Рішення

від 06.03.2023 по справі 908/222/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/29/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2023 Справа № 908/222/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК (04073, Україна, м. Київ, вул. С.Петлюри, 30, ЄДРПОУ 09826443)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю КОРАС МЕТ (69095, м. Запоріжжя, вул. Шкільна 18 кв. 21, ЄДРПОУ 39465282)

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 055 673,57 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Косатий Д.А., довіреність № 156 від 02.08.2022, головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

21.01.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Таскомбанк до відповідачів 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Корас Мет, 2 - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 055 673,57 грн.

21.01.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Разом з позовною заявою АТ ТАСКОМБАНК подано заяву № б/н від 18.01.2022 про забезпечення позову, якою позивач просить суд в якості забезпечення позову накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності Відповідачу-2 (Поручителю) ОСОБА_1 , а саме на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2083444123101, номер об`єкта в РПВН: 460461, загальна площа (кв.м): 97,05, житлова площа (кв.м): 49.6, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 526,видане 20.05.2020; легковий автомобіль VOLVO XC70, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.01.2022 вказана позовна заява та заява про забезпечення позову передані на розгляд судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 25.01.2022 № 908/222/22 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

26.01.2022 судом направлено запит до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради щодо надання інформації про місце проживання фізичної особи ОСОБА_1

11.02.2022 від Департаменту реєстраційних послуг до суду надійшов лист-відповідь щодо місця проживання ОСОБА_1 :

Ухвалою суду від 15.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/222/22 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.03.2022 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

09.03.2022 від Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява про стягнення заборгованості за кредитними договорами (уточнена) № б/н від 23.02.2022 (вх. № 4809/08-08/22 від 09.03.2022), згідно якої позивач просить суд стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю КОРАС МЕТ та ОСОБА_1 :

1) заборгованість за кредитним договором № Т20.11.2013К від 26.10.2021 на загальну суму 1 055 673,57 грн.;

2) заборгованість за кредитним договором № ID6907286 від 30.08.2019 на загальну суму 232 174,44 грн.

У зв`язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, ухвалою суду від 23.03.2022 № 908/222/22 підготовче засідання відкладено. У п. 2 вказаної ухвали зазначено, що дату та час підготовчого засідання визначити відповідною ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Господарський суд Запорізької області не припинив здійснювати судочинство.

Ухвалою суду від 26.12.2022 № 908/222/22 підготовче засідання призначено на 17.01.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

У судовому засіданні 17.01.2023 судом відмовлено у прийнятті до розгляду заяви Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК (уточнена) № б/н від 23.02.2022 (вх. № 4809/08-08/22 від 09.03.2022) у зв`язку з тим, що фактично вказана заява не є уточненою, а є заявою яка змінює одночасно предмет та підставу позову, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 46 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.01.2023 № 908/222/22 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 07.02.2023 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 07.02.2023 № 908/222/22 оголошено перерву у судовому засіданні до 06.03.2023 о 10 год. 30 хв.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 06.03.2023 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Суд продовжив розгляд справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі обґрунтовуючи тим, що 26.10.2021 між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (кредитор, позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРАС МЕТ» (позичальник/боржник/відповідач-1) укладено кредитний договір № Т 20.11.2013 К 2857 (кредитний договір). Відповідно до зазначеного кредитного договору, АТ «ТАСКОМБАНК» надано відповідачу-1 кредит у формі кредитної лінії, що не поновлюється з лімітом 1 000 000,00 грн. строком користування до 31.12.2021 зі сплатою 17% річних за користування кредитним коштами. Банком повністю виконано свої зобов`язання за кредитним договором, кредитні кошти надані позичальнику, що підтверджується випискою за відповідним рахунком. В забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачем та ОСОБА_1 (поручитель/відповідач-2) укладено договір поруки № Т 03.03.2020 І 10236 від 26.10.2021 (договір поруки). За умовами кредитного договору та договору поруки банк має право вимагати дострокового повернення грошових коштів уразі порушення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором. 06.12.2021 відповідачу-1 та відповідачу-2 направлені повідомлення-вимоги № 21403/7022 від 03.12.2021 та № 21413/7022 від 03.12.2021 відповідно про дострокове повернення кредитних коштів. Зазначені вимоги боржниками не виконані. Заборгованість TOB «КОРАС МЕТ» перед AT «ТАСКОМБАНК» за кредитним договором № Т 20.11.2013 К 2857 від 26.10.2021 складає 1 055 673,57 грн., з яких: 1 000 000,00 грн. - прострочена заборгованість зі сплати тіла кредиту; 36 361,23 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками; 19 210,04 грн. - заборгованість за пенею, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору. На підставі викладеного, просить суд позов задовольнити.

