Постанова

від 26.01.2022 по справі 274/7463/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/7463/20 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б.

Категорія 16 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б.

у цивільній справі №274/7463/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю А.Т.К. про визнання недійсними договорів оренди землі, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом. З урахуванням уточнюючої позовної заяви просив:

- визнати недійсним договір оренди землі від 03.07.2013, із додатковою угодою від 29.02.2016, укладеними між ТОВ А.Т.К. та ОСОБА_3 , предметом якого стала земельна ділянка, площею 3,1960 га., розташована на території Буряківської сільської ради Бердичівського району, кадастровий номер 1820880300:03:000:0501;

- визнати недійсним договір оренди землі від 02.08.2013, із додатковою угодою від 29.02.2016, укладений між ТОВ А.Т.К. та ОСОБА_3 , предметом якого стала земельна ділянка площею 2,5417 га., розташована на території Буряківської сільської ради, Бердичівського району, кадастровий номер 1820880300:05: 000:0057;

- визнати недійсним договір оренди землі від 05.10.2013, із додатковою угодою від 29.02.2016, укладеними між ТОВ А.Т.К. та ОСОБА_3 , предметом якого стала земельна ділянка площею 3,5099 га, розташована на території Буряківської сільської ради Бердичівського району, кадастровий номер 1820880300:03: 000:1502;

- визнати недійсним договір оренди землі від 05.10.2013, із додатковою угодою від 29.02.2016, укладеними між ТОВ А.Т.К. та ОСОБА_3 , предметом якого стала земельна ділянка площею 2,2796 га., розташована на території Буряківської сільської ради Бердичівського району, кадастровий номер 1820880300:06: 000:0625, право власності на які в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , перейшло до ОСОБА_1 з одночасним припиненням права оренди ТОВ А.Т.К. на вказані земельні ділянки. В обґрунтування поданого позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , що стало підставою для відкриття спадщини. На підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 13.08.2020 позивач оформила спадщину на належні померлій земельні ділянки. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо про реєстрацію за успадкованими земельними ділянками права оренди за ТОВ А.Т.К. . Позивач вважає дані угоди недійсними через відсутність в них істотних умов, необхідних для договору оренди землі, а саме, не зазначено кадастрові номери земельних ділянок, не визначено розміру орендної плати, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду для захисту своїх прав.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 листопада 2021 року у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю А.Т.К. про визнання недійсними договорів оренди землі відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Також просить винести окрему ухвалу в порядку ст.262 ЦПК України по справі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що оспорювані договори оренди земельних ділянок не містили відомостей щодо цін договору (п.9 Договору), а також кадастрового номера земельної ділянки (п.2 Договору). Так, в спірних договорах оренди землі відсутні істотні умови договору оренди землі, які передбачені ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі . А тому такіугоди, відповідно до ч.2 ст.15 цього Закону підлягають визнанню недійсними. Подібні аналогічні правові позиції узгодженні у Постановах Верховного Суду, зокрема, від 28.10.2021 року у справі №282/422/20, від 20.09.2021 року у справі №506/132/20.

Звертає увагу на те, що витребуванні електронні копії договору оренди землі - це сканкопії тих документів, які були первинно поданні заявником для проведення реєстраційних дій. Так, при прийнятті заяв у паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав. Крім того, витребувані у Бердичівській РДА Житомирської області договори оренди земельних ділянок не містять нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.5) та встановлення розміру орендної плати (п.9), лише відсоткове значення -4%, що унеможливлює визначити розмір орендної плати, а отже вказує на відсутність ціни договору. Вважає, що встановлення певного розміру орендної плати в додаткових угодах та отримання деякої орендної плати не спростовує факту відсутності ціни договору в основному договорі, що має наслідком застосування реституції до спірних правовідносин.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." укладено:

- договір оренди землі від 03.07.2013 та додаткова угода від 29.02.2016 щодо земельної ділянки площею 3,1960 га, кадастровий номер 1820880300:03:000:0501 (а.с.а.с. 106 - 109, 167); за якою строк дії зазначеного договору продовжено до 29.02.2031 та визначено, що орендна плата встановлюється в розмірі 6 (шість) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, додаткова угода набуває чинності з моменту її укладення;

- договір оренди землі від 02.08.2013 та додаткова угода від 29.02.2016 щодо земельної ділянки площею 2,5417 га, кадастровий номер 1820880300:05:000:0057 (а.с.а.с. 123 -128, 155) за якою строк дії зазначеного договору продовжено до 02.08.2031 та визначено, що орендна плата встановлюється в розмірі 6 (шість) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, додаткова угода набуває чинності з моменту її укладення;

- договір оренди землі від 05.10.2013 та додаткова угода від 29.02.2016 щодо земельної ділянки площею 3,5099 га, кадастровий номер 1820880300:03:000:1502 (а.с.а.с.110-122) за якою строк дії зазначеного договору продовжено до 29.02.2031 та визначено, що орендна плата встановлюється в розмірі 6 (шість) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, додаткова угода набуває чинності з моменту її укладення;

- договір оренди землі від 05.10.2013 та додаткова угода від 29.02.2016 щодо земельної ділянку площею 2,2796 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0625 (а.с.а.с. 138 - 140, 151) за якою строк дії зазначеного договору продовжено до 29.02.2031 та визначено, що орендна плата встановлюється в розмірі 6 (шість) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, додаткова угода набуває чинності з моменту її укладення.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєсру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна за № 227976694 від 13.10.2020, 227856545 від 12.10.2020, 22797906 від 13.10.2020, 227969402 від 13.10.2020, державними реєстраторами Бердичівського міськрайонного управління юстиції, Житомирської області проведено державну реєстрацію іншого речового права:

11.01.2014 - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1820880300:05:000:0057,

13.11.2013 - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1820880300:03:000:0501;

13.11.2013 - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1820880300:06:000:0625;

13.11.2013 - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1820880300:03:000:1502, укладених між ОСОБА_3 та ТОВ "А.Т.К."

