Ухвала

від 25.01.2022 по справі 908/222/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.01.2022 Справа № 908/222/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" про забезпечення позову у справі 908/222/22

За позовом: Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (04073, Україна, м. Київ, вул. С.Петлюри, 30, ЄДРПОУ 09826443)

до

відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРАС МЕТ" (69095, м.Запоріжжя, вул. Шкільна 18 кв. 21ЄДРПОУ 39465282)

відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості за кредитним

договором у розмірі 1055673,57 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

21.01.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРАС МЕТ", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1055673,57 грн.

Разом з позовом АТ "ТАСКОМБАНК" надано заяву від 18.01.2022р. про забезпечення позову, якою позивач просить суд в якості забезпечення позову накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності Відповідачу-2 (Поручителю) ОСОБА_1 , а саме на: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2083444123101 Номер об`єкта в РПВН: 460461, загальна площа (кв.м): 97,05, житлова площа (кв.м): 49.6, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 526,видане 20.05.2020; легковий автомобіль VOLVO XC70, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №908/222/22 між суддями від 21.01.2022 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.01.2022 вказана позовна заява та заява про забезпечення позову передані на розгляд судді Проскурякову К.В.

Згідно статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 139 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За таких обставин суд вважає за необхідне прийняти заяву позивача про забезпечення позову від 18.01.2022р. у справі № 908/222/22 до свого розгляду та вирішити її без проведення судового засідання, повідомлення та виклику учасників справи.

В обґрунтування заяви позивач вказує, що згідно з умовами Кредитного договору, Банк має право вимагати повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди у випадках, передбачених цим Договором, а Позичальник, відповідно, зобов`язаний повернути Банку отриманий Кредит та сплатити нараховані Проценти за користування Кредитом у повному обсязі, виконувати інші зобов`язання в порядку та в строки, встановлені цим Договором.

В порушення ст. ст. 525, 526, 599, 610, 625, 1049, 1054 ЦК України умови кредитного договору Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, станом на 11.01.2022 р. заборгованість ТОВ КОРАС МЕТ перед АТ ТАСКОМБАНК за кредитним договором № Т 20.11.2013 К 2857 від 26.10.2021 р. складає 1 055 673,57 грн., з яких: 1 000 000 грн. - прострочена заборгованість зі сплати тіла кредиту; 36 361,23 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками; 19 210,04 грн. - заборгованість за пенею.

У зв`язку із тим, що Відповідачі повністю уникають своїх обов`язків з повернення кредиту, заборгованість постійно збільшується. Так, Позичальник навмисно протягом тривалого часу не здійснює виконання зобов`язань за Кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування; діє недобросовісно, ухиляється від виконання обов`язків, покладених Кредитним договором. З огляду на розмір заборгованості існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів із боржника за рахунок наявного у нього майна через недобросовісність Позичальника, у зв`язку із чим Позивач змушений звернутися до суду з даною Заявою про забезпечення позову та накладення арешту на майно боржника.

Згідно отриманою 03.12.2021р. банком інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Поручителю (Відповідачу-2) ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2083444123101 Номер об`єкта в РПВН: 460461, загальна площа (кв.м): 97,05, житлова площа (кв.м): 49.6, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 526, видане 20.05.2020. Окрім того, згідно даних Українського Бюро кредитних історій ОСОБА_1 належить легковий автомобіль VOLVO XC70, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_2 .

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь. З наведених в Позовній заяві та в Заяві про забезпечення позову обставин вважає, що предмет позову по даній справі та заявлений Позивачем захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно Відповідача-2, є співмірними, а невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Посилаючись на ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ЕТ5 N 005, практику Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004 та рішення від ЗО січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003, вказує, що держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом, як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 4 статті 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, з наведених норм вбачається, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акту.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема , предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3); захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 у справі №910/361/18.

Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Оцінюючи доводи заявника щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві приватної власності Відповідачу-2 (Поручителю) ОСОБА_2 , а саме на квартиру та легковий автомобіль суд враховує, що позивачем жодними належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджено та не обґрунтовано його припущення, що вказане майно, яке є власністю відповідача на момент пред`явлення позову або подання цієї заяви до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Крім цього, заява про забезпечення позову взагалі не містить посилань на наявність підтверджених доказами обставин, що свідчили би про вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Суд також враховує, що предметом позову є не витребування або інші майнові вимоги щодо цього майна, а стягнення заборгованості за кредитним договором № Т 20.11.2013 К 2857 від 26.10.2021р. в розмірі 1055673,75 грн., який було надано банком ТОВ "КОРАС МЕТ" (Відповідач-1), поручителем за яким на підставі договору поруки №Т 03.03.2020 І 10236 від 26.10.2021р. став фізична особа ОСОБА_1 . Відповідно до умов договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором (банком) усіх зобов`язань за кредитним договором шляхом повернення кредитних коштів, сплати на користь банку визначених договором платежів. Жодних майнових зобов`язань ОСОБА_1 перед банком, зокрема застави вказаних квартири та легкового автомобілю, договір поруки не містить.

Позовна заява від 18.01.2022р. також стосується виключно стягнення у солідарному порядку з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 1055673,75грн. і не стосується вказаного вище майна, належного Відповідачу-2.

Також заявником жодним чином не обґрунтовано вартість цього майна, за рахунок якого позивач пропонує здійснити задоволення позову.

Позивачем не наведено в чому полягає зв`язок між цим конкретним заходом на забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Заявник не наводить жодного обґрунтування з відповідними доказами, які б могли свідчити про вчинення таких дій відповідачем, само по собі зазначення ним, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно унеможливити виконання рішення суду та ефективно захистити та поновити порушені майнові права та інтереси позивача, не є достатньою підставою для задоволення його заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вказані позивачем обставини не свідчать про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає стаття 136 ГПК України. Заявником не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування вказаних ним заходів забезпечення позову та саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення чи неможливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Крім того, заходи забезпечення позову мають стосуватися саме можливого невиконання судового рішення, а не самого зобов`язання, невиконання якого стало підставою звернення з відповідним позовом до суду.

Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову у справі № 908/222/22.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяви АТ "ТАСКОМБАНК" від 18.01.2022р. про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти заяву АТ "ТАСКОМБАНК" про забезпечення позову від 18.01.2022р. у справі № 908/222/22 до розгляду судді Проскурякова К.В.

2. В задоволенні заяви АТ "ТАСКОМБАНК" від 18.01.2022р. про забезпечення позову у справі № 908/222/22 шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві приватної власності Відповідачу-2 (Поручителю) ОСОБА_1 , а саме на: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2083444123101 Номер об`єкта в РПВН: 460461, загальна площа (кв.м): 97,05, житлова площа (кв.м): 49.6, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 526,видане 20.05.2020; легковий автомобіль VOLVO XC70, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_2 - відмовити.

3. Копію ухвали направити учасникам справи.

4. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст.255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.

В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.