Представники відповідачів 1 та 2 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Письмові відзиви на позовну заяву до суду не надіслали. Як свідчать матеріали справи, ухвали суду направлені відповідачам 1, 2 на відомі суду адреси, повернулись на адресу суду із відмітками пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням строку зберігання».

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Верховний Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

З урахуванням вказаних положень ГПК України відповідачі 1 та 2 належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 06.03.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2021 між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (кредитор, позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРАС МЕТ» (позичальник/боржник/відповідач-1) укладено кредитний договір № Т 20.11.2013 К 2857 (кредитний договір).

Відповідно до зазначеного кредитного договору, АТ «ТАСКОМБАНК» надано відповідачу-1 кредит у формі кредитної лінії, що не поновлюється з лімітом 1 000 000,00 грн., строком користування до 31.12.2021 зі сплатою 17% річних за користування кредитним коштами

Згідно з п. 2.1. ч. № 2 кредитного договору, сума непогашених боргових зобов`язань за кредитом підлягає поверненню не пізніше останнього робочого дня відповідного строку користування кредитною лінією, з урахуванням Графіку.

Пунктом 3.1. ч. № 2 кредитного договору передбачено, що проценти на відповідну суму заборгованості за кредитом нараховуються та сплачуються за час фактичного користування грошовими коштами банку.

Відповідно до п. 3.2. ч. № 2 кредитного договору, проценти за користування кредитною лінією нараховуються банком щоденно за фактичну кількість днів користування грошовими коштами, за методом «факт/360» (виходячи із розрахунку 360 днів у році). При цьому враховується перший день та не враховується останній день користування кредитною лінією. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитною лінією, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитною лінією.

Позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитною лінією щомісячно не пізніше терміну сплати процентів за користування кредитною лінією. (п. 7.10. ч. № 2 цього договору).

Відповідно до п. 5.1.1. ч. № 2 кредитного договору, позичальник зобов`язаний виконувати боргові зобов`язання у строки, визначені цим договором.

Пунктом 5.1.2. ч. № 2 кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення заборгованості за кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку пеню, у відповідності до п. 6.2. ч. № 2 цього договору.

Згідно п. 6.2. ч. № 2 кредитного договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання позичальником боргових зобов`язань за цим договором банк має право нарахувати та стягнути, а позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такої сплати від суми несвоєчасно виконаного (невиконаного) платежу за кожний день з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин.

Розрахунок пені здійснюється у валюті кредиту, виданого позичальнику, і підлягає сплаті у національній валюті України по курсу НБУ, встановленому на день оплати.

При цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

Як свідчать матеріали справи, додатком № 1 до кредитного договору відповідачу-1 було встановлено відповідний графік повернення кредитних коштів, який ним не виконано.

Банком повністю виконано свої зобов`язання за кредитним договором, кредитні кошти надані позичальнику (відповідачу-1), що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою за відповідним рахунком.

Відповідно до п. 5.4.1. кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку будь-якого порушення його умов.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, станом на 03.12.2021 позичальником (TOB «КОРАС МЕТ» порушені взяті на себе умови щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування на загальну суму 1 021 528,68 грн.

06.12.2021 позивачем на адреси відповідачу-1 та відповідачу-2 направлені повідомлення-вимоги № 21403/7022 від 03.12.2021 та № 21413/7022 від 03.12.2021 відповідно про дострокове повернення кредитних коштів. Проте, зазначені вимоги боржниками не виконані.

Заборгованість TOB «КОРАС МЕТ» перед AT «ТАСКОМБАНК» за кредитним договором № Т 20.11.2013 К 2857 від 26.10.2021 складає 1 055 673,57 грн., з яких: 1 000 000,00 грн. - прострочена заборгованість зі сплати тіла кредиту; 36 361,23 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками; 19 210,04 грн. - заборгованість за пенею, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору.

В забезпечення виконання умов кредитного договору, 26.10.2021 між позивачем та ОСОБА_1 (поручитель/відповідач-2) укладено договір поруки № Т 03.03.2020 І 10236 (договір поруки).