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчить із змісту свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.19).

Спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданих 13.08.2020 (а.с.20, 23, 26, 29) та витягами про реєстрацію в спадковому реєстрі.

З платіжної відомості та поштових квитанцій про здійснення поштових переказів коштів в якості виплати позивачу орендної плати за земельні ділянки за 2019-2020 вбачається, що відповідач 12.03.2021 перерахував позивачу орендну плату за договорами оренди землі від 03.07.2013, 02.08.2013, 05.10.2013, 05.10.2013 (а.с. 69-72).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позову.

При цьому судом враховано, що згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі , (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1,5 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1,3,4 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі , (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі , (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 22 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.

Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо (частина третя статті 15 зазначеного Закону ).

Разом з тим частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача посилається на відсутність у договорах оренди земельних ділянок від 5.10.2013 з кадастровими номерами 1820880300:03:000:1502 та 1820880300:06:000:0625 ціни договору. Натомість вказані договори оренди містять розмір орендної плати - 4% від нормативної грошової оцінки землі ( а.с. 116, 138), який в подальшому був збільшений додатковими угодами та встановлений у розмірі - 6% від нормативної грошової оцінки землі (а.с.146, 151). При цьому позивач не оспорює отримання в рахунок орендної плати від відповідача 27140 грн. А тому і вказані доводи не знайшли підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано вважав за не можливе визнати вказані договори недійсними із зазначених підстав.

Крім того, заявляючи вимогу про визнання недійсними договорів оренди землі від 03.07.2013 та від 02.08.2013 з підстав не зазначення в останніх кадастрових номерів земельних ділянок, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

03.07.2013 між ОСОБА_3 та ТОВ "А.Т.К." укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,1960 га, яка розташована на території Буряківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

02.08.2013 між ОСОБА_3 та ТОВ "А.Т.К." укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,5417 га, яка розташована на території Буряківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відтак, основні характеристики об`єкта оренди (площа, місце розташування, особа власника) на першій сторінці договору оренди землі було зазначено. Таким чином, не зазначення при укладенні договору оренди кадастрового номера не впливає на дійсність договору і не свідчить про його укладення з порушенням вимог законодавства, зокрема, за відсутності дійсного волевиявлення з боку орендодавця та усіх істотних умов договору.

Крім того, в додаткових угодах до вказаних вище договорів, якими зокрема продовжувався строк їх дії, такі кадастрові номери було зазначено.

З викладених вище умов оскаржуваних договорів оренди вбачається, що вони відповідають вимогам ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", оскільки містять всі істотні умови, визначені вказаною нормою закону.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі №520/10060/16-ц (провадження № 61-5085сво18) викладений правовий висновок, згідно з яким, визнаючи недійсним договір, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює зазначені договори.

Також Верховний Суд України неодноразово висловлював підхід, згідно якого відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом.

У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 зазначено, що: правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема, в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав .

Таким чином, в судовому засіданні судом першої інстанції не встановлено обставин, а позивачем та її представником не надані належні та допустимі докази, які б свідчили, що позивач обмежена у своїх правах. Наведені позивачем аргументи про недотримання істотних умов договорів оренди землі, спростовуються дослідженими судом копіями договорів оренди землі та додатковими угодами до них. Посилання позивача на відсутність у договорах істотної умови не унеможливила виконання договорів, а судом не встановлено в чому саме полягає порушення прав позивача.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що право на земельні ділянки позивача є похідним від права колишнього власника. За життя протягом тривалого часу мати позивача не оспорювала договори оренди, що свідчить про її волевиявлення на їх укладення та погодження умов цих угод.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 77 , 229 , 239 ЦПК України , правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довела підстав, які б свідчили про недійсність спірних договорів оренди земельних ділянок, які її права чи інтереси порушенні внаслідок укладення цих договорів.

Щодо апеляційних доводів представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про винесення окремої ухвали судом в порядку ст. 262 ЦПК України по справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.385 ЦПК України , суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу , може постановити окрему ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду - це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушення.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є: виявлення під час розгляду справи порушень матеріального або процесуального закону; встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

За правилами ст. 385 ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку встановлених ст. 262 цього кодексу, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Так, ст. 374 ЦПК України, чітко визначено повноваження апеляційного суду. Окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для постановлення окремої ухвали немає.

Доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо винесення окремої ухвали в порядку ст. 262 ЦПК України , на переконання суду, є необгрунтовані та не підтвердженні належними доказами.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що статтею 262 ЦПК України не встановлено процесуального обов`язку суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає достатніх підстав для постановлення окремої ухвали в даній справі.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 26.01.2022 року.