демонтажу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач у письмовому поясненні (вх. № 01-04/235/22 від 14.01.2022 року) вважає апеляційну скаргу безпідставною. Звертає увагу на те, що позивач не надав доказів та не довів, що йому чиняться перешкоди у користуванні його земельною ділянкою, і що такі перешкоди чинить саме відповідач. Єдиним доказом, який надав позивач на підтвердження позовних вимог, є розпорядження Франківської районної адміністрації №642 від 30.11.2018 року. Разом з тим, із змісту вказаного розпорядження не вбачається, якої огорожі стосується дане розпорядження, адже за адресою Антоновича, 140 знаходиться самовільно встановлена позивачем огорожа на металевих стовпцях та бетонній основі, що підтверджується актом ЛКП Львівський ліхтар від 04.02.2019 року. Зазначає, що суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позову Християнської Євангельської Церкви Гефсиманія , оскільки позивач не довів факту порушення його прав, що є передумовою для звернення до суду, та не надав доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Християнської Євангельської Церкви Гефсиманія .

Третя особа не надавала письмового відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній підстав.

Представник відповідача просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа не делегувала свого представника в судове засідання. Про причини неявки не повідомила. Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7901011581164, третій особі 10.12.2021 року вручено ухвалу суду від 06.12.2021 року про призначення розгляду справи № 914/1061/21 на 17.01.2022 року об 11 год. 20 хв.

Враховуючи те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника справи, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності третьої особи.

Обставини справи

З наявних у справі копій документів видно, що Християнській Євангельській Церкві Гефсиманія на праві постійного користування належить земельна ділянка, кадастровий номер 4610136900:04:004:0038 за адресою вул. Кульпарківська, 65, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №175806 (а.с.12).

Вказана земельна ділянка межує зі земельною ділянкою за адресою Антонтоновича, 138, кадастровий номер 4610136900:04:004:0028, яка належить на праві приватної власності ФОП Вязовченко Тетяні Миколаївні, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.70-72).

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №512985 Товариству з обмежено відповідальністю Сафо належить земельна ділянка, кадастровий номер 4610136900:04:004:0027 за адресою м. Львів, вул. Антоновича, 140 (а.с. 51).

В акті обстеження від 15.11.2018 року комісія ЛКП Львівський ліхтар встановила, що директор ТзОВ Сафо Вязовченко Т.М. самовільно захопила територію та без дозвільних документів встановила металеву огорожу висотою 1,5 м, довжиною 35 м, за адресою вул.Антоновича, 138-140. За фактом порушення складено протокол №110 від 15.11.2018 року за ст. 150 КУпАП (а.с.79).

В листі від 16.11.2018 року, адресованому Голові МВК Франківського району, ЛКП Львівський ліхтар просило розглянути на засіданні МВК Франківського р-ну можливість приведення до попереднього стану самочинно захопленої території у зв`язку з встановленням без дозвільних документів огорожі висотою 1,5 м, , за адресою вул.Антоновича, 138-140 (а.с.10).

Згідно з витягом з протоколу засідання міжвідомчої комісії в Франківському районі № 36 від 27.11.2018 року, встановлено факт самочинного встановлення ТзОВ Сафо металевої огорожі довжиною 35 м та висотою 1,5 м на фундаменті на вул. Антоновича, 138-140 без погодженої проектної документації та без дозвільних документів на її встановлення (а.с. 11).

Розпорядженням Франківської районної адміністрації № 642 від 30.11.2018 року затверджено висновок міжвідомчої комісії (протокол від 27.11.2018 року № 36) та рекомендовано директору ТзОВ Сафо В`язовченко Т.М. у місячний термін за власні кошти демонтувати самочинно встановлену без погодженої проектної документації металеву огорожу довжиною 35м і висотою 1.5м на фундаменті на вул. В. Антоновича, 138-140 (а.с.8).

04.02.2019 року комісією ЛКП Львівський ліхтар складено акт обстеження самовільно встановленої огорожі релігійною громадою ХЄЦ Гефсиманія , за адресою: м.Львів, вул.Антоновича, 140, що знаходиться на землях спільного користування згідно ухвали ЛМР № 539 від 25.01.2007 року. Зафіксовано, що огорожа встановлена на металевих стовпцях, на бетонній основі довжиною 28м, висотою 3м (а.с.48).

В листі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 22.04.2019 року зазначено, що за результатами проведеного заходу державного контролю посадову особу ХЄЦ Гефсиманія притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ст. 55 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне правопорушення, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення та вручено припис про усунення порушень вимог земельного законодавства, виявлених під час проведення перевірки, шляхом забезпечення доступу суміжних землекористувачів для проїзду згідно умов проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у м. Львові по вул. Кульпарківська, 65 (а.с.91-92).

В листі від 28.11.2018 року, адресованому старшому пастору ХЄЦ Гефсиманія , Вязовченко Т.М. просила суміжного землекористувача по межі А-Б надати погодження для встановлення огорожі навколо будівлі, яка перебуває у її власності за адресою: м.Львів, вул.Антоновича, 138 згідно представленої схеми №1 (а.с.86).

Підставою заявлення даного позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою зазначено те, що відповідач незаконно та самовільно без погодження проектної документації встановив металеву огорожу на фундаменті довжиною 35м та висотою 1.5м на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні позивача.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 року у справі № 924/224/16).

Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду. Крім того, під час вирішення спору суду необхідно з`ясувати наявність в особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання чи оспорювання.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності, встановленим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем за позовом про усунення перешкод у користуванні майном може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.

При розгляді спору про усунення перешкод у користуванні майном необхідно першочергово встановити наявність чи відсутність порушеного права позивача, фактів які вказують на порушення цього права та реальну можливість ефективного відновлення такого порушеного права.

Для задоволення вимог усунення перешкод у користуванні майном необхідно встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні особою своїх правомочностей. Право користування майном має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

З врахуванням викладеного, до предмета доказування у даній справі належить обставина щодо встановлення наявності чи відсутності фактів порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, зокрема чинення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

Позивач стверджує, що відповідач ТзОВ САФО на межі земельних ділянок, кадастровий номер 4610136900:04:004:0038 та 4610136900:04:004:0028 самовільно встановив металеву огорожу на фундаменті довжиною 38 м та висотою 1,5 м.

Однак земельна ділянка кадастровий номер 4610136900:04:004:0028 не належить ТзОВ САФО .

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, вказана земельна ділянка належить ФОП Вязовченко Т.М.

Відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №175806, у постійному користуванні позивача перебуває земельна ділянка кадастровий номер 4610136900:04:004:0038 за адресою вул. Кульпарківська, 65.

Розпорядженням Франківської районної адміністрації № 642 від 30.11.2018 року рекомендовано директору ТзОВ Сафо В`язовченко Т.М. демонтувати самочинно встановлену без погодженої проектної документації металеву огорожу довжиною 35м і висотою 1.5м на фундаменті на вул. В. Антоновича, 138-140.

При цьому, позивач не надав суду доказів наявності речового права на земельну ділянку на вул. В. Антоновича, 138-140.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довів факту чинення відповідачем перешкод в користуванні позивачем належною йому на праві постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 4610136900:04:004:0038 за адресою вул. Кульпарківська, 65. Також позивач не підтвердив належними та допустимими доказами свого твердження про встановлення відповідачем огорожі на вказаній земельній ділянці.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, звертаючись з вимогами про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном, позивач, з посиланням на належні та допустимі докази, повинен довести наявність реальних перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей щодо спірного майна, а також те, що такі перешкоди чинить саме відповідач, чого позивачем зроблено не було.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів констатує, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх необгрунтованості.

Щодо вимог апеляційної скарги про скасування додаткового рішення господарського суду Львівської області 05.10.2021 року у справі № 914/1061/21, яким стягнуто з з Християнської Євангельської Церкви Гефсиманія на користь ТзОВ Сафо 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, необхідно врахувати таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, частиною третьою вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Як зазначалось вище, за результатами розгляду справи № 914/1061/21 суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову Християнської Євангельської Церкви Гефсиманія .

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідач надав: копію договору про надання правничої допомоги від 11.06.2021 року, ордер серія ЛВ №138280 від 11.06.2021 року на надання правової допомоги ТзОВ Сафо Приндода У.Г., копію акта приймання наданих послуг від 08.09.2021 року за договором від 11.06.2021 року та копію платіжного доручення № 1 від 26.07.2021 року на суму 5000,00 грн., сплачених відповідачем адвокату Приндоді У.Г. за надання правової допомоги за договором від 11.06.2021 року.

Наданою суду копією акта приймання наданих послуг від 08.09.2021 року за договором від 11.06.2021 року підтверджується факт погодження його сторонами наступної вартості адвокатських послуг у справі №914/1061/21: підготування відзиву на позовну заяву, клопотань та пояснень - 1000,00 грн.; участь у судових засіданнях - 4000,00 грн., разом 5000,00 грн.

Позивач не заявляв жодних клопотань, що стосуються питання відшкодування витрат на правову допомогу по даній справі.

З врахуванням вищеописаних правових норм та досліджених судом матеріалів даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно та обґрунтовано задоволив заяву відповідача та стягнув з позивача 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2021 року та додаткового рішення від 26.04.2021 року у справі №909/97/20.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Християнської Євангельської Церкви Гефсиманія б/н від 13.10.2021 року (вх. № 01-05/3451/21 від 18.10.2021 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2021 року та додаткове рішення від 05.10.2021 року у справі № 914/1061/21 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя В.М. Гриців

Суддя І.Б. Малех