Ухвала

від 21.01.2022 по справі 645/5063/17

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 6/645/19/22

Справа № 645/5063/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань - Малій О.Л.,

за участю стягувача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові подання Немишлянського відідлу державної виконавчої служби м. Харків Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визначення частки майна боржника, боржник: ОСОБА_2 , стягувач: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , -

встановив:

Старший державний виконавець Немишлянського відідлу державної виконавчої служби м. Харків Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новицька О., яка діє на підставі довіреності від 05.07.2021 року, звернулася до суду з поданням, в якому просить визначити частку майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме частину квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві спільної сумісної власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 16.01.2006 року Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна, р. № 8-06-254901.

В обґрунтування подання зазначено, що на виконанні у державного виконавця МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові перебуває зведене виконавче провадження №64043721 з примусового виконання виконавчого листа №645/5063/17, виданого 20.06.2019 року Фрунзенським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики у розмірі 111253,30 грн. 21.11.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої було направлено сторонам виконавчого провадження за вих№57791. 04.12.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника та внесено відповідні записи про обтяження до ДРРПННМ. В ході здійснення виконавчого провадження, державним виконавцем було вжито заходів щодо розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до установ та організацій, уповноважених здійснювати реєстрацію права власності на окремі види майна боржника. 26.02.2020 року винесено постанову про арешт коштів боржника. 26.02.2020 року отримано електронну відповідь від ПАТ ПриватБанк , в якій повідомлялося, що на рахунках боржника відсутні кошти для виконання постанови державного виконавця. 28.04.2020 року здійснено вихід за адресою зазначеною у виконавчому документі, в присутності стягувача, боржника ознайомлено з матеріалами виконавчого провадження, надано виклик державного виконавця та складено акт згідно якого боржник перешкоджав перевірці майнового стану шляхом. 21.08.2020 року на адресу відділу надійшов лист КП ХМБТІ ХМР з якого вбачається, що за боржником на праві спільної сумісної власності зареєстрована частка квартири АДРЕСА_1 . 27.10.2020 року державним виконавцем отримано довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, з якої вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Старший державний виконавець зазначає, що з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова, при виконанні виконавчого листа 645/5063/17 виданого 20.06.2020 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 111253,30 грн., необхідно звернути стягнення на таке майно, а саме частину квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві спільної сумісної власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 16.01.2006 року Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна, р. №8-06-254901.

Представник Немишлянського відділу державної виконавчої служби м. Харків Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) старший державний виконавець Новицька О., яка діє на підставі довіреності від 05.07.2021 року, у судове засідання не з`явилася, надала клопотання про розгляд подання без участі повноваженого представника Відділу за наявними в матеріалах справи документами.

Стягувач ОСОБА_1 у судовому засіданні подання підтримав та просив його задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, що не є перешкодою, в силу вимог ст. 443 ЦПК України, для вирішення даного питання.

Суд, вислухавши пояснення стягувача, дослідивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова з 15.11.2017 року перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

08.05.2018 року Фрунзенським районним судом м. Харкова (справа № 645/5063/17) ухвалене заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суму боргу за договорами позики від 26.01.2017 року, 30.01.2017 року, 08.02.2017 року у розмірі 25 000 грн. 00 коп., неустойку в розмірі 15 000 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 484 грн. 90 коп.

З подання вбачається, що на виконанні в Міжрайонному відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові перебуває зведене виконавче провадження №64043721 з примусового виконання виконавчого листа №645/5063/17, виданого 20.06.2018 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 26.01.2017 року, 30.01.2017 року, 08.02.2017 року у розмірі 25 000 грн., виконавчого листа №645/3346/19, виданого 20.06.2018 року Фрунзенським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 10.03.2017 року у розмірі 70 000 грн., виконавчого листа №645/3346/19, виданого 20.05.2018 року Фрунзенським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 764,40 грн., виконавчого листа №645/5063/17, виданого 20.05.2018 року Фрунзенським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки в розмірі 15 000 грн., виконавчого листа №645/5063/17, виданого 20.05.2018 року Фрунзенським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 484,90 грн. Загальна сума до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 складає 111253,30 грн., витрати виконавчого провадження 1450 грн., а всього 123 828,63 грн., що підтверджується довідкою Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного межрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків).

Виконавче провадження з виконання вищезазначених виконавчих листів відкрито Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області 21.11.2019 року про що боржника повідомлено рекомендованою кореспонденцією 25.11.2019 року.

04.12.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника.

26.02.2020 року винесено постанову про арешт коштів боржника.

26.02.2020 року отримано електронну відповідь від ПАТ ПриватБанк , в якій повідомлялося, що на рахунках боржника відсутні кошти для виконання постанови державного виконавця.

28.04.2020 року здійснено вихід за адресою зазначеною у виконавчому документі, в присутності стягувача, боржника ознайомлено з матеріалами виконавчого провадження, надано виклик державного виконавця та складено акт згідно якого боржник перешкоджав перевірці майнового стану шляхом.

Так, відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 16.01.2006 року Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна, р. №8-06-254901, трикімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Зі свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого 13.11.2008 року Фрунзенським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 41, вбачається, що ОСОБА_4 змінив прізвище на ОСОБА_5 .

З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у ст.18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями ст.1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконанню рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні унормовано положеннями Закону України Про виконавче провадження . Згідно п.1 ч.2 ст.11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.32 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.6 ст.48 Закону України Про виконавче провадження , стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно із ст.443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до роз`яснень викладених у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

Частиною 2 ст.370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 15.01.2020 року по справі № 3676231/16-ц зазначила, що поняття визначення частки і виділення частки в натурі є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону України Про виконавче провадження (частина шоста статті 48 Закону України Про виконавче провадження в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.07.2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу з боржника, який не має іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику або заінтересованій особі прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.04.2018 року по справі № 464/2227/17.

При вирішенні питання суд враховує, що виділ частки боржника із спільної сумісної власності у межах виконавчого провадження регулюється нормами цивільно-процесуального законодавства. При розгляді подання державного виконавця в порядку ст. 443 ЦПК України вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду. Системне тлумачення положень вказаних норм дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд постановляє ухвалу, в якій зазначається конкретне майно, що підлягає саме виділу. Власники, які вважають, що у зв`язку зі зверненням стягнення на майно боржника у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, порушені їх майнові права у виконавчому провадженні, у зв`язку з накладенням арешту на майно, мають право звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту.

Тому, за таких умов суд приходить до переконання, що державним виконавцем надані належні і достатні докази, які свідчать про належність спірного майна на праві спільної сумісної власності боржнику, а тому подання підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючисьст.443 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження , суд,-

постановив :

Подання Немишлянського відідлу державної виконавчої служби м. Харків Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визначення частки майна боржника, боржник: ОСОБА_2 , стягувач: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 - задовольнити.

Визначити, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належить 1/2 частина квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на праві спільної сумісної власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 16.01.2006 року Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна, р. № 8-06-254901, за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Роз`яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26.01.2022 року.

Суддя -