У відповідності до п. 1.1. договору поруки, поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ТОВ «КОРАС МЕТ» зобов`язань, що виникли або можуть виникнути на підставі кредитного договору, зі всіма додатками, доповненнями, договорами про внесення змін та доповнень до нього, які укладені/або можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі про збільшення суми основного боргу та/або процентів, сум комісії, що є невід`ємними його частинами та складають єдиний документ.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за кредитним договором, у т.ч.: повернення кредитору в строк, визначений кредитним договором не пізніше 31.12.2021 (далі максимальний строк) кредит у формі кредитної лінії в розмірі 1 000 000,00 грн.; щомісяця сплачувати кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 17 % річних, з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов кредитного договору, та в строки, що встановлені кредитним договором; сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи та понад суму неустойки, пені, штрафів відшкодувати збитки, заподіяні кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором (підпункти 1.2.1, 1.2.2., 1.2.4. п. 1.2. договору поруки).

Розділом 3 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником будь-яких зобов`язань за кредитним договором або невиконання зобов`язань у строки, визначені кредитним договором, кредитор направляє письмову вимогу, в порядку передбаченому даним договором, на адресу поручителя, визначену у розділі 7 цього договору, або повідомлену поручителем в разі її зміни, та копію надсилає боржнику (п. 3.1).

Поручитель не пізніше 5 робочих днів з дня відправлення вимоги кредитором, відповідно до п. 3.3. цього договору, зобов`язаний виконати боргові зобов`язання, визначені у письмовій вимозі. Неотримання поручителем вимоги кредитора з будь-яких причин не звільняє поручителя від обов`язку виконати умови цього договору (п.3.2).

За виконання своїх зобов`язань за цим договором, поручитель несе відповідальність всім своїм майном (п. 3.3).

Часткове виконання поручителем зобов`язань боржника, які забезпечені цим договором, не припиняє дію цього договору (п.3.4).

Відповідно до розділу 4 договору поруки, у випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов`язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи виконання всіх зобов`язань за кредитним договором (п. 4.1).

Поручитель та боржник залишаються зобов`язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов`язання за кредитним договором не будуть виконані в повному обсязі (п. 4.2).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печаткою кредитора та діє до 31.12.2024 (п. 5.1. договору поруки).

В порушення умов кредитного договору, позичальник (відповідач-1) тіло кредиту позивачу не повернув, внаслідок чого прострочена заборгованість зі сплати тіла кредиту складає 1 000 000,00 грн., заборгованість за несплачені відсотки у період з 26.10.2021 по 11.01.2022 становить 36 361,23 грн.

У зв`язку з порушенням строків повернення тіла кредиту та оплати відсотків позивачем нараховано пеню за загальний період з 02.11.2021 по 10.01.2022 на суму 19 210,04 грн., а саме: пеню на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту за період з 02.11.2021 по 10.01.2022 у розмірі 18 865,77 грн. та пеню на суму простроченої заборгованості по відсотках за період з 11.11.2021 по 10.01.2022 у розмірі 344,27 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч, 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ГК України).

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачі 1 та 2 доказів повернення кредитних коштів за кредитним договором № Т 20.11.2013 К 2857 від 26.10.2021 в повному обсязі або частково суду не надали.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши надані позивачем розрахунки судом встановлено, що обчислення простроченої кредитної заборгованості, нарахування відсотків за користування кредитом та пені за невиконання відповідачами 1 та 2 умов договору позивачем здійснено вірно, у відповідності до умов договору, підтверджується матеріалами справи та підлягають солідарному стягненню з відповідачів 1 та 2.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1 та 2 заборгованості за кредитним договором № Т 20.11.2013 К 2857 від 26.10.2021 на загальну суму 1 055 673,57 грн., з яких: прострочена заборгованість зі сплати тіла кредиту 1 000 000,00 грн., заборгованість за несплаченими відсотками за період з 26.10.2021 по 11.01.2022 36 361,23 грн. та пеня за загальний період з 02.11.2021 по 10.01.2022 19 210,04 грн.

Відповідачі 1 та 2 проти арифметичних розрахунків не заперечили, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надали.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 835,10 грн. підлягають стягненню солідарно з відповідачів 1 та 2 у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю КОРАС МЕТ (69095, м. Запоріжжя, вул. Шкільна 18 кв. 21, ЄДРПОУ 39465282) та фізичної особи - резидента України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК (04073, Україна, м. Київ, вул. С.Петлюри, 30, ЄДРПОУ 09826443) заборгованість за кредитним договором № Т 20.11.2013 К 2857 від 26.10.2021 на загальну суму 1 055 673 (один мільйон п`ятдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 57 коп., з яких: 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп. - прострочена заборгованість зі сплати тіла кредиту, 36 361 (тридцять шість тисяч триста шістдесят одна) грн. 23 коп. - заборгованість за несплаченими відсотками, 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 04 коп. - заборгованість за пенею, судовий збір у розмірі 15 835 (п`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн. 10 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2023.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.