Постанова

від 26.01.2022 по справі 201/8071/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/983/22 Справа № 201/8071/20 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Куценко Т.Р.

за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Черниш Євген Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування арешту, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2020 рокупозивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Черниш Євген Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування арешту.

Позовна заява мотивована тим, що 20 липня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Черниш Є.В. було вчинено виконавчий напис за № 256, відповідно до якого пропонується стягнути з позичальника, ОСОБА_2 , на користь позикодавця, ОСОБА_1 , заборгованість за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. 15 вересня 2017 року за № 1642, у сумі 2534679,57 грн., в тому числі 1962000,00 грн. основного боргу, 98100,00 грн. штрафних санкцій, 299401,20 грн. інфляційних збитків, 148597,38 грн. 3% річних та 26580,99 грн. витрат, пов`язаних зі вчиненням виконавчого напису.

Позивач вважає указаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотарусу не надано доказів безспірності заборгованості, боржника не повідомлено про вчинення виконавчого напису, а також у виконавчому написі не зазначено відомостей про місце роботи та адресу проживання боржника.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Черниш Є.В. 20 липня 2020 року за № 256, відповідно до якого пропонується стягнути з позичальника, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь позикодавця, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Дніпропетровськ, який проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , строк заборгованість за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. 15 вересня 2017 року за № 1642, у сумі 2534679,57 грн., в тому числі 1962000,00 грн. основного боргу, 98100,00 грн. штрафних санкцій, 299401,20 грн. інфляційних збитків, 148597,38 грн. 3% річних та 26580,99 грн. витрат, пов`язаних зі вчиненням виконавчого напису.

Скасувати арешт майна позивача, накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М.О. від 20 липня 2020 року у виконавчому провадженні № 62620550, відповідно до якої постановлено накласти арешт на все рухоме й нерухоме майно боржника, в тому числі:

- земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:069:0048 площею 0,0568 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2000685712101);

- домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2000647312101);

- земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:069:0066 площею 0,0804 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2113212112101); -домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 613728912101);?

- дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1587685512214);

- земельну ділянку з кадастровим номером 1221455800:01:087:0157 площею 0,0531 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1587676512214);

- транспортний засіб VOLKSWAGEN MULTIVAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 , що належать боржнику, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Черниш Євген Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування арешту - задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Черниш Є.В. 20 липня 2020 року за № 256, відповідно до якого пропонується стягнути з позичальника, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь позикодавця, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Дніпропетровськ, який проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , строк заборгованість за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. 15 вересня 2017 року за № 1642, у сумі 2534679,57 грн., в тому числі 1962000,00 грн. основного боргу, 98100,00 грн. штрафних санкцій, 299401,20 грн. інфляційних збитків, 148597,38 грн. 3% річних та 26580,99 грн. витрат, пов`язаних зі вчиненням виконавчого напису.

Скасовано арешт майна позивача, накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М.О. від 20 липня 2020 року у виконавчому провадженні № 62620550, відповідно до якої постановлено накласти арешт на все рухоме й нерухоме майно боржника, в тому числі:

- земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:069:0048 площею 0,0568 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2000685712101);

- домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2000647312101);

- земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:069:0066 площею 0,0804 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2113212112101); -домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 613728912101);?

- дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1587685512214);

- земельну ділянку з кадастровим номером 1221455800:01:087:0157 площею 0,0531 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1587676512214);

- транспортний засіб VOLKSWAGEN MULTIVAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 , що належать боржнику, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1261,20грн.(а.с. 249).

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив, скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Вирішити питання стосовно судового збору (а.с. 231-240).

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 15 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д., за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 1 962 000 грн, які останній зобов`язався повернути ОСОБА_1 до 31 грудня 2017 року (а.с.14-15).

Відповідно до договору позики, у випадку невиконання позичальником зобов`язання за цим договором, позикодавець вправі стягнути заборгованість в безспірному порядку.

ОСОБА_2 у встановлений договором строк грошові кошти ОСОБА_1 не повернув.

20 липня 2020 року ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням боржником взятих на себе зобов`язань за договором позики та неповерненням грошових коштів позикодавцю у встановлений договором позики строк, звернувся до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису про стягнення боргу (а.с. 106)

20 липня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Черниш Є.В. було вчинено виконавчий напис за № 256, відповідно до якого пропонується стягнути з позичальника, ОСОБА_2 , на користь позикодавця, ОСОБА_1 , заборгованість за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. 15 вересня 2017 року за № 1642, у сумі 2534679,57 грн., в тому числі 1962000,00 грн. основного боргу, 98100,00 грн. штрафних санкцій, 299401,20 грн. інфляційних збитків, 148597,38 грн. 3% річних та 26580,99 грн. витрат, пов`язаних зі вчиненням виконавчого напису (а.с. 108).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є окремою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках

і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України Про нотаріат та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України Про нотаріат ). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України Про нотаріат та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України Про нотаріат визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд

не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).

Колегія суддів зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність

її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України Про нотаріат .

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вирішуючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції, встановивши відсутність доказів направлення позичальником - ОСОБА_1 листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником - ОСОБА_2 такого листа , дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги про те, що письмова вимога про усунення порушення виконання зобов`язання надсилається боржнику та майновому поручителю для одержання виконавчого напису лише по іпотечним договорам, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду, повертаючи ухвалою від 28 квітня 2020 року, провадження № 14-68цс20, справу № 554/6777/17, що переглядається, на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, безпідставні, так як у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18), яка хоча і стосувалася кредитного договору, проте згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, а також у подібній до договору позики справи у постанові від 25 березня 2019 року, у справі № 629/3881/16-ц, провадження № 61-31187св18.

Щодо позовних вимог про скасування арешту майна, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.15 Закону України Про виконавче провадження сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно ч.1 ст.50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У п.24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст.ст.57,58 Закону України Про виконавче провадження .

Враховуючи положення ст. 59 Закону України Про виконавче провадження і роз`яснення викладені у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

У п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Як роз`яснено в пунктах 1,5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна №5 від 03 червня 2016 року, спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

Таким чином, враховуючи те, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

За таких обставин, помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування арешту майна.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги про скасування арешту майна - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих вимог - відмовити.

В решті рішення суду - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: